Ухвала суду № 140747068, 19.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"19" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1082/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом позивача 1: Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради, код ЄДРПОУ 22563554, місцезнаходження 35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Лятуринської, будинок 15,

позивача 2: Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради, код ЄДРПОУ 22585001, місцезнаходження 35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Зелена, будинок 3,

позивача 3: Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, код ЄДРПОУ 22584094, місцезнаходження 35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Жилки, будинок 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», код ЄДРПОУ 44858321, місцезнаходження 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вулиця Молодіжна, будинок 9,

про стягнення заборгованості з повернення суми попередньої оплати за договорами поставки пального,

В С Т А Н О В И В :

Костопільський ліцей №4 Костопільської міської ради (далі позивач 1), Костопільська гімназія №8 Костопільської міської ради (далі позивач 2) та Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради(далі позивач 3), від імені яких діє адвокат Михайлов В.О. (згідно ордерів серії ВК №1246571 від 15.10.2025, ВК №1246570 від 15.10.2026 та №ВК №1246572 від 15.10.2025), через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулися до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 13.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1159/26 від 14.10.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (далі відповідач) про стягнення заборгованості з повернення суми попередньої оплати за договорами поставки пального.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2023 року позивачі, діючи окремо, уклали з відповідачем окремі договори поставки пального для забезпечення роботи генераторів, а саме: договір №269 від 20.11.2023 (укладений з позивачем 1), договір №243 від 14.11.2023 (укладений з позивачем 2), а також договори №255 і №256 від 16.11.2023 (укладені з позивачем 3). Усі зазначені правочини були укладені на типових та ідентичних умовах, відповідно до яких постачальник зобов`язувався передати у власність нафту і дистиляти (бензин для роботи генератора), а покупці зобов`язувалися сплатити та прийняти його. На виконання умов кожного з договорів кожен позивач (окремо за кожним укладеним договором) здійснив повну попередню оплату замовленого пального на загальну суму 35925,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме: позивач 1 перерахував 9215,00 грн, позивач 2 9880,00 грн, а позивач 3 16830,00 грн за двома договорами. Відповідач надав покупцям (окремо кожному позивачу) довірчі документи у вигляді скретч-карток за відповідними видатковими накладними і специфікаціями. Проте жоден із позивачів фактично не зміг отримати оплачене пальне на автозаправних станціях постачальника, оскільки пальне за скретч-картками відпущено не було. У зв`язку із закінченням строку дії скретч-карток та самих договорів поставки, станом на дату подання позову оплачений товар поставлено не було, а суми попередньої оплати відповідач не повернув. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилаються на приписи ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, зазначаючи, що предметом поставки за договорами є саме пальне (нафта і дистиляти), а не скретч-картки, які виконують лише функцію довірчого документа для отримання товару. Оскільки продавець одержав суми попередньої оплати і не передав товар у встановлений строк, на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України покупці мають законне право вимагати повернення суми попередньої оплати незалежно від вини постачальника чи наявності умов про самовивезення. У зв`язку з цим представник позивача звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, зазначивши ціну позову 35925,00 грн, та навівши такі позовні вимоги в прохальній частині позовної заяви: про стягнення з відповідача на користь Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради суми 9215,00 грн, на користь Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради суми 9880,00 грн та на користь Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради суми 16830,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2026.

Дослідивши матеріали позовної заяви від 13.10.2026, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.

1. Частиною 5 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до абзаців 1-2 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 п. 5 розділу І Положення про ЄСІТС).

Підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений веб-сервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Відповідно до п. 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції Рішення Вищої ради правосуддя №977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Для визначення наявності у позивача 3 електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС за запитом суду була сформована відповідь №41276012 від 15.10.2026, в якій вказано, що у юридичної особи з ідентифікаційним кодом 22584094 (тобто у Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради) немає зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Оскільки позивач 3 (Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради) є юридичною особою, то на нього ч. 6 ст. 6 ГПК України покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України).

З цього приводу суд звертає увагу позивача 3 на положення абз. 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України, згідно з яким процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

В абзаці 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України зазначені обов`язкові дії суду шляхом постановлення ухвали про залишення позову без руху в разі виявлення факту нереєстрації позивачем, який є юридичною особою, електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В абзаці 2 ч. 2 ст. 174 ГПК України зазначено, що, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 ч. 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 цього Кодексу.

2. Частина 1, 3, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Відповідно до частини 2 вказаної статті, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача" (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Згідно із п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

Однак, у порушення наведених вимог процесуального закону, позивачі у позовній заяві належним чином не обґрунтували підстави та правомірність спільного звернення кількох самостійних юридичних осіб (Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради, Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради та Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради) із єдиним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП».

Як вбачається з матеріалів позову та змісту заявлених вимог, кожен із позивачів укладав із відповідачем окремий самостійний договір поставки пального (відповідно №269 від 20.11.2023, №243 від 14.11.2023, а також №255 і №256 від 16.11.2023), які хоч і містять подібні умови, проте є різними правочинами, що породжують самостійні зобов`язальні правовідносини між сторонами.

Іншими словами, кожен з позивачів (покупців за договором) виступає стороною за окремим договором, кредитором (через невиконання відповідачем зобов`язань за договором) у зобов`язанні перед відповідачем саме за цим договором. Водночас цей позивач не є стороною, кредитором за іншим договором, укладеним іншим позивачем як покупцем. Тобто з доводів позовної заяви і долучених до неї документів не вбачається спільність прав кожного позивача за іншим договором, який укладений іншим позивачем. Також з матеріалів позовної заяви вбачається, що права та обов`язки кожного позивача виникли з різних підстав, так як права та обов`язки кожного позивача перед відповідачем виникли лише на підставі договору, укладеного з цим позивачем, в якого відсутні права та обов`язки за іншим договором, який не укладений цим позивачем.

Отже, з наведених позивачем фактичних обставин справи з посиланням на долучені до позовної заяви докази та зі змісту позовних вимог не вбачається (на час постановлення даної ухвали) наявності передбачених ч. 2 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України підстав для процесуальної співучасті, оскільки предметом спору за цими окремими договорами не є спільні права чи обов`язки кількох позивачів, а матеріально-правові вимоги кожного з них ґрунтуються на відмінних платежах, різних видаткових накладних, окремих специфікаціях на скретч-картки та самостійних порушеннях зобов`язань за конкретними окремими договорами.

3. Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 4 «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви встановлено, що у справі різними позивачами заявлено три самостійні позовні вимоги майнового характеру: про стягнення з відповідача на користь Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради суми 9215,00 грн, на користь Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради суми 9880,00 грн та на користь Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради суми 16830,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 3328,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що позов містить три окремі позовні вимоги майнового характеру від кожного з позивачів, розмір судового збору за кожною такою вимогою з урахуванням понижувального коефіцієнта (0,8) становить 2662,40 грн (3328,00 грн * 0,8). Відтак, за подачу в 2026 році через систему «Електронний суд ЄСІТС» даної позовної заяви загальний розмір судового збору за трьома вимогами становить 7987,20 грн (по 2662,40 грн за кожну вимогу). Однак, такий судовий збір у розмірі по 2662,40 грн повинен бути сплачений кожним окремо позивачем, враховуючи, що кожним із цих позивачів заявлені окремі самостійні позовні вимоги майнового характеру.

Отже, судом встановлено, що позивачі, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, не додали до позовної заяви доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі. Відтак, для усунення недоліків позовної заяви позивачам слід надати суду докази сплати судового збору кожним із позивачів в сумі 2662,40 грн.

Щодо цього суд зазначає, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (№24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (№49069/11) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 №28249/95, у якому зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З приводу наведеної у п.6 позовної заяви, окремої заяви представника позивачів, що, якщо суд дійде висновку про недоцільність спільного розгляду позовних вимог у справі, то позивачі просять не повертати позовну заяву, а роз`єднати вимоги в окремі провадження (ч. 6 ст. 173 ГПК України), суд зазначає таке.

Частина 6 ст. 173 ГПК України передбачає, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

А відтак суд роз`яснює, що питання про роз`єднання позовних вимог за позовом Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради, Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради та Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», може бути вирішено судом лише після відкриття провадження у справі (у тому числі, за наявності клопотання позивачів, представника позивачів), що буде вирішено судом після усунення позивачами недоліків позовної заяви, про які вказано в цій ухвалі, зокрема, після сплати кожним із позивачем судового збору.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Залишити без руху позовну заяву позивача 1 - Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради, позивача 2 - Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради, позивача 3 - Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, подану їх представником - адвокатом Михайловим В.О., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» про стягнення заборгованості з повернення суми попередньої оплати за договорами поставки пального від 13.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1159/26 від 14.10.2026).

2. Встановити позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- в обов`язковому порядку відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зареєструвати позивачу 3 - Костопільському ліцею №6 Костопільської міської ради електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами;

- з урахуванням мотивів цієї ухвали надати письмові пояснення щодо підстав та правомірності спільного звернення кількох позивачів (Костопільського ліцею №4 Костопільської міської ради, Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради та Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради) із єдиною позовною заявою до одного відповідача за самостійними договорами поставки пального;

- надати докази сплати судового збору кожним із позивачів окремо в сумі по 2662,40 грн;

3. Зобов`язати позивачів, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків невідкладно надіслати копії усіх відповідних документів та пояснень на усунення недоліків позовної заяви відповідачеві. Докази такого надіслання надати суду.

4. Роз`яснити заявникам, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

5. Повідомити заявників, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.В. Сисин