Рішення № 140747069, 25.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/421/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області, в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України, м. Київ

до відповідача Берегівського міжрайонного управління водного господарства, м.Берегове Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса

про визнання права власності

За участю:

прокурора Стець В.М., прокурор, службове посвідчення № 069361 від 01.03.2023

позивача не з`явився

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівського міжрайонного управління водного господарства про визнання за Державним агентством водних ресурсів України (код ЄДРПОУ 37472104) права державної власності на комплекс будівель, загальною площею 5 973,35 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. Мочолівська, 157, м. Берегове, Берегівський район Закарпатської області з одночасним припиненням права власності Берегівського міжрайонного управління водного господарства (ЄДРПОУ: 01037063), а саме:

- адмінбудівля, познач. А, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 436,2 кв.м.;

- сторожева, познач. Б, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 16,0 кв.м;

- гуртожиток, познач. В, двоповерховий складається з 21-го приміщення площею 391,25 кв.м;

- -вбиральня, познач. Г;

- -трансформаторна, познач. Г, одноверхова складається з 1-го приміщення площею 21,95 кв.м;

- насосна, познач. Е, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 41,1 кв.м;

- склад, познач. З, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 40,3 кв.м;

- склад, познач. Ж, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 23,5 кв.м;

- склад, познач. И, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 77,05 кв.м;

- склад, познач. К, одноповерхова складається з 24-х приміщень площею 1028,5 кв.м;

- склад, познач. П, одноповерхова складається з 19-ти приміщень площею 468,1 кв.м;

- майстерня, познач. Р, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 1 336,2 кв.м;

- склад, познач. Н, одноповерхова складається з 7-ми приміщень площею 400,9 кв.м;

- адмінбудівля, познач. У, двоповерхова складається з 21-го приміщення площею 245,5 кв.м;

- сторожева, познач. приміщення площею 8,7 кв.м.; Ф, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 8,7 кв.м;

- гараж, познач. Х, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 321,9 кв.м;

- гараж, познач. Ц, одноповерхова складається з 5-ти приміщень площею 298,3 кв.м;

- навіс, познач. Ч;

- вбиральня, познач. Ш,

- їдальня, познач. С, одноповерхова складається з 31-го приміщення площею 596,1 кв.м;

- штаб, познач. Т, двоповерхова складається з 10-ти приміщень площею 221,8 кв.м.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/421/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 21.05.2026 об 11:00 год., залучив до участі у справі Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та встановив учасникам справи строк для подання до суду заяв по суті спору.

19.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4756/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2026 суд постановив відкласти підготовче засідання на 04.06.2026 об 11:40 год., з підстав наведених у ній.

26.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5017/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 04.06.2026 прокурор заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подання заперечень/відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2026 суд постановив відкласти підготовче засідання на 23.07.2026 о 10:00 год. з підстав.

В підготовче засідання 23.07.2026 представник відповідача не з`явився, натомість до початку вказаного засідання від представника відповідача надійшло клопотання від 22.07.2026 (вх.№ 02.3.1-02/7224/26 від 22.07.2026) про відкладення підготовчого засідання з метою надання сторонам часу для мирного врегулювання існуючого спору та клопотання про долучення доказів від 22.07.2026 (вх.№ 02.3.1-02/7233/26 від 22.07.2026).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.07.2026 суд постановив відкласти підготовче засідання на 16.09.2026 о 10:00 год.

16.09.2026 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 25.09.2026 о 10:30 год.

18.09.2026 за вх.№ 02.3.1-02/9225/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла від відповідача заява про визнання позову та за вх.№ 02.3.1-02/9241/26 заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

25.09.2026 у підготовчому засіданні присутній прокурор надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною 3 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, керуючись вказаними вище нормами господарського судочинства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, розглянув у підготовчому засіданні 25.09.2026 справу № 907/421/26 по суті та відповідно до статті 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Прокурор зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 01.04.2026 комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м. Берегове, вул. Мочолівська, буд. 157 належать на праві власності Берегівському міжрайонному управлінню водного господарства, код ЄДРПОУ 01037063 (реєстраційний номер нерухомого майна 607980121102). Проте, вказує, що зазначене майно є державним, управління яким здійснює держава в особі Держводагентства як власника і таке має перебувати у Берегівського районного управління водного господарства (відповідача) на праві оперативного управління.

Наголошує, що наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Берегівським міжрайонним управлінням водного господарства на спірні об`єкти нерухомого майна, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків та зачіпає інтереси позивача як органу, уповноваженого державою управляти державним майном.

Таким чином, прокурор доводить, що оскільки власником об`єктів нерухомого майна, а саме комплексу будівель за адресою: вул. Мочолівська, 157, м. Берегове Берегівський район Закарпатської області, є держава Україна в особі Держводагентства, то реєстрація права власності за Берегівським міжрайонним управлінням водного господарства порушує право розпорядження позивачем об`єктами права державної власності дійсного власника, відтак, на думку прокурора наявний спір про право.

Оскільки, відповідно до положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності" повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агентства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: вул. Мочолівська, 157, м. Берегове Берегівський район Закарпатської області а саме: комплекс будівель загальною площею 5973,35 м2 з одночасним припиненням права власності Берегівського міжрайонним управлінням водного господарства.

Правова позиція позивача.

Державним агентством водних ресурсів України письмових пояснень по суті позовних вимог прокурора до суду не подано.

Правова позиція відповідача.

Відповідач, скориставшись наданим йому правом, визначеним частиною 1 статті 191 ГПК України, визнав позов, про що повідомив суд в заяві від 18.09.2026.

Письмові пояснення.

Третьою особою не подано письмових пояснень щодо позову у відповідності до вимог статті 168 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 № 1085/2010 утворено Державне агентство водних ресурсів України (далі Держводагентство), реорганізувавши Державний комітет України по водному господарству.

Відповідно до пункту 1 та підпункту 33 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393 (далі Положення), Держводагентство є центральним органом виконавчої влади та здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Аналогічні пункти містились у Положенні про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1991 № 316 щодо здійснення функцій по управлінню державним майном, закріпленим за підвідомчими йому підприємствами, установами та організаціями.

Підпорядкованими Держводагентству є водогосподарські організації, серед яких Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса (далі також БУВР Тиса).

Згідно з Положеннями зазначених управлінь, майно управління є державною власністю, закріплене за ним на праві оперативного управління.

В той же час, в підпорядкуванні БУВР Тиса наявні районні управління, серед яких Берегівське міжрайонне управління водного господарства (далі також Берегівське МУВГ), як самостійна юридична особа.

Пунктом 4.2 Положення про Берегівське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 213 від 20.04.2012, визначено, що майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

Водночас судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 383828, виданого виконавчим комітетом Берегівської міської ради від 15.12.2004, комплекс будівель за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегове, вул. Мочолівська, буд. 157 зареєстровано на праві державної власності за Берегівським управлінням осушувальних систем і протиповеневих споруд Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству Державного комітету України по водному господарству на підставі рішення виконкому Берегівської міської ради № 630 від 08.12.2004, яке в подальшому було перейменовано на Берегівське міжрайонне управління водного господарства (згідно з наказом Державного комітету України по водному господарству № 315 від 10.12.2004 "Про перейменування управлінь зрошувальних і осушувальних систем і протипаводкових споруд, управлінь меліоративних систем і водного господарства, управлінь осушувальних систем і протипаводкових споруд, управлінь меліоративних систем і протипаводкових споруд" з 01.01.2005).

23.03.2015 державним реєстратором проведено реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607980121102) за Берегівським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01037063) на комплекс будівель загальною площею 5973,35 кв.м, розташованих за адресою: м. Берегове, вул. Мочолівська, будинок 157, яка включає наступні об`єкти:

- адмінбудівля, познач. А, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 436,2 кв.м;

- сторожева, познач. Б, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 16,0 кв.м;

- гуртожиток, познач. В, двоповерховий складається з 21-го приміщення площею 391,25 кв.м;

- -вбиральня, познач. Г;

- -трансформаторна, познач. Г, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 21,95 кв.м;

- насосна, познач. Е, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 41,1 кв.м;

- склад, познач. З, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 40,3 кв.м;

- склад, познач. Ж, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 23,5 кв.м;

- склад, познач. И, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 77,05 кв.м;

- склад, познач. К, одноповерхова складається з 24-х приміщень площею 1028,5 кв.м;

- склад, познач. П, одноповерхова складається з 19-ти приміщень площею 468,1 кв.м;

- майстерня, познач. Р, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 1 336,2 кв.м;

- склад, познач. Н, одноповерхова складається з 7-ми приміщень площею 400,9 кв.м;

- адмінбудівля, познач. У, двоповерхова складається з 21-го приміщення площею 245,5 кв.м;

- сторожева, познач. Ф, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 8,7 кв.м;

- гараж, познач. Х, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 321,9 кв.м;

- гараж, познач. Ц, одноповерхова складається з 5-ти приміщень площею 298,3 кв.м;

- навіс, познач. Ч;

- вбиральня, познач. Ш;

- їдальня, познач. С, одноповерхова складається з 31-го приміщення площею 596,1 кв.м;

- штаб, познач. Т, двоповерхова складається з 10-ти приміщень площею 221,8 кв.м.

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України від 09.06.2020 №524 "Про реорганізацію Берегівського МУВГ", Берегівське міжрайонне управління водного господарства реорганізовано шляхом приєднання до Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса (ЄДРПОУ 01037057, вул. Словянська набережна, 5, м. Ужгород, 88000).

Встановлено, що БУВР Тиси є правонаступником Берегівського МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Берегівського МУВГ.

Тобто, Берегівське міжрайонне управління водного господарства є балансоутримувачем будівель та споруд, яке як юридична особа, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11.06.2020 перебуває в стані припинення (підстава внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації), тобто не втратило статусу юридичної особи.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 01.04.2026, комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м. Берегове, вул. Мочолівська, буд. 157 належать на праві власності Берегівському міжрайонному управлінню водного господарства, код ЄДРПОУ 01037063 (реєстраційний номер нерухомого майна 607980121102).

Втім, за твердженням прокурора, вказане майно є державним, управління яким здійснює держава в особі Держводагентства як власника, а в Берегівського МУВГ таке має перебувати на праві оперативного управління.

Відтак, на думку прокуратури, право державної власності на спірне майно слід визнати за Держводагентством, одночасно припинивши право власності на таке Берегівського міжрайонного управління водного господарства, що і є предметом розгляду цієї справи.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо представництва інтересів позивача прокурором.

За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 стаття 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 ГПК України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На переконання суду, прокурор, звертаючись із даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, яке полягає у нераціональному використанні державних ресурсів.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Держводагентство відповідно до пункту 1 Положення є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Так, органами прокуратури виявлено невідповідність реєстрації речових прав на нерухоме майно на праві власності за Берегівським міжрайонним управлінням водного господарства, яке було перейменоване з Берегівського управління осушних систем і протиповеневих споруд Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству, хоча вказане майно/нерухомість повинно було реєструватися на праві оперативного управління, яке є похідним від права власності.

Відтак, належним позивачем у цій справі є Державне агентство водних ресурсів України.

У зв`язку із зазначеним Берегівською окружною прокуратурою на адресу Державного агентства водних ресурсів України надіслано запит про надання інформації в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 17.03.2026 № 07.50 101-209-26/1547 вих-26, яким проінформовано про виявлене порушення, а також щодо усунення виявлених невідповідностей в частині реєстрації речових прав на нерухоме майно за Берегівським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01037063)

26.03.2026 Державне агентство водних ресурсів України, як орган управління державним майном, надало інформацію №1784/7/9/11-26 від 26.03.2026, згідно з якою повідомило, що всі наявні документи щодо майна, зазначеного у листі Берегівської окружної прокуратури, знаходяться у розпорядженні Берегівського МУВГ.

Крім того, Державне агентство водних ресурсів України повідомило, що не заперечує щодо звернення до суду Берегівською окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з приводу перереєстрації права державної власності на об`єкти нерухомого майна з Берегівського міжрайонного управління водного господарства за Державним агентством водних ресурсів України.

Відтак, за встановлених судом обставин, відповідних заходів позивачем не вжито (не пред`явлено до суду позов щодо скасування незаконної реєстрації речових прав на нерухоме майно державної власності, що й зумовило підстави для захисту прокурором порушених інтересів держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Вказане узгоджується з позицією Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким, сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Державного агентства водних ресурсів України, сам факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний державний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Вказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Держводагентства, повноваженнями якого визначено, у тому числі контроль, за державною власністю. Так, бездіяльність позивача призводить до порушення інтересів держави.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ним не здійснено захисту інтересів держави.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та належним чином обґрунтуваність порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Щодо спірних правових відносин.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Разом із тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина перша статті 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Згідно із принципом диспозитивності господарського судочинства, закріпленим у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Диспозитивність це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення (схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У справі, що розглядається, предметом позову є вимога про визнання за Державним агентством водних ресурсів України права державної власності на комплекс будівель загальною площею 5973,35 кв.м, розташованих за адресою: м. Берегове, вул. Мочолівська, будинок 157.

Як встановлено судом, комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м. Берегове, вул. Мочолівська, буд. 157 належать на праві власності Берегівському міжрайонному управлінню водного господарства, код ЄДРПОУ 01037063 (реєстраційний номер нерухомого майна 607980121102).

Натомість, відповідно до пункту 4.2 Положення про Берегівське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України № 213 від 20.04.2012, вказано, що майно Управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.

Тобто, вид речового права у суб`єктів, що є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, у цьому випадку Державному агентству водних ресурсів, залишається незмінним право оперативного управління.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" визначено, що право оперативного управління є речовим правом суб`єкта господарювання, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом та власником майна (уповноваженим суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується не за призначенням.

Так, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 383828, виданого виконавчим комітетом Берегівської міської ради від 15.12.2004, комплекс будівель за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегове, вул. Мочолівська, буд. 157 зареєстровано на праві державної власності за Берегівським управлінням осушувальних систем і протиповеневих споруд Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству Державного комітету України по водному господарству на підставі рішення виконкому Берегівської міської ради № 630 від 08.12.2004, яке в подальшому було перейменовано на Берегівське міжрайонне управління водного господарства (згідно з наказом Державного комітету України по водному господарству № 315 від 10.12.2004 "Про перейменування управлінь зрошувальних і осушувальних систем і протипаводкових споруд, управлінь меліоративних систем і водного господарства, управлінь осушувальних систем і протипаводкових споруд, управлінь меліоративних систем і протипаводкових споруд" з 01.01.2005).

Обставина належності спірного майна до державної форми власності сторонами не заперечується, та як вказано у вищезгаданому свідоцтві про право власності на нерухоме майно форма власності такого є загальнодержавна.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади та здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держводагентства.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Слід зазначити, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право господарського відання; право оперативного управління (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Тобто відповідач, реєструючи свої речові права, якими відповідно до його Положення може бути лише право оперативного управління, безпідставно зареєстрував право власності на спірні об`єкти.

Частина 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

Тобто допускається альтернативна поведінка зацікавленої сторони вносити зміни в здійснений запис.

Стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає підстави для державної реєстрації прав. Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна за обставин, коли відповідно до Положення про відповідача Управління не має підстав бути власником об`єктів державної власності, безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків, на інтереси позивача як органу, уповноваженого державою управляти державним майном.

Реєстрація за відповідачем на праві власності спірного майна свідчить про порушення ним права держави в особі Держводагенства як законного власника цього майна. Тому порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, та відповідно до пункту 2 частини 3 цієї статті перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Оскільки відповідно до зазначених вище положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності" повноваження по управлінню державним майном здійснює Держводагентство, то порушене право держави підлягає захисту шляхом визнання за державою в особі Державного агентства водних ресурсів України права державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою вул. Мочолівська, 157, м. Берегове, Берегівський район Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607980121102) а саме: адмінбудівля, познач. А, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 436,2 кв.м; сторожева, познач. Б, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 16,0 кв.м; гуртожиток, познач. В, двоповерховий складається з 21-го приміщення площею 391,25 кв.м; вбиральня, познач. Г; трансформаторна, познач. Г, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 21,95 кв.м; насосна, познач. Е, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 41,1 кв.м; склад, познач. З, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 40,3 кв.м; склад, познач. Ж, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 23,5 кв.м; склад, познач. И, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 77,05 кв.м; склад, познач. К, одноповерхова складається з 24-х приміщень площею 1028,5 кв.м; склад, познач. П, одноповерхова складається з 19-ти приміщень площею 468,1 кв.м; майстерня, познач. Р, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 1336,2 кв.м; склад, познач. Н, одноповерхова складається з 7-ми приміщень площею 400,9 кв.м; адмінбудівля, познач. У, двоповерхова складається з 21-го приміщення площею 245,5 кв.м; сторожева, познач. Ф, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 8,7 кв.м; гараж, познач. Х, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 321,9 кв.м; гараж, познач. Ц, одноповерхова складається з 5-ти приміщень площею 298,3 кв.м; навіс, познач. Ч; вбиральня, познач. Ш; їдальня, познач. С, одноповерхова складається з 31-го приміщення площею 596,1 кв.м; штаб, познач. Т, двоповерхова складається з 10-ти приміщень площею 221,8 кв.м., з одночасним припиненням права власності Берегівського міжрайонного управління водного господарства (ЄДРПОУ 01037063).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Вказані положення також кореспондуються з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, задовольнивши позовну заяву, дійшов висновку про повернення Закарпатській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 28 511,90 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 421 від 15.04.2026.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Державним агентством водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 8, код ЄДРПОУ 37472104) право державної власності на комплекс будівель, загальною площею 5 973,35 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. Мочолівська, 157, м. Берегове, Берегівський район Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607980121102) з одночасним припиненням права власності Берегівського міжрайонного управління водного господарства (ЄДРПОУ: 01037063), а саме:

- адмінбудівля, познач. А, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 436,2 кв.м;

- сторожева, познач. Б, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 16,0 кв.м;

- гуртожиток, познач. В, двоповерховий складається з 21-го приміщення площею 391,25 кв.м;

- -вбиральня, познач. Г;

- -трансформаторна, познач. Г, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 21,95 кв.м;

- насосна, познач. Е, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 41,1 кв.м;

- склад, познач. З, одноповерхова складається з 2-х приміщень площею 40,3 кв.м;

- склад, познач. Ж, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 23,5 кв.м;

- склад, познач. И, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 77,05 кв.м;

- склад, познач. К, одноповерхова складається з 24-х приміщень площею 1028,5 кв.м;

- склад, познач. П, одноповерхова складається з 19-ти приміщень площею 468,1 кв.м;

- майстерня, познач. Р, двоповерхова складається з 24-х приміщень площею 1336,2 кв.м;

- склад, познач. Н, одноповерхова складається з 7-ми приміщень площею 400,9 кв.м;

- адмінбудівля, познач. У, двоповерхова складається з 21-го приміщення площею 245,5 кв.м;

- сторожева, познач. Ф, одноповерхова складається з 1-го приміщення площею 8,7 кв.м;

- гараж, познач. Х, одноповерхова складається з 3-х приміщень площею 321,9 кв.м;

- гараж, познач. Ц, одноповерхова складається з 5-ти приміщень площею 298,3 кв.м;

- навіс, познач. Ч;

- вбиральня, познач. Ш;

- їдальня, познач. С, одноповерхова складається з 31-го приміщення площею 596,1 кв.м;

- штаб, познач. Т, двоповерхова складається з 10-ти приміщень площею 221,8 кв.м.

3. Повернути Закарпатській обласній прокуратурі (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) з Державного бюджету України суму 28 511,90 грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 90 коп.) судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 421 від 15.04.2026.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 20.10.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко