Рішення № 140746821, 14.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/892/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу №903/892/26

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

про: про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 71 385,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від прокуратури: Гудков Максим Вадимович;

від відповідача: Мірчук Валерій Володимирович.

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, в якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 01.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/338 від 10.01.2024, укладеного між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (процедура закупівлі: UA-2023-12-25-013684-a).

- стягнути із Товариства відповідальністю Волиньелектрозбут (ідентифікаційний код юридичної особи: 42159289) на користь Виконавчого комітету Луцької міської ради (р/р UA188999980314040544000003550, код отримувача ЄДРПОУ 38009371, ГУК у Волин.обл/м.Луцьк/24060300) в дохід місцевого бюджету 71 385,57 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що збільшення вартості електричної енергії від початкової ціни договору у спірний додатковій угоді №2 від 01.07.2024 здійснено з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закон України Про публічні закупівлі та підп. 2 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 № 1178.

Крім того, зазначає, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного витрачання коштів, які підлягають поверненню в сумі 71 385,57 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.09.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.10.2026 на 09:40 год.

07.10.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву за вх. № 01-87/5928/26, в якому просить суд відмовити в позові з підстав необґрунтованості та не доведеності належними та допустимими доказами.

12.10.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив за вх. № 01-87/6055/26, в якій просить відхилити заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.

Позивач або його представник у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату та час проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 23.09.2026.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просить суд задовільнити позов в повному об`ємі.

Представник відповідача просив в задоволені позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Щодо підстав здійснення прокуратурою представницьких функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України Про публічні закупівлі вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Водночас у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави території та реалізуються у визначеному законом порядку належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивачем фактично отримано менше електроенергії, ніж планувалося, у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із п.п. 22 та 23 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону (Закон України Про публічні закупівлі).

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Виконавчим комітетом Луцької міської ради повідомлено, що до суду з позовом про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення надмірно сплачених коштів не зверталися (відповідь на лист прокуратури від 08.06.2026 № 53-3490ВИХ-26 а.с. 37 зворотня сторона).

Водночас, Виконавчий комітет Луцької міської ради, будучи єдиним уповноваженим органом на вжиття заходів спрямованих на повернення надміру витрачених коштів жодних заходів, спрямованих на їх повернення до місцевого бюджету не вживає.

Виконавчий комітет Луцької міської ради повідомив, що органом місцевого самоврядування заходи претензійно-позовного характеру за вказаним фактом не вживались, та не заперечує проти подання окружною прокуратурою позову в її інтересах.

Також слід урахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Виконавчого комітету Луцької міської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останнім інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

У спірних правовідносинах відбулось протиправне та зайве витрачання Виконавчим комітетом Луцької міської ради грошових коштів, що належать територіальній громаді, тобто порушено права територіальної громади на майно, зокрема грошові кошти.

В свою чергу, ТОВ «Волиньелекрозбут» безпідставно набуло грошові кошти територіальної громади.

У постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що прокурор може представляти інтереси територіальної громади і це є сумісним з вимогами частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. Відтак, позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави. За таких обставин, даний позов прокурора спрямований на захист інтересів держави в частині повернення територіальній громаді коштів, які безпідставно набуло ТОВ «Волиньелектрозбут».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що такий суб`єкт знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З урахуванням положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Луцькою окружною прокуратурою скеровано лист до Виконавчого комітету Луцької міської ради з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між останнім та ТОВ Волиньелектрозбут додаткової угоди до договору на постачання електричної енергії від 01.07.2024 №2, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом. (а.с. 35-37).

Водночас Виконавчий комітет Луцької міської ради не заперечив проти здійснення Луцькою окружною прокуратурою представництва у господарській справі про стягнення з ТОВ Волиньелектрозбут надмірно сплачених коштів. (а.с. 38 зворотня сторона).

З наведених обставин випливає, що у до Виконавчого комітету Луцької міської ради була можливість самостійно вирішити питання щодо звернення до суду з відповідним позовом.

Однак, орган місцевого самоврядування обмежився лише наданням відповіді на лист прокуратури.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

Крім цього, Луцькою окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру повідомлено позивача про намір на подання відповідного позову та водночас роз`яснено право на оскарження суб`єктом владних повноважень підстав для представництва. ( а. с. 56).

Заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи слідує,що між ТзОВ Волиньелектрозбут (постачальник) та Виконавчим комітетом Луцької міської ради (споживач) було укладено договір від від 10.01.2024 № 23-24/338 про постачання електричної енергії споживачу (UA 2023-12-25-013684-a). (а.с. 19-26).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що умови цього договору розроблені та узгоджені сторонами відповідно до умов тендерної документації споживача та змісту тендерної пропозиції постачальника з урахуванням положень Закону України Про ринок електричної енергії, та правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3 договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим договором, визначено додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 13.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно пункту 5.1 договору - загальна сума цього договору становить 1 585 296 грн., в тому числі ПДВ 143 520 грн.

Ціна за 1 кВт.год. електричної енергії за договором становить: 3,8089 за одиницю електричної енергії як товару, 2,2511 грн. за велечину регульованих тарифів (без ПДВ ) грн./кВт*год., 1,212 грн. ПДВ, ціна за одиницю (з урахуванням величини регульованих тарифів* та ПДВ, грн./кВт *год.) 7,272 грн. (а.с.25).

Згідно п.5.3. договору ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених Законом України Про публічні закупівлі з урахуванням Особливостей, що оформлюються додатковою угодою у порядку визначеному у додатку 3 до цього договору. у разі не згоди із зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення ( розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі відмови споживача від зміни ціни або інших умов договору, що запропоновані постачальником, а також у разі відсутності відповіді споживача на таку пропозицію постачальника протягом 10 днів з дня її отримання, постачальник має право в односторонньому порядку припинити (розірвати) договір у порядку передбаченому цим договором.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання Сторонами додаткової угоди до цього Договору. Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених п.19 Особливостей.

Згідно п.13.1 договору встановлено, що загальна сума договору (у тому числі ціна за одиницю товару) не може змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній його редакції.

Відповідно до п. 13.3. договору споживач має право розірвати даний договір достроково, повідомивши постачальника про це за 20 днів до дати розірвання , у випадках якщо:

- постачальник відмовляється постачати товар за цінами, які передбачені даним договором;

- постачальник іншим чином суттєво порушив умови даного договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Споживач має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку у випадку застосовування до постачальника оперативно-господарських санкцій відповідно до умов даного договору.

З урахуванням наведеного вище, на момент укладення та підписання договору № 23-24/338 від 10.01.2024 про постачання електричної енергії сторонами узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі.

З матеріалів справи слідує, що між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та ТзОВ Волиньелектрозбуд було укладено 3 додаткові угоди, які вносили зміни до договору, а саме :

1) додатковою угодою № 1 від 23.02.2024, сторони погодили внести зміни до додатку № 1 договору, а саме долучити в п. 3 новий об`єкт. (а.с 27).

2) додатковою угодою № 2 від 01.07.2024, якою збільшено ціну за одиницю товару до о 8,550876 грн. за 1 кВт/год з ПДВ. (а.с 28).

3) додатковою угодою № 3 від 08.10.2024, п. 5.1 договору викладений в наступній редакції: «Загальна ціна цього договору становить 1 552 713,78 в т.ч. ПДВ 258 785,63 грн. у тому числі:

5.1.1 За рахунок коштів місцевого бюджету 1 552 713,78 в т.ч. ПДВ 258 785,63 грн.

Споживач бере бюджетні зобов`язання за цим договором відповідно до наявних бюджетних асигнувань відповідно до статей 23 і 48 Бюджетного кодексу України в межах суми, зазначеної у підпункті 5.1.1 цього договору». (а.с. 29).

Підставою для укладення вищевказаних додаткових угод слугували листи від ТОВ Волиньелектрозбут з долученими до них постановами НЕРЕКП від 20.05.2024 № 949. При цьому, вказані листи не адресовані саме Виконавчому комітету Луцької міської ради, а невизначеній кількості адресатів, а саме керівникам підприємств та організацій, з якими ТОВ Волиньелектрозбут укладало договори у 2024 році. (а.с. 30-34).

ТзОВ Волиньелектрозбут в 2024 році поставив 203 703 кВт електричної енергії для Виконавчого комітету Луцької міської ради, а останні в свою чергу сплатили за поставку електричної енергії 1 552 713,78 грн., згідно актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних інструкцій, а саме:

№ акту/рахункаКількість/кВт/ год.Сума/грн.Платіжні інструкції, датаПримітка: вартість за 1 кВт/год, підстава105/559 0095001/1/1 від 31.01.2024 (а.с. 39).26437192249,86№11122, №11123 від 14.02.2024 (а.с 39 звороня сторона-40).Договір 7,272 грн за 1 кВт/год.559-0095001/2/Ф1 від 29.02.2024 (а.с 40 зворотня сторона).25810187690,32№1145, №11458 від 18.03.2024 (а.с.41).Договір 7,272 грн за 1 кВт/год.559-0095001/3/Ф1 від 31.03.2024 (а.с. 42).25913188439,34№11666, 11667 від 08.04.2024 (а.с. 42 зворотня сторона 43).Договір 7,272 грн за 1 кВт/год.559-0095001/4/Ф1 від 30.04.2024 (а.с 43 зворотня сторона).25196183225,31№11927, 11928 від 08.05.2024 (а.с. 44).Договір 7,272 грн за 1 кВт/год.559-0095001/5/Ф1 від 31.05.2024 (а.с. 45).25992189013,82№12273 від11.06.2024 (а.с 45 зворотня сторона).Договір 7,272 грн за 1 кВт/год.559-0095001/6/Ф1 від 30.06.2024 (а.с. 46).18536134793,79№12563 від 11.07.2024 (а.с 46 зворотня сторона).Договір 7,272 грн за 1 кВт/год.559-0095001/7/Ф1 від 31.07.2024 (а.с 47).24618210505,46№12818 від 08.08.2024 (а.с 47 зворотня сторона).ДУ №2 8,550876 грн за 1 кВт/год.559-0095001/8/Ф1 від 06.09.2024 (а.с. 48).26958230514,52№13078, 13079 від 10.09.2024 (а.с 48 зворотня сторона 49).ДУ №2 8,550876 грн за 1 кВт/год.559-0095001/9/Ф1 від 30.09.2024 (а.с. 49 зворотня сторона).424336281,36№13363 від 09.10.2024 (а.с. 50).ДУ №2 8,550876 грн за 1 кВт/год.Всього2037031552713,78 грн

Враховуючи вище викладене, прокурор доводить, що у додатковій угоді № 2 від 01.07.2024 укладену до договору про постачання електричної енергії до Виконавчого комітету Луцької міської ради від 10.01.2024 № 23-24/338 встановлено, що вона укладена і з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме сторонами, за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом до суду.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні вказує, що прокурором в позовній заяві не наведено належних правових підстав для визнання недійсними додаткової угоди № 2 до договору № 23-24/338, оскільки зобов`язання за договором про закупівлю та спірною додатковою угодою до нього вже виконані сторонами, строк дії договору закінчився наприкінці 2024. Визнаючи недійсною виконану сторонами додаткову угоду до основного договору, у сторін відсутня можливість змінити умови оспорюваного правочину, зокрема, шляхом розірвання договору. Також звертає увагу суду на те, що на момент укладення договору про закупівлю ТОВ ВЕЗ було б відомо про відсутність у нього можливості змінювати ціну товару в разі її коливання на ринку, останнім б не було вчинено такого правочину. Доводить, що застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину лише щодо постачальника, має дискримінаційний характер і завдає товариству збитків, як суб`єкту господарювання. У процесі виконання договору обидві сторони дотримувалися основних принципів Закону України Про публічні закупівлі, а саме максимальної ефективності, економії та пропорційності при закупівлі товару.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (Закон України Про публічні закупівлі).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм зокрема, Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Сторона договору при здійсненні державних закупівель розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків.

При цьому, право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону (постанова Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №927/56/23).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/ або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Отже, у відповідності до приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону).

Постановою Уряду від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі-Особливості).

Згідно з пунктом 1 Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період.

Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Згідно пункту 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.04.2020 №708 (послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу, з урахуванням положень, визначених цими особливостями.

Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та цих особливостей.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Відповідно до підп. 7 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Отже, наведені вище положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей кореспондуються із приписами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі на що звертає увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.08.2024 по справі №440/11406/24.

Висновки щодо необхідності дотримання вимоги про збільшення ціни товару не більше ніж на 10 відсотків у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

Касаційний господарський суд, надаючи відповідну оцінку підпунктам 2, 7 пункту 19 Особливостей, у постанові від 28.08.2024 у справі №918/1313/23 зазначив, про те що постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; їх зміст (підп. 2 та підп. 7 п. 19 Особливостей) лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) одна у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наведені норми ЦК України, ЗУ Про публічні закупівлі та Особливостей, вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Крім того, суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема про те, що:

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Названі вище положення дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23).

Суд враховує, що законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Отже, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання)

У разі коливання ціни товару на ринку, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару на той відсоток коливання, що відбувся.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання Сторонами додаткової угоди до цього Договору. Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених п.19 Особливостей.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків, в т.ч., збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Суд встановив, що згідно умов договору, ціна за 1 кВт/год становить та не може перевищувати 7,272 грн. за 1 кВт/год. (з врахуванням ПДВ).

Отже, укладаючи оспорювану угоду від 01.07.2024 №2, сторонами правочину, починаючи з 01.07.2024 було збільшено ціну за одиницю товару до 8,550876 грн. за 1 кВт/год електроенергії з урахуванням ПДВ.

Таким чином, у порівнянні з первинною угодою від 10.01.2024 №23-24/338, ціна за одиницю товару зросла на 17,58 відсотків (із 7,272 грн. до 8,550876 грн. за 1 кВт/год електроенергії з урахуванням ПДВ).

У свою чергу, ціна електричної енергії як товару у складі договірної ціни збільшилася на 27,9 відсотків (із 3,8089 грн. до 4,874630 грн. за 1 кВт/год без ПДВ).

Відтак, у даному випадку, уклавши спірну угоду №2, відповідачі збільшили ціну за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків від ціни товару, погодженої в первинній угоді №23-24/338 від 10.01.2024. Наведене, у свою чергу, свідчить про недотримання сторонами договору про закупівлю межі дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару 10 відсотків (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Отже, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання оспорюваної додаткової угоди встановлено, що такі зміни відбулися за відсутності законодавчо визначених підстав.

Судом встановлено, що позивач у даному випадку мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в Договорі№23-24/338 від 10.01.2024, однак підписав оспорювану додаткову угоду №2 без надання письмових заперечень чи проведення переговорів з приводу пропозицій Відповідача про збільшення ціни.

Як зазначалось вище, положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» містять імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару не більше 10 відсотків від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Відповідно, на час укладення договору від 10.01.2024 №23-24/338 та угоди від 01.07.2024 №2, норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом; дія такої норми на період дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Дотримання сторонами договору про закупівлю імперативних вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає спосіб та порядок зміни ціни за одиницю товару, є обов`язковим.

Отже, змінюючи ціну одиниці товару за угодою № 2, сторони договору №23 24/338 повинні були керуватись приписами положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (із урахуванням Особливостей, які затверджені постановою Уряду від 12.10.2022 № 1178), не перевищуючи 10-ти відсотковий ліміт.

А відтак, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Судом встановлено, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Крім того, спірною додатковою угодою визначено застосування внесених змін до договірних правовідносин, які виникли до їх укладення.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Отже, завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання за цінами згідно з договором, однак в процесі виконання договірних зобов`язань збільшив ціну за постачання електричної енергії.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 викладена правова позиція суду, на підставі якої вже сформована усталена практика, яка підлягає врахуванню при розгляді й даної справи, а саме, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

За таких обставин вказані дії призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість змушена була оплачувати електричну енергію за ціною значно вищою, аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підсумовуючи викладене, підстави для укладення оспорюваної угоди від 01.07.2024 №2 були відсутні, а тому ця угода підлягає визнанню недійсною, згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та підп. 2 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178 (в редакції, яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин).

наслідків, то розрахунок за товар (електрична енергія) повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Разом з тим ТОВ «Волиньелектрозбут» передало Виконавчому комітету Луцької міської ради за Договором всього 203 703 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 552 713,78 грн, з яких 55 819 кВт*год (після підвищення ціни за додатковою угодою №2) на суму 477 301,34 гривень.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною умовами Договору, Виконавчий комітет повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 55 819 кВт*год кошти у розмірі 405 915,77 грн з ПДВ (55 819* 7,272).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 71 385,57 грн. (477 301,34 405 915,77).

Отже, грошові кошти в сумі 71 385,57 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов`язаний їх повернути Володимирській міській раді, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, не взято до уваги суду, оскільки спростовують матеріалами справи та висновками Великої Палати Верховного Суду.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному об`ємі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01.07.2024, укладену між ТОВ Волиньелектрозбут та Виконавчим комітетом Луцької міської ради до Договору про постачання електричної енергії від 10.01.2024 № 23-24/338.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42159289) на користь Виконавчого комітету Луцької міської ради (р/р UA188999980314040544000003550, код отримувача ЄДРПОУ 38009371, ГУК у Волин.обл/м.Луцьк/24060300) в дохід місцевого бюджету 71 385,57 грн.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на користь Волинської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи: 02909915) у Державній казначейській службі України за номером UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ЄДРПОУ одержувача 02909915) 5 324,8 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення підписано 20.10.2026.

Суддя В. М. Дем`як