Рішення № 140743580, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3454/26

2/154/1870/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року в розмірі 18 424,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов мотивовано тим, що 05 липня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою в електронній формі укладено кредитний договір № 890480620, за умовами якого останній надано кредит у сумі 7 000,00 грн. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 56RV6CR2.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання та перерахував кредитні кошти на банківську картку відповідачки, однак остання належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

Право грошової вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги № 46 від 30 вересня 2019 року, надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року, а 05 червня 2025 року - до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е.

За твердженням позивача, загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 22 043,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг, 11 424,00 грн - проценти за користування кредитом та 3 619,00 грн - штрафні санкції.

Позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій та просить стягнути з відповідачки 18 424,00 грн заборгованості, яка складається з 7 000,00 грн основного боргу та 11 424,00 грн процентів, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності відповідачці платіжної картки, зарахування на неї кредитних коштів і використання фінансового номера телефону.

14 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49769-БТ із випискою за рахунком відповідачки за період із 05 липня 2019 року до 10 липня 2019 року.

Представник позивача в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка у судові засідання двічі не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце їх проведення за зареєстрованим місцем проживання. Причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяв про відкладення розгляду справи не подала.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву на позовну заяву, суд за відсутності заперечень позивача відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

05 липня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №890480620, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в сумі 7 000,00 грн, а остання - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору строк його дії та строк кредитування становили 17 днів.

Згідно з пунктом 1.4 договору проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,60 % від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування коштів до закінчення встановленого договором строку кредитування. Пунктом 1.5 договору визначено річну процентну ставку в розмірі 584,00 %.

Додатком № 1 до договору - графіком розрахунків - визначено кінцевий термін платежу 22 липня 2019 року, суму кредиту 7 000,00 грн, проценти за користування кредитом 1 904,00 грн та загальну суму до повернення 8 904,00 грн. Сукупна вартість кредиту становила 127,20 % від його суми, з яких 27,20 % - проценти за користування кредитом.

Пунктом 3 графіка розрахунків передбачено, що в разі надання кредиту не в день укладення договору термін платежу автоматично зміщується на відповідну кількість днів та визначається сімнадцятим днем користування кредитом із дати його фактичного отримання.

Відповідно до пункту 2.2.1.3 договору позичальниця мала право звернутися до кредитодавця з проханням про продовження строку надання кредиту та/або реструктуризацію зобов`язань. Пунктом 2.1.1.5 договору передбачено право кредитодавця у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору за згодою позичальниці змінити процентну ставку на період такого продовження, крім випадку, передбаченого пунктом 4.2 договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору в разі користування кредитом понад строк, установлений пунктом 1.3 договору або додатковими угодами сторін, зобов`язання позичальниці продовжувалися на весь період фактичного користування кредитом. Якщо погоджена пунктом 1.4 процентна ставка була меншою ніж 1,70 % на день, правила її нарахування скасовувалися з моменту початку застосування, а проценти за понадстрокове користування кредитом визначалися за ставкою 1,70 % на день, починаючи з дати укладення договору до дня повного повернення кредиту, з урахуванням фактично сплачених процентів.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 3.3 договору в разі порушення зобов`язань щодо погашення кредиту та/або процентів кредитодавець мав право нараховувати пеню в розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 4.1 договору його невід`ємною частиною визначено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Пунктом 4.6 договору передбачено перевагу положень Правил у разі їх розбіжності з умовами договору.

Надані позивачем Правила регламентують порядок подання заявки, ідентифікації та верифікації позичальника, погодження істотних умов кредитування, укладення електронного договору, отримання кредитних коштів і виконання договірних зобов`язань.

Згідно із заявкою на отримання грошових коштів від 05 липня 2019 року, оформленою на ім`я ОСОБА_1 , зазначено кредитний договір № 890480620, суму кредиту 7 000,00 грн, строк кредитування 17 днів, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та платіжну картку з маскою НОМЕР_9.

До матеріалів справи долучено алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», затверджений наказом директора товариства № 06/05-03 від 06 травня 2019 року, та алгоритм дій первісного кредитора стосовно укладення кредитних договорів. Зазначені документи описують послідовність реєстрації заявника на вебсайті кредитодавця, заповнення заявки, перевірки платіжної картки, ознайомлення з офертою, використання одноразового ідентифікатора та підписання електронного договору.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заявка на кредит від імені ОСОБА_1 була подана 05 липня 2019 року о 15 год 03 хв.

У цій довідці зазначено, що електронний договір № 890480620 підписано 05 липня 2019 року о 15 год 07 хв 18 с шляхом введення одноразового ідентифікатора 56RV6CR2, направленого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Перерахування кредитних коштів позначено часом 15 год 07 хв 24 с того самого дня.

Водночас у зазначеній довідці процентну ставку визначено в розмірі 1,70 % на день, тоді як пунктом 1.4 кредитного договору передбачено ставку 1,60 % на день протягом установленого строку кредитування.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав довідку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 890480620/26052026/Э від 26 травня 2026 року, підписану директором товариства Сінченком С.А., та письмові пояснення первісного кредитора № 1501 від 02 грудня 2024 року.

Згідно з довідкою первісного кредитора на виконання кредитного договору № 890480620 від 05 липня 2019 року ініційовано платіжну операцію з перерахування ОСОБА_1 7 000,00 грн на платіжну картку з маскою НОМЕР_9 через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У довідці зазначено рахунок платника НОМЕР_2 , транзитний рахунок для перерахування коштів НОМЕР_3 та ідентифікатор платіжної операції b46b5768-8539-4d18-b844-4095ca5fb36e. Дата і час ініціювання платіжної інструкції - 05 липня 2019 року о 15 год 07 хв 19 с, завершення платіжної операції - 05 липня 2019 року о 15 год 07 хв 25 с.

У письмових поясненнях № 1501 від 02 грудня 2024 року первісний кредитор зазначив, що як небанківська фінансова установа ініціює переказ кредитних коштів шляхом подання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, а документальне підтвердження фактичного зарахування коштів на рахунок отримувача може надати банк, який обслуговує відповідний рахунок.

На виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав відповідь від 02 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49769-БТ, яка надійшла до суду 14 вересня 2026 року, разом із банківською випискою за період із 05 липня 2019 року до 10 липня 2019 року.

У зазначеній відповіді банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 , пов`язану з банківським рахунком НОМЕР_6 .

Банк також підтвердив, що номер мобільного телефону НОМЕР_7 використовувався як фінансовий номер, пов`язаний із зазначеною платіжною карткою, та містився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації банку 05 липня 2019 року на вказаний картковий рахунок відповідачки було зараховано грошові кошти в сумі 7 000,00 грн.

Із наданої банком виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що 05 липня 2019 року відображено операцію зарахування 7 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_5 . Виписка також містить відомості про подальші операції за цією карткою, зокрема перекази коштів та їх використання протягом зазначеного періоду.

Таким чином, у матеріалах справи наявні довідка первісного кредитора про ініціювання платіжної операції, відомості банку про належність платіжної картки відповідачці та банківська виписка, в якій відображено зарахування 05 липня 2019 року коштів у сумі 7 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року, первісним кредитором відображено видачу ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн 05 липня 2019 року.

За період із 05 липня 2019 року до 22 липня 2019 року кредитодавець відобразив нарахування процентів у розмірі 112,00 грн на день, що відповідає ставці 1,60 % від суми кредиту. Загальний розмір процентів за цей період становив 1 904,00 грн.

Станом на 22 липня 2019 року в розрахунку зазначено заборгованість у сумі 8904,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основна сума кредиту та 1 904,00 грн - нараховані проценти.

26 липня 2019 року кредитодавець відобразив додаткове нарахування процентів у сумі 868,00 грн, після чого загальний розмір заборгованості становив 9 772,00 грн.

Починаючи з 27 липня 2019 року до 30 вересня 2019 року в розрахунку відображено щоденне нарахування процентів у сумі 119,00 грн, що відповідає ставці 1,70 % від суми кредиту.

За даними розрахунку, станом на 30 вересня 2019 року первісним кредитором нараховано 10 626,00 грн процентів за користування кредитом. Загальний розмір непогашеної заборгованості до відображення її передачі новому кредитору становив 17626,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основна сума кредиту та 10 626,00 грн - проценти.

Відомостей про здійснення позичальницею платежів на погашення основного боргу або процентів у зазначений період розрахунок не містить.

30 вересня 2019 року в розрахунку відображено облікове списання 7 000,00 грн основної суми кредиту та 10 626,00 грн нарахованих процентів у зв`язку з передачею права грошової вимоги іншому кредитору.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступати фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги № 46 від 30 вересня 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01, під порядковим номером 688 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитний договір № 890480620 від 05 липня 2019 року.

У реєстрі визначено загальну суму відступленої грошової вимоги до відповідачки в розмірі 17 626,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10626,00 грн - заборгованість за процентами. Сума фінансування щодо цієї вимоги становила 1 050,00 грн.

Відповідно до протоколу узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 30 вересня 2019 року сторони погодили передачу прав вимоги за Реєстром № 46 саме 30 вересня 2019 року. Загалом за цим реєстром передано вимоги до 2423 боржників на суму 31 669 263,13 грн.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2019 року за договором факторингу № 28/1118-01 та Реєстром прав вимоги № 46 фактором 27 листопада 2019 року сплачено суму фінансування 1 776 086,34 грн. Станом на 31 грудня 2019 року сторони зафіксували відсутність взаємної заборгованості за цим реєстром.

До матеріалів справи також долучено розрахунок заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором № 890480620, у якому датою придбання права вимоги зазначено 30 вересня 2019 року.

Станом на зазначену дату в розрахунку відображено заборгованість у розмірі 17626,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основна сума кредиту та 10 626,00 грн - проценти.

За період із 01 жовтня 2019 року до 10 жовтня 2019 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відобразило нарахування процентів у розмірі 119,00 грн за кожний день, що відповідає ставці 1,70 % від суми кредиту. Загалом за цей період нараховано 1 190,00 грн.

Станом на 10 жовтня 2019 року в розрахунку зазначено загальну заборгованість 18816,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг та 11 816,00 грн - проценти.

У записі від 28 жовтня 2021 року відображено зменшення нарахованих процентів на 392,00 грн, унаслідок чого їх обліковий розмір становив 11 424,00 грн.

Станом на 28 жовтня 2021 року в розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відображено заборгованість у розмірі 18 424,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основна сума кредиту та 11424,00 грн - проценти.

Відомостей про внесення відповідачкою платежів у період перебування права вимоги у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначений розрахунок не містить. Операції від 28 жовтня 2021 року на суму 7 000,00 грн за тілом кредиту та 11 424,00 грн за процентами відображені у графах облікового списання у зв`язку з подальшим відступленням права вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося відступати фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року.

У реєстрі визначено загальний розмір відступленої вимоги 18 424,00 грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 11 424,00 грн - заборгованість за процентами. Сума фінансування щодо цієї вимоги становила 287,00 грн.

На підтвердження здійснення фінансування надано платіжну інструкцію № 742 від 29 жовтня 2021 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 5 320 276,67 грн за Реєстром прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року на виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року з урахуванням додаткової угоди № 2 від 03 серпня 2021 року.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося відступити позивачу права грошової вимоги до боржників за договорами позики, визначеними у відповідному реєстрі боржників.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває права кредитора за відповідними зобов`язаннями.

Згідно з витягом із Реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року під порядковим номером 16748 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитний договір № 890480620 від 05 липня 2019 року.

У реєстрі визначено загальну суму заборгованості відповідачки 22 043,00 грн, з яких 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 11 424,00 грн - прострочені проценти та 3 619,00 грн - штрафні санкції. Сума фінансування щодо цієї вимоги становила 140,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру боржників від 05 червня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло реєстр, який містив права вимоги до 24 007 боржників із загальною сумою заборгованості 363 342 989,66 грн.

На підтвердження виконання умов договору факторингу щодо фінансування надано платіжну інструкцію № 345 від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» грошові кошти в сумі 2 004 222,05 грн із призначенням платежу за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, без ПДВ.

Крім того, позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року за період із 05 червня 2025 року до 15 червня 2026 року, підписану директором ТОВ «ФК «ЕЙС» Міщенко А.

У зазначеній виписці станом на 15 червня 2026 року відображено загальну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 22 043,00 грн, з яких 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 11 424,00 грн - прострочені проценти та 3619,00 грн - штрафні санкції.

Виписка не містить відомостей про здійснення відповідачкою платежів на погашення заборгованості протягом зазначеного періоду. Позивач повідомив, що станом на 15 червня 2026 року заборгованість за кредитним договором не погашена.

Водночас у межах цього позову ТОВ «ФК «ЕЙС» заявило вимоги про стягнення лише 18 424,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основна сума кредиту та 11 424,00 грн - проценти. Вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 619,00 грн позивачем не заявлені.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд установив наявність між первісним кредитодавцем та відповідачкою кредитних правовідносин, фактичне надання кредитних коштів, порушення позичальницею обов`язку щодо їх повернення та документально підтверджений перехід права грошової вимоги до позивача.

Щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частинами третьою, шостою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Акцепт може бути наданий у визначених законом електронних формах, зокрема шляхом заповнення відповідного формуляра, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Установлено, що 05 липня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 890480620 у формі електронного документа, підписаного одноразовим ідентифікатором 56RV6CR2.

Факт укладення договору підтверджується його індивідуальними умовами, заявкою на отримання кредиту від 05 липня 2019 року, Правилами надання грошових коштів у позику та довідкою щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця.

Згідно із зазначеною довідкою заявка на отримання кредиту подана 05 липня 2019 року о 15 год 03 хв, а акцепт оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора 56RV6CR2 здійснено того самого дня о 15 год 07 хв 18 с.

Наведені відомості узгоджуються між собою щодо особи позичальниці, номера кредитного договору, суми кредиту, строку кредитування та номера мобільного телефону, використаного під час укладення договору.

Отже, сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору в передбаченій законом електронній формі, а договір № 890480620 від 05 липня 2019 року є укладеним та обов`язковим для виконання його сторонами.

Щодо фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання кредитного договору первісний кредитодавець 05 липня 2019 року перерахував відповідачці 7 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_5 .

Довідка первісного кредитодавця № 890480620/26052026/Э від 26 травня 2026 року містить відомості про ініціювання платіжної операції 05 липня 2019 року о 15 год 07 хв 19 с, її завершення о 15 год 07 хв 25 с та ідентифікатор операції b46b5768-8539-4d18-b844-4095ca5fb36e.

Незалежним підтвердженням виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання коштів є відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49769-БТ та додана до неї банківська виписка.

Банк підтвердив належність платіжної картки № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , зв`язок із нею фінансового номера телефону НОМЕР_7 та зарахування на відповідний рахунок 05 липня 2019 року грошових коштів у сумі 7 000,00 грн.

Відомості банку узгоджуються з реквізитами платіжної картки, зазначеними в заявці на отримання кредиту, та документами первісного кредитодавця щодо здійснення переказу.

Таким чином, факт надання відповідачці кредиту в сумі 7 000,00 грн підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідачка не надала доказів повернення отриманих коштів. За таких обставин вимога про стягнення 7 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо правової природи та розміру нарахованих процентів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 кредитного договору строк кредитування становив 17 днів, а пунктом 1.4 передбачено нарахування процентів у розмірі 1,60 % від суми кредиту за кожний день користування протягом установленого строку.

Водночас пунктом 4.2 договору сторони погодили спеціальний порядок нарахування процентів у разі користування кредитом понад установлений строк, а саме за ставкою 1,70 % на день від суми кредиту з передбаченим договором перерахунком процентів від дати його укладення.

Пунктом 4.3 договору прямо визначено, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, сторони розмежували плату за правомірне користування кредитом протягом установленого строку та проценти, які підлягають нарахуванню внаслідок порушення обов`язку щодо своєчасного повернення кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформулювала висновок про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за правомірне користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що після прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту нараховуються не проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що після закінчення встановленого договором строку кредитування право на нарахування звичайних договірних процентів припинилося. Проте це не припинило обов`язку відповідачки сплачувати передбачені пунктами 4.2, 4.3 договору проценти як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

Зміст зазначених пунктів свідчить про погодження сторонами іншого, ніж передбачений загальним правилом частини другої статті 625 ЦК України, розміру процентів за порушення строку повернення кредиту.

Такі проценти мають самостійну правову природу та не є продовженням нарахування плати за правомірне користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Окремо суд ураховує правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Об`єднана палата розмежувала правові наслідки нікчемності договірних умов, їх оспорюваність, зміну договору та тлумачення його положень. За відсутності встановленої законом нікчемності суд не вправі з власної ініціативи змінювати погоджену сторонами процентну ставку або зменшувати проценти лише з мотивів їх надмірності, неспівмірності чи посилання на загальні засади справедливості, добросовісності та розумності.

Суд установив, що кредитний договір укладено 05 липня 2019 року. Доказів продовження встановленого ним строку кредитування після 24 грудня 2023 року матеріали справи не містять.

Відтак установлені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюються на відповідні умови цього договору.

Відповідачка не заявляла вимог про визнання недійсними умов кредитного договору або про його зміну. Підстав для самостійного зменшення судом погодженої сторонами ставки з мотивів її розміру не встановлено.

При цьому суд не ототожнює договірне продовження зобов`язання до моменту фактичного повернення кредиту з продовженням строку правомірного кредитування. Нарахування за період після встановленого строку оцінюються саме як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, договірні умови про нарахування процентів за понадстрокове користування кредитними коштами підлягають застосуванню з урахуванням їх правової природи, установленого періоду прострочення та фактично проведених кредиторами нарахувань.

Щодо перевірки розрахунку заборгованості.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки первісного кредитодавця та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кожним періодом нарахування процентів, урахував установлені договором ставки та здійснені кредиторами облікові коригування.

За перші 17 днів кредитування первісний кредитодавець нарахував проценти за ставкою 1,60 % на день, що становить 112,00 грн щоденно. Загальна сума нарахувань за цей період становила 1 904,00 грн (7 000,00 грн ? 1,60 % ? 17 днів).

За період із 23 липня 2019 року до 26 липня 2019 року проценти за ставкою 1,70 % на день становлять 476,00 грн (7 000,00 грн ? 1,70 % ? 4 дні).

За період із 27 липня 2019 року до 30 вересня 2019 року, що охоплює 66 днів, нарахування за тією самою ставкою становлять 7 854,00 грн (119,00 грн ? 66 днів).

За період із 01 жовтня 2019 року до 10 жовтня 2019 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нарахувало 1 190,00 грн процентів (119,00 грн ? 10 днів).

Суд також перевірив відображене первісним кредитодавцем 26 липня 2019 року нарахування 868,00 грн та подальше коригування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 28 жовтня 2021 року на суму 392,00 грн.

У сукупності зазначені операції утворюють 476,00 грн, що відповідає процентам за чотири дні понадстрокового користування кредитом із 23 липня до 26 липня 2019 року включно.

Отже, після врахування проведеного коригування загальна сума процентів за весь заявлений період становить: 1 904,00 грн + 476,00 грн + 7 854,00 грн + 1 190,00 грн = 11424,00 грн.

Цей результат відповідає підсумковим даним розрахунків обох кредиторів та сумі процентів, зазначеній у реєстрах відступлених прав вимоги.

При цьому за перші 17 днів кредитодавець фактично залишив нарахування за нижчою ставкою 1,60 %, не застосувавши в остаточному розрахунку передбачений пунктом 4.2 договору ретроспективний перерахунок цього періоду за ставкою 1,70 %.

Такий порядок обчислення не збільшує обсягу зобов`язань відповідачки порівняно з погодженими умовами договору та не призводить до завищення заявленої суми процентів.

Нарахування процентів після 10 жовтня 2019 року до складу заявлених 11 424,00 грн не включено. Доказів внесення відповідачкою платежів, які впливали б на визначений залишок основного боргу або процентів, матеріали справи не містять.

Оскільки проценти за час після закінчення строку кредитування нараховані до початку дії воєнного стану, передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за період воєнного стану та тридцятиденний строк після його припинення до цих нарахувань не застосовується.

Отже, суд установив, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 11 424,00 грн відповідає встановленим договором ставкам, фактичним періодам нарахування та проведеним кредиторами коригуванням, а тому вимога в цій частині є обґрунтованою.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частинами першою, другою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Суд установив, що право грошової вимоги за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року послідовно переходило від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Перший перехід права вимоги відбувся 30 вересня 2019 року на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги № 46. Згідно з витягом із зазначеного реєстру до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передано право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 17 626,00 грн.

Другий перехід права вимоги відбувся 28 жовтня 2021 року відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та Реєстру прав вимоги № 7. До ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передано право вимоги до відповідачки на суму 18 424,00 грн.

Третій перехід права вимоги відбувся 05 червня 2025 року на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е, Реєстру боржників та акта його приймання-передачі. До ТОВ «ФК «ЕЙС» передано право вимоги за спірним кредитним договором на загальну суму 22043,00 грн, до складу якої увійшли 7 000,00 грн основного боргу, 11 424,00 грн процентів та 3 619,00 грн штрафних санкцій.

Належність відступлених вимог саме до зобов`язань ОСОБА_1 підтверджується збігом її персональних даних, РНОКПП, номера і дати кредитного договору в усіх відповідних реєстрах.

Крім того, виконання факторингових операцій підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2019 року, платіжною інструкцією № 742 від 29 жовтня 2021 року та платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року.

Наявні докази в сукупності підтверджують безперервність переходу права грошової вимоги від первісного кредитодавця до позивача та визначають обсяг прав, набутих останнім.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідачки виконання обов`язку щодо повернення основного боргу і сплати належних процентів.

Висновок за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд установив, що відповідачка отримала за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року грошові кошти в сумі 7 000,00 грн, однак у визначений договором строк їх не повернула та обов`язку зі сплати належних процентів не виконала.

Позивач довів виникнення кредитного зобов`язання, надання кредитних коштів, порушення відповідачкою договірних обов`язків, правомірність заявлених нарахувань у межах перевіреного періоду та перехід до нього права грошової вимоги.

Належних доказів припинення зобов`язання внаслідок його виконання матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року в загальному розмірі 18 424,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 11 424,00 грн - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду № 25770958769 від 19 червня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Згідно з актом позивачу надано послуги зі складання позовної заяви вартістю 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн, підготовки та подання адвокатського запиту - 500,00 грн і підготовки клопотання про витребування доказів - 500,00 грн. Загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн.

Наведена в акті вартість відповідає погодженим сторонами погодинним тарифам, а надані документи підтверджують виникнення у позивача договірного зобов`язання щодо оплати правничої допомоги.

Водночас наявність договору та підписаного акта не зумовлює автоматичного покладення всієї погодженої між позивачем і адвокатським бюро суми на відповідачку.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінки учасників справи та інших визначених законом обставин.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» від 23 січня 2014 року, компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, які були фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року також наголошено на необхідності відшкодування лише витрат, які були необхідними та становлять розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, не характеризується підвищеною правовою складністю та не потребувала значного обсягу нестандартної правової роботи.

Підготовка позовної заяви ґрунтувалася переважно на дослідженні кредитного договору, розрахунків заборгованості та документів про перехід права вимоги, які перебували в розпорядженні позивача. Вивчення цих документів є необхідною складовою підготовки позову, тому при визначенні обґрунтованого розміру компенсації суд враховує змістовний зв`язок зазначених послуг та їх часткове функціональне поєднання.

Водночас підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування банківських документів була безпосередньо пов`язана з необхідністю підтвердження факту надання кредитних коштів. Витребувані судом відомості мали значення для встановлення обставин справи, тому витрати на відповідні процесуальні дії суд визнає необхідними.

Суд також бере до уваги, що розгляд справи відбувся за відсутності учасників, представник позивача участі в судових засіданнях не брав, додаткових пояснень по суті спору не подавав, а необхідності здійснювати представництво в умовах активного процесуального заперечення позову не виникло.

Заявлена до компенсації сума витрат на правничу допомогу становить 7 000,00 грн при ціні позову 18 424,00 грн. З огляду на характер спору, типовість правовідносин, обсяг фактично наданих послуг та їх необхідність для судового розгляду покладення всієї зазначеної суми на відповідачку не відповідало б критеріям обґрунтованості та пропорційності судових витрат.

При цьому суд не змінює погодженого сторонами розміру адвокатського гонорару та не вирішує питання про його зменшення у відносинах між позивачем і адвокатським бюро, а визначає ту частину витрат, компенсація якої за рахунок іншої сторони є виправданою з урахуванням положень статті 141 ЦПК України.

Оцінивши надані документи та конкретні обставини справи, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. Така сума забезпечує компенсацію необхідних витрат позивача, відповідає характеру й обсягу виконаної роботи та є пропорційною до предмета спору.

Підстав для покладення на відповідачку решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу суд не встановив.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 54397 від 14 серпня 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 274, 279-282, 284 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 890480620 від 05 липня 2019 року в розмірі 18 424 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 00 копійок, з яких:

- 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 11 424 (одинадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати в загальному розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких:

-2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок - судовий збір;

- 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005; поточний рахунок IBAN НОМЕР_8 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер