Рішення № 140743579, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3415/26

2/154/1850/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року в розмірі 16166,30 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 серпня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 827031690, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 700,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач самостійно зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, подав заявку на отримання кредиту та підписав електронний договір із використанням одноразового ідентифікатора 8U3TT95U.

На виконання умов договору первісний кредитор перерахував кредитні кошти на зазначену відповідачем платіжну картку. Однак відповідач належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги № 59 від 03 січня 2020 року. Надалі право вимоги переходило до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом - до ТОВ «ФК «ЕЙС», яке вважає себе належним кредитором відповідача.

За наданим позивачем розрахунком загальна заборгованість за кредитним договором становить 18 181,20 грн, з яких 5 699,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 10 466,34 грн - заборгованість за процентами та 2 014,90 грн - штрафні санкції.

Водночас вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права грошової вимоги, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 16 166,30 грн заборгованості, з яких 5 699,96 грн - основний борг та 10 466,34 грн - проценти за користування кредитом, а також 2 662,40 грн судового збору і 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22 вересня 2026 року.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки, зарахування на неї кредитних коштів у сумі 5 700,00 грн, відповідні банківські документи та інформацію про фінансовий номер телефону.

15 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49767-БТ із доданою випискою за картковим рахунком відповідача за період із 21 до 26 серпня 2019 року.

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання двічі не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

21 серпня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 оформлено електронний договір № 827031690 про надання кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в сумі 5 700,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути отримані кошти і сплатити проценти за користування ними.

Пунктами 1.2, 1.3 договору визначено строк його дії та строк кредитування тривалістю 30 днів.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування, що становить 3,65 % річних, починаючи з першого дня перерахування коштів до закінчення погодженого строку кредитування.

Додатком № 1 до договору визначено графік розрахунків, відповідно до якого кінцевий термін платежу встановлено на 20 вересня 2019 року. На цю дату позичальник мав повернути 5 700,00 грн основної суми кредиту та 17,10 грн процентів, усього 5 717,10 грн.

Пунктом 2.2.1.3 договору передбачено право позичальника звернутися до товариства з проханням про продовження строку надання кредиту та/або реструктуризацію зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.1.1.5 договору в разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору товариство має право за згодою позичальника змінити процентну ставку на період продовження, крім випадку, передбаченого пунктом 4.2 договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що в разі користування кредитом понад визначений договором або додатковими угодами строк зобов`язання позичальника продовжуються на весь період фактичного користування коштами. При цьому, якщо встановлена пунктом 1.4 договору процентна ставка є меншою за 1,70 % на день, передбачені пунктами 1.4, 1.5 правила нарахування процентів скасовуються з початку їх застосування, а проценти в розмірі 1,70 % на день нараховуються за весь період користування кредитом, починаючи з дати укладення договору до дня повного повернення коштів, з урахуванням раніше сплачених процентів.

За пунктом 4.3 договору сторони визначили проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Пунктом 3.3 договору передбачено нарахування пені в розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 договору його невід`ємною частиною визначено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ», а для підписання договору передбачено використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з наданими Правилами, редакція яких діє з 06 травня 2019 року, укладення електронного договору здійснюється через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства шляхом заповнення заявки, створення особистого кабінету, ознайомлення з умовами кредитування, прийняття пропозиції та використання електронного підпису. Пунктом 8.5 Правил передбачено оформлення змін і доповнень до електронного договору додатковими угодами.

У матеріалах справи міститься анкета фізичної особи від 21 серпня 2019 року, оформлена на ім`я ОСОБА_1 , із зазначенням його паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_1 та мети ділових відносин - отримання кредитних коштів.

Також позивач надав алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та алгоритм дій первісного кредитора, які описують загальний порядок реєстрації користувача, оформлення заявки, перевірки платіжної картки, погодження умов кредитування й укладення електронного договору.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора заявка на отримання кредиту в сумі 5 700,00 грн подана 21 серпня 2019 року о 16 год 07 хв. Одноразовий ідентифікатор 8U3TT95U надіслано на номер телефону НОМЕР_8 о 16 год 08 хв 29 с, а його введення в систему зафіксовано о 16 год 10 хв 33 с. Час перерахування кредитних коштів у довідці зазначено як 16 год 10 хв 42 с.

У справі також наявні додаткові угоди до кредитного договору.

Додатковою угодою від 18 вересня 2019 року передбачено продовження строку кредитування на 28 днів у зв`язку зі зверненням позичальника та неможливістю виконання ним умов договору. Відповідно до пункту 3 цієї угоди з 20 вересня 2019 року встановлено процентну ставку 1,70 % на день від суми кредиту.

Додатковою угодою від 08 листопада 2019 року передбачено розстрочку погашення заборгованості в сумі 14 895,20 грн на 28 днів зі сплатою чотирма частинами за графіком до 06 грудня 2019 року. Пунктом 2 цієї угоди визначено фіксований розмір заборгованості та призупинення будь-яких нарахувань за договором. Пунктом 5 передбачено втрату чинності угодою з моменту її укладення в разі порушення графіка платежів.

Додатковою угодою від 26 листопада 2019 року передбачено нову розстрочку погашення заборгованості в сумі 14 208,30 грн на 28 днів. Умовами цієї угоди також визначено фіксований розмір заборгованості, призупинення нарахувань та графік погашення.

Водночас у довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора датою додаткової угоди про продовження строку кредитування на 28 днів зазначено 20 вересня 2019 року, тоді як надана копія відповідної додаткової угоди датована 18 вересня 2019 року.

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач подав довідку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 26 травня 2026 року № 827031690/26052026/Э та письмові пояснення цього товариства від 02 грудня 2024 року № 1501.

Відповідно до зазначеної довідки первісним кредитором 21 серпня 2019 року о 16 год 10 хв 34 с ініційовано платіжну операцію з перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 700,00 грн за договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року.

Платіжна операція здійснювалася через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із рахунку платника НОМЕР_2 через транзитний рахунок НОМЕР_3 на платіжну картку отримувача з маскою НОМЕР_9.

У довідці зазначено ідентифікатор платіжної операції 98c8cd06-ea70-4a45-85e4-2a468790f6cc та час її завершення - 21 серпня 2019 року о 16 год 10 хв 44 с.

У письмових поясненнях первісний кредитор зазначив, що перерахування кредитних коштів здійснюється через надавача платіжних послуг, якому товариство передає відповідну платіжну інструкцію. При цьому відомості про фактичне зарахування коштів на рахунок отримувача зберігаються у банку, який обслуговує цей рахунок.

На виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав повідомлення від 07 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49767-БТ, яке надійшло до суду 15 вересня 2026 року.

У повідомленні банк підтвердив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , відкриту до рахунку IBAN НОМЕР_5 .

Банк також повідомив, що 21 серпня 2019 року на зазначений рахунок зараховано кошти в сумі 5 700,00 грн.

Відповідно до доданої банківської виписки за період із 21 до 26 серпня 2019 року, складеної 07 вересня 2026 року, 21 серпня 2019 року за платіжною карткою № НОМЕР_4 відображено операцію «Переказ із картки» на суму 5 700,00 грн, при цьому сума у валюті картки становила 5 671,50 грн, а сума знижки (комісії) - 28,50 грн.

Цією ж випискою відображено подальші операції за рахунком відповідача, зокрема оплату товарів і послуг, перекази та зняття готівкових коштів протягом 21-25 серпня 2019 року.

Щодо номера мобільного телефону НОМЕР_6 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що цей номер був або є фінансовим номером для підтвердження операцій за зазначеною платіжною карткою. Водночас банк зазначив, що в анкетних даних ОСОБА_1 такий номер телефону не знаходився або не знаходиться.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав розрахунок ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року, складений щодо ОСОБА_1 за період із 21 серпня 2019 року до 03 січня 2020 року.

Відповідно до зазначеного розрахунку 21 серпня 2019 року відповідачу надано кредит у сумі 5 700,00 грн.

У розрахунку відображено два платежі відповідача: 18 вересня 2019 року в сумі 16,00 грн, з яких 15,96 грн зараховано на погашення процентів, а 0,04 грн - на погашення основної суми кредиту; 12 листопада 2019 року в сумі 3 725,00 грн, яку повністю зараховано на погашення процентів. Загальна сума внесених платежів становить 3 741,00 грн.

За період із 21 серпня до 20 вересня 2019 року в розрахунку відображено нарахування процентів у розмірі 0,57 грн за день, що відповідає ставці 0,01 % від первісної суми кредиту.

Починаючи з 21 вересня 2019 року первісний кредитор відображав щоденне нарахування процентів у сумі 96,90 грн, що відповідає ставці 1,70 % від 5 700,00 грн.

Окремими сумами в розрахунку зазначено нарахування процентів 22 жовтня 2019 року в розмірі 3 499,80 грн, 12 листопада 2019 року - 1 333,80 грн, 26 листопада 2019 року - 1 744,20 грн та 07 грудня 2019 року - 1 065,90 грн.

Після 07 грудня 2019 року в розрахунку знову відображено щоденне нарахування процентів у розмірі 96,90 грн до 03 січня 2020 року включно.

Станом на 03 січня 2020 року, дату відступлення права вимоги, первісний кредитор зазначив залишок основної суми кредиту 5 699,96 грн та несплачених процентів 10 896,64 грн.

Загальна сума цих складових заборгованості становила 16 596,60 грн.

Водночас у підсумковому рядку розрахунку відображено загальну суму нарахованих процентів 14 637,60 грн, а також суму внесених відповідачем платежів 3 741,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав грошових вимог за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 цього договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

03 січня 2020 року сторони підписали реєстр прав вимоги № 59 до зазначеного договору факторингу.

Згідно з витягом із реєстру прав вимоги № 59 від 03 січня 2020 року за порядковим номером 98 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 827031690 від 21 серпня 2019 року, заборгованість за основною сумою кредиту 5 699,96 грн, за процентами 10 896,64 грн, загальна сума грошової вимоги 16 596,60 грн. Сума фінансування за цією вимогою визначена в розмірі 854,99 грн.

Протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 03 січня 2020 року сторони підтвердили погодження предмета й обсягу відступлених вимог за реєстром № 59, а також дату їх переходу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» - 03 січня 2020 року. Загалом за цим реєстром передано права вимоги до 3 514 боржників на суму 53 338 910,07 грн.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2020 року сума фінансування за реєстром № 59 становила 2 918 363,22 грн. В акті відображено перерахування цієї суми 02 березня 2020 року та підтверджено відсутність заборгованості фактора перед клієнтом за відповідним реєстром станом на 31 грудня 2020 року.

Позивач також подав розрахунок заборгованості, складений ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року.

Відповідно до цього розрахунку станом на 03 січня 2020 року товариством обліковано заборгованість у сумі 16 596,60 грн, з яких 5 699,96 грн - основна сума кредиту та 10 896,64 грн - проценти.

За 04, 05 та 06 січня 2020 року в розрахунку відображено додаткове нарахування процентів у розмірі 96,90 грн за кожний день, усього 290,70 грн, унаслідок чого загальна облікована заборгованість станом на 06 січня 2020 року становила 16 887,30 грн.

05 серпня 2020 року в розрахунку відображено коригування нарахованих процентів на суму 721,00 грн зі знаком мінус.

Після зазначеного коригування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» визначило заборгованість за договором у загальному розмірі 16 166,30 грн, з яких 5 699,96 грн - основна сума кредиту та 10 466,34 грн - проценти.

Відомостей про внесення відповідачем платежів на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначений розрахунок не містить.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошових вимог за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з пунктом 4.1 цього договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року.

У реєстрі заборгованість відповідача визначена в сумі 16 166,30 грн, з яких 5 699,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 466,34 грн - заборгованість за процентами. Сума фінансування за цією вимогою становить 239,40 грн.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивач подав платіжну інструкцію № 1 від 06 серпня 2020 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 4 840 736,97 грн із призначенням платежу - сума фінансування згідно з договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року. На платіжній інструкції міститься відмітка банку про виконання операції 06 серпня 2020 року.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошових вимог до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.5 цього договору передання прав вимоги здійснюється з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває відповідні права грошової вимоги.

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е за порядковим номером 674 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 827031690 від 21 серпня 2019 року та заборгованість у загальному розмірі 18 181,20 грн.

Зазначена сума складається із заборгованості за основною сумою кредиту 5 699,96 грн, процентами 10 466,34 грн та штрафними санкціями 2 014,90 грн. Заборгованість за комісією становить 0,00 грн. Ціна відступлення цієї вимоги визначена в розмірі 57,00 грн.

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 05 червня 2025 року сторони підтвердили передання ТОВ «ФК «ЕЙС» реєстру, що містить відомості про 24 007 боржників із загальною сумою заборгованості 363 342 989,66 грн.

На підтвердження здійснення фінансування за цим договором позивач подав платіжну інструкцію № 345 від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 2 004 222,05 грн із призначенням платежу - оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року. На платіжному документі міститься відмітка АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про виконання операції 10 вересня 2025 року.

Крім того, позивач подав виписку з особового рахунку за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року, відповідно до якої станом на 15 червня 2026 року за ОСОБА_1 обліковано заборгованість у загальному розмірі 18 181,20 грн, з яких 5 699,96 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 10 466,34 грн - прострочені проценти та 2 014,90 грн - штрафні санкції.

Виписка охоплює період із 05 червня 2025 року до 15 червня 2026 року та містить відомості про залишки заборгованості за відповідними складовими кредитного зобов`язання.

Відомостей про внесення відповідачем платежів після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначена виписка не містить.

При цьому позовні вимоги заявлені лише щодо стягнення основної суми кредиту в розмірі 5 699,96 грн та процентів у розмірі 10 466,34 грн, усього 16 166,30 грн. Вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 2 014,90 грн позивач не заявляє.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані позивачем докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив, що між первісним кредитором і відповідачем виникли договірні кредитні правовідносини, первісний кредитор виконав зобов`язання щодо надання кредитних коштів, тоді як відповідач обов`язку щодо їх своєчасного та повного повернення не виконав.

Щодо укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд встановив, що кредитний договір № 827031690 від 21 серпня 2019 року оформлено в електронній формі із зазначенням персональних даних відповідача, суми кредиту, строку його надання, процентної ставки та порядку виконання зобов`язань.

Факт укладення договору підтверджується його електронним примірником, анкетою позичальника, заявкою на отримання кредитних коштів, Правилами надання грошових коштів у позику та довідкою про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

Зокрема, довідкою підтверджено подання заявки 21 серпня 2019 року о 16 год 07 хв, направлення одноразового ідентифікатора 8U3TT95U на зазначений позичальником номер телефону та використання цього ідентифікатора для підписання договору о 16 год 10 хв 33 с.

Відомості щодо укладення договору узгоджуються з подальшим перерахуванням кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтвердив належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_4 та зарахування 21 серпня 2019 року кредитних коштів у сумі 5 700,00 грн.

Зазначені відомості узгоджуються з довідкою первісного кредитора від 26 травня 2026 року № 827031690/26052026/Э, яка містить суму переказу, дату й час його здійснення, реквізити платіжної картки та унікальний ідентифікатор платіжної операції.

Та обставина, що у банківській виписці окремо відображено комісію за операцією в розмірі 28,50 грн, не спростовує факту здійснення переказу кредитних коштів у погодженому договором розмірі 5 700,00 грн.

Отже, належність відповідачу банківського рахунку, факт перерахування на нього кредитних коштів та укладення електронного договору підтверджені сукупністю взаємопов`язаних доказів. Підстав ставити під сумнів достовірність цих доказів суд не встановив.

Щодо виконання кредитного зобов`язання та обґрунтованості заборгованості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами кредитного договору сторони погодили надання відповідачу кредиту в сумі 5 700,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,01 % на день. Графіком розрахунків визначено кінцевий термін повернення коштів та сплати процентів - 20 вересня 2019 року.

Водночас договором передбачено можливість продовження строку кредитування, зміни процентної ставки та реструктуризації заборгованості за домовленістю сторін.

Додатковою угодою від 18 вересня 2019 року строк кредитування продовжено на 28 днів, а з 20 вересня 2019 року погоджено процентну ставку 1,70 % від суми кредиту за кожний день.

Надалі додатковими угодами від 08 та 26 листопада 2019 року сторони визначали розмір наявної заборгованості та встановлювали графіки її погашення з передбаченням призупинення нарахувань на час дії відповідних домовленостей і втрати ними чинності в разі порушення погоджених строків платежів.

Зазначені додаткові угоди є складовими договірного регулювання кредитних правовідносин сторін та підлягають урахуванню при визначенні змісту їхніх взаємних прав та обов`язків.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що відповідач здійснив два платежі: 16,00 грн 18 вересня 2019 року та 3 725,00 грн 12 листопада 2019 року. Загальна сума сплачених коштів становить 3 741,00 грн.

Платіж від 12 листопада 2019 року здійснений після укладення додаткової угоди від 08 листопада 2019 року та за своїм розміром узгоджується з передбаченим нею першим платежем за графіком погашення заборгованості.

Разом із тим внесення зазначених коштів не призвело до повного виконання кредитного зобов`язання. Наступні платежі в установлених додатковими угодами розмірах та строках у розрахунку кредитора не відображені, а доказів подальшого погашення заборгованості матеріали справи не містять.

За розрахунком первісного кредитора станом на 03 січня 2020 року заборгованість відповідача становила 16 596,60 грн, з яких 5 699,96 грн - залишок основної суми кредиту та 10 896,64 грн - проценти.

Після переходу права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за процентами була скоригована з урахуванням додаткових нарахувань у сумі 290,70 грн та від`ємного коригування 721,00 грн. Внаслідок цього її залишок визначено в сумі 10 466,34 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок заборгованості, покладений в основу позовних вимог, відображає як нарахування за кредитним договором, так і внесені відповідачем платежі та подальше зменшення облікованої суми процентів.

Щодо правової природи процентів після закінчення строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 розмежувала проценти за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За наведеним правовим висновком після прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту можуть нараховуватися проценти як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором. При цьому суд повинен встановити, чи передбачили сторони відповідні проценти саме як відповідальність за прострочення, а не як плату за правомірне користування кредитом.

Пунктом 4.2 кредитного договору сторони передбачили застосування процентної ставки 1,70 % на день у разі користування кредитними коштами понад визначений договором або додатковими угодами строк.

Пунктом 4.3 договору прямо визначено, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування відповідно до пункту 4.2 договору, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Системний зміст цих положень свідчить, що сторони розмежували проценти за користування кредитом у межах погодженого строку та проценти, які підлягають сплаті внаслідок порушення строку повернення коштів.

Отже, передбачені пунктами 4.2, 4.3 договору проценти після закінчення строку кредитування за своєю правовою природою є погодженим сторонами розміром цивільно-правової відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Саме по собі закінчення строку кредитування не припиняє права кредитора вимагати сплати таких процентів, оскільки вони нараховуються не за правомірне користування кредитом, а внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо погодженого розміру процентів та меж судового втручання в договірні правовідносини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір та додаткові угоди до нього відповідачем не оспорені. Відомостей про визнання їх недійсними повністю або в частині умов про проценти матеріали справи не містять.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 сформулювала правовий висновок щодо способів коригування процентів за кредитним договором, розмежувавши нікчемність договірної умови, її оспорювання, зміну договору та тлумачення його положень.

Зокрема, Об`єднана палата зазначила, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності суд без відповідної позовної вимоги споживача не може самостійно змінювати договір або визнавати його умови недійсними з мотивів їх несправедливості. Водночас суд вправі тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.

У спірних правовідносинах положення пункту 4.3 договору прямо визначає правову природу процентів за понадстрокове користування коштами, а пункт 4.2 - їх погоджений розмір.

Матеріали справи не містять доказів визнання зазначених умов недійсними або їх зміни в установленому законом порядку. Підстав для незастосування цих умов у зв`язку з їх нікчемністю за законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, суд не встановив.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що заявляти про наявність підстав для зменшення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та доводити їх конкретними обставинами справи має саме боржник. Зменшення таких процентів є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується за наслідками оцінки встановлених обставин та наданих доказів.

Відповідач відзиву на позов не подав, умов договору щодо розміру процентів не оспорив, заперечень стосовно їх нарахування не навів та про зменшення відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України не заявив.

Обставин, підтверджених належними доказами, які давали б підстави для зменшення погодженого сторонами розміру відповідальності, судом не встановлено.

За таких обставин підстав для зменшення процентів, передбачених пунктами 4.2, 4.3 кредитного договору, немає.

Щодо оцінки розрахунку заборгованості.

Суд оцінює розрахунок заборгованості не ізольовано, а у взаємному зв`язку з кредитним договором, додатковими угодами, документами про видачу кредиту, відомостями щодо проведених платежів та документами про перехід права вимоги.

Договірні умови передбачали зміну процентної ставки, продовження строку кредитування, реструктуризацію заборгованості та наслідки невиконання погоджених графіків платежів.

Щоденні нарахування в розмірі 0,57 грн та 96,90 грн відповідають визначеним договором процентним ставкам 0,01 % і 1,70 % від первісної суми кредиту 5 700,00 грн.

Окремі суми, відображені в розрахунку після укладення додаткових угод, пов`язані з обліком заборгованості за умовами її реструктуризації та застосуванням передбачених договором наслідків порушення строків виконання зобов`язань.

При цьому розрахунок первісного кредитора містить відомості про обидва платежі відповідача та їх зарахування, а розрахунок наступного кредитора - відомості про коригування загальної суми процентів у бік зменшення.

Відповідач не подав доказів виконання кредитного зобов`язання в іншому розмірі, здійснення додаткових платежів, неправильного зарахування внесених коштів чи подвійного стягнення одних і тих самих сум. Контррозрахунку заборгованості, який би спростовував наведені позивачем дані, суду не надано.

Оцінивши сукупність наданих документів за правилами статті 89 ЦПК України, суд приймає розрахунок заборгованості в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд встановив наявність у відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року в розмірі 16 166,30 грн, з яких 5699,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 466,34 грн - заборгованість за процентами.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд встановив, що право вимоги за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року послідовно переходило від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Перший перехід права вимоги підтверджується договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, витягом із реєстру прав вимоги № 59 від 03 січня 2020 року, протоколом узгодження предмета факторингової операції та актом звірки взаємних розрахунків.

Другий перехід підтверджується договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, витягом із реєстру прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року та платіжною інструкцією № 1 від 06 серпня 2020 року.

Набуття права вимоги позивачем підтверджується договором факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, витягом із реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників від 05 червня 2025 року та платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року.

У відповідних реєстрах право вимоги до відповідача індивідуалізоване шляхом зазначення його персональних даних, номера та дати кредитного договору, а також складових заборгованості.

Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують безперервність переходу права грошової вимоги та набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» статусу нового кредитора за спірним зобов`язанням.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним позивачем у цій справі та має право вимагати від відповідача виконання кредитного зобов`язання в обсязі доведеної заборгованості.

Висновок за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір, на виконання якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 5 700,00 грн. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором процентів не виконав.

Розмір заборгованості підтверджується кредитним договором, додатковими угодами, розрахунками попередніх кредиторів, відомостями про фактично внесені платежі та випискою з особового рахунку. Належних доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять.

Позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором на підставі послідовно укладених договорів факторингу, передання відповідних прав за якими підтверджене наданими документами.

За результатами оцінки доказів суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а тому позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

З відповідача на користь позивача належить стягнути 16 166,30 грн заборгованості, з яких 5 699,96 грн - основна сума кредиту та 10 466,34 грн - проценти.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторін під час розгляду справи та їхні дії щодо досудового врегулювання спору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн позивач подав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений з АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду № 25770955736 від 19 червня 2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року та документи на підтвердження повноважень адвоката.

Відповідно до акта від 25 червня 2026 року адвокатським бюро зазначено надання таких послуг: складання позовної заяви - 2 години вартістю 5 000 грн, вивчення матеріалів справи - 2 години вартістю 1 000 грн, підготовка та подання адвокатського запиту щодо зарахування кредитних коштів - 1 година вартістю 500 грн, підготовка клопотання про отримання відповідної інформації - 1 година вартістю 500 грн.

Зазначена в акті вартість послуг відповідає погодженим сторонами тарифам, наведеним у протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.

Разом із тим відповідність заявленої вартості договірним тарифам сама по собі не свідчить про обов`язок суду покласти на відповідача відшкодування всіх понесених або таких, що підлягають сплаті, витрат позивача.

Визначаючи розмір витрат, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, суд оцінює не лише їх документальне підтвердження, а й необхідність виконаних робіт, обґрунтованість витраченого часу, складність справи та пропорційність заявленої суми предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише в разі доведення їх фактичності, неминучості та обґрунтованості розміру.

Аналогічний підхід щодо відшкодування лише витрат, які мають розумний розмір, застосовано Європейським судом з прав людини у рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 зазначила, що, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, суд вправі з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

Застосовуючи наведені критерії до обставин цієї справи, суд враховує, що спір виник із типових кредитних правовідносин, його предметом є стягнення визначеної кредитором грошової заборгованості, ціна позову становить 16 166,30 грн, а доказова база переважно складається зі стандартних документів, що підтверджують укладення електронного договору, надання кредитних коштів, розрахунок заборгованості та перехід права вимоги.

Позовна заява не потребувала вирішення виняткових за складністю правових питань чи проведення значного обсягу самостійної дослідницької роботи. Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача в судових засіданнях та без необхідності підготовки додаткових процесуальних документів у зв`язку із запереченнями відповідача.

Суд також враховує, що вивчення матеріалів кредитної справи, аналіз договору, розрахунку заборгованості та документів про відступлення права вимоги є взаємопов`язаними складовими підготовки позовної заяви. Їх окреме зазначення в акті не виключає відшкодування відповідних витрат, однак потребує оцінки реального обсягу роботи без формального підсумовування кожної заявленої послуги.

Крім того, підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів стосувалася одного фактичного питання - підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача. Хоча ці дії мають різний процесуальний характер, їх спільна мета, зміст та обсяг роботи враховуються судом при визначенні загального розумного розміру компенсації.

При цьому заявлена сума витрат на правничу допомогу 7 000 грн становить понад 43 відсотки ціни позову, що за встановлених обставин є істотним співвідношенням і потребує оцінки з погляду пропорційності покладення відповідного фінансового тягаря на відповідача.

Суд не ставить під сумнів право позивача та адвокатського бюро самостійно визначати розмір гонорару, погоджувати обсяг послуг і порядок їх оплати. Водночас домовленості між ними не можуть автоматично визначати обсяг майнового обов`язку відповідача щодо компенсації таких витрат.

Оцінивши характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, взаємопов`язаність окремих послуг, складність підготовки процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн відповідає критеріям їх необхідності, розумності та пропорційності.

Такий розмір відшкодування враховує фактичне надання правничої допомоги та водночас не покладає на відповідача надмірного фінансового тягаря, не обумовленого складністю справи й обсягом необхідної процесуальної роботи.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У відшкодуванні решти заявлених витрат у розмірі 3 000 грн слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному документально підтвердженому розмірі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 204, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 1048, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 827031690 від 21 серпня 2019 року в загальному розмірі 16 166 (шістнадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 30 копійок, з яких:

- 5 699 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 96 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 10 466 (десять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 34 копійки - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень відмовити.

Відповідач має право подати письмову заяву про перегляд заочного рішення до Володимирського міського суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку після залишення заяви про його перегляд без задоволення. У такому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, поточний рахунок № НОМЕР_7 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя І.Р. Вітер