Рішення № 140743578, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3430/26

2/154/1858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року в загальному розмірі 23 717,80 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтований тим, що 14 липня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою укладено кредитний договір № 481795532, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 8 300,00 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, подання заявки на отримання кредиту та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором N895QZ7P.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на зазначену відповідачкою платіжну картку. Натомість відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за вказаним кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитодавця до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги № 56 від 10 грудня 2019 року, надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та реєстру прав вимоги № 2 від 04 листопада 2020 року, а згодом до позивача на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

Посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та невиконання відповідачкою грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23 717,80 грн, з яких 8 298,60 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 15 419,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності відповідачці платіжної картки з маскою НОМЕР_7, зарахування на неї 8 300,00 грн у період із 14 до 19 липня 2019 року, відповідні банківські документи та інформацію щодо фінансового номера телефону.

14 вересня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підготувало відповідь на виконання ухвали суду, до якої долучило виписку за картковим рахунком відповідачки за період із 14 до 19 липня 2019 року. Надані банком документи приєднано до матеріалів справи.

Відповідачка, яка належним чином повідомлялася про судові засідання за зареєстрованим місцем проживання, двічі до суду не з`явилася, відзиву на позов не подала та про причини своєї неявки суд не повідомила.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням належного повідомлення відповідачки про судовий розгляд, її неявки без повідомлення причин та неподання відзиву, за відсутності заперечень позивача щодо заочного розгляду, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 280 ЦПК України підстав для ухвалення заочного рішення за наявними у справі доказами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

14 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 481795532, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальниці кредит у розмірі 8 300,00 грн без конкретної споживчої мети на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору строк його дії та строк кредитування становили 18 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 0,75 % від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування кредитних коштів до закінчення встановленого договором строку кредитування.

Згідно з пунктом 1.5 договору річна процентна ставка становила 273,75 %.

Додатком № 1 до договору визначено графік розрахунків, відповідно до якого терміном платежу встановлено 01 серпня 2019 року, суму кредиту - 8 300,00 грн, нараховані проценти - 1 120,50 грн, загальну суму до повернення - 9 420,50 грн.

Пунктом 3 графіка розрахунків передбачено, що у випадку надання кредиту не в день укладення договору термін платежу автоматично зміщується на відповідну кількість днів та припадає на вісімнадцятий день користування кредитом, починаючи з дати його отримання позичальницею.

За пунктом 2.2.2.1 договору позичальниця зобов`язалася своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у визначеному договором порядку.

Пунктом 2.2.1.3 договору передбачено право позичальниці звернутися до товариства з проханням про продовження строку надання кредиту та/або реструктуризацію зобов`язань за договором.

Згідно з пунктом 2.1.1.5 договору у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору товариство має право за згодою позичальниці змінити процентну ставку на період такого продовження, за винятком випадку, передбаченого пунктом 4.2 договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору у випадку користування кредитом понад строк, визначений пунктом 1.3 договору або додатковими угодами сторін, зобов`язання позичальниці продовжуються на весь період фактичного користування кредитом.

Цим же пунктом передбачено, що якщо встановлена пунктом 1.4 договору процентна ставка є меншою ніж 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування, правила нарахування процентів за первісною ставкою скасовуються з моменту початку їх застосування, а до відносин сторін застосовується ставка 1,70 % за кожний день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору до дня повного повернення кредиту, з урахуванням фактично сплачених позичальницею процентів.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Пунктом 3.3 договору встановлено право кредитодавця у разі порушення позичальницею зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів нараховувати пеню в розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 4.1 договору його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Матеріали справи містять копію зазначених Правил у редакції, чинній із 06 травня 2019 року.

Розділом 3 Правил визначено порядок оформлення заявки, ідентифікації позичальника, формування пропозиції укласти електронний договір, її прийняття та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктом 3.18 Правил товариство протягом строку від двох хвилин до трьох банківських днів із моменту укладення електронного договору надає кредит шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позичальника, зазначений у заявці.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Правил позичальник зобов`язаний сплатити суму кредиту та проценти за користування ним у строк, установлений договором.

Пунктом 4.4 Правил визначено черговість зарахування коштів, сплачених позичальником: у першу чергу - пеня за прострочення виконання зобов`язань за її наявності, у другу - нараховані проценти за користування кредитом, у третю - сума кредиту.

Пунктом 8.5 Правил передбачено оформлення змін і доповнень до електронного договору додатковими угодами сторін.

Матеріали справи містять додаткову угоду до договору № 481795532 від 01 серпня 2019 року, відповідно до пункту 1 якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальницею умов договору та на підставі її звернення погодили продовження строку кредитування на 30 днів.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди передбачено сплату позичальницею на дату її укладення фактично нарахованих процентів за користування кредитом та пені, у випадку її наявності.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 01 серпня 2019 року процентну ставку за користування кредитом установлено в розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожний день, починаючи з 01 серпня 2019 року.

Крім того, матеріали справи містять додаткову угоду від 31 серпня 2019 року до цього ж кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили продовження строку кредитування ще на 30 днів.

Пунктом 3 додаткової угоди від 31 серпня 2019 року передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1,66 % від суми кредиту за кожний день, починаючи з 31 серпня 2019 року.

За умовами обох додаткових угод інші положення первісного кредитного договору, не змінені цими угодами, залишалися чинними.

На підтвердження обставин оформлення кредиту позивачем також подано заявку на отримання грошових коштів від 14 липня 2019 року за договором № 481795532.

У заявці зазначено дату народження позичальниці - ІНФОРМАЦІЯ_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресу проживання у АДРЕСА_1 , суму кредиту 8 300,00 грн, суму першого траншу 8 300,00 грн, початковий строк дисконтного періоду кредитування 18 днів, загальний строк кредитування 1827 днів та платіжну картку з маскою НОМЕР_7.

До матеріалів справи долучено алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», затверджений наказом директора товариства № 06/05-03 від 06 травня 2019 року, а також алгоритм дій первісного кредитодавця щодо укладення електронних кредитних договорів.

Зазначені документи описують послідовність оформлення кредиту через вебсайт товариства, заповнення заявки, перевірки персональних даних і платіжної картки, формування електронного договору, отримання одноразового ідентифікатора, акцепту пропозиції та інформування позичальника про результати оформлення кредиту.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач подав довідку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 481795532/26052026/Э від 26 травня 2026 року та письмові пояснення первісного кредитодавця № 1501 від 02 грудня 2024 року.

Згідно з довідкою первісного кредитодавця, на виконання кредитного договору № 481795532 від 14 липня 2019 року товариством ініційовано платіжну операцію на суму 8300,00 грн на користь ОСОБА_1 шляхом подання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг.

У довідці зазначено платника - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», код ЄДРПОУ 38569246, отримувачку - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , платіжну картку отримувачки з маскою НОМЕР_7 та суму переказу 8 300,00 грн.

Ідентифікатор платіжної операції - 80bde631-a026-4a52-bef1-1b8ab89b6e2d. Дата і час ініціювання платіжної інструкції - 14 липня 2019 року о 13 год 02 хв 19 с, завершення платіжної операції - 14 липня 2019 року о 13 год 02 хв 22 с.

У письмових поясненнях первісного кредитодавця зазначено, що товариство як небанківська фінансова установа ініціює платіжні операції шляхом передання платіжних інструкцій надавачу платіжних послуг, тоді як документальне підтвердження фактичного зарахування коштів на рахунок отримувача може надати банк, який обслуговує відповідний рахунок.

На виконання ухвали Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 04 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49765-БТ надало інформацію щодо банківського рахунку ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням банку, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_4 .

Банк також повідомив, що номер мобільного телефону НОМЕР_5 був і є фінансовим номером телефону, а також міститься в анкетних даних ОСОБА_1 .

Із наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписки за рахунком № НОМЕР_3 за період із 14 до 19 липня 2019 року вбачається, що 14 липня 2019 року на платіжну картку відповідачки здійснено зарахування коштів у сумі 8 300,00 грн. У виписці операцію відображено як переказ із картки.

У цій же виписці відображено інші операції за рахунком відповідачки від 15 липня 2019 року, зокрема операції зі списання коштів та зняття готівки.

Таким чином, матеріали справи містять довідку первісного кредитодавця про ініціювання і завершення переказу 8 300,00 грн та банківську виписку, яка відображає зарахування 14 липня 2019 року такої ж суми на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідачки.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року, складений ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за період із 14 липня до 10 грудня 2019 року.

Згідно із зазначеним розрахунком 14 липня 2019 року відповідачці надано кредит у розмірі 8 300,00 грн.

У розрахунку відображено два платежі відповідачки: 01 серпня 2019 року в сумі 1121,00 грн та 31 серпня 2019 року в сумі 4 134,00 грн. Загальний розмір внесених платежів становить 5 255,00 грн.

Платіж від 01 серпня 2019 року зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів у сумі 1 120,50 грн та основного боргу в сумі 0,50 грн, унаслідок чого залишок кредиту зменшився до 8 299,50 грн.

Платіж від 31 серпня 2019 року зараховано в рахунок погашення процентів у сумі 4133,10 грн та основного боргу в сумі 0,90 грн. Після цього залишок основного боргу становив 8 298,60 грн.

За період із 14 липня до 01 серпня 2019 року в розрахунку відображено нарахування процентів за ставкою 0,75 % на день у сумі 62,25 грн за день, загалом 1 120,50 грн.

Із 02 серпня до 31 серпня 2019 року проценти нараховувалися в сумі 137,77 грн за день, що відповідає денній ставці 1,66 % від залишку основного боргу.

Із 01 до 30 вересня 2019 року проценти нараховувалися в сумі 137,76 грн за день.

04 жовтня 2019 року розрахунок містить окреме нарахування процентів у сумі 2506,46 грн. Починаючи з 05 жовтня до 10 грудня 2019 року включно, відображено щоденне нарахування процентів у сумі 141,08 грн.

Станом на 10 грудня 2019 року в розрахунку зазначено залишок основного боргу в розмірі 8 298,60 грн та нараховані, але не сплачені проценти в розмірі 16 091,62 грн.

Загальна сума нарахованих процентів за весь відображений період становить 21345,22 грн, із яких 5 253,60 грн погашено платежами відповідачки.

Нарахувань комісій та неустойки у розрахунку не відображено.

У розрахунку зазначено дату відступлення права вимоги - 10 грудня 2019 року.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є фінансування клієнта під відступлення фактору прав грошової вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти їх та здійснити фінансування на умовах договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

10 грудня 2019 року сторонами підписано реєстр прав вимоги № 56 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Згідно з витягом із зазначеного реєстру за порядковим номером 662 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року.

У витягу визначено заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 298,60 грн, за процентами - 16 091,62 грн, загальну суму відступленої грошової вимоги - 24390,22 грн. Сума фінансування за цією вимогою становила 1 244,79 грн.

Відповідно до протоколу узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 10 грудня 2019 року сторони підтвердили передання прав вимоги за реєстром № 56 щодо 2 523 боржників на загальну суму 36 155 437,05 грн та визначили датою переходу прав вимоги 10 грудня 2019 року.

На підтвердження виконання фінансових зобов`язань за договором факторингу подано акт звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2019 року, згідно з яким сума фінансування за реєстром № 56 становила 2 013 908,53 грн. В акті відображено здійснення оплати цієї суми 05 лютого 2020 року та зазначено про відсутність заборгованості фактора перед клієнтом за відповідними розрахунками.

Також матеріали справи містять розрахунок заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року.

Згідно із цим розрахунком станом на 10 грудня 2019 року товариством прийнято заборгованість відповідачки в розмірі 24 390,22 грн, з яких 8 298,60 грн - основна сума кредиту та 16 091,62 грн - проценти.

За період із 11 до 19 грудня 2019 року включно в розрахунку відображено додаткове нарахування процентів у сумі 141,08 грн щоденно, загалом 1 269,72 грн. Станом на 19 грудня 2019 року загальний розмір заборгованості становив 25 659,94 грн.

У розрахунку за 04 листопада 2020 року відображено коригування нарахованих процентів на суму 1 942,14 грн зі знаком мінус, унаслідок чого залишок процентної заборгованості визначено в розмірі 15 419,20 грн.

Заборгованість за основною сумою кредиту залишилася незмінною та становила 8298,60 грн.

Відомостей про здійснення відповідачкою платежів у період перебування права вимоги у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначений розрахунок не містить.

Таким чином, станом на 04 листопада 2020 року в розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відображено заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 23 717,80 грн, з яких 8 298,60 грн - основний борг та 15 419,20 грн - проценти за користування кредитом.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти їх та здійснити фінансування.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

04 листопада 2020 року сторонами підписано реєстр прав вимоги № 2 до договору факторингу № 05/0820-01.

Згідно з витягом із зазначеного реєстру за порядковим номером 7657 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року.

У реєстрі визначено заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 298,60 грн, за процентами - 15 419,20 грн, загальну суму відступленої вимоги - 23 717,80 грн. Сума фінансування за цією вимогою становила 175,93 грн.

На підтвердження здійснення фінансування за договором факторингу позивачем подано платіжну інструкцію № 80 від 01 лютого 2021 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошові кошти в сумі 3 580 090,06 грн.

У призначенні платежу зазначено, що кошти перераховані як фінансування згідно з реєстром прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого клієнт зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у реєстрі боржників, а фактор - здійснити фінансування на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває відповідних прав вимоги.

05 червня 2025 року сторонами підписано реєстр боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е.

Відповідно до витягу із зазначеного реєстру за порядковим номером 1893 до ТОВ «ФК «ЕЙС» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року.

У реєстрі зазначено загальну суму заборгованості 29 486,30 грн, з яких 8 298,60 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 15 419,20 грн - заборгованість за процентами, 5 768,50 грн - штрафні санкції. Одинична ціна відступленої вимоги становила 82,99 грн.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 05 червня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло реєстр боржників у кількості 24 007 осіб із загальною сумою заборгованості 363 342 989,66 грн.

На підтвердження виконання зобов`язання щодо фінансування за договором факторингу подано платіжну інструкцію № 345 від 10 вересня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» грошові кошти в сумі 2 004 222,05 грн із призначенням платежу - оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

Матеріали справи також містять виписку з особового рахунку за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року, складену ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 15 червня 2026 року.

Згідно із зазначеною випискою заборгованість ОСОБА_1 становить 29 486,30 грн, з яких 8 298,60 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 15 419,20 грн - прострочені проценти та 5 768,50 грн - штрафні санкції.

У виписці відображено залишки заборгованості за період із 05 червня 2025 року до 15 червня 2026 року та зазначено, що заборгованість за кредитним договором не погашена.

При цьому заявлені ТОВ «ФК «ЕЙС» позовні вимоги становлять 23 717,80 грн і включають лише заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 298,60 грн та проценти в розмірі 15 419,20 грн. Вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 5 768,50 грн позивач не заявив.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Дослідивши письмові докази, надані позивачем, перевіривши обставини укладення та виконання кредитного договору, правомірність нарахування заборгованості і перехід права вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 12, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною або сторонами.

Частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено укладення електронного договору шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, зокрема шляхом заповнення електронної форми або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину допускається, зокрема, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд установив, що 14 липня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 481795532 із використанням одноразового ідентифікатора N895QZ7P.

У договорі визначено суму кредиту 8 300,00 грн, строк кредитування 18 днів, процентну ставку 0,75 % на день, порядок повернення коштів, права та обов`язки сторін, а також наслідки порушення грошового зобов`язання.

Заявка від 14 липня 2019 року містить номер кредитного договору, персональні дані позичальниці, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , адресу електронної пошти, суму кредиту та реквізити платіжної картки.

Ці відомості узгоджуються зі змістом кредитного договору, а належність відповідачці зазначеного фінансового номера телефону та платіжної картки додатково підтверджена інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отриманою на виконання ухвали суду.

Правила надання грошових коштів у позику та долучені до справи алгоритми дій позичальника і кредитодавця визначають порядок оформлення заявки, ідентифікації позичальника, формування електронного договору та його підписання одноразовим ідентифікатором.

Оцінивши зазначені документи у сукупності, суд установив, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог законодавства щодо письмової форми правочину, а сторони досягли згоди з його істотних умов.

Щодо фактичного надання кредиту та виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд установив, що на виконання договору № 481795532 первісний кредитодавець 14 липня 2019 року ініціював перерахування відповідачці 8 300,00 грн. Це підтверджено довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 481795532/26052026/Э від 26 травня 2026 року, в якій зазначено реквізити платіжної операції, її суму, отримувачку та час завершення.

Вирішальним доказом фактичного отримання коштів є банківська виписка АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надана на виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року.

Із повідомлення банку від 04 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/49765-БТ та доданої виписки вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 та 14 липня 2019 року на неї зараховано 8 300,00 грн.

Отже, факт виконання первісним кредитодавцем зобов`язання щодо надання кредиту підтверджено не лише його власними документами, а й незалежними банківськими відомостями про фактичне надходження коштів на рахунок відповідачки.

Подальше часткове виконання відповідачкою кредитного зобов`язання підтверджується розрахунком первісного кредитодавця, в якому відображено платежі від 01 серпня 2019 року в розмірі 1 121,00 грн та від 31 серпня 2019 року в розмірі 4 134,00 грн.

Таким чином, надання кредиту та виникнення у відповідачки обов`язку щодо його повернення є доведеними.

Щодо строку кредитування, процентних ставок та правової природи нарахувань.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісним договором від 14 липня 2019 року визначено строк кредитування 18 днів та процентну ставку 0,75 % від суми кредиту за кожний день користування.

Водночас додатковою угодою від 01 серпня 2019 року сторони погодили продовження строку кредитування на 30 днів зі встановленням процентної ставки 1,66 % на день. Наступною додатковою угодою від 31 серпня 2019 року строк кредитування продовжено ще на 30 днів із застосуванням такої ж процентної ставки.

Ці додаткові угоди змінили первісні умови щодо строку кредитування та розміру процентної ставки на відповідні періоди. Їх зміст узгоджується з датами платежів відповідачки, відображеними в розрахунку кредитодавця.

Отже, проценти за період до 30 вересня 2019 року нараховувалися в межах погодженого сторонами строку кредитування за ставками, установленими первісним договором та додатковими угодами.

Інший правовий режим застосовується до нарахувань після завершення цього строку.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 4.2 кредитного договору сторони передбачили застосування процентної ставки 1,70 % за кожний день понадстрокового користування кредитом у випадку його неповернення в погоджений строк.

Пунктом 4.3 договору прямо встановлено, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 після закінчення строку кредитування, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти як плату за правомірне користування кредитом та проценти як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після закінчення строку кредитування проценти за правомірне користування кредитом не нараховуються, однак сторони вправі передбачити сплату процентів у визначеному договором розмірі як міру відповідальності за прострочення повернення кредиту відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

При цьому для належної правової кваліфікації нарахувань необхідно встановити дійсний зміст договірної умови та визначити, чи передбачає вона відповідальність за порушення зобов`язання, чи продовження плати за правомірне користування кредитом.

У цій справі зміст пунктів 4.2 та 4.3 кредитного договору свідчить про погодження сторонами іншого розміру процентів саме на випадок прострочення повернення кредиту.

Визначальним є те, що пункт 4.3 договору прямо відносить понадстрокові проценти до правових наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а їх застосування пов`язане з невиконанням позичальницею обов`язку повернути кредит після завершення погодженого строку.

Отже, нарахування процентів після 30 вересня 2019 року за правовою природою є застосуванням договірної відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а не продовженням нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України.

Такий порядок нарахування відповідає змісту частини другої статті 625 ЦК України, яка допускає встановлення сторонами іншого розміру процентів за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо правильності розрахунку заборгованості.

Суд перевірив нарахування за кожним періодом кредитування та прострочення з урахуванням умов договору, додаткових угод, внесених платежів і здійсненого кредитором коригування.

За первісний строк кредитування тривалістю 18 днів проценти нараховані за ставкою 0,75 % на день, що становить 62,25 грн щоденно та 1 120,50 грн за весь період.

Платіж відповідачки від 01 серпня 2019 року в розмірі 1 121,00 грн зараховано в рахунок погашення 1 120,50 грн процентів та 0,50 грн основного боргу. Залишок кредиту становив 8 299,50 грн.

За період першого продовження строку кредитування проценти нараховані за погодженою ставкою 1,66 % у сумі 137,77 грн щоденно, загалом 4 133,10 грн за 30 днів.

Платіж від 31 серпня 2019 року в розмірі 4 134,00 грн зараховано в рахунок погашення зазначених процентів та 0,90 грн основного боргу. Після цього залишок неповернутого кредиту становив 8 298,60 грн.

За період другого продовження строку кредитування проценти нараховані за ставкою 1,66 % у сумі 137,76 грн щоденно, загалом 4 132,80 грн за 30 днів.

Починаючи з 01 жовтня 2019 року, після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, застосовано передбачену пунктами 4.2 та 4.3 договору ставку 1,70 % на день.

У період із 01 жовтня до 19 грудня 2019 року включно нарахування за цією ставкою охоплює 80 календарних днів та становить 11 286,40 грн із розрахунку 141,08 грн за день.

При цьому розрахунок первісного кредитодавця містить окреме нарахування 2506,46 грн від 04 жовтня 2019 року, до складу якого входить ретроспективне донарахування 1 942,14 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено відповідний механізм перерахунку процентів у випадку понадстрокового користування кредитом.

Разом із тим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 04 листопада 2020 року здійснило коригування нарахованих процентів на 1 942,14 грн у бік зменшення, що підтверджується його розрахунком заборгованості.

Отже, зазначена сума ретроспективного донарахування не входить до складу процентної заборгованості, пред`явленої позивачем до стягнення.

Загальний розмір процентів, нарахованих за первісний строк кредитування, два періоди його продовження та період прострочення до 19 грудня 2019 року, після вказаного коригування становить 20 672,80 грн.

Із цієї суми відповідачкою сплачено 5 253,60 грн, унаслідок чого залишок непогашених процентів становить 15 419,20 грн.

Залишок основного боргу визначено з урахуванням погашення 1,40 грн із первісно отриманих 8 300,00 грн та становить 8 298,60 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за кредитним договором становить 23 717,80 грн, з яких 8 298,60 грн - неповернута сума кредиту та 15 419,20 грн - несплачені проценти.

Наведений розрахунок відповідає умовам кредитного договору, додаткових угод, фактично внесеним платежам та документально відображеному коригуванню нарахувань.

Підстав для виключення із заявленої суми окремих нарахувань унаслідок арифметичної помилки або застосування непогодженої процентної ставки суд не встановив.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня вимога.

Суд установив, що право вимоги за кредитним договором № 481795532 послідовно перейшло від первісного кредитодавця до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстром прав вимоги № 56 від 10 грудня 2019 року.

Наступне відступлення здійснено на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за договором факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та реєстром прав вимоги № 2 від 04 листопада 2020 року.

05 червня 2025 року за договором факторингу № 05/06/25-Е та актом приймання-передачі реєстру боржників право вимоги до відповідачки передано ТОВ «ФК «ЕЙС».

У кожному з реєстрів зазначено ОСОБА_1 , її РНОКПП, номер і дату кредитного договору та розмір переданої грошової вимоги.

Ці відомості забезпечують належну індивідуалізацію предмета кожного правочину щодо відступлення права вимоги.

Окремої оцінки потребує право ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховувати проценти після набуття права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України заміна кредитора не змінює змісту зобов`язання та не припиняє прав, які належали первісному кредитору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшли права грошової вимоги за кредитним договором, включно з правами на отримання сум боргу та реалізацію передбачених договором наслідків порушення грошового зобов`язання.

Набуття новим кредитором права вимоги не припинило прострочення відповідачки та не звільнило її від передбаченої договором відповідальності.

Оскільки пунктами 4.2 та 4.3 кредитного договору погоджено проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання, право вимагати їх сплати перейшло до нового кредитора разом з основною вимогою.

Таким чином, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», набувши 10 грудня 2019 року право вимоги за кредитним договором, мало правові підстави для нарахування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України процентів за наступний період прострочення.

Нарахування за період із 11 до 19 грудня 2019 року здійснено за погодженою договором ставкою 1,70 % на день у розмірі 141,08 грн щоденно, загалом 1 269,72 грн.

Отже, перехід права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не є підставою для виключення зазначених процентів із розрахунку заборгованості.

Надана позивачем платіжна інструкція № 80 від 01 лютого 2021 року містить посилання на реєстр прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року, тоді як право вимоги до відповідачки передано за реєстром № 2 від 04 листопада 2020 року.

Водночас пунктом 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 момент переходу права вимоги визначено датою підписання відповідного реєстру, а не датою здійснення фінансування. Тому зазначена відмінність у призначенні платежу не спростовує факту переходу права вимоги, підтвердженого реєстром № 2.

Останнє відступлення права вимоги на користь позивача підтверджено договором факторингу № 05/06/25-Е, витягом із реєстру боржників, актом його приймання-передачі від 05 червня 2025 року та платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права кредитора за договором № 481795532 від 14 липня 2019 року та є належним позивачем у цій справі.

Загальний висновок суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд установив, що відповідачка отримала кредит у розмірі 8 300,00 грн, однак у встановлений договором строк повністю його не повернула.

Наявні у справі докази підтверджують часткове погашення заборгованості, правомірність застосованих кредитодавцем процентних ставок, розмір непогашеного основного боргу та суму процентів, нарахованих відповідно до договору, додаткових угод і частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач підтвердив набуття права вимоги за кредитним договором та довів існування заборгованості у заявленому розмірі.

Відповідачка доказів повного виконання грошового зобов`язання, здійснення інших платежів або обставин, які припиняють чи змінюють обов`язок зі сплати встановленої судом заборгованості, не надала.

З урахуванням установлених фактичних обставин, змісту договірних зобов`язань та результатів перевірки розрахунку суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року в загальному розмірі 23 717,80 грн, з яких 8 298,60 грн - основна сума кредиту та 15 419,20 грн - проценти.

Судові витрати.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також їхні дії щодо досудового вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати судового збору позивач подав платіжну інструкцію № 53928 від 14 серпня 2026 року на суму 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду № 25770955977 від 19 червня 2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, а також документи на підтвердження статусу адвоката та його повноважень.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг загальна вартість правничої допомоги становить 7 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн - складання позовної заяви тривалістю дві години, 1 000,00 грн - вивчення матеріалів справи тривалістю дві години, 500,00 грн - підготовка та подання адвокатського запиту, 500,00 грн - підготовка клопотання про витребування доказів.

Оцінюючи зазначені документи, суд виходить із того, що наявність договірних відносин між позивачем та адвокатським бюро, погодження вартості послуг і їх прийняття позивачем підтверджені належними письмовими доказами.

Разом із тим погоджений між адвокатом та клієнтом розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї його суми на іншу сторону спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) визначено, що компенсації підлягають витрати, фактичність і необхідність яких доведено, а їхній розмір є обґрунтованим.

Аналогічний критерій розумності розміру витрат застосовано Європейським судом з прав людини у рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00).

Зазначені підходи відповідають установленим цивільним процесуальним законодавством критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності судових витрат.

Суд враховує, що ця справа належить до категорії малозначних, її ціна становить 23717,80 грн, а предметом є стягнення заборгованості за одним кредитним договором.

Спір має типовий для професійного кредитора характер, ґрунтується переважно на письмових доказах, кредитному договорі, розрахунках заборгованості та документах щодо переходу права вимоги. Підготовка позову не потребувала проведення експертиз, виконання спеціальних досліджень чи формування принципово нової правової позиції.

ТОВ «ФК «ЕЙС» здійснює професійну діяльність у сфері фінансових послуг, зокрема з набуття та стягнення заборгованості за кредитними договорами. Відтак підготовка відповідних позовів належить до звичайної правової роботи, пов`язаної з характером його діяльності.

Суд також враховує, що зазначене в акті окремою послугою вивчення матеріалів справи за своїм змістом безпосередньо пов`язане зі складанням позовної заяви та є необхідним етапом її підготовки. Складання позову вже передбачає ознайомлення з кредитним договором, перевірку розрахунку заборгованості, дослідження документів щодо переходу права вимоги та визначення правових підстав позову.

Тому окрема компенсація повної вартості вивчення матеріалів справи поряд із вартістю складання позову призвела б до необґрунтованого збільшення витрат, які покладаються на відповідачку.

Підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів була пов`язана з необхідністю підтвердження фактичного зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки. Відповідне клопотання судом частково задоволено, а витребувані банківські документи використано під час розгляду справи.

Отже, ці послуги мали безпосередній зв`язок із предметом доказування та були спрямовані на забезпечення належного підтвердження позовних вимог.

Водночас заявлена вартість складання позовної заяви в розмірі 5 000,00 грн, з урахуванням окремо визначених витрат на вивчення матеріалів справи, не повною мірою відповідає характеру виконаної роботи, її складності та розумно необхідному обсягу правничої допомоги в цій категорії спорів.

Оцінюючи необхідність компенсації таких витрат відповідачкою, суд враховує не лише обсяг виконаної адвокатом роботи, але й співвідношення загальної вартості правничої допомоги з ціною позову, типовість спору, відсутність необхідності участі адвоката в судових засіданнях та здійснення розгляду справи на підставі письмових доказів.

Заявлені 7 000,00 грн становлять майже третину ціни позову. Покладення всієї цієї суми на відповідачку за встановлених обставин не відповідало б критеріям розумності та пропорційності судових витрат.

При цьому суд розмежовує розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатським бюро, і розмір витрат, які є обґрунтовано необхідними для компенсації за рахунок іншої сторони. Визначений сторонами договору гонорар не змінюється, а вирішується виключно питання про справедливий розподіл витрат між учасниками справи.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що розумним, необхідним та співмірним обсягу наданої правничої допомоги є відшкодування витрат у розмірі 4 000,00 грн, що охоплює належно підтверджену підготовку позовної заяви та необхідні дії щодо отримання доказів.

У решті заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн не відповідають критеріям обґрунтованої необхідності та пропорційності їх покладення на відповідачку, а тому відшкодуванню за її рахунок не підлягають.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, усього 6 662,40 грн.

Керуючись статтями 3, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 481795532 від 14 липня 2019 року в розмірі 23 717 (двадцять три тисячі сімсот сімнадцять) гривень 80 копійок, з яких:

- 8 298 (вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 60 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 15 419 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 20 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13; поточний рахунок IBAN НОМЕР_6 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер