Рішення № 140743575, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3453/26

2/154/1869/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 210520 від 24 жовтня 2021 року в розмірі 10 290 грн.

Зміст позовних вимог

Позов обґрунтовано тим, що 24 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», та відповідачем укладено кредитний договір № 210520 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 3000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором платежі.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

За розрахунком позивача загальний розмір заборгованості становить 10 290 грн, з яких 3 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1 890 грн - заборгованість за процентами, 450 грн - заборгованість за комісією та 4 950 грн - заборгованість за пенею.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Процесуальні дії суду

Позовна заява надійшла до Володимирського міського суду Волинської області 17 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , а також відомості про зарахування кредитних коштів на відповідний рахунок.

15 вересня 2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь із відомостями про належність відповідачу банківської картки та випискою про рух коштів за відповідним рахунком, які долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання 22 вересня та 20 жовтня 2026 року повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце їх проведення був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на повторну неявку належним чином повідомленого відповідача, неподання ним відзиву та відсутність заперечень позивача, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Фактичні обставини справи та оцінка доказів

24 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» (ЄДРПОУ 42146903) та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 210520 в електронній формі.

Відповідно до пункту 1.1 індивідуальної частини договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу фінансовий кредит у розмірі 3 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено строк кредитування 21 день, тобто до 13 листопада 2021 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитом передбачено сплату процентів у розмірі 3 % на день, що відповідає визначеній договором річній ставці 1110 %. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4 договору передбачено надання кредиту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку, реквізити якої зазначені позичальником.

Відповідно до пункту 1.5 договору за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту передбачено комісію в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 450 грн.

Згідно з пунктом 1.6 договору датою його укладення визначено дату перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюються відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

У пункті 2.3 договору передбачено нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на залишок кредитної заборгованості, зокрема й у разі прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 3.3.3 договору передбачено право позичальника продовжити строк кредитування за умови сплати не пізніше останнього дня встановленого строку повернення кредиту всіх нарахованих процентів.

Відповідно до пункту 4.3 договору у разі неповернення кредиту в установлений строк передбачено нарахування пені в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення.

Додатком № 1 до договору від 24 жовтня 2021 року визначено графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Згідно з цим графіком станом на 13 листопада 2021 року позичальник повинен був сплатити 5 340 грн, з яких 3 000 грн - основна сума кредиту, 1 890 грн - проценти за користування кредитом протягом 21 дня та 450 грн - комісія.

Індивідуальна частина договору та додаток № 1 містять відомості про підписання їх відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором CL8916.

На підтвердження обставин укладення договору позивачем також надано довідку ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» від 01 липня 2026 року про ідентифікацію клієнта за кредитним договором № 210520.

Зі змісту цієї довідки вбачається, що 24 жовтня 2021 року о 14 год 46 хв 02 с відповідач ОСОБА_1 здійснив акцепт оферти шляхом використання одноразового ідентифікатора CL8916, направленого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 . У довідці також зазначено банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої збігаються із зазначеними в кредитному договорі.

Таким чином, відомості індивідуальної частини договору, додатка до нього та довідки про ідентифікацію клієнта узгоджуються між собою щодо особи позичальника, номера кредитного договору, дати його оформлення, способу електронного підписання та реквізитів банківської картки.

На підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Із зазначеного документа вбачається, що 24 жовтня 2021 року о 14 год 46 хв ТОВ «ПрофітГід» у межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року на підставі платіжної інструкції № A494477B229607CLY210520T1481368 здійснило успішний переказ 3 000 грн за рахунок ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

У підтвердженні зазначено номер транзакції 33507-59651-93123, код авторизації 270843, RRN 002975747552 та призначення платежу - «Выдача кредита #210520».

Для перевірки факту зарахування кредитних коштів суд ухвалою від 18 серпня 2026 року витребував відповідні відомості безпосередньо в АТ КБ «ПриватБанк».

15 вересня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 06 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/55708-БТ, у якій підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , відкриту до рахунку IBAN НОМЕР_5 .

До відповіді банку долучено засвідчену виписку за рахунком відповідача за 24 жовтня 2021 року.

Згідно з банківською випискою 24 жовтня 2021 року за карткою № НОМЕР_4 відображено надходження коштів за операцією «Viplata zaima Cly» у розмірі 3 000 грн. При цьому у виписці окремо зазначено комісію за операцію в розмірі 15 грн та суму операції у валюті картки після її утримання - 2 985 грн.

Наведені відомості узгоджуються з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо суми, дати та реквізитів переказу, а також із зазначеними в кредитному договорі даними позичальника та його банківської картки.

Утримання банківської комісії в розмірі 15 грн під час проведення операції не змінює встановленого розміру переказаних кредитодавцем коштів - 3 000 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем подано деталізований розрахунок за кредитним договором № 210520 від 24 жовтня 2021 року, складений первісним кредитодавцем ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та підписаний директором товариства Артемом Саруханяном.

Розрахунок містить відомості щодо кредитного договору, позичальника ОСОБА_1 , суми виданого кредиту 3 000 грн, банківської картки № НОМЕР_1 , а також щоденного обліку заборгованості за період з 25 жовтня 2021 року до 18 квітня 2024 року.

У розрахунку окремо відображено основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, проценти на прострочену заборгованість, пеню, комісію, кількість днів прострочення, здійснені платежі та загальний залишок заборгованості.

З 25 жовтня до 13 листопада 2021 року у розрахунку відображено щоденне нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 90 грн, виходячи із суми кредиту 3 000 грн та передбаченої договором процентної ставки 3 % на день.

Станом на 13 листопада 2021 року розмір нарахованих процентів становив 1 890 грн. Разом з основною сумою кредиту 3 000 грн та комісією 450 грн загальна заборгованість на цю дату становила 5 340 грн.

Починаючи з 14 листопада 2021 року в розрахунку змінено статус кредиту з «Активний» на «Протермінований» та розпочато облік днів прострочення.

Із цієї дати проценти за користування кредитом у розмірі 1 890 грн залишалися незмінними, натомість у графі «Відсотки на прострочці» відображено подальше щоденне нарахування по 90 грн.

Зокрема, станом на 14 листопада 2021 року зазначено 90 грн процентів на прострочену заборгованість, станом на 30 листопада 2021 року - 1 530 грн, станом на 31 грудня 2021 року - 4 320 грн, а станом на 7 січня 2022 року - 4 950 грн.

Таким чином, згідно з розрахунком за період із 14 листопада 2021 року до 7 січня 2022 року включно нараховано 4 950 грн процентів на прострочену заборгованість за 55 днів із розрахунку 90 грн на день.

З 8 січня 2022 року в розрахунку зазначено статус «Зупинені нарахування». Починаючи із цієї дати подальшого збільшення процентів за користування кредитом, процентів на прострочену заборгованість, комісії чи пені не відображено.

Станом на 8 січня 2022 року загальний залишок заборгованості становив 10 290 грн та надалі залишався незмінним до останньої дати розрахунку - 18 квітня 2024 року.

При цьому впродовж усього періоду у графі «Пеня» зазначено 0 грн. Нараховані 4 950 грн відображені саме у графі «Відсотки на прострочці».

У графах щодо здійснених платежів, погашення основної суми кредиту, процентів та комісії протягом усього періоду зазначено нульові значення. Відомостей про часткове або повне погашення кредитної заборгованості розрахунок не містить.

Отже, відповідно до наданого позивачем деталізованого розрахунку станом на 18 квітня 2024 року загальний розмір облікованої заборгованості за кредитним договором № 210520 становив 10 290 грн, з яких 3 000 грн - основна сума кредиту, 1 890 грн - проценти за користування кредитом протягом погодженого строку кредитування, 4 950 грн - проценти, нараховані за період прострочення, та 450 грн - комісія.

19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі прав вимоги.

Згідно з витягом із додатка № 1 до договору факторингу до переліку відступлених прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 210520 від 24 жовтня 2021 року в загальному розмірі 10 290 грн, з яких 3 000 грн - основна сума кредиту, 1 890 грн - проценти, 450 грн - комісія та 4 950 грн - інша заборгованість, зазначена у витягу як заборгованість за пенею.

На підтвердження проведення розрахунків за договором факторингу надано платіжну інструкцію № 8041 від 19 квітня 2024 року, відповідно до якої ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 1 278 383,10 грн із призначенням платежу - оплата за договором факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року.

Правова оцінка суду

Оцінюючи встановлені обставини справи та надані докази, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом акцепту електронної пропозиції та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Досліджені судом індивідуальна частина кредитного договору № 210520 від 24 жовтня 2021 року, додаток № 1 до нього та довідка ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» від 1 липня 2026 року підтверджують погодження відповідачем умов кредитування шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором CL8916.

Відомості про особу позичальника, номер мобільного телефону, банківську картку та використаний електронний ідентифікатор узгоджуються між собою. Доказів, які спростовували б факт укладення відповідачем зазначеного договору, матеріали справи не містять.

Виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про здійснення 24 жовтня 2021 року переказу 3 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , а також отриманими судом безпосередньо від АТ КБ «ПриватБанк» відомостями щодо належності цієї картки відповідачу та зарахування на неї відповідної суми коштів.

Зокрема, банківська виписка містить операцію від 24 жовтня 2021 року «Viplata zaima Cly» на суму 3 000 грн. Відображене у виписці утримання комісії за проведення операції в розмірі 15 грн не змінює суми кредитних коштів, перерахованих кредитодавцем на виконання договору.

Зазначені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються за датою, сумою та реквізитами платіжної картки й у своїй сукупності підтверджують фактичне надання відповідачу кредиту в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданий позивачем договір факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року, витяг із реєстру відступлених прав вимоги та платіжна інструкція № 8041 від 19 квітня 2024 року підтверджують перехід до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 210520 від 24 жовтня 2021 року.

При цьому визначення сторонами договору факторингу розміру переданої заборгованості не звільняє суд від обов`язку перевірити правомірність кожної заявленої до стягнення складової, оскільки новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж належав первісному кредитодавцю.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зі змісту кредитного договору та додатка № 1 вбачається, що відповідач зобов`язався повернути 3 000 грн кредиту та сплатити передбачені договором платежі до 13 листопада 2021 року.

Доказів повернення отриманих кредитних коштів повністю або частково суду не надано. Наданий позивачем розрахунок заборгованості також не містить відомостей про здійснення відповідачем платежів на погашення основної суми кредиту.

За таких обставин вимога про стягнення 3 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено фіксовану процентну ставку в розмірі 3 % на день. Строк кредитування відповідно до пункту 1.2 договору становив 21 день.

Згідно з погодженим сторонами графіком розрахунків за цей строк передбачено нарахування 1 890 грн процентів, що відповідає визначеній договором сумі кредиту, процентній ставці та тривалості кредитування.

У постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм законодавства про обмеження розміру денної процентної ставки за договорами споживчого кредитування.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що встановлені Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року обмеження максимальної денної процентної ставки за загальним правилом застосовуються до кредитних договорів, укладених із 24 грудня 2023 року, а до раніше укладених договорів - за умови продовження строку кредитування після набрання чинності зазначеним Законом.

У цій справі кредитний договір укладено 24 жовтня 2021 року. Доказів продовження погодженого сторонами строку кредитування після 24 грудня 2023 року матеріали справи не містять.

Отже, встановлені пізнішим законодавством обмеження максимальної денної процентної ставки до спірних договірних правовідносин не застосовуються.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в зазначеній постанові також розмежувала нікчемність та оспорюваність умов кредитного договору, вказавши, що за відсутності встановленої законом нікчемності суд не може без відповідної позовної вимоги споживача самостійно визнавати умову договору недійсною чи змінювати договір виключно з мотивів несправедливості погодженого сторонами розміру процентів.

У матеріалах справи відсутні вимоги відповідача про визнання недійсною або зміну умови договору щодо розміру процентної ставки.

Оскільки заявлені до стягнення 1 890 грн процентів нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, їх розмір відповідає умовам договору, а доказів сплати цих коштів не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у зазначеній частині.

Щодо вимоги про стягнення 450 грн комісії.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення договору, до загальних витрат за споживчим кредитом належали, зокрема, проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено одноразову комісію за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 15 % від суми наданого кредиту.

У додатку № 1 до договору зазначений платіж визначено як комісію за надання кредиту в розмірі 450 грн. Ця сума включена до погодженого сторонами графіка розрахунків та загальної вартості кредиту.

На відміну від періодичних комісій за обслуговування кредитної заборгованості, зазначена комісія нарахована одноразово у зв`язку з оформленням та наданням кредиту із застосуванням системи дистанційного кредитування.

При цьому надання кредитних коштів здійснювалося із залученням ТОВ «ПрофітГід» як надавача платіжних послуг, що підтверджується документом про проведення відповідної платіжної операції.

У постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку щодо допустимості встановлення договором споживчого кредиту одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту, яка відповідно до законодавства включається до загальних витрат за кредитом.

Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення конкретної норми закону, яка передбачає недійсність відповідної договірної умови, та недопустимості висновку про її нікчемність лише з огляду на сам факт встановлення комісії за видачу кредиту.

У цій справі комісія прямо передбачена індивідуальною частиною договору, її розмір визначений у відсотковому співвідношенні до суми кредиту та відображений у графіку платежів. Законодавчої заборони на встановлення саме такого одноразового платежу, яка зумовлювала б нікчемність відповідної договірної умови на час укладення договору, суд не встановив.

Саме по собі визначення комісії у відсотках від суми кредиту не свідчить про її незаконність.

Умову щодо комісії відповідач не оспорював, вимог про визнання її недійсною або зміну відповідної умови договору не заявляв.

Враховуючи характер зазначеного платежу, його погодження сторонами, включення до загальної вартості кредиту та відсутність установлених законом підстав для визнання відповідної умови нікчемною, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення 450 грн комісії.

Щодо простроченої заборгованості

Вимога про стягнення 4 950 грн за прострочення виконання кредитного зобов`язання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти, які нараховуються за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, та проценти, що становлять міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

При цьому правова природа нарахованих платежів визначається не лише їх найменуванням у договорі чи розрахунку кредитодавця, а насамперед змістом відповідної договірної умови, підставою та періодом нарахування.

У цій справі погоджений сторонами строк кредитування завершився 13 листопада 2021 року.

Із деталізованого розрахунку заборгованості встановлено, що з 14 листопада 2021 року первісний кредитодавець продовжив щоденне нарахування по 90 грн, відображаючи відповідні суми в окремій графі «Відсотки на прострочці».

За період із 14 листопада 2021 року до 7 січня 2022 року включно нараховано 4 950 грн, після чого нарахування припинено.

Водночас у позовній заяві та витягу з реєстру відступлених прав вимоги цю суму визначено як пеню, хоча у відповідній графі деталізованого розрахунку зазначено нульові значення.

Таким чином, незалежно від використаного кредитодавцем найменування, спірні 4950 грн нараховані виключно внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з повернення кредиту після завершення встановленого договором строку кредитування.

Вирішальне значення для оцінки правомірності зазначених нарахувань має спеціальне законодавче регулювання відповідальності позичальників у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 року № 981 строк його дії продовжено до 31 грудня 2021 року, а постановою від 15 грудня 2021 року № 1336 - до 31 березня 2022 року. Надалі строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин на всій території України відмінено з 30 червня 2023 року.

Отже, протягом усього періоду нарахування спірних 4 950 грн - з 14 листопада 2021 року до 7 січня 2022 року - в Україні безперервно діяв установлений Кабінетом Міністрів України карантин.

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії карантину або протягом тридцяти днів після його завершення позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку, штраф та пеню за таке прострочення.

Крім того, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України № 591-IX від 13 травня 2020 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період із 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину.

Зазначене звільнення поширюється, зокрема, на обов`язок сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язань.

Нормами цього пункту прямо передбачено їх поширення також на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, встановлене законом звільнення від відповідальності охоплювало й короткострокові споживчі кредити, до яких належить укладений відповідачем договір.

У постанові від 3 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, застосовуючи зазначений пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», дійшов висновку, що встановлене ним звільнення споживача від відповідальності поширюється на будь-які платежі за прострочення виконання кредитного зобов`язання, зокрема й на платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, законодавець на період дії карантину встановив спеціальне звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань, яке охоплює як договірну неустойку, так і відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Зазначене звільнення виникає безпосередньо на підставі закону, не залежить від відповідної заяви боржника та підлягає врахуванню судом при вирішенні спору.

Оскільки всі спірні 4 950 грн нараховані за період, протягом якого відповідач був звільнений законом від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання, підстав для їх стягнення немає незалежно від того, чи кваліфікувати зазначений платіж як пеню, чи як проценти, що становлять міру відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України.

При цьому таке законодавче звільнення не поширюється на обов`язок повернути фактично отриману суму кредиту та сплатити договірні проценти, нараховані в межах погодженого строку кредитування, оскільки ці платежі не є відповідальністю за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 12 та частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Неявка відповідача та неподання ним відзиву не звільняють позивача від обов`язку доведення позовних вимог і не є самостійною підставою для їх задоволення.

Оцінивши надані докази в сукупності, суд встановив факт укладення кредитного договору, виконання первісним кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту, невиконання відповідачем обов`язку з його повернення та перехід до позивача права вимоги за цим договором.

Водночас із заявлених до стягнення 10 290 грн законні та документально підтверджені підстави для стягнення наявні щодо 3 000 грн основної суми кредиту, 1 890 грн договірних процентів і 450 грн комісії, що загалом становить 5 340 грн.

У частині стягнення 4 950 грн платежів, нарахованих за прострочення виконання кредитного зобов`язання, позовні вимоги суперечать спеціальному законодавчому регулюванню, чинному протягом усього періоду їх нарахування, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 210520 від 24 жовтня 2021 року в розмірі 5 340 грн, з відмовою в задоволенні решти позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 210520 від 30 червня 2026 року. Оскільки позов задоволено частково, у розмірі 5 340 грн із заявлених 10 290 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 381,65 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 1 червня 2026 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, додаткову угоду № 210520 від 21 липня 2026 року, акт надання послуг від 21 липня 2026 року, детальний опис виконаних робіт та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10.

Відповідно до акта та детального опису робіт заявлена вартість правничої допомоги становить 6 000 грн, з яких 250 грн - усна консультація, 750 грн - письмова консультація щодо спірних правовідносин, 1 500 грн - правовий аналіз обставин справи та визначення правової позиції, 3 000 грн - складання позовної заяви з попереднім розрахунком судових витрат і 500 грн - формування додатків до позовної заяви.

Умовами договору та додаткової угоди передбачено оплату правничої допомоги після її надання на підставі підписаного сторонами акта. Тому відсутність доказів фактичної оплати послуг сама по собі не виключає можливості розподілу витрат, які позивач зобов`язаний сплатити відповідно до договору.

Разом із тим погоджений адвокатом та клієнтом розмір гонорару не є безумовно обов`язковим для суду при вирішенні питання про покладення відповідних витрат на іншу сторону.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін та інші обставини, передбачені цією нормою.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення витрат на професійну правничу допомогу за правилами статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл відповідно до статті 141 цього Кодексу. Суд, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, вправі з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати, якщо їх розмір не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (пункт 268), відповідно до якого компенсації підлягають витрати, фактичність і необхідність яких доведені, а розмір є обґрунтованим.

У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) Європейський суд з прав людини також наголосив на відшкодуванні лише тих витрат, які були дійсно необхідними та становили розумну суму.

Оцінюючи заявлені позивачем витрати за наведеними критеріями, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, має незначну ціну позову, а її розгляд не потребував від представника позивача участі в судових засіданнях чи виконання складних додаткових процесуальних дій.

Зміст наданого акта свідчить, що усна та письмова консультації, правовий аналіз обставин справи, визначення правової позиції та складання позовної заяви значною мірою охоплюються єдиним комплексом робіт із підготовки позову. Окреме зазначення цих дій не свідчить про відповідне збільшення обсягу необхідної правничої допомоги.

Формування додатків до позовної заяви також є звичайною складовою підготовки процесуального документа. При цьому значна частина позовної заяви містить виклад загальних положень законодавства та судової практики, які мають типовий характер і можуть використовуватися в інших аналогічних спорах.

Суд також враховує, що із заявлених 10 290 грн позовних вимог обґрунтованими визнано лише 5 340 грн, тоді як у стягненні решти заборгованості відмовлено з огляду на спеціальні законодавчі обмеження відповідальності позичальника.

За таких обставин покладення на відповідача всього заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу було б непропорційним характеру спору, обсягу необхідної роботи та результату його вирішення.

Враховуючи критерії дійсності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд вважає обґрунтованим для цілей їх розподілу розмір професійної правничої допомоги в сумі 4 000 грн.

При цьому суд не змінює погодженого між позивачем та адвокатом розміру винагороди, а визначає виключно ту частину витрат, покладення якої на відповідача відповідає критеріям, установленим процесуальним законом.

З огляду на часткове задоволення позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 075,80 грн.

Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 457,45 грн, з яких 1 381,65 грн - судовий збір та 2 075,80 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, рахунок IBAN НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 210520 від 24 жовтня 2021 року в розмірі 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) гривень, з яких:

-3 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-1 890 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-450 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 4 950 грн заборгованості за прострочення виконання кредитного зобов`язання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 3 457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 45 копійок, з яких 1 381 грн 65 коп. - судовий збір та 2 075 грн 80 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку, встановленому ЦПК України. У такому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя І.Р. Вітер