Рішення № 140743574, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3923/26

2/154/2116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (далі ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 562,41 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтований тим, що 19 травня 2018 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001039405101 шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

За умовами договору банк надав відповідачці кредитні кошти зі строком кредитування 24 місяці, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та передбачені договором комісії.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе договірних зобов`язань, унаслідок чого станом на 26 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 37 562,41 грн, з яких: 20 339,87 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 15,15 грн заборгованість за процентами, 17 207,39 грн заборгованість за комісією.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань та перехід до нього права вимоги, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1001039405101 від 19 травня 2018 року в розмірі 37 562,41 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 20 жовтня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У поданій письмовій заяві від 15 вересня 2026 року адвокат Рудзей Ю.В. просив розглянути справу за його відсутності, зазначив, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання судового повідомлення. Причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

У встановлений судом строк відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про судове засідання, не з`явилася без повідомлення причин, відзиву не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 223, 280281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

19 травня 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву № 1001039405101 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», у межах якої оформлено споживчий кредит.

У заяві зазначені персональні дані позичальниці: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Підписанням заяви відповідачка підтвердила приєднання до публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та прийняття умов надання обраних банківських послуг.

Відповідно до пунктів 1, 2 заяви банк надавав відповідачці споживчий кредит на загальну суму 20 340 грн, з яких 15 000 грн призначалися на загальні споживчі цілі, 5 040 грн на оплату договору страхування, 300 грн на сплату разової комісії банку.

Пунктом 3 заяви встановлено строк кредитування 24 місяці, пунктом 4 пільговий період тривалістю шість місяців.

Згідно з пунктом 5 заяви процентна ставка за користування кредитом становила 0,01% річних як протягом пільгового періоду з 19 травня до 18 листопада 2018 року, так і в подальшому протягом строку кредитування.

Відповідно до пункту 6 заяви комісія за обслуговування кредитної заборгованості становила 0 % протягом пільгового періоду та 4,70 % щомісячно від початкової суми кредиту починаючи з 19 листопада 2018 року.

Пунктом 7 заяви передбачено разову комісію в розмірі 300 грн, яка включалася до загальної суми споживчого кредиту.

Згідно з пунктом 8 заяви надання кредитних коштів на загальні споживчі цілі здійснювалося шляхом банківського переказу на рахунок позичальниці № НОМЕР_2 .

Заява містить доручення відповідачки банку здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми страхового платежу та разової комісії відповідно до погоджених умов кредитування.

Повернення кредиту здійснювалося за ануїтетною схемою відповідно до графіка платежів, наведеного в заяві, із завершенням строку кредитування 18 травня 2020 року.

Графіком передбачено погашення основної суми кредиту, процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Протягом перших шести розрахункових періодів щомісячна комісія не нараховувалася. Починаючи із сьомого розрахункового періоду її розмір становив 955,98 грн щомісячно.

Загальна сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості, зазначена в графіку платежів, становила 17 207,64 грн.

У примітці до графіка платежів комісію за обслуговування кредитної заборгованості визначено як плату за послуги банку щодо списання та зарахування коштів із метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касового обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, зокрема довідок про стан заборгованості та підтверджень проведених платежів.

Окремої вартості кожного із зазначених видів послуг у заяві та графіку платежів не визначено.

У підписаній відповідачкою заяві також викладено умови страхування життя зі споживчим кредитом, оформлені як заява на страхування життя № 10010394051. Відповідно до неї страховиком зазначено ПрАТ «СК «ПЗУ Україна Страхування життя», страхову суму визначено в розмірі 15 000 грн, страховий тариф 1,40 % щомісячно, страхову премію 5040 грн, вигодонабувачем визначено ПАТ «ПУМБ».

На офіційному вебсайті АТ «ПУМБ» в архіві публічних документів розміщено публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджену рішенням правління банку, оформленим протоколом № 694 від 06 березня 2018 року, яка набула чинності 06 квітня 2018 року.

Саме ця редакція публічної пропозиції діяла на дату підписання відповідачкою заяви про приєднання 19 травня 2018 року.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.4, 5.5 частини 5 розділу ІІ публічної пропозиції споживчий кредит надається шляхом перерахування коштів за визначеними клієнтом реквізитами, датою надання кредиту є дата списання коштів із позичкового рахунку, а сума, строк кредитування, процентна ставка, розмір комісій та періоди внесення платежів визначаються заявою на приєднання.

Пунктом 5.6 передбачено повернення кредиту відповідно до обраної сторонами схеми погашення та графіка платежів.

Згідно з пунктом 5.7.1 проценти за користування споживчим кредитом нараховуються з урахуванням залишку кредитної заборгованості, відповідного розрахункового періоду та фактичної кількості днів у році.

Пунктом 5.7.2 передбачено нарахування процентів за користування споживчим кредитом на суму простроченої заборгованості за ставкою 0,01 % річних до належного виконання відповідних зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.7.3 комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за списання та зарахування коштів із метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія сплачується щомісячно в розмірі, визначеному заявою на приєднання, від початкової суми кредиту.

Пунктом 5.7.4 урегульовано сплату разової комісії в дату переказу кредиту, а пунктом 5.7.5 окремо встановлено комісію за внесення готівкових коштів через касу банку без використання картки за передбачених цим пунктом умов.

На підтвердження надання кредиту позивачем подано платіжну інструкцію № TR.28691799.6951.8810 від 19 травня 2018 року, відповідно до якої банком проведено операцію з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 20 340 грн за договором № 1001039405101.

Надана банківська виписка за період із 19 травня 2018 року до 25 червня 2026 року містить запис про проведення 19 травня 2018 року зазначеної кредитної операції за рахунком № НОМЕР_3 .

Цією ж датою відображено три операції з розподілу наданих кредитних коштів.

За операцією № TR.28691799.6953.8810 на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_4 зараховано 15 000 грн кредитних коштів.

За операцією № TR.28691799.6952.8810 проведено платіж у сумі 300 грн із призначенням платежу як оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором № 1001039405101.

За операцією № TR.28722416.6955.8810 проведено платіж у сумі 5 040 грн із призначенням платежу як оплата страхового платежу за договором страхування № 10010394051 від 19 травня 2018 року.

19 червня 2018 року за операцією № TR.28691799.330393.359 із карткового рахунку відповідачки списано 0,30 грн на погашення кредитної заборгованості.

Із цієї суми банк зарахував 0,13 грн на погашення основної суми кредиту за операцією № TR.28691799.412767.359 та 0,17 грн на погашення процентів за операцією № TR.28691799.412759.359.

Надалі банківська виписка містить операції з переведення несплачених щомісячних платежів за основною сумою кредиту до простроченої заборгованості протягом періоду з 20 червня 2018 року до 20 травня 2020 року.

Інших погашень кредитної заборгованості у наданій виписці не відображено.

Позивачем подано розрахунок заборгованості, складений АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001039405101 станом на 25 червня 2026 року включно.

Відповідно до цього розрахунку загальна сума кредиту становила 20 340 грн, фактично погашено основну суму кредиту в розмірі 0,13 грн, а залишок непогашеного основного боргу визначено в сумі 20 339,87 грн.

У розділі розрахунку щодо процентів наведено їх нарахування за окремими місячними періодами, починаючи з 19 травня 2018 року.

За період із 19 травня до 19 червня 2018 року банк зазначив нарахування 0,49 грн процентів, із яких погашено 0,17 грн.

Надалі розрахунок містить щомісячні нарахування процентів протягом погодженого строку кредитування та після його завершення, зокрема 8,99 грн за період із 01 вересня до 01 жовтня 2020 року.

Загальна сума непогашених процентів за розрахунком банку становить 15,15 грн.

У розділі щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості наведено щомісячні нарахування в сумі 955,98 грн після завершення шестимісячного пільгового періоду.

За платежами зі строками внесення у березні, квітні та травні 2020 року банк зазначив комісію в розмірі 945,62 грн за кожний розрахунковий період. Крім того, розрахунок містить окреме нарахування комісії в сумі 30,83 грн із датою 25 червня 2026 року.

Загальна сума нарахованої комісії за розрахунком банку становить 17 207,39 грн. Погашень цієї комісії відповідачкою розрахунок не відображає.

Надані позивачем банківська виписка та розрахунок заборгованості не містять розподілу щомісячної комісії між окремими видами банківських послуг, зокрема не визначають, яка її частина припадає на списання та зарахування коштів, розрахунково-касове обслуговування, консультаційні чи інформаційні послуги.

Відомостей про конкретні консультаційні або додаткові інформаційні послуги, надані відповідачці за окремими розрахунковими періодами, та їх самостійну вартість матеріали справи не містять.

За розрахунком банку загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 червня 2026 року становить 37 562,41 грн, із яких 20 339,87 грн основна сума кредиту, 15,15 грн проценти та 17 207,39 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

26 червня 2026 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого первісний кредитор зобов`язався відступити новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними в Реєстрі боржників, а фактор прийняти та оплатити їх.

Пунктом 3.1 договору факторингу встановлено ціну відступлення прав вимоги в розмірі 100 000 000 грн. Згідно з пунктами 3.2 та 4.1 права вимоги вважаються відступленими в день надходження повної оплати на рахунок первісного кредитора.

Договір факторингу укладено в електронній формі та підписано уповноваженими представниками сторін 26 червня 2026 року, що підтверджується доданим до нього протоколом сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Згідно із зазначеним протоколом електронний підпис від імені АТ «ПУМБ» накладено ОСОБА_2 26 червня 2026 року о 16 год 17 хв, а від імені ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» Носалик О.В. 26 червня 2026 року о 17 год 05 хв. За результатами перевірки відповідних сертифікатів електронних підписів зазначено їх чинність.

Відповідно до платіжної інструкції № 23 від 26 червня 2026 року, UETR 2f406bc9-4194-4969-b208-8c354978c650, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перерахувало АТ «ПУМБ» 100 000 000 грн як оплату за договором факторингу № 1 від 26 червня 2026 року. Платіжна інструкція містить відмітку банку про її виконання 26 червня 2026 року.

Згідно з витягом із Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року до переліку відступлених прав вимоги за порядковим номером 76013 включено заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 1001039405101 від 19 травня 2018 року.

У витягу зазначено строк кредитування 24 місяці, суму простроченої заборгованості за основним боргом 20 339,87 грн та загальний розмір заборгованості за кредитним договором 37 562,41 грн.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, перевіривши зміст кредитного зобов`язання, фактичне надання кредитних коштів, правомірність заявлених нарахувань і підстави переходу права вимоги, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд установив, що 19 травня 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву № 1001039405101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», якою погодила отримання споживчого кредиту в загальній сумі 20 340 грн строком на 24 місяці.

Підписана заява містить істотні умови кредитування, зокрема суму, строк кредиту, процентну ставку, розміри комісій, порядок і строки повернення кредиту, а також визначає спосіб розподілу наданих кредитних коштів.

Факт укладення договору підтверджується особистим підписом відповідачки, а виконання банком зобов`язання з надання кредиту платіжною інструкцією № TR.28691799.6951.8810 від 19 травня 2018 року та банківською випискою за відповідними рахунками.

Зазначені документи підтверджують проведення кредитної операції на суму 20 340 грн та розподіл цих коштів відповідно до визначеного в підписаній заяві цільового призначення.

Безпосередньо на картковий рахунок відповідачки зараховано 15 000 грн, тоді як 5040 грн спрямовано на оплату страхового платежу, а 300 грн на сплату разової комісії банку.

Суд ураховує, що підписана відповідачкою заява містить не лише погодження зазначених сум, а й окреме волевиявлення щодо укладення договору страхування та здійснення банком відповідних платежів за рахунок кредитних коштів.

Таким чином, сам по собі факт зарахування безпосередньо на картковий рахунок відповідачки лише 15 000 грн не спростовує надання кредиту в загальній погодженій сумі 20 340 грн, оскільки решта кредитних коштів використана відповідно до передбачених підписаною заявою призначень.

При цьому разова комісія в сумі 300 грн є окремим платежем, сплаченим у момент надання кредиту, і не тотожна щомісячній комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісії за здійснення операції з видачі кредиту та що правомірність відповідного платежу визначається з урахуванням його змісту, погоджених сторонами умов і вимог законодавства.

У цій справі разова комісія була окремо визначена в підписаній заяві, включена до погодженої суми кредиту та сплачена на виконання відповідного доручення позичальниці.

За встановлених обставин суд не вбачає підстав для виключення зазначеної разової комісії зі складу фактично наданого кредиту лише з мотивів її комісійного характеру.

Отже, укладення кредитного договору № 1001039405101 від 19 травня 2018 року та виконання первісним кредитором зобов`язання з надання кредиту в сумі 20 340 грн підтверджені належними і взаємно узгодженими доказами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений договором чи законом строк.

Банківська виписка підтверджує лише часткове виконання відповідачкою кредитного зобов`язання 19 червня 2018 року в загальній сумі 0,30 грн, із яких 0,13 грн зараховано на погашення основного боргу та 0,17 грн процентів.

Строк остаточного повернення кредиту завершився 18 травня 2020 року, проте відповідачка не виконала зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту.

Відтак факт порушення кредитного зобов`язання та наявність непогашеної основної суми кредиту в розмірі 20 339,87 грн підтверджені належними доказами.

Щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач заявив вимогу про стягнення 17 207,39 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, нарахованої первісним кредитором відповідно до пункту 6 заяви про приєднання та пункту 5.7.3 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Оскільки кредитний договір укладено 19 травня 2018 року, правомірність його умов щодо комісії підлягає оцінці відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII, який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково-касове обслуговування.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов`язаний безоплатно повідомляти інформацію про поточний розмір заборгованості, суму повернутого кредиту, надавати виписки щодо погашення заборгованості, відомості про платежі, строки та умови їх сплати, а також іншу передбачену законом інформацію.

Частиною п`ятою статті 12 цього Закону встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору, укладеного після 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Велика Палата також зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за додаткове надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Отже, законодавче передбачення можливості встановлення комісії не означає безумовної правомірності будь-якого платежу, визначеного кредитодавцем як комісія. Для вирішення питання про його стягнення необхідно встановити характер послуг, за які передбачено плату, та відповідність відповідної договірної умови імперативним вимогам закону.

У постанові від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20 Верховний Суд застосував наведений правовий підхід до кредитного договору, укладеного саме з АТ «ПУМБ», за яким було передбачено процентну ставку 0,01 % річних та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Верховний Суд погодився з висновком про нікчемність умови договору, якою встановлено обов`язок позичальника сплачувати щомісячну плату за послуги банку, що відповідно до закону повинні надаватися безоплатно. При цьому суд зазначив, що визнання такої умови недійсною судовим рішенням не вимагається, оскільки її недійсність встановлена законом.

В Об`єднаній палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що за відсутності в кредитному договорі визначеного та погодженого зі споживачем переліку додаткових і супутніх банківських послуг, за які встановлено щомісячну комісію, відповідна договірна умова є нікчемною за правилами статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Застосовуючи наведені висновки до встановлених обставин, суд ураховує, що в договорі, укладеному з ОСОБА_1 , банк визначив загальний перелік послуг, за які встановив комісію, однак об`єднав їх в один нерозмежований щомісячний платіж.

Так, відповідно до пункту 5.7.3 договору комплексного банківського обслуговування комісія одночасно встановлена за списання та зарахування коштів із метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування, консультаційні та інформаційні послуги щодо споживчого кредиту.

При цьому до складу інформаційних послуг прямо включено надання довідок про стан кредитної заборгованості та підтверджень проведених платежів, тобто інформації, частину якої кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Договір не розмежовує інформацію, що підлягає безоплатному наданню споживачу на його вимогу не частіше одного разу на місяць, та додаткові інформаційні послуги, за які законом допускається встановлення плати.

Не визначено й окремої вартості кожного із зазначених видів послуг, зокрема операцій зі списання та зарахування коштів, розрахунково-касового обслуговування, консультаційних та інформаційних послуг.

Натомість банк установив єдину щомісячну комісію в розмірі 4,70 % від початкової суми кредиту, що становило 955,98 грн, незалежно від кількості звернень позичальниці, фактичного обсягу наданої інформації, здійснення окремих банківських операцій чи використання інших передбачених договором послуг.

Суд ураховує, що встановлення абонентської плати за самостійні додаткові послуги не завжди передбачає необхідність підтвердження кожного окремого звернення споживача за відповідною послугою. Водночас це не усуває обов`язку кредитодавця довести належну правову підставу такого платежу та не дозволяє включати до його складу оплату послуг, безоплатність яких прямо гарантована законом.

Послуги зі списання та зарахування коштів для погашення кредиту також не можуть самі собою підтверджувати правомірність усієї встановленої комісії. Здійснення банком операцій, необхідних для прийняття платежів, ведення обліку та погашення кредитної заборгованості, не тотожне наданню позичальниці самостійних додаткових платних послуг.

При цьому пунктом 5.7.5 договору окремо врегульовано комісію за внесення готівкових коштів через касу банку, що додатково підтверджує необхідність розмежування самостійних платних банківських операцій та загального обслуговування кредитного зобов`язання.

Отже, встановлена договором єдина комісія охоплює як послуги, оплатність яких обмежена імперативними вимогами закону, так і інші банківські операції, вартість яких окремо не погоджена та документально не визначена.

Матеріали справи не містять доказів, які дозволяють установити, яка саме частина щомісячного платежу припадає на правомірні додаткові послуги, а яка на операції з обслуговування кредиту та інформацію, що підлягає безоплатному наданню споживачу.

Суд не має правових підстав самостійно визначати замість сторін вартість можливої правомірної складової комісії або довільно виокремлювати її із загального платежу.

Таким чином, умова договору про щомісячну комісію в частині встановлення плати за обов`язкове безоплатне інформаційне обслуговування суперечить імперативним вимогам статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Водночас наявність у переліку інших банківських операцій не є підставою для стягнення всієї комісії, оскільки її розмір визначено сукупно, без установлення самостійної вартості окремих послуг.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення 17 207,39 грн комісії, не надав доказів, які дозволяли б відокремити в межах установленої договором єдиної плати вартість правомірних додаткових послуг від оплати послуг, безоплатність яких гарантована законом.

Подані банківський розрахунок і виписка підтверджують факт нарахування комісії, однак не підтверджують правомірності включення до цього платежу всіх передбачених договором складових та не визначають самостійного розміру плати за можливі додаткові послуги.

Крім того, розрахунок заборгованості містить окреме нарахування комісії в сумі 30,83 грн із датою 25 червня 2026 року, тобто більш ніж через шість років після завершення погодженого сторонами строку кредитування.

Пунктом 5.7.3 договору передбачено щомісячне нарахування комісії за розрахунковими періодами відповідно до графіка платежів. Позивач не визначив розрахункового періоду, конкретної послуги або іншої договірної підстави виникнення зазначеного платежу в червні 2026 року.

Сам факт існування непогашеної кредитної заборгованості після завершення строку кредитування не є самостійною підставою для подальшого нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Отже, позивач не довів належної правової підстави для стягнення заявленої комісії в розмірі 17 207,39 грн. Ця вимога задоволенню не підлягає.

Щодо визначення дійсного залишку основної суми кредиту.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У такому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц Верховний Суд зазначив, що кошти, сплачені позичальником на погашення комісії, безпідставно нарахованої за нікчемною умовою кредитного договору, підлягають урахуванню при визначенні дійсного розміру кредитної заборгованості.

У цій справі банківська виписка та розрахунок заборгованості не містять відомостей про погашення відповідачкою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Єдиний відображений платіж у сумі 0,30 грн від 19 червня 2018 року банк зарахував на погашення основної суми кредиту в розмірі 0,13 грн та процентів у розмірі 0,17 грн. На момент здійснення цього платежу щомісячна комісія за умовами договору не нараховувалася.

Отже, відсутні суми раніше сплаченої щомісячної комісії, які підлягали б зарахуванню на погашення інших складових кредитного зобов`язання.

З огляду на фактично надану суму кредиту 20 340 грн та її часткове погашення в розмірі 0,13 грн залишок основної суми кредиту становить 20 339,87 грн.

Таким чином, вимога про стягнення основного боргу в розмірі 20 339,87 грн є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом.

Позивач заявив до стягнення 15,15 грн процентів за користування кредитними коштами, нарахованих первісним кредитором.

Пунктом 5 підписаної відповідачкою заяви про приєднання передбачено процентну ставку в розмірі 0,01 % річних протягом усього погодженого сторонами строку кредитування, який становив 24 місяці.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до погоджених сторонами умов.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила правовий висновок щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування та зазначила, що після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту нараховуються не проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, а проценти як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України.

Для вирішення питання про нарахування процентів після закінчення строку кредитування суд повинен установити, чи мали сторони намір погодити їх саме як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не як звичайну плату за користування кредитом.

Пунктом 5.7.1 договору комплексного банківського обслуговування передбачено нарахування процентів із урахуванням залишку кредитної заборгованості, строку користування кредитом та фактичної кількості днів у відповідному році.

Пунктом 5.7.2 передбачено продовження нарахування процентів за користування споживчим кредитом на прострочену кредитну заборгованість за ставкою 0,01 % річних до належного виконання зобов`язань.

Водночас зміст зазначеної умови не свідчить про погодження сторонами іншої правової природи таких процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Договір не визначає ці проценти як міру відповідальності та встановлює для простроченої заборгованості ту саму ставку 0,01 % річних, яка була погоджена сторонами за правомірне користування кредитними коштами.

Тому положення пункту 5.7.2 договору не дає підстав вважати, що сторони чітко та недвозначно погодили продовження нарахування процентів після завершення строку кредитування саме як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно право банку нараховувати договірні проценти за користування кредитом припинилося зі спливом установленого сторонами строку кредитування 18 травня 2020 року.

Проте в розрахунку заборгованості банк окремо зазначив нарахування 8,99 грн процентів за період із 01 вересня до 01 жовтня 2020 року, тобто після закінчення строку кредитування.

Позивач заявив зазначену суму саме як проценти за користування кредитом, не визначив її як відповідальність за статтею 625 ЦК України та не навів окремого розрахунку процентів за прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, зазначене нарахування не відповідає погодженій ставці 0,01 % річних, за якою проценти за тридцятиденний період при залишку основної суми кредиту 20 339,87 грн становили б приблизно 0,17 грн, а не 8,99 грн.

Таким чином, зазначені проценти за період після закінчення строку кредитування не мають належної договірної та законної підстави для стягнення в межах заявленої позовної вимоги.

Суд також перевірив правильність нарахування процентів протягом установленого строку кредитування.

За період із 19 травня до 19 червня 2018 року банк зазначив нарахування 0,49 грн процентів, тоді як за погодженою ставкою 0,01 % річних на суму 20 340 грн за 31 календарний день проценти становлять приблизно 0,17 грн.

Наведене підтверджує, що розрахунок первісного кредитора в частині процентів не відповідає погодженій сторонами ставці та не може бути прийнятий судом без перевірки.

Водночас надані докази дозволяють визначити суму процентів, належних до сплати за умовами кредитування, на підставі встановлених дат надання кредиту, фактично проведених платежів, залишку основної суми кредиту та ставки 0,01 % річних.

Суд здійснив контрольний розрахунок процентів за період із 19 травня 2018 року до завершення строку кредитування 18 травня 2020 року включно, виходячи з початкової суми кредиту 20 340 грн, погашення основного боргу в розмірі 0,13 грн 19 червня 2018 року та подальшого залишку 20 339,87 грн.

При розрахунку враховано фактичну кількість днів у відповідних роках: 365 днів у 2018 та 2019 роках і 366 днів у 2020 році.

За період із 19 травня до 19 червня 2018 року проценти на суму 20 340 грн за 31 день становлять 0,17275 грн.

За період із 19 червня до 31 грудня 2018 року включно проценти на залишок 20 339,87 грн за 196 днів становлять 1,09222 грн.

За 2019 рік проценти на залишок 20 339,87 грн за 365 днів становлять 2,03399 грн.

За період із 01 січня до 18 травня 2020 року включно проценти на той самий залишок за 139 днів становлять 0,77247 грн.

Загальна сума процентів за весь погоджений строк кредитування, обчислена із застосуванням установленої сторонами ставки 0,01 % річних, становить 4,07 грн.

Із цієї суми відповідачкою 19 червня 2018 року сплачено 0,17 грн процентів, що підтверджується банківською випискою.

Отже, непогашена заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого строку кредитування, становить 3,90 грн.

У стягненні решти заявлених процентів у розмірі 11,25 грн належить відмовити, оскільки їх нарахування не відповідає умовам кредитного договору та встановленому законом правовому режиму процентів за користування кредитними коштами.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу здійснюється фінансування під відступлення права грошової вимоги, предметом якого може бути наявна або майбутня грошова вимога до третьої особи.

Суд установив, що 26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, предметом якого є відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними в Реєстрі боржників.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна відступлення прав вимоги становить 100 000 000 грн та підлягає сплаті фактором шляхом безготівкового переказу на рахунок первісного кредитора.

Пунктом 4.1 договору визначено, що права вимоги вважаються відступленими в день надходження повної оплати за них на рахунок первісного кредитора.

Укладення договору факторингу в електронній формі та його підписання уповноваженими представниками обох сторін 26 червня 2026 року підтверджено протоколом сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Платіжна інструкція № 23 від 26 червня 2026 року підтверджує перерахування ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» на рахунок АТ «ПУМБ» 100 000 000 грн як оплати за договором факторингу № 1. Відповідно до відмітки банку платіж виконано 26 червня 2026 року.

Крім того, у витягу з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу за порядковим номером 76013 прямо зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 1001039405101 від 19 травня 2018 року та загальний розмір заборгованості 37 562,41 грн.

Зіставлення наведених документів підтверджує укладення договору факторингу, виконання новим кредитором обов`язку з оплати відступлених прав, настання погодженого сторонами моменту їх переходу та включення до предмета відступлення саме права вимоги за кредитним договором відповідачки.

Отже, 26 червня 2026 року ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001039405101 від 19 травня 2018 року.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України відступлення права вимоги не змінює змісту первісного кредитного зобов`язання та не створює для боржниці обов`язку сплачувати платежі, які не підлягали стягненню на користь первісного кредитора.

До позивача перейшли лише ті права вимоги, які належали первісному кредитору відповідно до договору та закону.

Тому зазначений у Реєстрі боржників загальний розмір заборгованості 37 562,41 грн підтверджує обсяг вимоги, заявлений до відступлення, однак не є самостійним доказом правомірності кожної її складової.

За результатами перевірки суд установив, що матеріально-правовий обсяг належної до виконання грошової вимоги становить 20 343,77 грн.

Отже, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідачки виконання цього зобов`язання в установленому судом розмірі.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінив кожний доказ окремо, а також усю сукупність наданих доказів з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку.

Суд установив факт укладення між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1001039405101 від 19 травня 2018 року, надання відповідачці кредитних коштів у загальній сумі 20 340 грн, невиконання нею обов`язку з повного повернення кредиту у встановлений строк та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ».

Водночас заявлена позивачем заборгованість у розмірі 37 562,41 грн не відповідає дійсному обсягу грошового зобов`язання відповідачки, оскільки включає комісію, правомірність стягнення якої не доведена, та проценти, нараховані всупереч погодженій ставці й поза межами строку кредитування.

Відсутність відзиву відповідачки не звільняє позивача від передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести правомірність та розмір кожної заявленої до стягнення складової заборгованості. Заочний розгляд справи не змінює встановлених законом правил доказування та не створює презумпції правильності розрахунку кредитора.

За результатами перевірки належними до стягнення є 20 339,87 грн основної суми кредиту та 3,90 грн процентів за користування кредитними коштами, нарахованих у межах погодженого строку кредитування.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 20 343,77 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено подання учасником справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін, поведінку учасників справи та інші визначені законом обставини.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що погоджений сторонами фіксований розмір адвокатського гонорару не звільняє суд від оцінки обґрунтованості його відшкодування з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт, ціни позову та інших визначених процесуальним законом критеріїв.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про розподіл таких витрат відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України.

Згідно з цим правовим висновком суд, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, може з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати на правничу допомогу або покласти їх частково, навівши конкретні мотиви такого рішення.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, у пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, фактичність і неминучість яких доведена, а їхній розмір є обґрунтованим. У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ також наголосив на необхідності розумного розміру витрат, які підлягають відшкодуванню.

Позивач заявив до стягнення з відповідачки 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» та адвокатом Рудзеєм Ю.В., акт наданих послуг від 30 червня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1.7 договору розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом від 30 червня 2026 року загальну вартість наданої правничої допомоги визначено в розмірі 10 000 грн, з яких 2 000 грн правовий аналіз та консультація, 6 000 грн підготовка позовної заяви, 2 000 грн супровід цивільної справи під час судового розгляду.

Оцінюючи зазначені документи, суд установив, що перелік робіт, наведений в акті, містить змістовне дублювання окремих послуг, не забезпечує належного розмежування їх самостійного обсягу, а в частині супроводу судового розгляду не відповідає фактичному перебігу провадження.

Зокрема, за першою позицією акта вартістю 2 000 грн адвокат зазначив комплексний аналіз первинних документів кредитних правовідносин, умов кредитного договору, розрахунок заборгованості, правову кваліфікацію спору, визначення способу захисту, оцінку доказів, аналіз процесуальних ризиків та формування правової позиції.

Однак такі дії за своїм змістом становлять звичайні підготовчі елементи складання позовної заяви. Визначення характеру спірних правовідносин, правових підстав позову, належного способу захисту, оцінка документів і формування правової позиції безпосередньо охоплюються роботою з підготовки відповідного процесуального документа.

При цьому розрахунок кредитної заборгованості, на який посилається адвокат, складений первісним кредитором АТ «ПУМБ» станом на 25 червня 2026 року та наданий позивачем як окремий письмовий доказ. Самостійного розрахунку заборгованості, виконаного адвокатом, матеріали справи не містять.

За другою позицією акта вартістю 6 000 грн адвокат зазначив розроблення правової конструкції позову, визначення його предмета та підстав, формування позовних вимог, застосування норм матеріального та процесуального права, аналіз судової практики, підготовку розрахунку судових витрат, направлення позовної заяви до суду та консультаційний супровід клієнта.

Зіставлення першої та другої позицій акта підтверджує, що визначення правової природи спору, вибір способу захисту, формування правової позиції, визначення підстав позову та формулювання позовних вимог є взаємопов`язаними складовими однієї роботи підготовки позовної заяви.

Поділ цих дій на окремі позиції із самостійним визначенням їх вартості не підтверджує необхідності покладення на відповідачку витрат за кожну з них у заявленому розмірі.

Зазначені адвокатом аналіз судової практики, застосування норм матеріального і процесуального права, підготовка розрахунку судових витрат та направлення позовної заяви до суду також охоплюються звичайним обсягом професійної роботи з підготовки та подання позову.

Особливу увагу суд звертає на третю позицію акта вартістю 2 000 грн, визначену як супровід цивільної справи під час судового розгляду.

До цієї позиції включено аналіз доказів, наданих іншою стороною разом із відзивом, підготовку відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень, процесуальних клопотань, моніторинг стану розгляду справи, отримання ухвал суду про відкриття провадження та призначення судових засідань і аналіз їх змісту.

Водночас акт складено та підписано 30 червня 2026 року, тоді як позовна заява надійшла до суду лише 16 вересня 2026 року, а провадження у справі відкрито ухвалою від 22 вересня 2026 року.

Отже, на дату підписання акта процесуальних дій із супроводу судового розгляду цієї справи ще не могло бути здійснено, оскільки відповідне судове провадження не було відкрито.

Крім того, відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про виконання адвокатом робіт з аналізу відзиву, підготовки відповіді на нього чи інших документів, пов`язаних із запереченнями відповідачки.

Представник позивача участі в судовому засіданні не брав, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Доказів виконання інших самостійних процесуальних робіт у заявленому за цією позицією обсязі матеріали справи не містять.

За таких обставин зазначення в акті від 30 червня 2026 року послуг із супроводу судового розгляду не підтверджує їх фактичного надання саме в цій справі, а тому покладення відповідних витрат у сумі 2 000 грн на відповідачку є необґрунтованим.

Суд також враховує, що акт наданих послуг не містить прізвища відповідачки, номера кредитного договору чи інших індивідуальних реквізитів, які дозволяли б безпосередньо ідентифікувати конкретний спір, у зв`язку з яким складено цей документ.

Сама по собі відсутність таких реквізитів не спростовує факту укладення договору про правничу допомогу або підготовки адвокатом позовної заяви. Водночас у сукупності з датою складання акта, типовим характером наведеного в ньому переліку робіт та відсутністю підтвердження окремих процесуальних дій зазначена обставина має значення для оцінки необхідності й обґрунтованості заявлених до компенсації витрат.

Суд ураховує, що ця справа відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною, має типовий характер, стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором та не вимагала проведення експертиз, дослідження значного обсягу індивідуальних доказів або здійснення адвокатом складних процесуальних дій під час судового розгляду.

Правова позиція позивача сформована в одній позовній заяві. Відповідачка заперечень не подавала, обміну заявами по суті справи не відбулося, представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

За таких обставин заявлений розмір витрат 10 000 грн є непропорційним фактично підтвердженому обсягу правничої допомоги, характеру та складності справи, її ціні й значенню для сторін.

Водночас суд визнає, що підготовка позовної заяви, визначення правових підстав вимог та належне оформлення матеріалів для звернення до суду становлять професійну правничу допомогу, яка підлягає врахуванню під час розподілу судових витрат.

Ураховуючи наведені обставини, критерії реальності, необхідності, розумності та пропорційності, суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону до застосування правила пропорційного розподілу, у сумі 4 000 грн.

Такий розмір відповідає фактично підтвердженому обсягу необхідної правничої допомоги з підготовки позову та не покладає на відповідачку надмірного фінансового тягаря за послуги, виконання або необхідність яких не підтверджені.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на суму 37 562,41 грн, з яких суд задовольняє вимоги на суму 20 343,77 грн, що становить 54,1599 % ціни позову.

Відтак із визначених судом обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн на відповідачку пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає покладенню 2 166,40 грн.

В іншій частині заявлені витрати на професійну правничу допомогу покладенню на відповідачку не підлягають.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № CF-1001039405101 від 15 вересня 2026 року з відміткою банку про виконання платежу цього ж дня.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 441,95 грн.

Загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ», становить 3 608,35 грн, з яких 1 441,95 грн судовий збір та 2 166,40 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 274, 279284, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 1001039405101 від 19 травня 2018 року в загальному розмірі 20 343 (двадцять тисяч триста сорок три) гривні 77 копійок, з яких:

-20 339,87 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

-3,90 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 218,64 грн, з яких 17 207,39 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 11,25 грн проценти за користування кредитом, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» судові витрати в загальному розмірі 3 608 (три тисячі шістсот вісім) гривень 35 копійок, з яких:

-1 441,95 грн судовий збір;

-2 166,40 грн витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідачки про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене нею в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303; банківський рахунок IBAN НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер