Рішення № 140743576, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3460/26

2/154/1875/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 99290351 від 04 квітня 2024 року в загальному розмірі 21 684,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №99290351, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

За твердженням позивача, кредитний договір укладено шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти перераховано в безготівковій формі на банківську платіжну картку позичальника.

Позивач зазначає, що належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній порушив умови кредитного договору, не здійснив повернення кредиту та сплату нарахованих процентів.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, згідно з розрахунком позивача, утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 684,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 17 684,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач також зазначає, що 06 липня 2026 року направив відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість залишилася непогашеною.

Посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 610, 629, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21684,00 грн, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «Банк Восток» відомості щодо належності відповідачу банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , зарахування на неї 04 квітня 2024 року кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн та відповідну виписку за картковим рахунком.

14 вересня 2026 року на виконання зазначеної ухвали суду надійшла відповідь АТ «ВСТ БАНК» із банківською випискою щодо рахунку відповідача та операцій за ним.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , який повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду за зареєстрованим місцем проживання, у судові засідання двічі не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

Із наданої позивачем копії договору про споживчий кредит № 99290351 від 04 квітня 2024 року (індивідуальна частина) вбачається, що його укладено між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником.

У договорі зазначено анкетні та ідентифікаційні дані позичальника: ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 29 травня 2018 року органом 0712, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . Також зазначено номер мобільного телефону НОМЕР_4 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та реквізити платіжної картки № НОМЕР_5 .

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі та на строк, визначені договором, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами відповідно до графіка платежів та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено загальний строк кредитування - 180 днів із 04 квітня 2024 року, а остаточну дату повернення кредиту та сплати процентів за користування ним - 01 жовтня 2024 року.

За змістом пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають проценти за користування кредитними коштами, становлять 17 584,00 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням основної суми боргу - 21 584,00 грн.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору пільгова процентна ставка становить 2,1 відсотка на день. Комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 0,00 грн.

Пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 912,5 відсотка річних.

За змістом пунктів 1.7, 1.8 договору пільговий період користування кредитом обирається позичальником в особистому кабінеті кредитодавця, починається з першого дня кредитування та не може перевищувати 30 календарних днів. Стандартний період починається з наступного дня після закінчення пільгового періоду та триває до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором.

Відповідно до пункту 1.9 договору закінчення пільгового періоду саме по собі не призводить до порушення строків виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати інших платежів за умови дотримання графіка платежів. Закінчення стандартного періоду або порушення графіка платежів передбачає настання визначених договором наслідків прострочення.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на його банківську платіжну картку або особистий рахунок.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються з дати, наступної за днем надання кредиту, до дати фактичного повернення кредиту включно, на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом. База для нарахування процентів визначена в розмірі 4 000,00 грн.

За змістом пункту 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за двома фіксованими процентними ставками: пільговою - 2,1 відсотка на день та стандартною - 2,5 відсотка на день.

У таблиці пункту 2.2.3 договору визначено такі періоди кредитування:

пільговий період - 26 календарних днів із 04 квітня 2024 року до 30 квітня 2024 року, процентна ставка - 2,1 відсотка на день;

стандартний період - 154 календарні дні з 01 травня 2024 року до 01 жовтня 2024 року, процентна ставка - 2,5 відсотка на день.

У пункті 2.2.3 також зазначено, що стандартна процентна ставка не є підвищеною.

Пунктами 2.3, 2.3.1-2.3.3 договору передбачено право позичальника на продовження строку користування або повернення кредиту за наявності відповідної пропозиції кредитодавця. Пролонгація може здійснюватися на строк до 30 календарних днів, необмежену кількість разів, на погоджених сторонами умовах. Волевиявлення позичальника щодо продовження строку кредитування підтверджується шляхом натискання кнопки «Пролонгувати кредитний договір» в особистому кабінеті, з урахуванням інших умов, передбачених договором та Правилами надання коштів у позику. Комісія за продовження строку кредитування визначена в розмірі 0,00 грн.

За змістом пункту 2.4.1 договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за користування ним у розмірах і строки, встановлені графіком платежів.

Пунктом 2.4.3 договору передбачено право кредитодавця у разі затримки сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення позичальнику.

У пункті 4.5 договору визначено, що підвищена процентна ставка та пеня за відповідним кредитним продуктом не справляються, а розмір штрафу становить 50 відсотків від суми отриманого кредиту.

Відповідно до пункту 7.1 договору він набуває чинності з моменту укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін виникають із моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До кредитного договору додано графік платежів за договором № 99290351 від 04 квітня 2024 року, в якому визначено загальний строк кредитування 180 днів, суму основного боргу 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом 17 584,00 грн та загальну вартість кредиту 21 584,00 грн.

Графіком передбачено сплату процентів за такими датами: 30 квітня 2024 року - 2184,00 грн; 26 травня 2024 року, 21 червня 2024 року, 17 липня 2024 року, 12 серпня 2024 року та 07 вересня 2024 року - по 2 600,00 грн; 01 жовтня 2024 року - 2 400,00 грн процентів та 4 000,00 грн основної суми кредиту.

Згідно з графіком проценти за перший 26-денний період становлять 2 184,00 грн, а за наступні 154 дні - 15 400,00 грн, усього 17 584,00 грн.

У матеріалах справи також міститься паспорт споживчого кредиту за продуктом № 99290351, датований 04 квітня 2024 року, в якому зазначено суму кредиту 4 000,00 грн, строк кредитування 180 днів, пільгову процентну ставку 2,1 відсотка на день, стандартну процентну ставку 2,5 відсотка на день та загальні витрати за кредитом у розмірі 17 584,00 грн.

Із реквізитів договору, графіка платежів та паспорта споживчого кредиту вбачається, що зазначені електронні документи містять відомості про використання позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором «o5ozoclx» 04 квітня 2024 року о 15 год 08 хв 49-50 с.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» вих. № 23587289/1 від 17 липня 2026 року договір № 99290351 від 04 квітня 2024 року був укладений із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «o5ozoclx», направленим 04 квітня 2024 року о 15 год 08 хв 17 с на номер телефону позичальника НОМЕР_6 .

Відповідно до пункту 6.2 договору укладення кредитного договору здійснюється в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. Позичальник приймає пропозицію укласти договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Пунктами 6.3-6.4 договору визначено порядок ідентифікації позичальника, ознайомлення з умовами кредитування та момент укладення електронного договору.

На виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року АТ «ВСТ БАНК» надіслало лист від 03 вересня 2026 року № 4242-БТ із випискою за банківським рахунком відповідача, який надійшов до суду 14 вересня 2026 року.

У зазначеному листі банк повідомив, що платіжна картка № НОМЕР_7 була емітована як засіб доступу до рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , № НОМЕР_8 у національній валюті.

Банк також повідомив, що 04 квітня 2024 року на рахунок № НОМЕР_8 відбулося безготівкове зарахування коштів у сумі 4000,00 грн.

Із доданої до листа виписки за рахунком ОСОБА_1 за період із 04 квітня 2024 року до 04 квітня 2024 року вбачається операція безготівкового зарахування грошових коштів у сумі 4 000,00 грн через систему MoneySend/VisaDirect.

Водночас у листі АТ «ВСТ БАНК» зазначено, що банк не має відомостей про ініціатора зазначеного переказу, оскільки операція здійснювалася через систему MoneySend. Для отримання інформації про ініціатора переказу банк запропонував звернутися до банку-еквайра - АТ «СЕНС БАНК».

Позивачем також подано складену ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» відомість про отримання грошових коштів, щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №99290351.

У зазначеній відомості містяться відомості про видачу 04 квітня 2024 року кредиту в сумі 4 000,00 грн, а також про нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Так, 04 квітня 2024 року у відомості відображено нарахування процентів у розмірі 84,00 грн. Запису про нарахування процентів за 05 квітня 2024 року відомість не містить.

Надалі за період із 06 квітня 2024 року до 30 квітня 2024 року у відомості щоденно відображено нарахування процентів у розмірі 84,00 грн, що відповідає застосуванню пільгової процентної ставки 2,1 відсотка на день до суми кредиту 4 000,00 грн.

Загальна сума процентів, відображених у відомості за квітень 2024 року, становить 2 184,00 грн.

Починаючи з 01 травня 2024 року, у відомості змінено розмір щоденного нарахування процентів із 84,00 грн до 100,00 грн, що відповідає застосуванню стандартної процентної ставки 2,5 відсотка на день до суми кредиту 4 000,00 грн.

За період із 01 травня 2024 року до 01 жовтня 2024 року включно у відомості відображено 154 щоденні нарахування процентів по 100,00 грн, що загалом становить 15400,00 грн.

Крім того, 02 жовтня 2024 року у відомості відображено ще одне нарахування процентів у розмірі 100,00 грн.

Отже, відповідно до поданої позивачем відомості, за період із 04 квітня 2024 року до 02 жовтня 2024 року загальна сума нарахованих процентів становить 17 684,00 грн.

У зазначеній відомості відсутні записи про здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення основної суми кредиту або нарахованих процентів. Залишок основного боргу визначено в розмірі 4 000,00 грн. Комісії, пеня та штрафи у складі заявленої заборгованості не обліковуються.

Таким чином, за розрахунком ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» станом на 02 жовтня 2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 99290351 становить 21 684,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 17 684,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У матеріалах справи також міститься копія претензії ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» вих. № 3561/23587289 від 06 липня 2026 року, адресованої ОСОБА_1 , із вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 99290351 у загальному розмірі 21684,00 грн, з яких 4 000,00 грн - основна сума кредиту та 17 684,00 грн - проценти за користування кредитом.

Інших розрахунків заборгованості, документів щодо здійснення відповідачем платежів або додаткових угод про зміну погодженого строку кредитування чи процентних ставок у наданих матеріалах справи немає.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо доведеності факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій (електронній) формі, а його зміст може бути зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною у визначений законом спосіб.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Суд установив, що кредитний договір № 99290351 від 04 квітня 2024 року містить істотні умови кредитування, анкетні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , його фінансовий номер телефону, реквізити платіжної картки, відомості про суму кредиту, строк користування коштами, процентні ставки та порядок їх нарахування.

Довідкою ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» вих. № 23587289/1 від 17 липня 2026 року підтверджується використання для підписання договору одноразового ідентифікатора «o5ozoclx», направленого 04 квітня 2024 року о 15 год 08 хв 17 с на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_6 . Відомості про використання зазначеного ідентифікатора містяться також у кредитному договорі, графіку платежів та паспорті споживчого кредиту.

Зазначені документи узгоджуються між собою щодо особи позичальника, номера договору, дати його укладення та погоджених умов кредитування.

Щодо фактичного надання кредитних коштів суд враховує лист АТ «ВСТ БАНК» від 03 вересня 2026 року № 4242-БТ та додану до нього виписку за рахунком № НОМЕР_8 .

Із цих документів установлено, що банківська платіжна картка № НОМЕР_7 була емітована як засіб доступу до рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а 04 квітня 2024 року на зазначений рахунок зараховано 4 000,00 грн через систему MoneySend/VisaDirect.

Водночас банк повідомив, що не володіє інформацією про ініціатора переказу, оскільки операцію проведено через платіжну систему MoneySend.

Оцінюючи зазначену обставину, суд враховує, що банківська виписка самостійно не встановлює особу відправника коштів. Проте вона підтверджує надходження на рахунок саме відповідача грошових коштів у сумі, яка повністю відповідає розміру кредиту, у день укладення спірного договору.

Крім того, номер платіжної картки, зазначений у кредитному договорі, відповідає реквізитам платіжного засобу, належність якого відповідачу підтверджено банком. Відомості банківської виписки узгоджуються з умовами пункту 2.1 договору щодо способу надання кредиту та відомістю кредитодавця про видачу 04 квітня 2024 року кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, їх взаємний зв`язок та узгодженість, суд доходить висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору № 99290351 від 04 квітня 2024 року та надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн є доведеним.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, обов`язковість кредитного договору для його сторін не усуває необхідності перевірки відповідності погоджених умов кредитування імперативним вимогам законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Із пунктів 1.3, 1.4 договору та графіка платежів установлено, що кредит надано на 180 днів, а остаточну дату повернення основної суми кредиту визначено 01 жовтня 2024 року.

Пунктами 2.3-2.3.3 договору передбачено можливість продовження строку кредитування за наявності відповідного волевиявлення позичальника та виконання встановленої договором процедури.

Однак матеріали справи не містять додаткових угод, електронних повідомлень, відомостей про підтвердження відповідачем пролонгації в особистому кабінеті чи інших доказів фактичного продовження строку кредитування.

Саме по собі передбачене договором право на пролонгацію не підтверджує реалізації цього права та не змінює погодженого сторонами строку повернення кредиту.

Відомість кредитодавця не містить записів про здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення основного боргу. Інших доказів повернення кредитних коштів суду не надано.

Таким чином, відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений договором строк, а вимога позивача про стягнення основної суми кредитної заборгованості в розмірі 4 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом та застосування імперативних обмежень законодавства.

Позивач просить стягнути 17 684,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за передбаченими договором ставками 2,1 та 2,5 відсотка на день.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідний період тривалістю 240 днів, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка.

Отже, законом передбачено поетапне зниження максимальної процентної ставки: із 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року - 2,5 відсотка; із 22 квітня до 19 серпня 2024 року - 1,5 відсотка; із 20 серпня 2024 року - 1 відсоток.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював такий правовий висновок: «За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %».

Таким чином, Верховний Суд прямо підтвердив поширення встановлених Законом № 3498-IX обмежень на договори, укладені після 24 грудня 2023 року, до яких належить і спірний кредитний договір від 04 квітня 2024 року.

Об`єднана палата також наголосила на імперативності цих обмежень, зазначивши, що законодавець здійснив контроль договірних умов ex ante, тобто заздалегідь визначив межі допустимої процентної ставки, а нікчемність умови, яка суперечить установленому законом обмеженню, суд зобов`язаний враховувати ex officio - за власною ініціативою, незалежно від наявності заперечень споживача.

У справі, що розглядається, кредитний договір укладено 04 квітня 2024 року, коли Закон № 3498-IX уже діяв, а визначений ним 180-денний строк кредитування охоплював усі три законодавчі етапи обмеження процентної ставки.

Суд виходить із того, що пункт 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» визначає граничні розміри процентної ставки через конкретні календарні періоди та не містить припису про збереження ставки, допустимої на дату укладення договору, після завершення відповідного перехідного етапу.

При цьому вже на момент укладення договору кредитодавцю були відомі встановлені чинним законом дати подальшого зниження максимальної ставки до 1,5 та 1 відсотка. Тому застосування цих обмежень до наступних щоденних нарахувань не є наданням закону зворотної дії в часі, а становить застосування імперативного правового регулювання, яке існувало на момент укладення договору.

Протилежне тлумачення дозволяло б кредитодавцю шляхом укладення довгострокового договору наприкінці першого перехідного періоду зберігати підвищену процентну ставку після його завершення, фактично нівелюючи встановлене законодавцем поетапне зниження вартості споживчого кредитування.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони не можуть відступати від імперативних положень цивільного законодавства. Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

За змістом частини другої статті 215 та статті 217 ЦК України нікчемність окремої умови правочину не потребує її визнання недійсною судом та за визначених законом умов не спричиняє недійсності договору в цілому.

Отже, умова спірного кредитного договору в частині нарахування процентів понад законодавчо допустимий розмір у відповідні календарні періоди є нікчемною та не підлягає застосуванню. Водночас це не звільняє позичальника від обов`язку повернути отримані кошти та сплатити проценти в межах, установлених законом.

За таких обставин суд доходить висновку, що проценти за кредитним договором № 99290351 від 04 квітня 2024 року підлягають нарахуванню з урахуванням послідовних законодавчих обмежень: до 21 квітня 2024 року - не більше 2,5 відсотка, із 22 квітня до 19 серпня 2024 року - не більше 1,5 відсотка, із 20 серпня 2024 року - не більше 1 відсотка на день.

Щодо контрольного перерахунку заборгованості за процентами.

Суд установив, що відповідно до пункту 2.2.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем надання кредитних коштів.

Оскільки кредитні кошти надано відповідачу 04 квітня 2024 року, першим днем нарахування процентів є 05 квітня 2024 року.

Пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено 180-денний строк кредитування та остаточну дату повернення кредиту - 01 жовтня 2024 року.

Таким чином, передбачений договором період нарахування процентів охоплює 180 календарних днів із 05 квітня до 01 жовтня 2024 року включно.

За умовами договору протягом перших 26 днів застосовується пільгова ставка 2,1 відсотка на день, а протягом наступних 154 днів - стандартна ставка 2,5 відсотка на день.

Водночас із поданої позивачем відомості вбачається, що проценти в розмірі 84,00 грн нараховано також за 04 квітня 2024 року, тоді як за 05 квітня 2024 року нарахування відсутнє.

Отже, кредитодавець неправильно відобразив початкову дату нарахування процентів, хоча загальна кількість нарахувань за пільговий період становить 26 днів і відповідає їх кількості, визначеній графіком платежів.

Крім того, у відомості відображено додаткове нарахування 100,00 грн процентів за 02 жовтня 2024 року, тобто після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Ураховуючи, що доказів продовження строку кредитування після 01 жовтня 2024 року позивач не надав, нарахування 100,00 грн процентів за 02 жовтня 2024 року є безпідставним і стягненню не підлягає.

Перевіряючи решту нарахувань у межах погодженого строку кредитування, суд здійснює такий розрахунок.

За період із 05 квітня до 21 квітня 2024 року включно, що становить 17 календарних днів, відповідно до умов договору застосовується пільгова процентна ставка 2,1 відсотка на день, яка не перевищує встановленого на цей період законодавчого обмеження 2,5 відсотка.

Розмір процентів за зазначений період становить 1 428,00 грн (4 000,00 грн ? 2,1 % ? 17 днів).

За період із 22 квітня до 30 квітня 2024 року включно, що становить 9 календарних днів, договірна пільгова ставка 2,1 відсотка перевищує встановлене законом обмеження 1,5 відсотка, яке застосовується з 22 квітня 2024 року.

Тому проценти за зазначений період підлягають нарахуванню в межах 1,5 відсотка на день і становлять 540,00 грн (4 000,00 грн ? 1,5 % ? 9 днів).

За період із 01 травня до 19 серпня 2024 року включно, що становить 111 календарних днів, кредитодавець застосував стандартну процентну ставку 2,5 відсотка на день.

Оскільки зазначений період повністю припадає на другий етап дії перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», протягом якого максимальна ставка становить 1,5 відсотка, нарахування процентів у більшому розмірі суперечить установленому законодавчому обмеженню.

Розмір процентів за цей період становить 6 660,00 грн (4 000,00 грн ? 1,5 % ? 111 днів).

За період із 20 серпня до 01 жовтня 2024 року включно, що становить 43 календарні дні, законодавчий максимальний розмір процентної ставки становить 1 відсоток на день.

Тому проценти за цей період становлять 1 720,00 грн (4 000,00 грн ? 1 % ? 43 дні).

Загальний розмір процентів за користування кредитом у межах погодженого 180-денного строку кредитування, обчислений із дотриманням установлених законом обмежень, становить: 1 428,00 грн + 540,00 грн + 6 660,00 грн + 1 720,00 грн = 10 348,00 грн.

Для порівняння, відповідно до умов договору за цей строк кредитодавець передбачив нарахування 17 584,00 грн процентів, а фактично заявив до стягнення 17 684,00 грн.

Різниця між договірними нарахуваннями в межах строку кредитування та законодавчо допустимим розміром процентів становить 7 236,00 грн. Крім того, 100,00 грн безпідставно нараховано за 02 жовтня 2024 року, тобто поза межами строку кредитування.

Отже, із заявленої позивачем заборгованості за процентами в розмірі 17 684,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є сума 10 348,00 грн.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів у розмірі 7 336,00 грн належить відмовити.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд установив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн, а відповідач не виконав зобов`язання щодо їх повернення у встановлений договором строк.

Водночас нарахування процентів за користування кредитом здійснено позивачем із перевищенням імперативних обмежень, установлених Законом України «Про споживче кредитування» у відповідні календарні періоди, а також за один день після закінчення погодженого строку кредитування.

Нікчемність умов договору в частині, що суперечить установленим законом обмеженням процентної ставки, враховується судом за власною ініціативою та не впливає на дійсність кредитного зобов`язання в іншій частині.

За таких обставин позов ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Із відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 99290351 від 04 квітня 2024 року в загальному розмірі 14 348,00 грн, із яких 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 348,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 7336,00 грн слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір цих витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, їхню процесуальну поведінку та інші передбачені цією нормою обставини.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та АО «АПОЛОГЕТ», ордер адвоката Усенка М.І. серії ВС № 1412829 від 04 листопада 2025 року, акт наданих послуг № 3563 від 17 липня 2026 року та детальний опис наданих послуг до цього акта.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.2, 2.3 договору правнича допомога надається для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, а вартість послуг за одну кредитну справу встановлена у фіксованому розмірі 8000,00 грн без ПДВ.

Згідно з актом № 3563 від 17 липня 2026 року сторони підтвердили надання та прийняття правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 99290351 від 04 квітня 2024 року вартістю 8 000,00 грн. Пунктом 6 акта передбачено обов`язок клієнта оплатити зазначені послуги протягом одного року з моменту його підписання.

Детальний опис послуг містить відомості про надання усної консультації тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 годин, погодження правової позиції протягом 30 хвилин, складення позовної заяви протягом 3 годин 30 хвилин та її подання до суду. Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Документів про фактичну оплату зазначеної суми позивач не надав. Водночас відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, витрати на професійну правничу допомогу можуть підлягати розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи лише мають бути сплачені відповідно до договору.

Отже, сама по собі відсутність платіжного документа не є підставою для відмови в компенсації витрат. Разом із тим наявність договору та підписаного акта не звільняє суд від обов`язку перевірити фактичний обсяг, необхідність та розумність заявлених до відшкодування витрат.

Оцінюючи зазначені документи, суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за одним договором споживчого кредитування. Справа належить до категорії малозначних, має типовий характер, а її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Основний обсяг наданої правничої допомоги полягав у вивченні кредитних документів, формуванні позовних вимог, складенні та поданні позовної заяви. Представник позивача в судових засіданнях участі не брав.

При цьому зазначені в детальному описі консультація щодо перспектив стягнення заборгованості, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції за своїм змістом тісно пов`язані з підготовкою позовної заяви та становлять складові єдиного процесу формування правової позиції позивача.

Наданий опис не розкриває конкретного змісту цих дій та обсягу додаткової роботи, який би об`єктивно підтверджував необхідність заявлених часових витрат. Окремої вартості кожної послуги не визначено, а фіксований характер гонорару не дозволяє встановити, яку частину погодженої винагороди сторони віднесли до кожної із зазначених дій.

Крім того, актом від 17 липня 2026 року як виконану послугу зазначено подання позовної заяви до суду, тоді як справа фактично надійшла до суду 17 серпня 2026 року. Зазначена обставина не спростовує фактичного подання позову, однак свідчить про відсутність належного підтвердження виконання цієї процесуальної дії саме на дату складення акта та підлягає врахуванню під час оцінки достовірності відомостей щодо часу й обсягу наданих послуг.

Суд також враховує, що подана позовна заява містить переважно стандартне обґрунтування кредитних правовідносин та не містить належного аналізу імперативних законодавчих обмежень процентної ставки, застосовних до спірного договору, що призвело до часткової відмови в задоволенні позову.

За таких обставин заявлений обсяг правничої допомоги та погоджений сторонами фіксований гонорар у розмірі 8 000,00 грн не підтверджують об`єктивної необхідності покладення всієї цієї суми на відповідача.

При визначенні розміру компенсації суд враховує також практику Європейського суду з прав людини.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04) ЄСПЛ зазначив, що відшкодуванню підлягають судові та інші витрати, стосовно яких доведено їх фактичність, необхідність та розумність розміру.

Аналогічний підхід викладено в пункті 154 рішення ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00), відповідно до якого компенсації підлягають лише витрати, які були фактично й необхідно понесені та мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України, яке допускається за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про їх розподіл відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України.

Згідно із зазначеним правовим висновком суд із власної ініціативи, керуючись критеріями пов`язаності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат, може не покладати на іншу сторону всі витрати на правничу допомогу, понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, або покласти їх частково.

Такий підхід також підтверджено постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 385/513/23.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не змінює погоджений між позивачем та адвокатським об`єднанням розмір гонорару, а визначає ту його частину, покладення якої на відповідача відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності.

Ураховуючи ціну позову, характер і типовість спору, фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт, відсутність участі представника позивача в судових засіданнях, часткову обґрунтованість заявлених вимог, а також встановлені недоліки документального підтвердження окремих послуг, суд доходить висновку, що обґрунтованою та розумною межею витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, є 4 000,00 грн.

Покладення на відповідача витрат у більшому розмірі за встановлених обставин було б непропорційним до предмета спору та фактично необхідного обсягу правничої допомоги.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають подальшому розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених 21 684,00 грн суд задовольняє вимоги в розмірі 14 348,00 грн, що становить 66,1686 відсотка ціни позову.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 2 646,74 грн (4 000,00 грн ? 14 348,00 грн / 21 684,00 грн).

У решті вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

Щодо судового збору суд виходить із положень частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявленої позивачем суми сплаченого судового збору 2 662,40 грн, з урахуванням часткового задоволення позову, компенсації за рахунок відповідача підлягає 1 761,67 грн (2662,40 грн ? 14 348,00 грн / 21 684,00 грн).

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», становить 4 408,41 грн, з яких 1761,67 грн - судовий збір та 2 646,74 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 3, 6, 11, 12, 203, 215, 217, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1054 ЦК України, статтями 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 287, 288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 99290351 від 04 квітня 2024 року в загальному розмірі 14 348 (чотирнадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 00 копійок, з яких:

- 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 10 348 (десять тисяч триста сорок вісім) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 7 336 (сім тисяч триста тридцять шість) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 4 408 (чотири тисячі чотириста вісім) гривень 41 копійка, з яких:

-1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) гривня 67 копійок - судовий збір;

- 2 646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 74 копійки - витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; IBAN НОМЕР_9 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер