Рішення № 140742101, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10706/26

Провадження № 2/201/6162/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОКІЛ 1-3» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 січня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О. М. за реєстровим № 50, вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.5 договору продавець гарантував відсутність не доведених до відома покупця заборгованостей за комунальні послуги, податки чи інші платежі, що стосуються відчужуваного майна.

За змістом листа ОСББ «СОКІЛ 1-3» від 13 травня 2026 року № 1305/26 станом на 05 січня 2024 року за квартирою, особовий рахунок № НОМЕР_1 , обліковувалася заборгованість за внесками на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 16 798,60 грн. Позивачка вважає дії відповідача щодо обліку за нею заборгованості попередніх власників протиправними, оскільки вона не вчиняла правочину щодо прийняття цього боргу.

Предмет позову

Зобов`язати ОСББ «СОКІЛ 1-3» виключити з обліку по особовому рахунку споживача ОСОБА_1 № 1-1-63 квартири за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 05 січня 2024 року за внесками на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 16 798,60 грн, стягнути з відповідача судові витрати.

Заяви учасників процесу по суті справи

Відповідач позовні вимоги не визнав. 24 серпня 2026 року представник відповідача адвокат Патика А. В. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначав, що ОСББ є неприбутковою організацією, формою управління багатоквартирним будинком і не є ані управителем, ані виконавцем житлово-комунальних послуг. Внески співвласників не є житлово-комунальними послугами у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а позивачка не є споживачем таких послуг. Обов`язок співвласника сплачувати внески і платежі випливає зі статей 15, 16, 17, 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». ОСББ ведеться внутрішній облік внесків у цілому по квартирі, а за наявності боргу попередніх власників облік заборгованості як чинного, так і попередніх власників до її погашення або до рішення загальних зборів про списання. Згідно з довідкою ОСББ від 20 серпня 2026 року з січня 2024 року за квартирою АДРЕСА_2 обліковується заборгованість у розмірі 10 137,56 грн, а до січня 2024 року, коли власником був ОСОБА_2 16 798,60 грн. Відповідач готує позов до позивачки та попереднього власника про стягнення заборгованості. Вважає, що не може виключити заборгованість з обліку, оскільки не має особових рахунків власників квартир.

Позивачка правом на надання відповіді на відзив не скористалася.

Рух справи

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 26).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Таких клопотань до суду не надходило.

Суд враховує, що право на публічний розгляд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відсутність усного слухання може бути виправдана у справах, які не порушують питань факту чи права, що потребують безпосереднього заслуховування сторін, і можуть бути належним чином вирішені на підставі письмових матеріалів.

Суд також бере до уваги, що розумність строків розгляду справи є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»), а обов`язок держави організувати судочинство так, щоб забезпечити ефективний доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі»).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 січня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Філімончук О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 50, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

Пунктом 1.5 договору продавець стверджує та гарантує, що на час його укладення будь-які заборгованості за вжиті та використані комунальні послуги у відчужуваному нерухомому майні та/або заборгованості по сплаті податків чи інших платежів, які б стосувалися відчужуваного майна та були б не доведені до відома покупця, відсутні. Умов про переведення на покупця боргу продавця (попередніх власників) зі сплати внесків на утримання будинку договір не містить. Згоди ОСББ «СОКІЛ 1-3» як кредитора на заміну боржника матеріали справи також не містять.

Згідно з листом відповідача від 13 травня 2026 року № 1305/26 станом на 05 січня 2024 року за квартирою, особовий рахунок № НОМЕР_1 , обліковувалася заборгованість за внесками на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 16 798,60 грн, а станом на 01 травня 2026 року загальна заборгованість за квартирою становила 25 411,40 грн (а.с. 20).

Згідно з довідкою відповідача від 20 серпня 2026 року заборгованість у розмірі 16 798,60 грн утворилася до січня 2024 року, коли власником квартири був ОСОБА_2 (а.с. 43).

Таким чином, сторони не заперечують, що за квартирою, власником якої є позивачка, обліковується заборгованість у розмірі 16 798,60 грн, яка утворилася до набуття нею права власності. Спір між ними стосується того, чи може така заборгованість обліковуватися за позивачкою.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на співвласника покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Цей обов`язок пов`язаний зі статусом співвласника і виникає в особи з моменту набуття права власності на квартиру.

Відповідно до частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими зобов`язано відповідача виключити з обліку по особовому рахунку нового власника заборгованість попередніх власників квартири за період до її придбання. У тій справі відповідач надавав послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору з ОСББ і посилався на частину третю статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Верховний Суд виходив із того, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна належним боржником є попередній власник. Суд також врахував, що договір купівлі-продажу не містив застережень про переведення боргу попереднього власника та згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується зі статтею 520 ЦК України.

Верховний Суд визнав безпідставним посилання на частину третю статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Тлумачення цієї норми у системному зв`язку з іншими положеннями закону свідчить, що йдеться про перехід від попереднього до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачених законом, а не боргів попереднього власника. З моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника, а новий власник набуває їх.

Касаційний суд дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено договором купівлі-продажу.

Заборгованість за внесками на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 16 798,60 грн утворилася в період, коли співвласником будинку був попередній власник квартири. Саме у нього виник обов`язок зі сплати цих внесків. Позивачка набула обов`язки співвласника лише з 05 січня 2024 року і не приймала на себе обов`язку сплатити борг попереднього власника. Переведення боргу відповідно до статті 520 ЦК України не відбулося.

Доводи відповідача про те, що ОСББ не є виконавцем житлово-комунальних послуг, а внески співвласників не є житлово-комунальними послугами, на висновки суду не впливають. Предметом спору є не правова природа внесків, а те, чи може обов`язок з їх сплати за минулий період бути покладений на особу, яка в цей період не була співвласником будинку. Незалежно від того, чи є внески платою за послуги, чи обов`язковими платежами співвласника, цей обов`язок виникає у співвласника за період його власності і не переходить до нового власника без переведення боргу.

Висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 916/3837/21, № 922/3087/17, № 401/983/23, № 910/6471/18, № 910/13182/17, на які посилається відповідач, стосуються правової природи внесків та обов`язку співвласників їх сплачувати і не містять висновку про обов`язок нового власника сплачувати борги попереднього.

Твердження відповідача про відсутність в ОСББ особових рахунків власників квартир спростовується його ж листом від 13 травня 2026 року № 1305/26, у якому зазначено особовий рахунок № НОМЕР_1 . З відзиву вбачається, що облік внесків ведеться в цілому по квартирі, а загальна заборгованість за квартирою станом на 01 травня 2026 року в розмірі 25 411,40 грн включає і борг попереднього власника. Відтак за позивачкою як чинним власником квартири обліковується заборгованість, яка їй не належить.

Відповідач визнає, що ця заборгованість утворилася до набуття позивачкою права власності, і водночас повідомляє про намір звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, зокрема до позивачки. Відображення в обліку відповідача за квартирою позивачки чужого боргу створює для неї правову невизначеність щодо обсягу її зобов`язань та ризик подальшого стягнення, а отже, є порушенням її прав. Тому доводи відповідача про відсутність порушення прав позивачки суд відхиляє.

Щодо пункту 1.5 договору купівлі-продажу, то ця умова містить гарантію продавця про відсутність не доведених до відома покупця заборгованостей. Вона не містить волевиявлення покупця прийняти на себе борги продавця і не може вважатися переведенням боргу в розумінні статті 520 ЦК України, тим більше за відсутності згоди кредитора.

Виключення заборгованості з обліку за позивачкою не припиняє права відповідача вимагати її сплати від попереднього власника квартири, у якого цей обов`язок виник.

Щодо способу захисту, то частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спосіб захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Вимога про зобов`язання виключити з обліку заборгованість попередніх власників по суті спрямована на примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі та на відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 4, 5 частини другої статті 16 ЦК України). Саме такий спосіб захисту зобов`язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою заборгованість попередніх власників квартири за відповідний період визнаний належним у постанові Верховного Суду у справі № 686/6276/19. Його застосування відновлює права позивачки і забезпечує правову визначеність щодо відсутності в неї заборгованості, що утворилася до 05 січня 2024 року.

Розмір заборгованості попереднього власника в сумі 16 798,60 грн підтверджений листом відповідача від 13 травня 2026 року та його довідкою від 20 серпня 2026 року і відповідачем не оспорюється. Власна заборгованість позивачки, що виникла з січня 2024 року, предметом цього спору не є.

Саме такий спосіб захисту права як то зобов`язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку за квартирою заборгованість попередніх власників квартири за відповідний період визнаний належним у постанові Верховного Суду у справі № 686/6276/19.

Оцінивши подані докази за правилами статей 7681, 89 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що позивач не приймала на себе обов`язку зі сплати боргів попередніх власників квартири, переведення боргу відповідно до статті 520 ЦК України не відбулося. Відповідач не довів існування правових підстав для обліку за позивачем заборгованості, що утворилася до набуття нею права власності. Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОКІЛ 1-3» про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОКІЛ 1-3» (код ЄДРПОУ 40869539) виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 05 січня 2024 року за внесками на витрати на управління багатоквартирним будинком.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОКІЛ 1-3» (код ЄДРПОУ 40869539, адреса: 49126, м. Дніпро, ж/м Сокіл, буд. 1, корп. 1-3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О. С. Наумова