Ухвала суду № 140742104, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11198/26

Провадження № 2/201/6372/2026

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чіпа Я.М. звернулася до суду з позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», в якому просила стягнути з відповідача недоплачене страхове відшкодування в розмірі 157 906,38 грн, а також судовий збір у розмірі 1 263,25 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 07.02.2026 пошкоджено належний позивачці автомобіль NISSAN MURANO, д.р.н. НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля TOYOTA AVENSIS, д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем за полісом № EP.233824952 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 250 000,00 грн на одну потерпілу особу. Відповідач 05.05.2026 виплатив позивачці 92 093,62 грн, а листом від 11.06.2026 № 2321-31 відмовив у перегляді розміру виплати. Згідно з висновком експерта № 03-04.26 від 15.05.2026 вартість відновлювального ремонту перевищує ліміт відповідальності страховика, тому позивачка просила стягнути різницю між лімітом і виплаченою сумою.

Ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

10.08.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому він повідомив, що, взявши до уваги висновок експерта № 03-04.26 та розрахунок позивачки, платіжною інструкцією від 31.07.2026 № 00169980 сплатив їй страхове відшкодування в розмірі 157 906,38 грн. Відповідач просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, відмовити у стягненні 7 000,00 грн витрат на експертне дослідження через відсутність доказів їх оплати та зменшити витрати на правничу допомогу до 12 000,00 грн як завищені, неспівмірні зі складністю справи та не підтверджені доказами витраченого адвокатом часу.

02.09.2026 від представника позивачки надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 157 906,38 грн у зв`язку із задоволенням цієї вимоги відповідачем після пред`явлення позову, закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та стягнення з відповідача судових витрат у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України. Представник заперечував проти зменшення витрат на правничу допомогу, зазначивши, що гонорар погоджено у фіксованому розмірі, витрати фактично сплачені, а відповідач не довів їх неспівмірності. Наслідки закриття провадження у справі позивачці роз`яснені та зрозумілі.

Розглянувши вказані заяви, суд приходить до таких висновків із таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі. Суд не приймає відмову від позову, якщо такі дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Заяву про відмову від позову подано представником позивачки адвокатом Чіпом Я.М., який діє на підставі ордера серії АЕ № 1484452. Обмежень його повноважень на вчинення цієї процесуальної дії ордер не містить (ст. 64 ЦПК України).

Вимога про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 157 906,38 грн є єдиною матеріально-правовою вимогою позову, інші вимоги стосуються лише розподілу судових витрат. Відмова від цієї вимоги зумовлена її добровільним задоволенням відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.07.2026 № 00169980 та визнається відповідачем у відзиві. Така відмова не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд її приймає, а провадження у справі закриває в цілому.

Доводи відповідача про необхідність закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмета спору) суд не приймає, оскільки станом на день пред`явлення позову спір між сторонами існував, а вимогу задоволено відповідачем лише після цього.

За наявності прийнятої судом відмови позивача від позову належною підставою закриття провадження є п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а розподіл судових витрат здійснюється за правилами ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій вирішує також питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Ця норма є спеціальною щодо ч. 1 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає повернення позивачу 50 % судового збору з державного бюджету. Якщо відповідач добровільно задовольняє позовні вимоги вже після звернення позивача до суду, останній має право на повне відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача. Застосування механізму, за якого частина судового збору повертається з державного бюджету, а інша частина стягується з відповідача, у таких випадках є помилковим. Це має важливе значення для захисту майнових інтересів позивача, який був змушений ініціювати судовий процес для захисту свого права, а також запобігає безпідставному покладенню на державний бюджет витрат у спорах, які були фактично визнані боржником лише після звернення до суду.

Такі висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював через неправильне застосування судами положень ст. 142 ЦПК України.

Позов пред`явлено 24.07.2026, провадження відкрито 28.07.2026, а відповідач сплатив заявлену суму 31.07.2026, тобто після пред`явлення позову. Позивачка звернулася із заявою про стягнення судових витрат з відповідача. Отже, наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 263,25 грн, який підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 133, ч. 13 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Для їх розподілу розмір витрат визначається на підставі договору про надання правничої допомоги та документів, що свідчать про оплату гонорару.

На підтвердження витрат позивачка надала договір про надання професійної правничої допомоги від 08.07.2026 № 08/07/26-1, укладений з Адвокатським об`єднанням «Радник», рахунок (орієнтовний розрахунок вартості адвокатського гонорару) № 198/2026, який є додатком № 1 до договору, платіжну інструкцію від 20.07.2026 № PKC5-T6T5-7113-CATE на суму 22 000,00 грн, повноваження адвоката підтверджені ордером.

Сторони договору погодили фіксований гонорар за кожен вид правничої допомоги: правова консультація та аналіз документів 2 000,00 грн; збір та опрацювання доказів, у тому числі адвокатський запит до страховика, 3 000,00 грн; підготовка позовної заяви 8 000,00 грн; ведення справи в суді першої інстанції 9 000,00 грн; разом 22 000,00 грн.

Ці витрати фактично сплачені позивачкою до подання позову.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката лише за клопотанням іншої сторони, яка зобов`язана довести їх неспівмірність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що за домовленості сторін про фіксований розмір гонорару відсутність у детальному описі відомостей про витрати часу не перешкоджає суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Заявляючи клопотання про зменшення витрат до 12 000,00 грн, відповідач не навів розрахунку, який обґрунтовував би саме цю суму, не вказав, які саме послуги є зайвими чи не пов`язаними з розглядом справи, та не надав доказів невідповідності гонорару ринковим ставкам. Посилання на відсутність доказів витраченого часу не ґрунтується на умовах договору, яким погоджено фіксований гонорар. Загальне посилання на сформовану судову практику в категорії спорів щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не спростовує обсягу фактично виконаної роботи, пов`язаної з аналізом ремонтної калькуляції страховика та висновку експерта.

Крім того, згідно з п. 3, 4 ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи та її дії щодо досудового вирішення спору. Відповідач листом від 11.06.2026 № 2321-31 відмовив позивачці у перегляді розміру страхового відшкодування, а виплатив заявлену суму в повному обсязі лише після відкриття провадження у справі. Саме така поведінка відповідача зумовила звернення позивачки до суду і понесення нею витрат на правничу допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн є фактичними, неминучими, документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і ціною позову. Клопотання відповідача про їх зменшення задоволенню не підлягає.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 23 263,25 грн, з яких 1 263,25 грн судовий збір та 22 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 133, 137, 141, 142, 206, 255, 256, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 157 906,38 грн.

Провадження у цивільній справі № 201/11198/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування - закрити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 263 (одна тисяча двісті шістдесят три) грн 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп., а всього 23 263 (двадцять три тисячі двісті шістдесят три) грн 25 коп.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана суддею 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова