Рішення № 140741521, 14.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4901/26

Провадження № 2/577/2520/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 2283046 від 05.05.2025 в розмірі 63 699,98 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що Позов мотивовано тим, що 05.05.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2283046, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 20 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Первісний кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачці кредитні кошти на зазначену нею платіжну картку. Однак відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

24.02.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-6/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки.

Відтак позивач просить стягнути з відповідачки 63 699,98 грн, із яких 19 999,98 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 37 600 грн заборгованість за процентами та 6 100 грн неустойка, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 26.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

12.09.2026 представник відповідачки Кірюшин А.А. подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовує тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме відповідачкою, її реєстрації в інформаційній системі кредитодавця, отримання та використання одноразового ідентифікатора, а також дотримання письмової форми правочину. Крім того ставить під сумнів достовірність поданих копій електронних документів, посилаючись на відсутність можливості перевірити електронні підписи та наявність технічної можливості внесення змін до PDF-файлів. Також заперечує належність доказів отримання кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача за договором факторингу. Окремо зазначає про несправедливість і непропорційність нарахованих процентів у розмірі 37 600 грн, які істотно перевищують суму отриманого кредиту, у зв`язку із чим вважає за необхідне зменшити їх до 19 999,98 грн. Щодо заявленої до стягнення неустойки у розмірі 6 100 грн, представник відповідачки посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від сплати штрафних санкцій за прострочення кредитних зобов`язань у період воєнного стану.

В судове засідання представник позивача - ТзОВ «Свеа Фінанс» не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Її представник у відзиві просив справу розглянути без участі відповідачки та представника.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і достатність у сукупності, а також доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2283046 за продуктом «NewShort» в електронній формі.

Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 20 000 грн. За умовами п. 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів. Відповідно до п. 1.4 договору періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів. Конкретні дати повернення кредиту та сплати процентів визначаються графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пп. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1% на день та застосовується в межах строку кредитування.

За умовами пп. 1.5.2 договору передбачена можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,56% на день за умови, що споживач як учасник програми лояльності в дату першого платежу 04.06.2025 або протягом наступного календарного дня сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного графіком платежів. У випадку дотримання зазначених умов сума процентів за перший період кредитування перераховується із застосуванням зниженої ставки. У разі невиконання умов отримання знижки застосовується стандартна процентна ставка.

Відповідно до п. 1.7 договору денна процентна ставка за весь строк кредитування становить 1% на день за стандартними умовами та 0,96% на день з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки.

За умовами п. 2.1 договору кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів зазначеної в договорі платіжної картки.

Таким чином, представленим договором визначено суму кредиту, строк користування ним, розмір і порядок нарахування процентів, строки та черговість здійснення платежів, права й обов`язки сторін, порядок укладення електронного правочину, а також відповідальність за порушення кредитних зобов`язань.

Із представленого кредитного договору вбачається, що він оформлений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором K555, який було направлено 05.05.2025 о 17:16:52 на зазначений при оформленні кредиту номер телефону та використано о 17:17:18 для акцепту оферти.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено обов`язок належного виконання зобов`язання та недопустимість односторонньої відмови від його виконання, крім випадків, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування ними у погодженому сторонами розмірі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають можливість укладення договору в електронній формі, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.1 договору його укладення здійснюється через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця з використанням особистого кабінету споживача.

Пунктом 7.4 договору передбачено підписання договору споживачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У представленому примірнику договору зазначено, що його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором K555 05.05.2025 о 17:17:18.

При цьому у матеріалах справи наявні паспорт споживчого кредиту, графік платежів та інші документи, які містять відомості щодо оформлення саме кредитного договору № 2283046.

Також суд враховує документ ТОВ «ПЕЙТЕК» від 24.02.2026 № 20260224-3153, відповідно до якого 05.05.2025 о 17:20:07 здійснено успішну платіжну операцію з перерахування кредитних коштів у розмірі 20 000 грн на платіжний засіб, реквізити якого зазначені в кредитному договорі.

Таким чином, відомості про оформлення кредитного договору узгоджуються за датою, сумою кредиту, реквізитами платіжного засобу та номером договору з документом надавача платіжних послуг.

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Особливе значення суд надає відомостям щодо подальшого виконання кредитного договору шляхом внесення часткових платежів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості в матеріалах справи, після укладення кредитного договору в рахунок його виконання зараховувалися грошові кошти, а саме 04.06.2025р. в сумі 3360 грн як відсотки за користування кредитом. Зазначені операції відображені за тим самим номером кредитного договору № 2283046.

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором № 2283046.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144це18) та від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц, а саме Судом зазначено: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу.

У постанові від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність укладення електронного кредитного договору та фактичного надання коштів на підставі сукупності документів, які підтверджували оформлення договору, застосування одноразового ідентифікатора та здійснення платіжної операції.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для висновку про недоведеність кредитних правовідносин виключно з мотивів, зазначених у відзиві.

Щодо доводів про недоведеність переходу права вимоги до позивача суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 24.02.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-6/26, відповідно до умов якого первісний кредитодавець відступив позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними відповідним реєстром боржників.

Згідно з п. 3.1.3 договору факторингу право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами договору, акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені п. 4.2 договору. Разом із правами вимоги до фактора переходять усі пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу ціна договору становить 3 171 911,68 грн.

Матеріали справи також містять відомості сервісу електронного документообігу «Вчасно» щодо підписання сторонами відповідних електронних документів, часу накладення електронних підписів та перевірки сертифікатів підписувачів.

Крім того, надано платіжну інструкцію № 10306 від 24.02.2026, відповідно до якої ТОВ «Свеа Фінанс» здійснило перерахування ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів у розмірі 3 171 911,68 грн як оплату фінансування за договором факторингу № 01.02-6/26.

Із витягу з реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу, вбачається, що за порядковим номером 690 зазначена ОСОБА_1 , кредитний договір № 2283046 від 05.05.2025, а також загальна сума заборгованості 63 699,98 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, що підтверджують укладення договору факторингу, передачу реєстру боржників, включення до нього саме спірного кредитного зобов`язання та виконання фактором обов`язку щодо оплати фінансування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1077 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору факторингу, фактор надає або зобов`язується надати клієнту фінансування за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника.

У постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25) зазначено, що право грошової вимоги, яке відступається за договором факторингу, має бути індивідуалізоване таким чином, щоб його можна було виокремити серед інших вимог первісного кредитора. При цьому така індивідуалізація може здійснюватися шляхом зазначення боржника, підстави виникнення зобов`язання та розміру відповідної вимоги.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи представника відповідачки щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача, оскільки вони спростовуються сукупністю наданих доказів, які підтверджують виконання передбачених договором факторингу умов переходу відповідного права.

Суд також відхиляє доводи сторони відповідача щодо несправедливості нарахованих відсотків, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором, з урахуванням вимог законодавства.

Умовами договору № 2283046 передбачено стандартну процентну ставку 1% на день та знижену ставку 0,56% на день протягом першого періоду кредитування.

Нарахування зазначених процентів здійснено до 24.02.2026, тобто в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення первісним кредитодавцем вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, яка припинила б його право нараховувати договірні проценти до зазначеної дати.

Представник відповідачки посилається на те, що розмір заявлених процентів є несправедливим, оскільки значно перевищує суму основного боргу, та просить зменшити їх до 19 999,98 грн.

Однак суд не погоджується з такими доводами, адже великий розмір процентів порівняно із сумою отриманого кредиту сам по собі не свідчить про нікчемність відповідної договірної умови, якщо вона визначена належним чином, не суперечить імперативним положенням законодавства та застосована в межах погодженого строку кредитування.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), де розмежовано повноваження суду щодо тлумачення нечітких або двозначних умов споживчого договору та повноваження щодо визнання договірних умов недійсними чи їх зміни.

Верховний Суд зазначив, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без самостійної позовної вимоги споживача визнати таку умову недійсною, змінити договір і на цій підставі зменшити розмір процентів.

У даній справі умови щодо розміру стандартної та зниженої процентних ставок, періоду їх застосування та строку кредитування викладені визначено і не містять установленої судом суперечності щодо розміру плати за користування кредитом.

Відповідачка не заявляла самостійної вимоги про визнання недійсною або зміну умови договору щодо процентної ставки. При цьому суд не встановив підстав для застосування наслідків нікчемності цієї умови, а тому відсутні правові підстави для довільного зменшення погоджених сторонами процентів до суми основного боргу.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 6 100 грн, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

П. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного або надзвичайного стану.

Зокрема, зазначена норма звільняє позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а відповідні нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні запроваджено з 24.02.2022, і він діяв протягом періоду виникнення та прострочення спірного кредитного зобов`язання.

Як установлено судом, кредитний договір укладено 05.05.2025, а штрафні санкції, заявлені до стягнення, нараховано за порушення строків виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 6 100 грн не відповідає вимогам законодавства та задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 7681 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено існування кредитних правовідносин, надання кредитних коштів, часткове виконання відповідачкою кредитного зобов`язання, виникнення заборгованості та перехід до позивача права вимоги за кредитним договором.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідачки про повну недоведеність факту укладення кредитного договору, оскільки такі доводи не узгоджуються із сукупністю доказів, що підтверджують оформлення договору, виконання платіжної операції з видачі кредиту та подальше здійснення платежів за ним.

Водночас суд погоджується із запереченнями відповідачки щодо відсутності правових підстав для стягнення неустойки, оскільки спеціальною нормою п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальника звільнено від обов`язку її сплати за період дії воєнного стану.

Інші доводи сторони відповідача суд бере до уваги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Також, п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку доводам позивача та запереченням відповідачки, врахувавши вимоги чинного законодавства та відповідні правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 2283046 від 05.05.2025 у розмірі 57 599,98 грн, із яких 19 999,98 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 37 600 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 280284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2283046 від 05.05.2025 у розмірі 57 599 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 19 999 грн 98 коп., заборгованості за процентами 37 600 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2 407 (дві тисячі чотириста сім) грн 44 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026р.

Суддя Логін Є. В.