Вирок № 140738506, 20.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26791/26

Провадження №: 1-кп/752/2610/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості, укладеною в рамках кримінального провадження № 22026000000000891 від 07 жовтня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, у тому числі дитину з інвалідністю, ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого інженером-викладачем Державної установи «Київський академічний університет», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України,

У С Т А Н О В И В :

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , не пізніше 22.07.2026, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, вирішив заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6 під приводом організації незаконного оформлення останньому групи інвалідності без наявності фактичних медичних показань, для подальшого отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

22.07.2026 поблизу житлового комплексу «Манхетен», що за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, під час зустрічі з останнім повідомив йому завідомо неправдиві відомості про наявність у нього можливості забезпечити оформлення ОСОБА_6 групи інвалідності без наявності фактичних медичних показань, для подальшого отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому ОСОБА_4 зазначив, що остаточна вартість таких послуг буде повідомлена ним додатково.

У подальшому, того ж дня, близько 22.00 години, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повторно зустрівся з ОСОБА_6 біля житлового комплексу «Manhattan City», за адресою: АДРЕСА_2.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , діючи шляхом обману, повідомив ОСОБА_6 , завідомо неправдиві відомості про те, що загальна вартість оформлення інвалідності буде становити 15 000 доларів США, а для початку зазначеної процедури ОСОБА_6 має передати йому 3 000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 зазначені грошові кошти у сумі 3 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 22.07.2026 становило 134 250 гривень.

У подальшому, 29.07.2026, під час листування у месенджері «Threema» ОСОБА_4 , продовжуючи діяти умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про зміну раніше обумовленої вартості послуг з незаконного оформлення групи інвалідності, визначивши її у розмірі 18 000 доларів США, та зазначив про необхідність додаткової передачі йому грошових коштів у сумі 15 000 доларів США.

Після цього, 01.09.2026, під час листування з ОСОБА_6 у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про подальше збільшення загальної вартості незаконного оформлення групи інвалідності до 21 000 доларів США.

07.09.2026, близько 17.15 години, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 у загальному розмірі 21 000 доларів США, діючи шляхом обману, ОСОБА_4 , перебуваючи в автомобілі «Chevrolet Tacuma», державний номерний знак НОМЕР_1 , на стоянці біля готелю «Lavilia» за адресою: м. Київ, вул. Степана Рудницького, буд. 36, запевнив ОСОБА_6 у можливості незаконного оформлення йому групи інвалідності без наявності фактичних медичних показань та отримав від останнього другу частину грошових коштів у сумі 18 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 07.09.2026 становить 802 080 гривень.

Однак, ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки 07.09.2026 після отримання грошових коштів від ОСОБА_6 , протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена працівниками Служби безпеки України.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом обману, повідомляючи ОСОБА_6 завідомо неправдиві відомості щодо наявності у нього можливості забезпечити незаконне оформлення групи інвалідності без наявності фактичних медичних показань, з метою подальшого отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, намагався заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 21 000 доларів США (936 330 гривень відповідно до курсу Національного банку України), що становить великий розмір, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України як незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинений у великих розмірах.

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026000000000891 від 07.10.2026 разом з угодою про визнання винуватості, укладеною 12 жовтня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проведено судом під час підготовчого судового засідання за участю сторін угоди.

Згідно з умовами угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, в обсязі і за обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 12.10.2026 та пункті 2 угоди, та зобов`язався: беззастережно визнати свою винуватість у судовому провадженні; співпрацювати з органом досудового розслідування шляхом надання показань, які викривають його причетність до вчинення кримінального правопорушення; надати показання щодо відомих йому обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 22026000000000586 від 18.06.2026.

Сторони угоди узгодили покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Тривалість іспитового строку сторони запропонували визначити у мінімальному розмірі, усвідомлюючи, що визначення тривалості іспитового строку та обов`язків належить до компетенції суду. Обвинувачений надав згоду на призначення узгодженого покарання.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, обмеження права на оскарження вироку згідно зі ст. 394, 424 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті та угоді, просив угоду затвердити. Підтвердив, що угоду укладено добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинувачений пояснив, що цілком розуміє: що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, мати захисника, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання та інші заходи, які будуть до нього застосовані у разі затвердження угоди судом. Підтвердив можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

Захисник ОСОБА_5 підтвердив добровільність укладення угоди його підзахисним, просив угоду затвердити та призначити узгоджене покарання.

Заслухавши сторони, дослідивши угоду та матеріали, надані сторонами, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, належить до тяжких злочинів. Кримінальне правопорушення не є корупційним чи пов`язаним з корупцією. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Отже, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України у цьому кримінальному провадженні угода про визнання винуватості може бути укладена.

Угода за своїм змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України: у ній зазначено її сторони, формулювання підозри та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості, обов`язки підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, узгоджене покарання та згоду підозрюваного на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання. Угоду підписано сторонами та захисником, що відповідає вимогам п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України є правильною, оскільки відповідає викладеним у формулюванні обвинувачення фактичним обставинам: обвинувачений, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом повідомлення завідомо неправдивих відомостей намагався заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі, яка становить великий розмір, проте не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його діяльність було припинено працівниками Служби безпеки України.

Фактичні підстави для визнання винуватості наявні. Обвинувачений беззастережно визнав фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді, та їх правову оцінку; сторони не оспорюють ці обставини, а у суду відсутні підстави вважати визнання винуватості неістинним.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Про це обвинувачений і захисник заявили в судовому засіданні; скарг на незаконні дії під час досудового розслідування обвинувачений не заявляв, обставин, які б свідчили про протилежне, суд не встановив.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Угода сприяє швидкому завершенню кримінального провадження, а взяте обвинуваченим зобов`язання надати показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення іншою особою у кримінальному провадженні № 22026000000000586 від 18.06.2026 сприяє досягненню завдань кримінального провадження, що узгоджується з п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.

Умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Кошти, які обвинувачений отримав від ОСОБА_6 , були імітаційними засобами, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов не заявлено.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань суд не встановив.

Перед ухваленням рішення суд з`ясував в обвинуваченого, чи цілком він розуміє права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть до нього застосовані у разі затвердження угоди. Обвинувачений відповів ствердно.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, суд не встановив.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки перебуває в межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України та не перевищує двох третин максимального строку позбавлення волі, передбаченого цією санкцією, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 68 КК України щодо призначення покарання за замах на злочин.

Визначаючи відповідність узгодженого покарання загальним засадам призначення покарання (ст. 65 КК України), суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином, не доведеним до кінця, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має вищу освіту, працює, має постійне місце проживання у м. Києві, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, у тому числі дитину з інвалідністю, наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ці умови дотримано. Обмежень для застосування ст. 75 КК України, встановлених ч. 1 цієї статті, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. Враховуючи, що злочин не доведено до кінця, обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, у тому числі дитину з інвалідністю, та взяв на себе зобов`язання щодо співпраці у викритті іншої особи, а також з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого під вартою з 07.09.2026, суд вважає достатнім для його виправлення іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України суд покладає на обвинуваченого обов`язки, узгоджені сторонами угоди: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

За таких обставин узгоджене сторонами покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2026 року у справі № 761/36601/26 (провадження № 1-кс/761/22112/2026) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 05 листопада 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 2 662 400 гривень. ОСОБА_4 затриманий 07.09.2026 о 20 год. 20 хв. та на день ухвалення вироку тримається під вартою. Постановою прокурора від 07.10.2026 матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_4 виділено з кримінального провадження № 22026000000000586 в окреме провадження, якому присвоєно № 22026000000000891.

Враховуючи, що обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням, він раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботу, визнав свою винуватість та співпрацював з органом досудового розслідування, суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на цей час не виправдовують подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Водночас з метою забезпечення виконання вироку до набрання ним законної сили суд вважає за необхідне змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання, можливість застосування якого сторони погодили в угоді, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, та звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду негайно після проголошення вироку.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд зараховує обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 07 вересня 2026 року по 20 жовтня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Також суд ураховує, що постановами старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України від 08.09.2026 речовими доказами визнано вилучені під час обшуків 07.09.2026 мобільні телефони Samsung Galaxy M51 та OnePlus Ace 2 Pro, а також предмети, візуально схожі на долари США. Постановою прокурора від 07.10.2026 матеріали щодо ОСОБА_4 виділено в це кримінальне провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України інші речі, які не підлягають конфіскації, повертаються власникам. Формулювання обвинувачення не містить відомостей про використання вилучених мобільних телефонів як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тому підстав для їх спеціальної конфіскації немає, і вони підлягають поверненню власнику - ОСОБА_4 .

Предмети, візуально схожі на долари США, є імітаційними засобами, використаними під час документування протиправної діяльності обвинуваченого, тому підлягають поверненню за належністю до Служби безпеки України.

Арешт майна у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 377, 468-476 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12 жовтня 2026 року у кримінальному провадженні № 22026000000000891 від 07 жовтня 2026 року між прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2026 року у справі № 761/36601/26 (провадження № 1-кс/761/22112/2026), змінити на особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Покласти на ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 07 вересня 2026 року по 20 жовтня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази:

- мобільний телефон Samsung Galaxy M51, IMEI (1): НОМЕР_2 , IMEI (2): НОМЕР_3 , та мобільний телефон OnePlus Ace 2 Pro, IMEI (1): НОМЕР_4 , IMEI (2): НОМЕР_5 , - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- предмети, візуально схожі на долари США, номіналом 100 доларів, у кількості 180 купюр на загальну суму 18 000 та у кількості 5 купюр на загальну суму 500, серійні номери яких зазначено в постановах про визнання речовими доказами від 08.09.2026, - повернути за належністю до Служби безпеки України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1