Рішення № 140732378, 19.10.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/999/2026

Справа № 679/933/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цив ільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на такі обставини.

10.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 791160209, за яким відповідач внаслідок невиконання зобов`язань станом на дату подання позову має заборгованість у загальному розмірі 32290 грн, що складається з наступного: 1) 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 22290 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, - і право вимоги за яким було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а пізніше - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 28/0525-01 та ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024 у загальному розмірі 32290 грн.

З огляду на викладені обставини ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 32290 грн та понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн та зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

29.06.2026 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також судом за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «Акцент-Банк» наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 ; 2) інформацію про те, чим мав місце факт зарахування на картковий рахунок із маскою картки № НОМЕР_1 за період часу з 10.05.2024 по 15.05.2024 грошових коштів у розмірі 10000 грн; 3) належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського обліку (або прирівняних до них) на підтвердження зарахування вказаних грошових коштів; 4) інформацію про те, чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком із маскою картки № НОМЕР_1 та чи перебуває/перебував цей номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 124-125).

06.07.2026 представником відповідача - адвокатом Безсмертним Сергієм Миколайовичем було подано відзив на позов, в якому останній заперечує проти позову та вказує, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано поза межами строку дії кредитного договору (30 днів), при цьому представником позивача не надано доказів того, що в особистому кабінеті відповідача чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця було активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, а тому пролонгація строку кредиту на підставі п. 3.2 кредитного договору не відбулася.

Враховуючи викладене, представник відповідача зазначає, що загальна сума заборгованості повинна становити 12610 грн та складатися з наступного: 1) 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 2610 грн - заборгованість за відсотками (1000 грн х 0,87% х 30 днів).

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач внесла кошти в розмірі 5130 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитом, а отже розмір заборгованості по винен становити 7480 грн (12610 грн - 5130 грн).

Також представник відповідача звертає увагу, що строк кредитування та строк дії договору є різними поняттями, при цьому приписи п.п. 3.2, 3.3. договору щодо автоматичної пролонгації суперечать положенням абз. 2 ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а отже не можуть застосовуватися та бути підставою для стягнення відсотків у період автоматичної пролонгації договору, адже додаткового договору про продовження строку користування кредитом сторонами не укладалося.

Незаконним представник відповідача вважає також нарахування позивачем штрафних санкцій, оскільки таке нарахування на період дії воєнного стану заборонено діючим законодавством.

Щодо підтвердження переходу права вимоги представник відповідача звертає увагу на ту обставину, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Разом із цим договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено 28.11.2018, тобто до укладення договору № 791160209, який було укладено через чотири роки після укладення договору факторингу. Крім іншого, позивачем не надано доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. З огляду на це відповідач вважає, що відсутні докази того, що позивач є новим кредитором у цій справі.

Стосовно заявлених представником позивача до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи наявний лише договір з адвокатським бюро та відсутній ордер чи інший документ, який підтверджує повноваження адвоката, який надав правову допомогу позивачу в суді за позовом, тому підстави для стягнення таких витрати відсутні. Надані позивачем докази не вказують на те, яким саме адвокатом виконана робота (надані послуги) та чи у нього (неї) відповідний статус.

Також представник відповідача вказав, що відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, в розмірі 5000 грн, докази понесення яких буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі (а.с. 134-144).

06.07.2026 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому зазначається, що позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірні користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Виходячи з умов договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір укладений добровільно з дотриманням принципу добросовісності.

Щодо договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 представник позивача вказав, що з огляду на укладені до нього додаткові угоди його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії з 28.11.2018 по 31.12.2024. За умовами п. 4.1 цього договору право вимоги переходить до від клієнта до фактора у день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а отже 10.09.2024 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 301 до відповідного договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 24690 грн. Отже, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Таким чином, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 10.09.2024, тобто після укладення кредитного договору № 7911602095 від 10.05.2024.

Стосовно оплати за вказаним договором факторингу представник позивача зазначив, що, виходячи з умов цього договору, у випадку відсутності фінансування договір факторингу було б розірвано в односторонньому порядку, що унеможливлювало б укладення додаткових угод до договору, чинних дотепер. Крім того, моментом набуття права вимоги за договором є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру (а не здійснення оплати), а тому позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Більше того, факт наявності або відсутності фінансування за відповідним договором є внутрішніми взаємовідносинами фінансових компаній, а отже перерахування коштів за цими договорами взагалі не є предметом доказування у цій справі. Надання ж позивачем актів звірки взаєморозрахунків також не є процесуальним обов`язком позивача, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, протоколами погодження та витягами з відповідних реєстрів прав вимоги, які самі по собі є достатніми доказами підтвердження заявлених вимог. Водночас позивач як сторона, що уклала договір факторингу, не має права надавати повний реєстр прав вимоги третім особам, оскільки умови такого договору є предметом конфіденційності.

Представник позивача звертає увагу, що за вказаним кредитним договором позивачем не стягується жодних комісій, штрафних санкцій чи пені.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вказує, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Водночас відповідач, на думку представника позивача, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надав жодних документів. У той же час написання відзиву не вимагало додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, а доказів протилежного не надано і з матеріалів відзиву це не вбачається. Вартість виконаних представником відповідача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру, не є співмірною зі складністю справи, а ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно без врахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість (а.с. 146-159).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір кредитної лінії № 791160209, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту в розмірі 15000 грн шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок з використанням вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу № 5169-1551-2040-6770. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 1) закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 2) дострокового припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 09.06.2029 (а.с. 10, 10-12, 12-23, 24, 26-29, 30-36, 37-45, 94, 96).

Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі прострочення сплати нарахованих процентів позичальником (п. 9.1.1.2 договору).

У разі затримання сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним із моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника (п. 9.1.1.7 договору).

Проценти за договором сплачуються в наступному порядку: 1) протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду позичальник кожного разу сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору. Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4 договору).

За умовами договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору. Сторони погодили, що встановлений строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовження дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2610 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. У разі якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися у дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів із дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення дисконтного періоду його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його пролонгації, визначені у п. 3.2 договору (п.п. 3.1-3.3 договору).

На момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50% на день від суми залишку кредиту, що перебуває у позичальника за кожен день користування кредитом (п. 8.3 договору).

За умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами протягом шести календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином: 1) за період від дати видачі першого траншу до 09.06.2024 включно розрахунок витрат за кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,87% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; 2) у разі якщо позичальник вчинить описані у п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 09.06.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється за ставкою 1,44% на день від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 8.5 договору).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до вказаного договору факторингу: № 19 від 28.11.2019; № 26 від 31.12.2020; № 27 від 31.12.2021; № 31 від 31.12.2022; № 32 від 31.12.2023, - за якими строк дії договору факторингу продовжувався до 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно. Водночас із Реєстру прав вимоги № 301 від 10.09.2024 до вказаного договору факторингу вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024 на суму 24690 грн (а.с. 51-56, 57-61, 62, 63, 64-65, 66).

04.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» було направлено відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору (а.с. 25).

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 28/0525-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024 на суму 37290 грн, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025 (а.с. 67-71, 72-73, 74).

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024 на суму 37290 грн, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 та актом прийому-передачі цього реєстру (а.с. 75-80, 81-82, 83, 84-87).

Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024, відповідач станом на 18.03.2026 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 32290 грн, що складається з наступного: 1) 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2) 22290 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 88-91, 92, 93).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустилася порушення умов договору кредитної лінії щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків, внаслідок чого за нею утворилася зазначена заборгованість.

Таким чином, наданими позивачем документами з урахуванням підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі суми кредиту (першого траншу) на рахунок ОСОБА_1 , на думку суду, належним чином підтверджено укладення відповідного договору кредитної лінії між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (що, крім іншого, не заперечувалося стороною відповідача).

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що умови договору щодо автоматичної пролонгації суперечать положенням абз. 2 ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки приписи п.п. 3.2, 3.3 визначають умови пролонгації строку дисконтного періоду, а не строку кредитування.

При цьому заборгованість за відсотками нараховано відповідачу до 04.12.2024 відповідно до умов укладеного договору, тобто в межах строку кредитування та дії кредитного договору, що вбачається із досліджених судом розрахунків заборгованості.

Відповідачем не спростовано надані позивачем розрахунки заборгованості, в тому числі щодо нарахування та сплати відсотків, у зв`язку з чим посилання представника відповідача на невідповідність нарахованих відсотків умовам укладеного кредитного договору суд оцінює критично.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження переходу права вимоги за вказаним договором кредитної лінії до позивача.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за договором факторингу, оскільки відповідний договір кредитної лінії на той момент ще не було укладено.

Так, за відповідним договором факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018). Отже, право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Хмельницького апеляційного суду від 29.05.2025 у справі № 679/1920/24, з яким суд першої інстанції погоджується.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність доказів оплати відповідного договору факторингу суд зазначає, що вказаним договором факторингу чітко визначений момент переходу від клієнта до фактора права вимоги до боржників і позивачем на підтвердження зазначеного надані відповідні докази, зокрема реєстр права вимоги.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за договором кредитної лінії, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності таких правочинів, а також презумпції обов`язковості виконання договорів.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Хмельницького апеляційного суду від 05.03.2024 у справі № 682/2695/23 та від 11.06.2025 у справі № 687/135/25 та від , з яким суд першої інстанції також погоджується.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024 у розмірі 32290 грн.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.01.2026 позивач уклав із Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тимошенка Олександра Олександровича договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 та додаткову угоду № 25771228123 від 21.01.2026. Крім іншого, у п.п. 3.1, 3.3 вказаного договору зазначається, що отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, що складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток № 1 до цього договору). У додатковій угоді також вказано, що адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу за кредитним договором № 791160209 від 10.05.2024, за яким боржником є ОСОБА_1 (а.с. 98-99, 100).

Із наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 (що є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026) вбачається, що позивачем за укладеним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану АБ «Тимошенко та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Тимошенка О.О., що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 7000 грн, що складається з наступного: що складаються з наступного: 1) 5000 грн - складання позовної заяви; 2) 1000 грн - вивчення матеріалів справи; 3) 500 грн - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором; 4) 500 грн - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (а.c. 101).

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність підстав для стягнення таких витрат через відсутність в матеріалах справи ордеру чи іншого документа, що підтверджує повноваження адвоката, оскільки будь-який адвокат представництво інтересів позивача у суді не здійснював, при цьому до позову додано належні та достатні докази на підтвердження понесення відповідних витрат та їх розміру.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Представником відповідача було заявлено у відзиві на позов про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.

З урахуванням відповідного клопотання відповідача, беручи до уваги складність справи та обсяг виконаних представником відповідача робіт (наданих послуг), суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн, який буде співмірним з урахуванням положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України..

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 51077 від 05.06.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 7, 119).

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що у загальному розмірі складають 5662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 791160209 від 10.05.2024, розмірі 32290 (тридцяти двох тисяч двохсот дев`яноста) гривень та судові витрати в розмірі 5662,40 грн (п`яти тисяч шестисот шістдесяти двох гривень сорока копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код 42986956; місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13).

Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник відповідача: адвокат Безсмертний Сергій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ).

Суддя І.Г. Безкровний