Ухвала суду № 140731626, 19.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7148/26

Провадження № 4-с/461/23/26

УХВАЛА

19.10.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

скаржника ОСОБА_1 ,

боржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на дії старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (боржник ОСОБА_2 ),

встановив:

I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом

Адвокат Пащук А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П.

У прохальній частині поданої скарги, адвокат просить:

1) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №79730894;

2) зобов`язати старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. поновити виконавчі дії у виконавчому провадженні №79730894.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що 17.11.2025 року Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/9232/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей: неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ), та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ), у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.11.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

03.12.2025 постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Домашевич Х.В. відкрито виконавче провадження №79730894 за судовий наказом №461/9232/25 від 02.12.2025.

12.06.2026 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхарем Є.П. проведено розрахунок заборгованості по аліментах. Станом на 01.06.2026 боржнику нараховано заборгованість по аліментам в розмірі 59 781 грн 97 коп.

Боржником борг погашено.

28.07.2026 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхарем Є.П. винесено постанову про закриття виконавчого провадження №79730894 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказує, що відповідно до судового наказу у справі №461/9232/25, аліменти повинні стягуватись до досягнення старшою дитиною повноліття, яке наступило ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З відповіді Територіального сервісного центру №4641 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області вбачається, що згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №4641/2026/6237387 від 17.06.2026, 17.06.2026 боржник ОСОБА_2 отримав дохід від продажу автомобіля, частка якого, на переконання скаржника, мала йти на сплату аліментів.

Представник скаржника зазначає, що за таких обставин державний виконавець мав провести перерахунок заборгованості по документах за червень 2026 року з врахуванням отриманого доходу боржником від продажу транспортного засобу 17.06.2026 року.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного просить скаргу задовольнити.

Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала в повному обсязі, просила таку задовольнити.

Боржник в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги. Зокрема, вказав про те, що продаж автомобіля не є доходом на який поширюються вимоги щодо сплати аліментів.

Державний виконавець в процесі розгляду скарги заперечив проти задоволення такої.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Беручи до уваги строки розгляду скарги визначені ч. 1 ст. 450 ЦПК України, а також положення закону про те, що неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду скарги, забезпечення учасникам провадження достатньо часу та можливості реалізувати свої процесуальні права, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Крім того, суд враховує, що державному виконавцю забезпечено можливість висловити своє відношення до скарги безпосередньо у судовому засіданні.

II. Мотиви та висновки суду, обставини встановлені під час судового розгляду та докази у справі, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 17.11.2025 року Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/9232/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей: неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ), та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ), у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.11.2025 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

03.12.2025 постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Домашевич Х.В. відкрито виконавче провадження №79730894 за судовим наказом №461/9232/25 від 02.12.2025.

12.06.2026 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхарем Є.П. проведено розрахунок заборгованості по аліментах. Станом на 01.06.2026 боржнику нараховано заборгованість по аліментам в розмірі 59 781 грн 97 коп.

28.07.2026 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхарем Є.П. виносено постанову про закриття виконавчого провадження №79730894 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

28.07.2026 старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхарем Є.П. проведено розрахунок заборгованості по аліментах. Станом на 23.06.2026 боржнику нараховано заборгованість по аліментам в розмірі 70 690 грн 54 коп. Згідно вказаного розрахунку, розмір заборгованості визначався відповідно до ст. 195 Сімейного кодексу України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року у справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Згідно ч. 1, 3, 4, 6 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 СК України, Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Переліку Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними, а також надбавок, що виплачуються непрацюючим пенсіонерам на утримання непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ); 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до статті 81 СК України Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Згідно п. 13 вказаного переліку, утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 173.1 статті 173 ПК України, дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 173.2 ПК України, як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об`єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, може бути зменшений на вартість такого об`єкта рухомого майна, що була задекларована особою як об`єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування), відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи, зокрема у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Таким чином, положення пункту 173.1 статті 173 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Відтак, виручення боржником грошових коштів від продажу рухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене рухоме майно, за умов наявності підстав для звільнення від оподаткування, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2021 року (справа №758/10761/13-ц).

Водночас, суд зазначає, що встановлення підстав для включення чи не включення в розрахунок аліментів доходу за продаж автомобіля відноситься до обставин, які повинні бути перевірені в межах виконавчого провадження уповноваженою особою, тобто державним чи приватним виконавцем.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.

Згідно постанови державного виконавця, виконавче провадження №79730894 закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей щодо врахування чи не врахування відчуження боржником рухомого майна, що може вплинути на розрахунок заборгованості по аліментам, а також на виконання усіх вимог закону щодо дотримання процедури примусового виконання рішення суду, як і не містить заяви скаржника ОСОБА_1 щодо врахування вказаної обставини.

Крім того, матеріали виконавчого провадження, зокрема постанова про його закриття, не містять переконливих даних про те, чи оцінювались виконавцем доводи стягувача про те, що на момент закриття виконавчого провадження повноліття дитини не настало.

Відтак, за відсутності відомостей щодо відчуження рухомого майна боржником, відсутня бездіяльність старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П., не врахування чи врахування вказаної обставини, не є неправомірними діями чи бездіяльністю.

Крім того, винесення постанови про закриття провадження не може кваліфікуватись як бездіяльність, адже це є дією пов`язаною із закінченням виконавчого провадження.

Відтак, в цій частині скарга не підлягає задоволенню.

Водночас, обставина продажу нерухомого майна боржникам та врахування чи не врахування отриманого доходу до розрахунку заборгованості по аліментам, а також факт закінчення виконавчого провадження до досягнення повноліття дитиною, повинні належним чином бути досліджені та оцінені державним виконавцем в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення . У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимога зобов`язати старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. поновити виконавчі дії у виконавчому провадженні №79730894, підлягає частковому задоволенню, а саме слід скасувати постанову старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. про закінчення виконавчого провадження №79730894 від 28.07.2026, що є належним засобом відновлення прав скаржниці. Крім того, доводи боржника щодо відсутності підстав для стягнення коштів отриманих від продажу автомобіля повинні бути оцінені виконавцем, що забезпечить дотримання його інтересів.

Крім того, питання оцінки державним виконавцем доводів скаржниці щодо настання повноліття дитини, в контексті передчасного закриття виконавчого провадження забезпечить виконання рішення суду та дотримання інтересів неповнолітніх на користь яких ухвалене відповідне рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст. 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на дії старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, боржник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхара Є.П. про закінчення виконавчого провадження №79730894 від 28.07.2026.

В решті вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

скаржник ОСОБА_1

( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )

представник адвокат Пащук Артем Ігорович

( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_7 )

особа, дії якої оскаржуються

старший державний виконавець

Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові

Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бляхар Є.П.

( 79044, м. Львів, вул. Конотопська, 6/8; ЄДРПОУ: 35009269 )

боржник ОСОБА_2

( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Повний текст ухвали складено 19 жовтня 2026року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький