Ухвала суду № 140720043, 01.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2742/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Дударева Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Козакової Мирослави Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.04.2026 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця та закрито провадження у справі.

Через канцелярію суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Козакової М.В. про стягнення з позивача судових витрат у розмірі 226 998.80 грн., які складаються з витрат на правничу допомогу на суму 225 823 грн., поштових витрат у розмірі 639 грн. та витрат за сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 17.03.2023, понесених ОСОБА_1 у справі №308/2742/23.

У зв`язку з наведеним, просить стягнути вказані витрати з ОСОБА_2 за рахунок коштів, внесених 15.02.2023 на депозитний рахунок суду НОМЕР_1 на суму 855 000 грн. згідно з квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Подану заяву обґрунтовує тим, що 12.04.2023 між адвокатом Козаковою М.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №2472/23, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого адвокат прийняла на себе зобов`язання надавати правову допомогу по справі №308/2742/23. Відповідно до пункту 3.1.2 договору гонорар є фіксованим; після підписання договору відповідач здійснює попередню оплату, остаточний розрахунок здійснюється після підписання сторонами Акту протягом 3 робочих днів після ухвалення рішення по суті. 11.04.2024 сторони договору визначили, що оскільки справа перебуває на розгляді тривалий час і вартість майна, на яке претендує ініціатор позову, суттєво зросла, сума гонорару є фіксованою і складає 10% від ринкової вартості квартири та земельної ділянки на час ухвалення рішення по суті в суді першої інстанції. З урахуванням Довідки Фонду державного майна №201-20240406-0077609687 від 06.04.2024 сторони визначили, що станом на 11.04.2024 сума гонорару складає 225 823 грн.

Також зазначає, що відповідач та його представник з самого початку розгляду справи повідомляли суд про те, що позов не міг бути ініційований ОСОБА_2 та у судовому засіданні позивач повідомила суд про те, що позов вона не ініціювала, четвертий рік справу «веде» ОСОБА_4 , який возив її по різних установах і давав підписувати різні документи, депозит у розмірі 855 000 грн. та судовий збір вона не сплачувала.

Зауважує, що як було встановлено в судовому засіданні, кошти на депозиті суду не є коштами позивача, судовий збір за подання позовної заяви було сплачено адвокатом Майстренко Н.М., а експертне дослідження на виконання ухвали суду було оплачено ОСОБА_5 . Вважає, що фактичним ініціатором позову є ОСОБА_4 , який у 2016 році став власником земельної ділянки площею 0,564 га у центрі міста, придбавши її у позивача за 18 000 грн.

Не погоджуючись із заявленими вимогами про стягнення витрат на правничу допомогу, представник позивача адвокат Маркусь М.І. подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, згідно якого просить відмовити у стягненні з позивача судових витрат, а у випадку стягнення зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 8 000 грн.

Клопотання обґрунтовує тим, що заявлений розмір витрат є надмірним, безпідставним та необґрунтованим, а з урахуванням відмови позивача від позовних вимог, яка прийнята судом, у стягненні таких витрат слід відмовити або значно зменшити їх розмір. Посилається на ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додаткову постанову Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19, постанову Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 та практику Європейського суду з прав людини щодо дійсності, обґрунтованості, розумності та співмірності витрат («Двойних проти України», «Гімайдуліна і інших проти України», «East/West Alliance Limited проти України», «Баришевський проти України»).

Зазначає, що відповідачу не було надано правової допомоги, яка б відповідала за обсягом чи складністю розміру, заявленому до стягнення; очевидною є необґрунтованість та надмірність послуг, які не стосуються подання заяв по суті спору та безпосередньої участі в судових засіданнях; вартість послуг в десятки разів перевищує обґрунтовані розрахунки, а стягнення таких коштів з позивача, яка є людиною літнього віку та проживає за рахунок незначної пенсії, суперечитиме завданням цивільного судочинства та розумності і справедливості. Вказує, що середня вартість послуг з надання правової допомоги в схожій справі орієнтовно може складати від 8 до 15 тис. грн. Просить розглянути заяву за відсутності позивача та її представника.

Представник ОСОБА_1 адвокат Козакова М.В. у запереченні від 01.10.2026 на зазначене клопотання вказала, що під час особистої участі в судовому засіданні 15.04.2026 ОСОБА_2 надала пояснення, що не знає адвоката Маркусь М. та адвокатів АО «Греца та партнери», не сплачувала судовий збір та кошти на депозит суду, з нею ніхто не узгоджував правову позицію, а кошти, розміщені на депозиті суду, їй не належать, документи щодо їх розміщення вона підписувала в банку, куди її привіз ОСОБА_5 . Після цих пояснень суд прийняв відмову ОСОБА_2 від позову.

Також вказала, що ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 29.09.2026 на 14:00 год., не з`явилася, а клопотання адвоката Маркусь М. подане через підсистему «Електронний суд» від її імені та надійшло до суду після 17:00 год., тобто після призначеного часу судового засідання; воно не узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 , наданими особисто, та викликає сумніви щодо того, чи подано воно з її відома та за її волею. Посилається на ст. 44 ЦПК України (добросовісне користування процесуальними правами) та ч. 3 ст. 142 ЦПК України (право відповідача заявити вимогу про відшкодування судових витрат у разі відмови позивача від позову). Просить надати клопотанню адвоката Маркусь М. належну процесуальну оцінку, за наявності підстав повернути його без розгляду та вирішити питання про розподіл судових витрат і відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.04.2026 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:31:001:0127, і закрито провадження у справі.

Одночасно, 14.08.2026 через канцелярію суду надійшла заява представника відповідача Роля Д.І. про стягнення з позивача понесених судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, 2 ч. 3 ст. 133 судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову відповідач має право заявити вимогу про відшкодування понесених ним судових витрат.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті. Водночас, як зазначено в додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 викладено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторони, а за практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

З оглянутого договору про надання правової допомоги №2472/23 від 12.04.2023, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Козаковою М.В., вбачається, що гонорар адвоката є фіксованим, а 11.04.2024 сторони визначили його розмір у сумі 225 823 грн., що становить 10% від ринкової вартості квартири та земельної ділянки на час ухвалення рішення по суті в суді першої інстанції, з урахуванням Довідки Фонду державного майна №201-20240406-0077609687 від 06.04.2024.

Суд вказує, що позивач відмовилась від позову, відмова прийнята судом, провадження у справі закрито, а сторона відповідача заявила вимогу про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого подала відповідні докази, які судом досліджено та оцінено відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що такі витрати підлягають відшкодуванню за умови доведеності їх фактичного понесення, зв`язку з розглядом справи та розумності їх розміру з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг і значення справи для сторін.

Доводи представника відповідача щодо обставин подання клопотання про зменшення витрат та пояснень, наданих ОСОБА_2 особисто в судовому засіданні, суд враховує при оцінці змісту цього клопотання, водночас розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, підлягає оцінці за критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Оцінивши подані стороною відповідача докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу відповідача є пов`язаними з розглядом цієї справи, яка перебувала на розгляді суду з 22.02.2023 по 17.04.2026, а представник відповідача брала участь у судових засіданнях та вчиняла процесуальні дії, зокрема подавала клопотання з процесуальних питань та апеляційну скаргу на ухвалу суду.

Водночас, суд зазначає, що гонорар адвоката визначений у фіксованій сумі як відсоток (10%) від ринкової вартості майна, а не залежно від обсягу виконаних робіт та витраченого адвокатом часу. З огляду на те, що провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, справа не розглядалась по суті, а також враховуючи заперечення ОСОБА_2 щодо неспівмірності витрат, її вік та те, що єдиним її доходом є пенсія.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, суму вже фактично понесених відповідачем витрат згідно наданих квитанцій, приймаючи до уваги особу позивача та її вік, суд доходить до висновку, що розмір правничої допомоги є неспівмірним та вважає, що заявлена до відшкодування сума 225 823 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності і підлягає зменшенню.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_1 має право на відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, зважаючи на вищевказані встановлені судом обставин та у зв`язку із відмовою позивача від позову суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000 грн., яка включає в себе поштові витрати та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 17.03.2023.

Вирішуючи заяву в частині компенсації витрат за рахунок депозитних коштів, внесених на рахунок суду, суд виходить з наступного.

Заявник просить стягнути витрати на правничу допомогу з ОСОБА_2 за рахунок коштів у сумі 855 000 гривень, розміщених на депозитному рахунку суду UA 198201720355209001000018501.

Зі справи вбачається, що ці кошти були розміщені на депозитному рахунку суду у лютому 2023 року у зв`язку з пред`явленням позову про переведення прав та обов`язків покупця з метою виплати відповідачу вартості квартири та земельної ділянки. Тобто такі кошти не вносились з метою забезпечення чи відшкодування судових витрат відповідача на правничу допомогу.

Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу, у разі відмови позивача від позову стягуються з позивача на користь відповідача. Положення цивільного процесуального закону не передбачають, що присуджені судом на користь сторони судові витрати стягуються саме за рахунок коштів, які були розміщені на депозитному рахунку суду з іншою метою. Присуджена судом сума підлягає стягненню з боржника у загальному порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Крім того, як зазначає сам заявник, а також як пояснила ОСОБА_2 у судовому засіданні під час відмови від позовних вимог, кошти, розміщені на депозитному рахунку суду, їй не належать та були внесені фактично третьою особою, який не є учасником цієї справи.

За таких обставин, вирішення питання про розпорядження коштами, розміщеними на депозитному рахунку суду, зокрема встановлення їх належності, виходить за межі розгляду заяви про розподіл судових витрат між сторонами.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви в частині компенсації витрат на правничу допомогу за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку суду, та вважає за необхідне стягнути визначену судом суму з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Козакової Мирослави Володимирівни про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Т.Р. Деметрадзе