Рішення № 140717726, 19.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

Справа №377/744/26

Провадження №2/377/633/26

19 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» від ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» надійшла позовна заява, в якій представник Пархомчук С.В. просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №214547 від 20.11.2021 в розмірі 5 655,00 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2 205,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4. договору в розмірі 450,00 грн, а також стягнути судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2021 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 214547 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронному вигляді, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Згідно з умовами кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3000,00 грн, дата надання кредиту: 20.11.2021, строк кредиту : 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту - перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом, та до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Первісний кредитор зобов`язання виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, за умовами якого первісний кредитор відступив ТОВ « Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/1 ТОВ « Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 20.02.2026 заборгованість за кредитним договором становить 5 655,00 грн та складається із простроченої заборгованості: за сумою кредиту - 3 000,00 грн, за відсотками - 2 205,00 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору - 450,00 грн ( а.с.3-7).

Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 17 вересня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 12 жовтня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки та копії ухвали суду від 17 вересня 2026 року до електронного кабінету позивача та його представника адвоката Пархомчука С.В. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки та копії ухвали суду від 17 вересня 2026 року до електронного кабінету відповідача. Відзив на позов відповідач не подав, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 12 жовтня 2026 року, суд ухвалює заочне рішення у справі.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями частини другої статті 247 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 20 листопада 2021 року ТОВ «ЗАЙМЕР», код ЄДРПОУ 42146903, (надалі іменоване ТОВ «Клай Інвест», оскільки згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зазначена юридична особа станом на дату розгляду справи має назву ТОВ «Клай Інвест», код ЄДРПОУ 42146903) та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання фінансового кредиту №214547 (Індивідуальна частина), який клієнт ОСОБА_1 підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора СL7878 ( далі- кредитний договір) (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 21 день, тобто до 10.12.2021. Строк дії договору 21 день, але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1295 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до п. 1.4 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту ( п. 1.5).

Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта ( п. 1.6).

За умовами п. 1.7 договору невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» ( п. 6.1).

Як вбачається з графіка розрахунків та загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021, який ОСОБА_1 підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора СL7878, дата видачі кредиту в сумі 3 000,00 грн - 20.11.2021, дата повернення - 21.12.2021. Загальна вартість кредиту - 5 655,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума кредиту за договором; 2 205,00 грн - проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту- 450,00 грн ( а.с. 18 зв. ст.).

Відповідно до довідки ТОВ «Клай Інвест» про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №214547 від 20.11.2021, ідентифікований ТОВ «Клай Інвест» шляхом використання одноразового ідентифікатора СL7878, що є аналогом електронного підпису, відправленого позичальнику 20.11.2021 на номер телефону НОМЕР_2 . Акцепт договору (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua ( а.с. 13).

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020, останнє підтвердило ТОВ «Клай Інвест» успішний переказ на рахунок отримувача - платіжну картку № НОМЕР_3 через АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів 3 000,00 грн 20.11.2021 о 22:52 з призначенням переказу: видача кредиту №214547, номер транзакції: 33744-14044-01814, код авторизації: 127760 ( а.с. 26).

19 грудня 2025 року ТОВ «Клай Інвест (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 19122025/1 ( а.с. 20-22).

Пунктом 2.1. договору факторингу встановлено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору.

У п. 3.1.1 договору факторингу встановлено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимоги, сплачується фактором трьома платежами: перший платіж сплачується 19.12.2025 у розмірі 700000,00 грн; другий платіж сплачується не пізніше 19.01.2026 у розмірі 650000,00 грн, третій платіж сплачується не пізніше 19.02.2026 у розмірі 650000,00 грн.

Згідно з п 8.1. цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

На виконання умов договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Клай Інвест» грошові кошти відповідно до платіжних інструкцій: №183 від 19.12.2025 на суму 700000,00 грн; №212 від 22.01.2026 на суму 650000,00 грн; №236 від 18.02.2026 на суму 650000,00 грн ( а.с. 23-25).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, підписаним ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс», до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №214547 від 20.11.2021 на суму 5 655,00 грн, а саме заборгованість за тілом - 3 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 2 205,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн ( а.с. 11).

17 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором ( а.с.9, 27, 29). Доказів виконання відповідачем вказаної вимоги матеріали справи не містять.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021, укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частин четвертої та п`ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021 укладений за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства - позикодавця шляхом ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , зазначенням ним своїх персональних даних та використання останнім електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Отже, ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» (іменоване ТОВ «ЗАЙМЕР» на дату укладення договору) 20 листопада 2021 року уклали договір про надання фінансового кредиту №214547, який за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених в ньому.

Відповідно до положень частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на вимоги статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1077 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як передбачено статтею 1078 ЦК України ( чинної станом на час укладення договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав ( наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове благо оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( частина перша статті 89 ЦПК України).

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021, що містить: особисті дані позичальника ОСОБА_1 , зокрема: реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, визначені умови видачі кредиту та погоджені умови кредитування ( а.с.12).

Для підписання кредитного договору позичальник ОСОБА_2 використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Зазначені обставини свідчать про належне укладення електронного договору про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021, в тому числі погодження відповідача ОСОБА_1 з умовами вказаного договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Подібна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Первісний кредитор ТОВ «Клай Інвест» (іменоване як ТОВ «Займер» на дату укладення договору), свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021 виконав у повному обсязі, надав кредитні кошти позичальнику, що вбачається із підтвердження ТОВ «ПрофітГід», згідно з яким, в рамках договору про надання платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020, здійснено успішний переказ на рахунок отримувача - платіжну картку № НОМЕР_3 через АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів 3 000,00 грн 20.11.2021 о 22:52 з призначенням переказу: видача кредиту №214547, номер транзакції 33744-14044-01814, код авторизації 127760 ( а.с. 26).

Належність електронного платіжного засобу (ЕПЗ) №4149497100655143 ( НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 підтверджена інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260805/75403-БТ від 10.08.2026, яка надійшла до суду на виконання вимог ухвали від 03.08.2026 ( а.с. 59, 62 зв.ст.- а.с. 66).

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 за період з 20.11.2021 по 20.11.2021 наявне зарахування коштів у сумі 3 000,00 грн ( а.с. 60,63,67).

Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 від кредитора ТОВ «Клай Інвест» (іменованого як ТОВ «Займер» на дату укладення договору) кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн за договором про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021, що свідчить про виконання первісним кредитором свого обов`язку згідно з вказаним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.

На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» (іменованого як ТОВ «Займер» на дату укладення договору) до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» позивач надав копії: договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс»; платіжних інструкцій № 183 від 19.12.2025, №212 від 22.01.2026, №236 від 18.02.2026; витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, згідно з якими право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №214547 від 20.11.2021 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» ( а.с. 20-25,11).

Детального розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №214547 ОСОБА_1 заборгованість складає 5 655,00 грн, а саме: 3 000,00 грн- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 2 205,00 грн - прострочена заборгованість за процентами; 450,00 грн - прострочена заборгованість за комісією. При цьому, виходячи з розміру заборгованості за процентами за користування кредитом ( 2 205,00 грн), такі проценти нараховані в межах строку кредитування, передбаченого пунктом 1.2 кредитного договору ( за 21 день, до 10.12.2021), та за ставкою, передбаченою пунктом 1.3 кредитного договору ( 3,5 %). Комісія нарахована відповідно до пунктів 1.4., 1.5 кредитного договору ( за надання кредиту, в розмірі 15% від суми фінансового кредиту).

Зазначений розрахунок відповідач не спростував.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №214547 від 21.11.2021 у розмірі 5 655,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 2 205,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями частин першої, другої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свій подібний висновок, викладений у її постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, зазначила, що у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, посилаючись на близькі за змістом висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19, вказала, що водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач вказав розмір судових витрат на професійну правничу допомогу -15 500,00 грн. Таку ж суму витрат на професійну правничу допомогу просив стягнути з відповідача представник позивача адвокат Пархомчук С.В. у поданій до суду заяві про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи ( а.с. 6 зв.ст. - а.с.7, 70-72).

На підтвердження таких витрат суду надано: копію договору про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В. ( а.с. 14-15); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10, виданого адвокату Пархомчуку С.В. (а.с. 28); копію довіреності від 09.04.2026, якою ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» уповноважило адвоката Пархомчука С.В. представляти інтереси Товариства, зокрема в судах всіх рівнів з усіма правами, які надано законом позивачу (а.с. 8,74); копію акта про отримання правової допомоги від 10.09.2026, складеного між ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та адвокатом Пархомчуком С.В., згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму 15 500,00 грн (а.с. 73); копію рахунку № 10.09.2026-135 від 10.09.2026 на оплату послуг правничої допомоги згідно з договором від 09.04.2026 на суму 15 500,00 грн та копію платіжної інструкції № 5157 від 10.09.2026, згідно з якою ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» сплатило на рахунок АБ «Пархомчук та партнери» 15 500,00 грн за надання правничої допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 09.04.2026 та рахунку №10.09.2026-135 від 10.09.2026 (а.с. 75,76).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Пархомчуком С.В. правової допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за договором про надання правової допомоги від 09.04.2026.

Відповідач клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не подав.

Разом із тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що стягнення повної вартості послуг, визначених в акті про отримання правової допомоги від 10.09.2026 на загальну суму 15 500,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не є розумно обґрунтованими та пропорційними до предмета спору у цій справі, враховуючи її суб`єктний склад ( з позовом у даному спорі звернулась юридична особа до фізичної особи); характер спірних правовідносин ( стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 655,00 грн); висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 141 ЦПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

За таких обставин, суд вважає, що обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судом при вирішенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, буде розмір таких витрат у сумі 9 000,00 грн.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 214547 від 20 листопада 2021 року у розмірі 5 655 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 435618726, юридична адреса: вулиця Львівська, будинок №23, офіс 703, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич