Рішення № 140717727, 19.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

Справа №377/706/26

Провадження №2/377/609/26

19 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №101722302 від 26.05.2025 в розмірі 43 028,92 грн, понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 26.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи Товариства в електронній формі укладено договір № 101722302, який позичальник ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000,00 грн, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 13,50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,0 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду. За умовами кредитного договору видача кредитних коштів позичальнику здійснюється безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Так, договором передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим договором та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, а відповідач порушив умови договору. 29.12.2025 було укладено договір № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101722302, тому позивача наділено правом вимоги до відповідача за договором №101722302. Загальний розмір заборгованості за договором №101722302 від 26.05.2025 станом на день формування позовної заяви становить 43 028,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 11 964,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8 342,34 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно з кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8 342,58 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 5 500,00 грн; заборгованість за комісіями - 8 880,00 грн.

Ухвалою судді від 17 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 09 вересня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ «Райффайзен Банк» докази.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкладено судовий розгляд справи на 28 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року відкладено судовий розгляд справи на 13 жовтня 2026 року на підставі пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України.

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки та копії ухвали суду від 28 вересня 2026 року до електронного кабінету позивача та його представника Сердійчук Я.Я. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлявся в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Як вбачається із трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта», рекомендований лист RO67298475607 з повідомленням про вручення, яким йому направлялась судова повістка, копія ухвали суду від 28 вересня 2026 року за реєстрованим місцем проживання, повернутий відправнику без вручення, з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». У такому випадку відповідач ОСОБА_1 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

З огляду на положення частини першої статті 223 ЦПК України, неявка вказаних учасників справи в судове засідання 13 жовтня 2026, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки в судове засідання 13.10.2026 не з`явились всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 13 жовтня 2026 року, суд ухвалює заочне рішення у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_1 на сайті tengo.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит № 1017202302, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, дату народження, номер мобільного телефону, паспортні дані, адресу зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання, інформацію про освіту, місце роботи та щомісячні доходи та погодив основні умови кредитування (а. с. 23).

З анкети-заяви на кредит № 1017202302 від 26.05.2025 вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 погоджені наступні умови кредитування по вказаній заяві: сума кредиту - 12 000,00 грн; строк кредиту- 30 днів; комісія 22,5 % одноразово (зв. ст. а. с. 23).

Анкета-заява на кредит № 1017202302 від 26.05.2025 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 1017202302, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у БКІ, скоринг, перевірку у БКІ, скоринг, підтвердження змін умов, обробку, підписання паспорта споживчого кредиту, підписання договору, обробку.

Отже, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним у заяві номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.

26 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №101722302 шляхом підписання сторонами електронними підписами ( далі- кредитний договір) (а. с. 9-17).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору у кредит (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

В пункті 1.2. кредитного договору зазначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000,00 грн.

З пунктів 1.3 - 1.4 кредитного договору вбачається, що кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 26.05.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 21.05.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 39 398, 40 грн. Денна процентна ставка складає: (39 398,40 грн / 12 000,00 грн) / 360 днів * 100% = 0.91%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1496.47 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 51398,40 грн.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту- 405,60 грн, яка нараховується за ставкою 3,38 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Як вбачається з пункту 1.5.2. кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19 536,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1.5.3. кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 13,50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.4. кредитного договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно з пунктами 1.5.3. та 1.5.4. договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 19 456, 80 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу) згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 101722302 від 26.05.2025 є графік платежів, відповідно до якого дата видачі кредиту 26.05.2025 у сумі 12 000,00 грн, платежі розраховані через 15 днів, останній платіж 21.05.2026. Загальна вартість кредиту 51 398,40 грн, а саме: сума кредиту за договором - 12 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 19 456,80 грн, комісія за надання кредиту- 405,00 грн, комісія за обслуговування кредиту - 19 536,00 грн ( а.с. 15).

Додатками № 2, №3 до договору про споживчий кредит № 101722302 від 26.05.2025 є відповідно: заява на отримання кредиту № 101722302 від 26.05.2025 та додаткові контактні дані для взаємодії за кредитним договором ( а.с. 16,17).

Відповідач ОСОБА_1 26.05.2025 ознайомився та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 281873 паспорт споживчого кредиту № 101722302. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), до якого додано графік платежів ( а.с. 19-21).

До матеріалів справи долучені Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Мілоан» ( в редакції від 26.05.2025) ( а.с. 24 -28).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Мілоан», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №101722302 від 26.05.2025, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником підписаний аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора 623098, дата відправки ідентифікатора - 26.05.2025 о 16:16:12, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор, НОМЕР_3 ( а.с. 29).

Як вбачається з інформації ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 13.02.2026 №20428, згідно з укладеним договором з ТОВ «Мілоан» №27052020 від 27.05.2020, підтверджено успішне перерахування коштів ID платежем 1613102572 на суму 12 000,00 грн 26.05.2025 о 16:16 ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_4 за договором 107722302 ( а.с. 30-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан» за договором №101722302, станом на 28.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 34 684,34 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 964,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами за період з 26.05.2025 по 28.12.2025 - 8 342,34 грн; заборгованість за комісією - 8 880,00 грн; заборгованість за пенею та/ або штрафами -5 500,00 грн ( а.с. 32-34).

29 грудня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до пункту 2.1. якого клієнт - первісний кредитор відступає за плату своє право вимоги до боржників у сумі 39 559 729, 19 грн, а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками ( а.с. 36-41).

Пунктом 6.1.3. договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно додатку № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників для друку підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 14.1. договору факторингу договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

30 грудня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, якою виправлено технічну описку в додатку № 3 (реєстрі боржників для друку від 29.12.2025 до договору) ( а.с. 42).

Відповідно до платіжної інструкції № 0594770000 від 29.12.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» оплату на виконання умов договору факторингу № 29-12/2025 від 29.12.2025 (а.с. 43).

Перехід прав вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс» підтверджується актом прийому -передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 29.12.2025 до договору факторингу № 29-12/2025 від 29.12.2025 та актом прийому -передачі реєстру боржників для друку від 29.12.2025 до договору факторингу № 29-12/2025 від 29.12.2025 ( а.с. 44-45).

Як вбачається з реєстру боржників для друку до договору факторингу № 29-12/2025 від 29.12.2025 ( в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2025), підписаного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс», а також витягу з нього, вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101722302 у сумі 34 686,34 грн, з яких 11 964,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 342,34 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 8 880,00 грн - заборгованість за комісією; 5 500,00 грн - заборгованість за неустойкою ( штраф, пеня) перейшли від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс» ( а.с. 46-50).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором № 101722302, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.06.2026 становить 43 028,92 грн та складається із: 11 964,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 684, 92 грн- заборгованість за відсотками : 8 342,58 грн, нарахованими на дату відступлення прав вимоги та 8 342,58 грн, нарахованими за період з 30.12.2025 по 20.05.2026; 8 880,00 грн- заборгованість за комісією; 5 500,00 грн- заборгованість за штрафом/ пенею ( а.с. 35).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір про споживчий кредит № 101722302 від 26 травня 2025 року був укладений в електронній формі.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використав електронний підпис, відтворений за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Доказів на спростування відповідності особистих даних (реквізитів паспорта, адреси місця реєстрації, РНОКПП ОСОБА_1 та номеру його особистого платіжного засобу, на який було перераховано кошти за договором споживчий кредит № 101722302 від 26 травня 2025 року, матеріали справи не містять.

Отже, договір про споживчий кредит № 101722302 від 26 травня 2025 року, укладений ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

На підтвердження перерахування первісним кредитором відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів за договором споживчий кредит № 101722302 від 26 травня 2025 року позивач надав інформацію ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 13.02.2026 №20428, відповідно до якої, згідно з укладеним договором з ТОВ «Мілоан» №27052020 від 27.05.2020, підтверджено успішне перерахування коштів ID платежем 1613102572 на суму 12 000,00 грн 26.05.2025 о 16:16 ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_4 за договором 107722302 ( а.с. 30-31).

Належність відповідачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_5 підтверджено інформацією АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/12674-БТ від 22.07.2026 та №81-15-9/13142-БТ від 29.07.2026, яка надійшла до суду на виконання вимог ухвали судді від 17 липня 2026 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 . Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 18.07.2003, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону НОМЕР_7 ( а.с. 95, 101).

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_5 за період з 26.05.2025 по 05.06.2025 ОСОБА_1 , наданої АТ «Райффайзен Банк», 26 травня 2025 року наявне зарахування коштів в сумі 12 000,00 грн, деталі операції: переказ Moneysend CASH8*#TRACEABLE# TRACEABLE(W0000114), Visa Direct ( а.с. 96-97; 102-103).

Суд враховує, що виписка по рахунку є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому є належним доказом, який підтверджує факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача.

Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на умовах договору про споживчий кредит №101722302 від 26.05.2025, укладеного з ТОВ «Мілоан».

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1077 ЦК України ( в редакції, чинній станом на час укладення договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено статтею 1078 ЦК України, яка була чинною станом на час укладення договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав ( наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове благо оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

На підтвердження факту переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101722302 від 26.05.2025 від ТОВ «Мілоан» до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» позивач надав копії: договору факторингу №29-12/2025-Т від 29.12.2025, додаткової угоди № 1 від 30.12.2025 до договору факторингу №29-12/2025-Т від 29.12.2025; платіжну інструкцію № 0594770000 від 29.12.2025, якою ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» оплату на виконання договору факторингу №29-12/2025-Т від 29.12.2025; копію актів від 29.12..2025 прийому-передачі реєстру боржників для друку за договором факторингу №29-12/2025-Т від 29.12.2025та прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №29-12/2025-Т від 29.12.2025; копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29-12/2025-Т від 29.12.2025, відповідно до якого право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101722302 від 26.05.2025 перейшло від ТОВ «Мілоан» до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» ( а.с.36-50).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан» за договором №101722302, станом на 28.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 34 684,34 грн, з яких: сума заборгованості за тілом - 11 964,00 грн; сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 26.05.2025 по 28.12.2025 - 8 342,34 грн; сума заборгованості за комісією - 8 880,00 грн; сума заборгованості по штрафам/пені -5 500,00 грн ( а.с. 32-34).

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором №101722302, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.06.2026 становить 43 028,92 грн та складається із: 11 964,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 684, 92 грн- заборгованість за відсотками: 8 342,58 грн, нарахованими на дату відступлення прав вимоги, та 8 342,58 грн, нарахованими за період з 30.12.2025 по 20.05.2026; 8 880,00 грн- заборгованість за комісією; 5 500,00 грн- заборгованість за штрафами/пенею (а.с. 35).

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 11 964,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 684, 92 грн- заборгованість за відсотками, з яких 8 342,58 грн нараховано на дату відступлення прав вимоги та 8 342,58 грн нараховано за період з 30.12.2025 по 20.05.2026, тобто в межах строку кредитування.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами суду не надано.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 880,00 грн заборгованості за комісією, суд виходить з такого.

Пунктом 1.5.1. договору про споживчий кредит № 101722302 від 26.05.2025 передбачено, що комісія за надання кредиту- 405,60 грн, яка нараховується за ставкою 3,38 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Як вбачається з пункту 1.5.2. договору №101722302, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 19 536,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Таким чином, умовами договору передбачено дві комісії: за видачу кредиту та за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Виходячи з викладених обставин, передбачена пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 101722302 від 26.05.2025 комісія за надання кредиту- 405,60 грн, є обов`язковим платежем для відповідача.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан» за договором №101722302, комісія за надання кредиту у сумі 405,60 грн сплачена відповідачем ( а.с. 32).

Позивач простить стягнути з відповідача заборгованість за комісією, яка передбачена пунктом 1.5.2. договору №101722302 за обслуговування кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з пункту 1.5.2. кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування)- 19 536,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Отже, оскільки зазначений тариф комісії за обслуговування кредиту не містить конкретного переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, то включення позивачем до суми заборгованості за договором складової заборгованості по оплаті за управління та обслуговування кредиту ( за комісією) є необґрунтованим з вищевказаних підстав.

Враховуючи те, що пунктом 1.5.2 договору про споживчий кредит №101722302 (індивідуальна частина) від 26.05.2025 встановлено плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), суд вважає, що вказане положення є нікчемним.

У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості по оплаті комісії у сумі 8 880,00 грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею та/або штрафами в розмірі 5 500,00 грн, суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 договору про споживчий кредит № 101722303 від 26.05.2025 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів ( пункт 4.1). У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів), кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця ( пункт 4.2).

Таким чином, умовами договору, передбачено нарахування штрафних санкцій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення договору про споживчий кредит № 101722302 від 26.05.2025 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що штраф/пеня, нарахована за договором про споживчий кредит № 101722302 від 26.05.2025 в розмірі 5 500,00 грн, у період дії воєнного стану в Україні, підлягає списанню кредитодавцем.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан» за договором №101722302, на погашення нарахованих штрафів було віднесено 500,00 грн сплачених відповідачем коштів (20.08.2025). На погашення нарахованих платежів по комісії на обслуговування кредиту віднесено сплачені відповідачем суми : 2,02 грн - 26.06.2025, 885,98 грн- 10.07.2025, 888,00 грн- 25.07.2025, 888,00 грн- 20.08.2025, всього у розмірі 2 664, 00 грн ( а.с. 32-34).

Враховуючи зазначене, сплачені відповідачем кошти на погашення кредиту, які віднесені на погашення штрафу у сумі 500,00 грн та плати за обслуговування кредиту в сумі 2 664,00 грн, всього у розмірі 3 164,00 грн, необхідно віднести на погашення кредитної заборгованості по нарахованим процентам, яка буде становити 13 520,92 грн (16 684,92 грн - 3 164,00 грн= 13 520,92 грн).

За вказаних обставин суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №101722302 від 26.05.2025 у розмірі 25 484,92 грн, яка складається із: 11 964,00,00 грн - тіло кредиту; процентів за користування кредитом у розмірі 13 520,92 грн.

В іншій частині позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин першої, другої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надавало позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» (а.с. 59-64).

Як вбачається з пункту 1.1. договору про надання правової допомоги № 02-07/2024, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 передбачено, що адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

В підпункті 3.1.4. пункту 3.1. договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 визначено, що клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги №991, укладеною 01.05.2026 між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс», сторони за договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 погодили надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість однієї години 2 000,00 грн, всього 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду- 4 години, вартість однієї години 3 000,00 грн, всього 12 000,00 грн, разом 16 000,00 грн (4 000,00 грн + 12 000,00 грн = 16 000,00 грн) (а. с. 65).

Як вбачається з витягу з акту №35 про надання юридичної допомоги, підписаного 29.05.2026 між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс», сторони за договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 погодили надання наступних правових послуг адвокатським об`єднанням Товариству відповідно до заявок на надання юридичної допомоги щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість однієї години 2 000,00 грн, всього 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подання до суду- 4 години, вартість однієї години 3 000,00 грн, всього 12 000,00 грн, разом 16 000,00 грн (4 000,00 грн + 12 000,00 грн = 16 000,00 грн) ( а.с. 66).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» правової допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс» за договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024.

Відповідач клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не подав.

Суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судом при вирішенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем розмір таких витрат в сумі 16 000,00 грн.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 9 476, 80 грн, виходячи з такого розрахунку: 25 484,92 грн х 100 %: 43 028,92 грн = 59,23 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 16 000,00 грн х 59,23 % :100 %= 9 476,80 грн (сума судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 0659200076 від 15.06.2026 позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (а. с. 2). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 1).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 576,94 грн, виходячи з такого розрахунку: 2 662,40 грн х 59,23 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог):100 % = 1 576,94 грн (сума судових витрат пропорційна розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість договором про споживчий кредит №101722302 від 26 травня 2025 року в розмірі 25 484 гривні 92 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 576 гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 476 гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, будинок № 6, офіс № 521, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич