Рішення № 140710127, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/15213/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №135050019935 від 20.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій розділу XV відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (страхового) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, періоди роботи з 02.09.1996 по 19.03.2006 роки, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV, і з 09 вересня 2025 року їй призначено пенсію за віком довічно (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 ). На день досягнення пенсійного віку позивачка безперервно працювала в закладі загальної середньої освіти комунальної форми власності у Стрийському ліцеї імені Івана Франка Стрийської міської ради Львівської області на посаді практичного психолога. Загальний страховий стаж позивачки становить понад 41 рік, а спеціальний педагогічний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років за пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, значно перевищує встановлений законом обов`язковий мінімум у 30 років для жінок. До цього позивачка будь-яких інших видів пенсій не отримувала.

12 травня 2026 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою № 3580 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2026 року № 135050019935 позивачці відмовлено у призначенні зазначеної грошової допомоги з тих мотивів, що її спеціальний педагогічний стаж становить лише 27 років 5 місяців 23 дні, оскільки до стажу за вислугу років органом Пенсійного фонду не зараховано період роботи з 02 вересня 1996 року по 19 березня 2006 року в Середній загальноосвітній школі № 3 імені Івана Франка м. Стрия через найменування посади у первинних наказах психолог, яка, на думку відповідача, після 01.09.1996 року не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

Представник позивачки вважає таку відмову протиправною, формалістичною та такою, що грубо порушує право на соціальний захист. Позивачка зазначає, що в силу положень законів України Про освіту, постанов Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 року, № 346 від 14.04.1997 року, наказів Міністерства освіти України та роз`яснень МОН України, посадові обов`язки та трудові функції шкільного психолога та практичного психолога закладу освіти є абсолютно ідентичними. Позивачка здобула спеціальну вищу освіту практичний психолог у 1991 році, регулярно проходила підвищення кваліфікації та державну атестацію педагогічних працівників, отримуючи звання спеціаліст I категорії та спеціаліст вищої категорії саме як практичний психолог, користувалася подовженою відпусткою 56 календарних днів та отримувала надбавки за вислугу років як педагогічний працівник. Крім того, актом зустрічної перевірки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09 квітня 2026 року № 1300-1004-1/2686 та наказом управління освіти Стрийської міської ради від 25 лютого 2026 року № 76-О підтверджено факт виконання позивачкою обов`язків саме практичного психолога у спірний період. Несвоєчасне технічне приведення роботодавцем записів у трудовій книжці у відповідність до класифікатора не може позбавляти працівника його законних соціальних прав.

Ухвалою від 27 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

06 серпня 2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову повністю, а також залучити до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що відповідно до Переліку № 909 після 01 вересня 1996 року право на пенсію за вислугу років дає виключно посада практичний психолог, тоді як за записами трудової книжки позивачка до березня 2006 року значилася на посаді психолог. Відповідач вказує, що пенсійний орган діяв суворо на підставі вимог закону, тому оскаржуване рішення від 20 травня 2026 року є законним. Також відповідач зауважує, що за принципом екстериторіальності він лише розглядав заяву, а виплата пенсії здійснюється Головним управлінням ПФУ у Львівській області за місцем обліку пенсіонера.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України (паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 05.06.2001 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ). Зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (60 років), та з 09 вересня 2025 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (пенсійна справа № 135050019935).

Як встановлено з матеріалів пенсійної справи, індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 та досліджених судом документів, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 10 місяців 24 дні. До призначення пенсії за віком у вересні 2025 року будь-якого іншого виду пенсії позивачка ніколи не отримувала.

Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_4 та дослідженими наказами:

з 15 серпня 1988 року по 15 серпня 1989 року ОСОБА_1 працювала вчителем математики в Заболотській середній школі Радомишльського району Житомирської області (наказ № 496-к від 11.08.1988, наказ № 78 від 15.08.1989);

з 01 вересня 1989 року позивачку призначено вихователем групи продовженого дня в Середню загальноосвітню школу № 3 м. Стрия (наказ № 859-к від 01.09.1989);

з 02 вересня 1991 року переведена на посаду психолога цієї ж школи (наказ № 1393-к від 06.09.1991);

з 02 січня 2003 року наказом № 52а посаду позивачки переведено на посаду практичного психолога;

наказом управління освіти Стрийського міськвиконкому від 20 березня 2006 року № 121-к визначено посаду психолог перейменувати на посаду практичний психолог, про що до трудової книжки 20.03.2006 внесено запис № 7;

25 серпня 2022 року Середню загальноосвітню школу № 3 ІІІІ ступенів імені Івана Франка м. Стрия перейменовано на Стрийський ліцей імені Івана Франка Стрийської міської ради Львівської області (наказ № 255 від 12.08.2022);

наказом управління освіти Стрийської міської ради від 25 лютого 2026 року № 76-О визнано недійсним запис № 7 у трудовій книжці та наказано змінити ОСОБА_1 назву посади психолог на практичний психолог за весь період роботи з 01.09.1996 року у зв`язку з дією Тимчасових типових штатних нормативів, про що 27 лютого 2026 року внесено відповідний виправний запис № 9 до трудової книжки.

Позивачка по теперішній час безперервно працює на посаді практичного психолога у Стрийському ліцеї імені Івана Франка.

Крім того, матеріалами справи безспірно підтверджено:

відповідно до диплома про перепідготовку НОМЕР_5 , виданого спеціальним факультетом МІПК при Львівському державному університеті імені Івана Франка, позивачка 13 липня 1991 року здобула кваліфікацію практичний психолог, викладач психології;

згідно з посвідченнями про підвищення кваліфікації № НОМЕР_6 від 03.02.1996 року, № 5596 від 05.10.2001 року та № НОМЕР_7 від 17.02.2006 року ОСОБА_1 регулярно проходила підвищення кваліфікації шкільних практичних психологів;

за наслідками атестації педагогічних працівників атестаційними комісіями органів освіти (атестаційні листи від 07.04.1997 року, від 19.10.2001 року та від 12.04.2006 року) позивачці встановлювалася відповідність займаній посаді практичного психолога та присвоювалися кваліфікаційні категорії спеціаліст I категорії та спеціаліст вищої категорії з визначенням стажу роботи на посаді практичного психолога станом на квітень 2006 року - 14 років;

за даними форми ОК-5 страхувальник щомісячно подавав щодо позивачки відомості про наявність спеціального стажу за кодом ЗПЗ055Е1 (працівники освіти за пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення).

За результатами проведеної на вимогу пенсійних органів зустрічної перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області складено акт від 09 квітня 2026 року № 1300-1004-1/2686, у висновках якого прямо зафіксовано: За результатами перевірки факту роботи встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді психолога, практичного психолога за період роботи з 01.09.1996 по 20.03.2006 року.

12 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою № 3580 щодо нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2026 року № 135050019935 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті зазначеної грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що її спеціальний стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, становить лише 27 років 5 місяців 23 дні, оскільки період роботи з 02 вересня 1996 року по 19 березня 2006 року не зараховано до вислуги років у зв`язку з тим, що Переліком № 909 посада психолог не передбачена.

Незгода позивачки із цим рішенням відповідача та відмовою у зарахуванні періоду роботи з 02.09.1996 по 19.03.2006 до спеціального стажу стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний імператив покладає на суб`єктів владних повноважень обов`язок діяти добросовісно, розумно та у спосіб, що забезпечує безперешкодну реалізацію прав громадян, унеможливлюючи прояви надмірного правового формалізму.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування:

Особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Системний аналіз зазначеної норми свідчить, що законодавець обумовив виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій наявністю вичерпного переліку юридичних умов:

досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV;

факт призначення особі пенсії за віком за нормами Закону № 1058-IV;

робота безпосередньо на день досягнення пенсійного віку в закладах чи установах державної або комунальної форми власності на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років згідно з пунктами еж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

наявність на вказаних посадах спеціального страхового стажу не менше 30 років (для жінок) або 35 років (для чоловіків);

неотримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якого іншого виду пенсії.

Згідно з пунктом е статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Розділом 1 Переліку № 909 (Освіта) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають учителі, вихователі, вихователі-методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники та інші педагогічні працівники середніх загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191). Пунктами 2 та 5 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах державної та комунальної форми власності на посадах, передбачених Переліком № 909.

Єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у нарахуванні зазначеної допомоги відповідач визначив незарахування до її спеціального стажу періоду роботи з 02 вересня 1996 року по 19 березня 2006 року в Середній загальноосвітній школі № 3 імені Івана Франка м. Стрия через найменування посади у трудовій книжці психолог, оскільки в Переліку № 909 зазначена посада практичний психолог.

Суд вважає таку позицію відповідача незаконною, надмірно формалізованою та такою, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм законодавства, виходячи з таких мотивів:

Державний комітет СРСР з народної освіти інструктивним листом від 27 квітня 1989 року № 16 Про введення посади психолога в закладах народної освіти дозволив органам народної освіти за наявності спеціалістів уводити у штати загальноосвітніх шкіл посади психологів.

Наказом Міністерства освіти України від 01 липня 1993 року № 230 затверджено Положення про психологічну службу в системі освіти України, згідно з яким психологічна служба в закладах освіти забезпечується саме практичними психологами.

У Тимчасових типових штатних нормативах денних середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти України від 09 серпня 1996 року № 264, передбачено введення посади практичний психолог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників посаду практичний психолог прямо віднесено до посад педагогічних працівників.

Листом Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2001 року № 1/9-193 Щодо стажу роботи практичних психологів роз`яснено, що оскільки посадові обов`язки та трудові функції психолога і практичного психолога загальноосвітніх навчальних закладів є абсолютно тотожними і не змінювалися, наявність у трудовій книжці запису психолог замість практичний психолог є підставою для зарахування цього періоду до спеціального педагогічного стажу.

Більше того, сам відповідач у рішенні від 20 травня 2026 року № 135050019935 прямо констатував, що: Оскільки посадові обов`язки психолога до 01.09.1996 і практичного психолога загальноосвітнього навчального закладу ідентичні, періоди роботи на посаді психолога загальноосвітнього навчального закладу до 01.09.1996 зараховані до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років.

Тобто пенсійний орган самостійно визнав ідентичність посадових обов`язків позивачки за посадами психолога та практичного психолога, однак без будь-яких розумних та правомірних підстав штучно розділив цей період за датою 01 вересня 1996 року, відмовляючи у зарахуванні аналогічного періоду після 1996 року лише через формальний запис найменування посади у трудовій книжці.

Судом встановлено, що позивачка у 1991 році здобула спеціальну вищу кваліфікацію практичний психолог, викладач психології, регулярно проходила курси підвищення кваліфікації саме як практичний психолог, а рішеннями атестаційних комісій органів управління освітою від 07.04.1997, 19.10.2001 та 12.04.2006 їй встановлювалися вищі кваліфікаційні категорії за посадою практичного психолога. За матеріалами складеного органами ПФУ акта перевірки від 09 квітня 2026 року № 1300-1004-1/2686 також офіційно зафіксовано, що у період з 01.09.1996 по 20.03.2006 ОСОБА_1 виконувала обов`язки саме практичного психолога.

Наказом управління освіти Стрийської міської ради від 25 лютого 2026 року № 76-О та виправним записом № 9 у трудовій книжці допущений навчальним закладом технічний недолік в оформленні найменування посади усунуто зафіксовано зміну назви посади на практичний психолог за весь період роботи з 01 вересня 1996 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 420/1494/17, розглядаючи аналогічний спір щодо зарахування періодів роботи на посаді психолога загальноосвітньої школи до стажу для виплати грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV, сформував правовий висновок:

Посадові обов`язки психолога та практичного психолога загальноосвітніх навчальних закладів є тотожними, характер виконуваної роботи не змінювався, посада практичного психолога віднесена до посад педагогічних працівників, а заклад освіти, у якому працювала особа, прямо передбачений Переліком № 909. За таких обставин відмінність у назві посади ("психолог" замість "практичний психолог") є технічним недоліком оформлення кадрової документації роботодавцем, який не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на зарахування відповідного періоду до спеціального педагогічного стажу та виплату грошової допомоги.

Крім того, Верховний Суд послідовно наголошує, що обов`язок своєчасного і належного ведення трудової книжки та оформлення кадрових наказів покладено виключно на роботодавця. Працівник не може нести відповідальність за помилки, неточності або несвоєчасне внесення записів адміністрацією закладу. Формальні недоліки заповнення трудової книжки та внутрішньої кадрової документації за умови фактичного виконання особою трудових обов`язків на відповідній посаді не можуть бути підставою для позбавлення особи права на врахування стажу роботи та права на соціальний захист.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що суворе, надмірно формалістичне застосування правових норм органами влади за відсутності з боку особи будь-яких зловживань чи недобросовісності є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71) ЄСПЛ підкреслив дію принципу належного урядування (good governance): органи державної влади повинні діяти вчасно, послідовно та у спосіб, що мінімізує негативні наслідки їхніх помилок для приватних осіб.

У справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (заява № 36548/97, пункт 58) та Москаль проти Польщі (заява № 10373/05, пункт 73) ЄСПЛ констатував, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки або недоліки оформлення документів не можуть виправлятися за рахунок особи, яка добросовісно працювала та покладалася на легітимність своїх прав.

Грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій особам, які все життя присвятили педагогічній праці, становить майнове право та захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції законний інтерес. Позбавлення добросовісного педагога належної йому державної виплати виключно через тривалу відсутність у трудовій книжці приставки практичний до посади психолога школи за доведеності виконання саме педагогічної роботи є проявом крайнього формалізму та порушенням справедливого балансу інтересів.

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 02 вересня 1996 року по 19 березня 2006 року в Середній загальноосвітній школі № 3 імені Івана Франка м. Стрия підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом е статті 55 Закону № 1788-XII.

Із зарахуванням спірного періоду (9 років 6 місяців 18 днів) до раніше визнаного відповідачем стажу (27 років 5 місяців 23 дні) спеціальний стаж позивачки на педагогічних посадах значно перевищує 30 років, що встановлені пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV для жінок.

Оскільки на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала в комунальному закладі освіти, має спеціальний стаж понад 30 років та до призначення пенсії за віком будь-якої іншої пенсії не отримувала, ОСОБА_1 виконала всі передбачені законом умови та набула безумовне право на нарахування і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2026 року № 135050019935 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 16.12.2020 № 25-1), розгляд заяв про призначення та перерахунок пенсій здійснюється за принципом екстериторіальності.

Судом встановлено, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було визначено уповноваженим органом за програмним алгоритмом та безпосередньо ухвалило оскаржуване рішення від 20 травня 2026 року № 135050019935, яким порушено права позивачки.

Згідно зі статтею 44 та статтею 245 КАС України саме орган, рішення якого визнано протиправним, зобов`язаний усунути наслідки свого неправомірного рішення шляхом здійснення відповідного нарахування. Реалізація внутрішнього технічного механізму виплати коштів через територіальний орган за місцем проживання особи є виключно стадією виконання рішення органу Пенсійного фонду в межах єдиної системи органів ПФУ і не потребує штучного залучення додаткових відповідачів на стадії вирішення спору про правомірність прийнятого рішення.

Позивач правомірно визначив належним відповідачем суб`єкта владних повноважень, який прийняв оспорюване індивідуальне рішення, а покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обов`язку зарахувати спірний період до стажу та нарахувати і виплатити належну допомогу є повним та вичерпним способом відновлення порушеного права позивачки.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач законності та правомірності оскаржуваного рішення від 20 травня 2026 року не довів, а наведені у відзиві доводи повністю спростовуються дослідженими судом доказами та сталою судовою практикою Верховного Суду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , тому позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки адміністративний позов задоволено повністю, відповідно до частини першої статті 139 КАС України сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2026 року № 135050019935 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122 Донецька область м. Слов`янськ пл.. Соборна 3, код ЄДРПОУ: 13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до спеціального (страхового) стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, період роботи на посаді психолога (практичного психолога) у Середній загальноосвітній школі № 3 імені Івана Франка м. Стрия (на даний час - Стрийський ліцей імені Івана Франка Стрийської міської ради Львівської області) з 02 вересня 1996 року по 19 березня 2006 року включно.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122 Донецька область м. Слов`янськ пл.. Соборна 3, код ЄДРПОУ: 13486010) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122 Донецька область м. Слов`янськ пл.. Соборна 3, код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року..

Суддя О.І. Коморний