Рішення № 140710129, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/15230/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 01 жовтня 2022 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. При призначенні пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2019-2021 роки), у розмірі 10 846,37 грн.

Позивач вказує, що згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановами Кабінету Міністрів України встановлювалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення щорічної індексації пенсій: з 01 березня 2023 року - 1,197 (постанова від 24.02.2023 № 168); з 01 березня 2024 року - 1,0796 (постанова від 23.02.2024 № 185); з 01 березня 2025 року - 1,115 (постанова від 25.02.2025 № 209); з 01 березня 2026 року - 1,121 (постанова від 25.02.2026 № 236).

Проте відповідач щорічну індексацію пенсії позивача шляхом збільшення індивідуального показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки (10 846,37 грн) на встановлені урядовими постановами коефіцієнти не проводив, натомість обмежувався встановленням фіксованих щомісячних доплат (по 100 грн у 2023 та 2024 роках), а у 2025 та 2026 роках застосував штучно занижені понижуючі коефіцієнти (1,046 та 1,061 відповідно).

18 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку (індексації) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного множення показника заробітної плати 10 846,37 грн на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 03 липня 2026 року № 36269-37518/А-02/8-1300/26 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для проведення перерахунку, зазначивши, що пенсія позивача індексувалася у суворій відповідності до чинних порядків та урядових постанов із застосуванням фіксованих щомісячних доплат.

Позивач вважає таку відмову та бездіяльність відповідача протиправною і просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 27 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Відповідач 11 серпня 2026 року надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив мотивовано тим, що пенсійний орган діяв правомірно, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 168, № 185, № 209 та № 236, якими для пенсій, призначених у 2022 році, передбачено застосування спеціальних коефіцієнтів та щомісячних доплат, а не пряме збільшення базового показника середньої заробітної плати.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену з 01 жовтня 2022 року відповідно до норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи та розрахунків пенсійного органу, пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2019-2021 роки), в розмірі 10 846,37 грн.

Як встановлено з матеріалів справи та змісту листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 липня 2026 року № 36269-37518/А-02/8-1300/26, пенсійний орган під час щорічних індексацій:

з 01 березня 2023 року - перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 не проводив, встановивши доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн за пунктом 6 Постанови КМУ № 168;

з 01 березня 2024 року - перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 не проводив, встановивши доплату в сумі 100,00 грн за підпунктом 6 пункту 2 Постанови КМУ № 185;

з 01 березня 2025 року - застосував до показника заробітної плати 10 846,37 грн знижений коефіцієнт 1,046 замість загального коефіцієнта індексації 1,115 (за підпунктом 6 пункту 2 Постанови КМУ № 209);

з 01 березня 2026 року - застосував до показника заробітної плати додатковий знижений коефіцієнт 1,061 замість встановленого пунктом 1 Постанови КМУ №236 загального коефіцієнта індексації 1,121.

18 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн на встановлені нормативними актами коефіцієнти індексації: 1,197 (у 2023 році), 1,0796 (у 2024 році), 1,115 (у 2025 році) та 1,121 (у 2026 році).

Листом від 03 липня 2026 року № 36269-37518/А-02/8-1300/26 відповідач відмовив у проведенні перерахунку, мотивуючи відсутністю правових підстав, оскільки перерахунки пенсій проводилися відповідно до урядових постанов і положень Порядку № 124.

Незгода позивача із зазначеними діями та відмовою відповідача стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць;

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком було призначено з 01 жовтня 2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні календарні роки (2019, 2020 та 2021 роки), розмір якого становив 10 846,37 грн.

Спеціальний порядок та імперативну вимогу щодо щорічного осучаснення раніше призначених пенсій з метою підтримання їх реальної купівельної спроможності в умовах інфляційних процесів та економічних змін закріплено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:

Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Аналогічні за змістом державні гарантії закріплено статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05 жовтня 2000 року № 2017-III та статтею 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), за якою індексація пенсій проводиться за нормами законодавства із обов`язковим застосуванням коефіцієнта збільшення, визначеного відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Механізм реалізації зазначеної законодавчої гарантії регламентовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 3 Порядку № 124 чітко визначено коло осіб, на яких поширюється перерахунок: перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Оскільки заяву про призначення пенсії позивачем було подано у 2022 році, пенсія ОСОБА_1 підлягала щорічній індексації та обов`язковому перерахунку згідно зі статтею 42 Закону № 1058-IV, починаючи з 01 березня 2023 року та в кожному наступному 2024, 2025 і 2026 роках.

Суд наголошує, що буквальний зміст частини другої статті 42 Закону № 1058-IV визначає безальтернативний спосіб проведення індексації виключно шляхом збільшення (множення) показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати, який є базою для розрахунку пенсії конкретної особи, не є незмінною або раз і назавжди зафіксованою константою. У кожної пенсії існує свій базовий показник середньої заробітної плати в Україні, визначений на підставі частини другої статті 40 Закону № 1058-IV залежно від року виходу на пенсію (для позивача 10 846,37 грн), і саме до цього показника під час щорічного осучаснення пенсії закон вимагає застосовувати встановлені коефіцієнти зростання.

На виконання статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України відповідними щорічними нормативними актами встановлював розміри коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в Україні:

з 01 березня 2023 року - у розмірі 1,197 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168);

з 01 березня 2024 року - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185);

з 01 березня 2025 року - у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209);

з 01 березня 2026 року - у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236).

Натомість, як беззаперечно підтверджується змістом листа-відповіді відповідача від 03 липня 2026 року та матеріалами пенсійної справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області:

У 2023 та 2024 роках фактично усунулося від виконання імперативних приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та взагалі не збільшувало базовий показник заробітної плати позивача (10 846,37 грн) на встановлені коефіцієнти 1,197 та 1,0796, підмінивши законодавчо гарантовану індексацію встановленням щомісячних фіксованих доплат (по 100,00 грн);

У 2025 році відповідач проіндексував заробіток позивача не на встановлений пунктом 1 Постанови КМУ № 209 загальний коефіцієнт 1,115, а застосував штучно занижений, дискримінаційний коефіцієнт 1,046 з посиланням на підпункт 6 пункту 2 цієї постанови;

У 2026 році відповідач аналогічно замість встановленого пунктом 1 Постанови КМУ № 236 коефіцієнта 1,121 застосував занижений коефіцієнт 1,061.

Суд вважає таку практику та правозастосовну позицію пенсійного органу протиправною, такою, що нівелює сутність соціальних гарантій та порушує конституційний принцип верховенства права.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України:

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Закон № 1058-IV, маючи статус акта вищої юридичної сили в ієрархічній системі нормативно-правових актів України, делегував Кабінету Міністрів України виключно повноваження щодо визначення розміру та порядку збільшення показника середньої заробітної плати, виходячи з економічних розрахунків.

Жодна норма статті 42 чи будь-якої іншої статті Закону № 1058-IV не наділяла Кабінет Міністрів України повноваженнями:

підміняти законодавчо закріплений механізм індексації базової заробітної плати виплатою фіксованих компенсаційних сум (доплат);

штучно встановлювати різні, знижені або обмежувальні коефіцієнти збільшення залежно від року призначення пенсії для громадян, які отримують пенсію за одним і тим самим Законом;

обмежувати проведення повноцінної індексації лише показником середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як це передбачено застарілими перехідними нормами пункту 5 Порядку № 124.

Питання правомірності проведення індексації пенсій особам, яким пенсію призначено після 2019 року із застосуванням показників середньої заробітної плати за відповідні трирічні періоди, неодноразово було предметом поглибленого розгляду судом касаційної інстанції.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 сформувала висновок щодо застосування норм права:

Аналіз положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у їх системному взаємозв`язку зі статтями 27, 40 цього Закону свідчить про те, що перерахунку з 1 березня підлягають усі раніше призначені пенсії без винятку, шляхом збільшення на відповідний коефіцієнт саме того показника середньої заробітної плати в Україні, який застосовувався при первинному призначенні або наступному перерахунку пенсії конкретного пенсіонера.

Норма пункту 5 Порядку № 124 щодо збільшення показника станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) була розрахована виключно на проведення масового осучаснення пенсій у 2019 році і не може застосовуватися як підстава для невиконання вимог закону щодо осіб, пенсію яким призначено у наступних періодах із застосуванням вищих показників заробітної плати.

Заміна визначеного статтею 42 Закону № 1058-IV обов`язку збільшення показника заробітної плати виплатою щомісячної доплати (100 грн) є неправомірною, оскільки істотно занижує реальний розмір пенсійних виплат, не забезпечує компенсації інфляційних процесів та порушує конституційне право особи на належне пенсійне забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2025 року у справі № 440/6585/25 надав окрему правову оцінку спробам Уряду встановити дискримінаційні понижуючі коефіцієнти для пенсій, призначених у попередні роки:

Встановлення Кабінетом Міністрів України понижуючих або обмежуючих коефіцієнтів індексації для пенсій, призначених у попередні роки, суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, яка передбачає єдиний та уніфікований коефіцієнт зростання заробітної плати для всіх пенсіонерів. Введення таких обмежень створює штучну нерівність, поглиблює диспропорції у пенсійному забезпеченні та звужує обсяг набутих соціальних прав.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи вказаний принцип та норми статті 42 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку: застосований при призначенні пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в сумі 10846,37 грн підлягає послідовному, щорічному кумулятивному підвищенню на всі встановлені законодавством загальні коефіцієнти збільшення: З 01 березня 2023 року - на коефіцієнт 1,197 (Постанова КМУ № 168); З 01 березня 2024 року - на коефіцієнт 1,0796 (Постанова КМУ № 185); З 01 березня 2025 року - на повний коефіцієнт 1,115 (пункт 1 Постанови КМУ № 209); З 01 березня 2026 року - на повний коефіцієнт 1,121 (пункт 1 Постанови КМУ № 236).

За таких обставин відмова відповідача у проведенні належної індексації та перерахунку пенсії позивача є протиправною, а заявлена позовна вимога про зобов`язання пенсійного органу провести перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року шляхом послідовного множення базового заробітку 10 846,37 грн на встановлені коефіцієнти підлягає повному задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За приписами статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач законності та правомірності своїх дій у відзиві не довів, оскільки обґрунтував відмову посиланнями на підзаконні акти Уряду, які суперечать частині другій статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , тому позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки адміністративний позов задоволено повністю, відповідно до частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1065,00 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 162, 175, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019 2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846 (десять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 37 копійок на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний