Ухвала суду № 140710049, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/9154/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ліквідаційна комісія) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ліквідаційна комісія) код ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ліквідаційна комісія) щодо у прийняті заяви і пакету документів для оформлення висновку про призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ліквідаційна комісія) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 та скерувати до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015року № 850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, що настала внаслідок травми, одержаної під час проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків.

Ухвалою від 16.09.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

29.05.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 уже звертався з аналогічною заявою від 22.06.2023 (вх. № С-236), на яку листом ГУМВСУ у Львівській області № С-121/31/01-2023 від 04.07.2023 надано аналогічну відповідь та додатково роз`яснено, що з питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 необхідно звернутися в Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. До Львівського окружного адміністративного суду позивач звернувся 07.05.2026, що свідчить про пропуск ним шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 122 КАС України.

Ухвалою від 02.06.2026 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви та визначив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та відповідних доказів.

12.06.2026 представник позивача подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та відповідних доказів.

Ухвалою від 15.06.2026 суддя продовжив розгляд справи.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Як зазначає представник відповідача, ОСОБА_1 уже звертався з аналогічною заявою від 22.06.2023 (вх. № С-236), на яку листом ГУМВСУ у Львівській обалсті № С-121/31/01-2023 від 04.07.2023 надано аналогічну відповідь та додатково роз`яснено, що з питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 необхідно звернутися в Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. До Львівського окружного адміністративного суду позивач звернувся 07.05.2026, що свідчить про пропуск ним шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 122 КАС України.

Водночас суд погоджується із твердженнями представника позивача, відповідно до яких заяви ОСОБА_1 від 22.06.2023 (вх.№С-236) і від 09.03.2026 (вх. №С-4/огд) не є аналогічними, відрізняються кількістю додатків, які суттєво впливають на зміст заяв, оскільки в заяві ОСОБА_1 від 22.06.2023 (вх.№С-236) в додатках вказано 6 (шість) документів, а в заяві ОСОБА_1 від 12 (дванадцять) документів.

Окрім цього, як встановив суд, 31 січня 2025 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 380/20116/24, яким зобов`язав Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції подати Міністерству юстиції України документи ОСОБА_1 (за вх.С-1375 від 25.06.2024) та висновок щодо виплати йому грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, згідно з вимогами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.

03 липня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/20116/24 - без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року №380/20116/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі за №380/20116/24 від 03 липня 2025 року Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надіслані документи до Міністерства юстиції України для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги листом за №5к/вих./4.2/9631 від 09.09.2025.

23 жовтня 2025 року на адресу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшов лист за №149666/160110-11-25/16.3.2 від 16.10.2025, яким повідомлено, що матеріали щодо виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 залишаються без виконання, оскільки вони не відповідають пункту 7 «Порядку та умов призначення і виплати одно-разової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати праце-здатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. 28.10.2025 Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції відправило(повернуло) поштою ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги за №5к/вих./4.2/9631 від 09.09.2025 з додатками в кількості 11 аркушів.

09.03.2026 (вх. №С-4/огд) позивач звернувся повторно із заявою з додатками до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

19.03.2026 позивача повідомлено листом про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, оскільки він, як майор внутрішньої служби не належав до категорії працівників міліції. Тому норми Закону України Про Національну поліцію не можуть бути поширені на позивача, яка оскаржується позивачем у межах справи №380/9154/26.

У зв`язку з цим суд висновує, що строк на звернення до адміністративного суду із позовом позивач не пропустив, а тому у клопотанні представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду потрібно відмовити повністю.

Керуючись статтями 122,123, 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

у клопотанні представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Гулик Андрій Григорович