Рішення № 140710048, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14723/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Національної академії Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн);

- зобов`язати Національну академію Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати Національну академію Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати Національну академію Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати Національну академію Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного (ЄДРПОУ 08410370) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з серпня 2017 року по березень 2025 року. Наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 08.03.2025 № 308 майора ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , де він продовжує проходити дійсну військову службу по теперішній час (з лав Збройних Сил України не звільнявся).

Позивач стверджує, що відповідач у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (до набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) здійснював нарахування та виплату його щомісячного грошового забезпечення та похідних одноразових виплат із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018), а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022 та 2023 роки). Представник позивача зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 Постанови № 103, що відновило дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первинній редакції, яка передбачає визначення базових окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Штучне заниження базових окладів призвело до систематичної недоплати грошового забезпечення військовослужбовцю, що грубо порушує норми статті 17 Конституції України та статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Позивач обмежив спірний період датою 19 травня 2023 року у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ № 481 з 20 травня 2023 року.

Ухвалою від 21 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

28 липня 2026 року через надійшов відзив від Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти вимог, відповідач зазначає, що Національна академія не наділена повноваженнями самостійно встановлювати оклади або змінювати розрахункову величину, визначену Кабінетом Міністрів України, та діяла в межах централізованого фінансового забезпечення Міністерства оборони України. Разом з тим відповідач вказує, що хоча судова практика Верховного Суду визнає необхідність застосування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року після 29.01.2020, позивач заявив надмірно широкий спосіб захисту щодо інших виплат, не конкретизувавши накази про їх нарахування та відсотки за відповідними посадами. Щодо компенсації сум ПДФО відповідач наголосив, що дана вимога є похідною та підлягає застосуванню безпосередньо під час виплати за Порядком № 44.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

Згідно з витягом із послужного списку та матеріалами справи ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з 21 серпня 2017 року по 08 березня 2025 року.

Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу укладено строком на 5 (п`ять) років з 21 серпня 2017 року (наказ Міністра оборони України від 17 серпня 2017 року № 553, наказ начальника Національної академії сухопутних військ від 21 серпня 2017 року № 211) та у подальшому продовжено наказом начальника Академії від 21 серпня 2022 року № 245 на період до оголошення демобілізації.

У спірний період (з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно) позивач проходив службу на посадах офіцерського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного:

з 25 червня 2018 року по 12 жовтня 2020 року - на посаді заступника начальника навчального курсу з морально-психологічного забезпечення факультету бойового застосування військ (ВОС-3410003, наказ начальника Академії від 25 червня 2018 року № 64); за займаною штатною посадою позивачу встановлено 25 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт - 2,96);

з 12 жовтня 2020 року по 30 грудня 2020 року - на посаді начальника навчального курсу факультету бойового застосування військ; за займаною посадою встановлено 26 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт - 3,04);

з 30 грудня 2020 року по 27 січня 2023 року - на посаді заступника начальника навчального курсу з морально-психологічного забезпечення факультету бойового застосування військ; за посадою встановлено 25 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт - 2,96);

з 27 січня 2023 року по 04 листопада 2024 року на посаді викладача кафедри поведінкових наук та військового лідерства інституту морально-психологічного забезпечення (ВОС-3460003, наказ начальника Академії від 27 січня 2023 року № 7);

у спірний період позивач перебував у військових званнях офіцерського складу: лейтенант (тарифний коефіцієнт - 0,69), з 12 вересня 2020 року - старший лейтенант (тарифний коефіцієнт - 0,73), у подальшому йому було присвоєно чергові військові звання капітан та майор.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08 березня 2025 року № 308 майора ОСОБА_1 увільнено з посади викладача кафедри поведінкових наук та військового лідерства Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та призначено на посаду заступника командира батальйону матеріального забезпечення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , а наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 20 квітня 2026 року № 87 - на посаду заступника командира батальйону безпілотних систем.

Таким чином, позивач не є особою, звільненою з лав Збройних Сил України, а продовжує безперервно проходити дійсну військову службу у Збройних Силах України по теперішній час.

Як підтверджується дослідженими судом картками особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_4 за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, роздавальними відомостями та письмовою відповіддю Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 08 липня 2026 року № 738/3080/ВихЗПЗ, нарахування та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно здійснювалися відповідачем із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року).

Зокрема, посадові оклади позивача за 25 тарифним розрядом обчислювалися відповідачем шляхом множення коефіцієнта 2,96 на зафіксовану величину 1762,00 грн (що становило 5 220,00 грн), за 26 тарифним розрядом множенням коефіцієнта 3,04 на величину 1762,00 грн (що становило 5 360,00 грн), а оклади за військовими званнями лейтенант (коефіцієнт 0,69) та старший лейтенант (коефіцієнт 0,73) обраховувалися множенням на ту ж величину 1762,00 грн (що становило 1 210,00 грн та 1 280,00 грн відповідно), що також прямо визнано відповідачем у наданому суду відзиві на позовну заяву.

Виходячи із зазначених сталих базових окладів, обчислених з розрахункової величини 1762,00 грн, відповідач нараховував та виплачував позивачу всі обов`язкові щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

надбавку за вислугу років;

надбавку за особливості проходження служби;

надбавку за роботу в умовах режимних обмежень (таємність);

щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби; а також одноразові додаткові види грошового забезпечення: щорічну грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розрахунковою базою для яких є розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

03 липня 2026 року позивач звернувся до начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із письмовою заявою, в якій, посилаючись на судове рішення у справі № 826/6453/18 та правові висновки Верховного Суду, просив провести перерахунок та виплату належного йому грошового забезпечення (основних і додаткових видів, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року (2020, 2021, 2022 та 2023 роки), з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 08 липня 2026 року № 738/3080/ВихЗПЗ відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви, зазначивши про відсутність законних підстав для перерахунку та стверджуючи, що єдиною допустимою розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями у спірний період залишалася стала величина 1762,00 грн, встановлена станом на 01 січня 2018 року.

Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно із застосуванням штучно зафіксованої розрахункової величини 1762,00 грн протиправними, такими, що призвели до протиправного заниження розміру базових окладів і всіх похідних виплат, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи всебічну, ґрунтовну, повну, об`єктивну та системну правову оцінку спірним правовідносинам, аналізуючи положення національного законодавства в їх ієрархічному взаємозв`язку та застосовуючи обов`язкову судову практику Верховного Суду і рішення Конституційного Суду України, суд виходить із таких мотивів та норм матеріального і процесуального права:

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за службу та працю захищається законом. Проходження військової служби є державною службою особливого характеру та спеціальною формою реалізації конституційного права громадянина на працю.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та встановлює єдину систему їх матеріального й правового забезпечення, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються гарантовані державою компенсації та пільги.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає обов`язковій індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України особовим складом, враховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання зазначених норм закону 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Цим актом затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів (додаток 1) та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням (додаток 14).

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції на момент її прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції зі сталою величиною - прожитковим мінімумом станом на 1 січня 2018 року (1 762,00 грн).

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року) пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 (з 29 січня 2020 року) пункт 4 Постанови № 704 відновив дію у своїй первісній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи зі змінної розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Водночас пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України імперативно встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Оскільки норми закону мають вищу юридичну силу за підзаконні нормативно-правові акти Уряду, під час розв`язання колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону України № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704 (разом із примітками до додатків 1 та 14) пріоритет підлягає наданню нормам закону. Відтак розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями є виключно прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, без застосування мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої - третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтями 1 та 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

За змістом пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а пунктом 3 цієї ж частини закріплено, що виключно законами встановлюються державні соціальні стандарти.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щорічно затверджується Верховною Радою України виключно нормами законів про Державний бюджет України на відповідний календарний рік:

станом на 01 січня 2020 року - 2 102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік);

станом на 01 січня 2021 року - 2 270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік);

станом на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік);

станом на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн (стаття 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX Про Державний бюджет України на 2023 рік).

Закони про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містили приписів щодо застосування для визначення грошового забезпечення військовослужбовців іншої розрахункової величини, зокрема зафіксованої на рівні 2018 року (1 762,00 грн).

Усталена судова практика Верховного Суду наголошує на неможливості застосування судами підзаконних актів, які суперечать нормам законів, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в окремому судовому порядку та чи є вони чинними на момент вирішення справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19).

Верховний Суд сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020 [дати постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18], який викладено, зокрема, у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 27.02.2023 у справі № 640/11131/21, від 05.06.2024 у справі № 420/18318/23, від 14.11.2024 у справі № 580/3452/22 та інших.

Так, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 указав, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

З 29 січня 2020 року - з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідають правовим актам вищої юридичної сили - щорічним законам про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в первинній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 підтвердив обов`язковий висновок щодо застосування норм права:

Під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первинній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, як акта вищої юридичної сили.

Посилання на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 суд відхиляє, оскільки у вказаній справі предметом розгляду була Постанова КМУ від 12 травня 2023 року № 481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 з набранням чинності з 20 травня 2023 року. У справі, що розглядається, позовні вимоги позивача обмежені 19 травня 2023 року включно, тобто періодом до набрання чинності Постановою № 481, під час якого діяла первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 у взаємозв`язку із законами про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 08 березня 2025 року № 308 був призначений до військової частини НОМЕР_2 , де безперервно продовжує проходити дійсну військову службу у Збройних Силах України по теперішній час (з військової служби не звільнявся).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано неконституційними положення частини першої та частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України щодо обмеження строками права працівника (військовослужбовця) на звернення до суду з позовом про стягнення належних сум заробітної плати та виплат. Конституційний Суд України зазначив, що винагорода за працю (військову службу) є невіддільним елементом права на заробітну плату, гарантованого статтями 43 і 55 Конституції України, невиплата якої становить триваюче правопорушення, яке не може обмежуватися штучними часовими бар`єрами під час тривання службових відносин.

Вказаний висновок Конституційного Суду України послідовно застосовується Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 24 лютого 2026 року у справі № 120/2933/25, від 31 березня 2026 року у справах № 520/564/25 і № 400/953/25, від 01 травня 2026 року у справі № 420/16340/25 та від 08 червня 2026 року у справі № 420/12766/25, за якими військовослужбовці, які продовжують проходити службу, мають не обмежене у часі право на звернення до суду з позовом про стягнення належних сум грошового забезпечення.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов висновку, що для стягнення грошового забезпечення за період до 19 липня 2022 року строк звернення до суду законодавчо взагалі не обмежений будь-яким строком. Що ж до періоду після 19 липня 2022 року, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року у справі №240/19087/24 зазначив, що перебіг строку звернення пов`язується з моментом, коли особа набула достовірної документальної інформації про помісячні нарахування та їх складові. Позивач отримав офіційні дані про помісячні нарахування з відповіді Національної академії від 08.07.2026 № 738/3080/ВихЗПЗ та звернувся до суду 16.07.2026. Відтак строк звернення до суду позивачем пропущено не було.

Суд зазначає, що під час проходження військової служби в Національній академії сухопутних військ грошове забезпечення позивача згідно з картками особового рахунку складалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (таємність), надбавки за особливості проходження служби та премії.

Відповідно до пункту 4 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), вказані виплати належать до основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими розрахунковими величинами для обчислення надбавки за вислугу років (у відсотках від окладу за посадою та званням згідно з додатком 16 до Постанови № 704), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (у відсотках від посадового окладу за постановою КМУ від 15.06.1994 № 414), надбавки за особливості проходження служби (у відсотках від посадового окладу, окладу за званням та надбавки за вислугу років) та щомісячної премії (у відсотках від посадового окладу згідно з наказами), їх штучне заниження відповідачем призвело до автоматичного заниження всього місячного грошового забезпечення позивача.

Крім того, відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 та розділів XXIII і XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, та грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Оскільки розмір місячного грошового забезпечення є розрахунковою базою для нарахування щорічної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, перерахунку підлягають також фактично нараховані позивачу у спірний період суми вказаних одноразових додаткових виплат.

При цьому перерахунок здійснюється із збереженням фактично встановлених позивачу у спірний період обов`язковими наказами відсоткових розмірів надбавок, доплат та премій за відповідними займаними посадами та військовими званнями.

Також за приписами Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), виплата нарахованих сум грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється з обов`язковою одночасною виплатою грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин дії відповідача щодо обрахування грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн є протиправними, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач обов`язку доказування правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн протягом 2020-2023 років належними та достатніми доказами не виконав, а його заперечення повністю спростовуються нормами Закону № 2011-XII, законами про Державний бюджет України на 2020-2023 роки та обов`язковими судовими висновками Верховного Суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд доходить висновку про повну обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка звертається за захистом права на оплату військової служби (грошового забезпечення), а також як ветеран війни - учасник бойових дій. Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а інших судових витрат у справі сторонами не заявлено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Національної академії Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн).

3. Зобов`язати Національну академію Сухопутних військ ім. П. Сагайдачного (79026 м. Львів вул.. Героїв Майдану 32, ЄДРПОУ 08410370) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення (яке складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за таємність надбавки за особливість проходження служби, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн.), з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, з одночасною виплатою компенсації сум податку на доходи фізичних осіб;

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний