Рішення № 140710044, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14639/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військово-медичного клінічного центру Західного регіону протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, які полягають у застосуванні за період з 29.01.2020 по 17.04.2026 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових);

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 17.04.2026 грошового забезпечення - щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону та наказом начальника центру від 17.04.2026 № 107 був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я й виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.04.2026. Позивач стверджує, що відповідач протягом усього періоду служби з 29.01.2020 по 17.04.2026 здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням штучно зафіксованої розрахункової величини 1762,00 грн (розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018), а не актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року (2020 2026 роки).

Позивач підкреслює, що з 29.01.2020 внаслідок набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року. Крім того, прийнята у подальшому постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 у частині фіксації розрахункової величини 1762,00 грн суперечить актам вищої юридичної сили - щорічним законам про Державний бюджет України. Відтак штучне заниження базових окладів позивача призвело до виплати у заниженому розмірі як щомісячного грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів, надбавок, доплат і премії), так і одноразових виплат, у тому числі допомоги для оздоровлення, компенсацій за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, що грубо порушує норми статті 17 Конституції України та статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Ухвалою від 20 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

21 липня 2026 року представник позивача через підсистему Електронний суд подала клопотання про долучення доказів, додавши відповідь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 20.07.2026 № 500/132 на адвокатський запит, якою відповідач підтвердив, що при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 29.01.2020 по 17.04.2026 застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

28 липня 2026 року представник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону подала відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що діяв виключно на підставі норм чинного законодавства та постанов Кабінету Міністрів України. Наголошує, що повноваження щодо встановлення умов, порядку та розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців є дискреційними повноваженнями Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII. Крім того, постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 було скасовано судові рішення попередніх інстанцій про нечинність пункту 2 Постанови № 481 та відмовлено у задоволенні позову про скасування змін до пункту 4 Постанови № 704. Відтак, на переконання відповідача, Постанова № 481 є чинною, обов`язковою до застосування військовою частиною, а розрахункова величина 1762,00 грн застосована правомірно.

23 вересня 2026 року представник відповідача подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких повторно наголосила на правових висновках постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 щодо наявності в Уряду дискреційних повноважень самостійно визначати базову величину для обчислення грошового забезпечення, зазначивши про безпідставність позовних вимог, зокрема за період з 20 травня 2023 року по 17 квітня 2026 року.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах офіцерського складу медичної служби Збройних Сил України у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (код ЄДРПОУ: 08160677).

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (по особовому складу) від 17 квітня 2026 року № 107 підполковника медичної служби ОСОБА_1 , начальника відділення клініки ВМКЦ ЗР, звільненого з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі підпункту б пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 17 квітня 2026 року.

Згідно з грошовим атестатом від 17 квітня 2026 року № 122 та розрахунком вислуги років загальна вислуга років позивача станом на день звільнення 17 квітня 2026 року склала: календарна - 30 років 00 місяців 29 днів, у тому числі пільгова - 1 рік 10 місяців 14 днів.

Як встановлено з грошового атестату № 122 від 17.04.2026, довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 18.04.2026 № 123/1 та відповіді ВМКЦ ЗР від 20.07.2026 № 500/132 на адвокатський запит, відповідачем при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 квітня 2026 року включно базовий посадовий оклад (за 25 тарифним розрядом, коефіцієнт 2,96) та оклад за військовим званням підполковник (коефіцієнт 0,80) обчислювалися шляхом множення вказаних коефіцієнтів на зафіксовану величину 1762,00 грн (посадовий оклад становив 5 220,00 грн, оклад за званням - 1 410,00 грн).

Виходячи із зазначених сталих окладів (розрахованих із величини 1762,00 грн), відповідачем нараховувалися та виплачувалися всі щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за вислугу років 50%, надбавка за особливості проходження служби 78%, надбавка за кваліфікаційну категорію 11%, премія за наказами (до 390%), а також одноразові додаткові виплати: щорічна допомога для оздоровлення, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби за 30 повних років вислуги у розмірі 540 880,20 грн.

Незгода позивача із застосуванням відповідачем за період служби з 29.01.2020 по 17.04.2026 застарілої розрахункової величини 1762,00 грн замість установленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року слугувала підставою для звернення до суду.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначено спеціальним Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII).

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII встановлено, що військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Окремий характер військової служби обумовлює створення для військовослужбовців спеціальних правових гарантій та матеріального забезпечення.

Відповідно до частин першої третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII закріплено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів спеціального призначення кваліфікованим особовим складом, враховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції на момент її прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції зі сталою розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом станом на 1 січня 2018 року (1 762,00 грн). Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.

З моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 (з 29 січня 2020 року) в силу дії статті 265 КАС України та принципу правової визначеності пункт 4 Постанови № 704 відновив свою дію у первинній редакції, яка передбачає визначення розмірів окладів виходячи зі змінної величини прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року.

Водночас пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому єдиною базовою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

12 травня 2023 року Кабмін прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 - 20 травня 2023 року - Кабміном замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Отже Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак з 20.05.2023 року є чинними положення Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, відповідно до яких замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується стала розрахункова величина у розмірі 1762,00 грн.

Отже нарахування позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 року здійснювалося відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 грн. правомірно, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині (з 20.05.2023 року по 17.04.2026 року) задоволенню не підлягають.

Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

З дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у Постанові від 21 серпня 2025 у справі 520/22317/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 17 квітня 2026 року.

Згідно зі статтями 1, 6 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

За змістом пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня календарного року щорічно затверджується Верховною Радою України виключно нормами законів про Державний бюджет України.

Відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідні роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня становив:

у 2020 році - 2 102,00 грн (Закон України від 14.11.2019 № 294-IX);

у 2021 році - 2 270,00 грн (Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX);

у 2022 році - 2 481,00 грн (Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX);

у 2023 році - 2 684,00 грн (Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX);

Таким чином, застосування Військово-медичним клінічним центром Західного регіону при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно розрахункової величини 1762,00 грн призвело до протиправного заниження його посадового окладу (за 25 тарифним розрядом) та окладу за військовим званням (підполковник).

Оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням є базовими величинами для обрахунку всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікаційну категорію, премії), їх штучне заниження потягнуло за собою пропорційне заниження розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця за весь зазначений період проходження служби.

Крім того, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та курсантам вищих військових навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, та Постанови № 704 розмір місячного грошового забезпечення є розрахунковою базою для нарахування:

щорічної грошової допомоги для оздоровлення (у розмірі місячного грошового забезпечення);

грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій (стаття 10-1 Закону № 2011-XII);

одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я (у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно з пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII).

Заниження відповідачем розміру місячного грошового забезпечення позивача мало прямим наслідком виплату у заниженому розмірі як щомісячного забезпечення, так і похідних одноразових виплат, включаючи допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 30 повних календарних років вислуги.

За таких обставин дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн є протиправними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належного грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових додаткових видів, у тому числі допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаних відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач законності застосування сталої розрахункової величини 1762,00 грн протягом 2020 2023 років належними та допустимими доказами не довів, а його аргументи повністю спростовуються вимогами спеціального Закону № 2011-XII, законами про Державний бюджет України на відповідні роки та обов`язковими правовими позиціями Верховного Суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд доходить висновку про повну законність і обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі закону, судовий збір при зверненні до суду не сплачувався, а витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не заявлено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, які полягають у застосуванні за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2026 року включно розрахункової величини 1762,00 грн при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (79010, Львівська область, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 26; код ЄДРПОУ: 08160677) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення - щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні вимог за період з 20.05.2023 по 17.04.2026 відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний