Ухвала суду № 140704264, 12.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 522/5661/23

Провадження № 6/752/1210/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

приватного виконавця- Телявського А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника, заінтересовані особи - боржник ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», суд

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Телявський А.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу до виконання боржником зобов`язань за виконавчим листом, виданим Голосіївським районним судом м.Києва 06 грудня 2024 року, про стягнення солідарно на користь ПАТ`Укргазбанк» 385 371, 94 грн заборгованості за кредитним договором.

Посилається на те, що на його виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 06 грудня 2024 року про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ`Укргазбанк» 385 371, 94 грн заборгованості.

04 липня 2025 року ним були направлені запити до банківський установ з метою встановлення відкритих рахунків на ім`я боржника та наявності коштів на них, а також органів Пенсійного фонду з метою встановлення джерел доходу, однак остання інформація про заробітну плату, отриману боржником, в органах Пенсійного фонду датована 01 березня 2023 року, а грошові кошти на рахунках, відкритих на ім`я боржника, у банківській установі, відсутні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав нерухомого майна, зареєстрованого за боржником, на яке можливо звернути стягнення, не зареєстровано.

На направлені запити до Державної податкової служби про отримані боржником доходи також була отримана відповідь про їх відсутність.

Згідно електронної відповіді МВС України за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано транспортний засіб марки LEXUS, модель RX 300, категорія легковий, рік випуску - 2020, VIN НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 .

10 липня 2025 року ним була винесена постанова про розшук майна боржника, якою транспортний засіб оголошено в розшук.

На даний час місце знаходження транспортного засобу невідоме.

За повідомленням Державної митної служби України від 16 жовтня 2025 року транспортний засіб 13 березня 2022 року переміщений через державний кордон України на виїзд у пункті пропуску «Нові Трояни-Чадир-Лунга».

20 жовтня 2025 року боржнику направлено виклик на 29 жовтня 2025 року, однак остання за викликом не з`явилася.

Однак 08 грудня 2025 року боржник звернулася за отриманням копії виконавчого провадження та надання інформації про внесення подання про обмеження її в праві виїзду за межі України.

Вважає, що такі дії боржника свідачать про ухилення від виконання покладених на неї рішення суду зобов`язань, оскільки остання володіла про відкриття виконавчого провадження та суми боргу, однак не вжила будь-яких заходів до погашення заборгованості.

Зазначає, що належний боржнику транспортний засіб перебуває в заставі банку, його місце знаходження невідоме, а тому є достатні підстави вважати, що вивезення заставного транспортного засобу за межі України свідчить про вчинення боржником дій, спрямованих на унеможливлення або істотне ускладення примусового виконання рішення суду.

Виходячи з цього, просить задовольнити подання.

Приватний виконавець в судовому засіданні подання підтримав.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час розгляду подання повідомлені належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставили.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення подання, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу та приватних виконавців.

Порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського А.М. знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 06 грудня 2024 року, про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ`Укргазбанк» 385 371, 94 грн заборгованості за кредитним договором, а також витрат виконавчого провадження.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем вживалися заходи, визначені Законом України « Про виконавче провадження», направлені на виконання рішення суду.

Вжитими заходами не було виявлено грошових коштів чи майна, належного боржнику на праві власності, на яке можливо було звернути стягнення.

Приватний виконавець у судовому засіданні зазначив, що рішення суду про стягнення заборгованості боржником у добровільному порядку не виконується.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого.

При цьому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного чи приватного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

З даної норми закону випливає, що таке обмеження може мати місце лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем протягом тривалого часу вживалися заходи, направлені на виконання рішення суду у зведеному виконавчому провадженні.

Так, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем були вжиті заходи, визначені Законом України « Про виконавче провадження», направлені на встановлення майна, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду.

Такого майна вжитими приватним виконавцем заходами встановлено не було.

Розшуканий транспортний засіб марки LEXUS, модель RX 300, категорія легковий, рік випуску - 2020, VIN НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , який перебуває в заставі ПАТ «Укргазбанк», в березні 2022 року боржником вивезено за межі України та не повернуто до цього часу.

Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність самого факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

В розумінні вимог даного закону ухиленням від виконання зобов`язання, покладеного на боржника рішенням суду, є такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Суд вважає, що приведена приватним виконавцем інформація та дії боржника свідчать саме про ухилення від виконання рішення суду і такі дії, на переконання суду, є свідомими.

Крім того, суд враховує, що згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Суд враховує, що з точки зору Закону України « Про виконавче провадження» рішення суду про стягнення заборгованості тягне за собою його виконання в примусовому порядку.

В той же час, суд також враховує, що заходи примусового виконання рішення суду не є перешкодою для його добровільного виконання боржником.

Боржник має право в будь-який момент виконати ухвалене судом рішення.

Тобто, з точки зору закону добровільне виконання рішення суду є законодавчо встановленим обов`язком боржника.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

За змістом частини 3 статті 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору статті 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Так, у пункті 40 рішення в справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) зазначається, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Крім того, 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine).

У цьому рішенні Суд зазначив, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України.

Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

З урахуванням такої позиції Європейського суду суд зважає при цьому також на те, що відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Суд вважає, що норми Конституції України та гарантії, встановлені нею, а також міжнародними законодавчими актами, в даному випадку не можуть свідчити про порушення прав боржника, як фізичної особи, на свободу пересування, оскільки як вона, так і стягувач за зведеним виконавчим провадженням, є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх прав та інтересів державою.

Враховуючи приведені приватним виконавцем у судовому засіданні обставини, поведінку боржника при проведенні виконавчих дій, відсутність з її боку будь-яких конструктивних заходів, які могли б розцінюватися як бажання виконати рішення суду, суд приходить до висновку про обгрунтованість подання та його задоволення.

Керуючись статтею 441 ЦПК України, Законом України « Про виконавче провадження», статтями 6 - 8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, суд

У Х В А Л И В :

Подання задовольнити.

Тимчасово обмежити в праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання боргових зобов`язань, покладених на неї у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Укргазбанк».

Апеляційна скарга на на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич