Рішення № 140703982, 12.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/19805/26

Провадження № 2/947/4864/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Швидкій В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» до ОСОБА_1 стягнення грошових коштів за несплату комісії за неоформлення/переоформлення тарифного плану за договорами банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801245131/980 від 29.10.2025 року, №26200801138253/980 від 29.10.2025 року, №26200801124074/840 від 29.10.2025 року, №26200801124580/978 від 29.10.2025 року, №26200801124212/840 від 05.11.2025 року, №26200801124654/978 від 05.11.2025 року, №26200801124665/978 від 05.11.2025 року, №26200801124223/840 від 05.11.2025 року, №26200801124234/840 від 05.11.2025 року, №26200801124676/978 від 05.11.2025 року у загальному розмірі 18000 гривень 00 копійок, а також судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що між ним та відповідачкою були укладені договори банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801245131/980 від 29.10.2025 року, №26200801138253/980 від 29.10.2025 року, №26200801124074/840 від 29.10.2025 року, №26200801124580/978 від 29.10.2025 року, №26200801124212/840 від 05.11.2025 року, №26200801124654/978 від 05.11.2025 року, №26200801124665/978 від 05.11.2025 року, №26200801124223/840 від 05.11.2025 року, №26200801124234/840 від 05.11.2025 року, №26200801124676/978 від 05.11.2025 року, відповідно до умов яких, відповідачці були відкриті рахунки з використанням електронного платіжного засобу.

Позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за вищевказаними договорами банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу, у останньої виникла заборгованість за несплату комісії за оформлення/переоформлення тарифного плану, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» вимушено звернутись до суду із відповідним позовом.

Вказана позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 11.05.2026 року та зареєстрована судом 12.05.2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міст Одеси від 19.05.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

У судове засідання призначене на 12.10.2026 року сторони по справі не з`явились.

Представник позивача у позові зазначив, що заявлені вимоги підтримує, розгляд справи просив суд провести за його відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не має.

17.08.2026 року через засоби поштового зв`язку від відповідачки надійшла до суду заява про розгляд справи за її відсутності.

Приймаючи викладене та у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд справи у судовому засіданні 12.10.2026 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ АБ «Південний» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2025 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено, наступні договори:

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN НОМЕР_2 для власних потреб у валюті UAH в рамках тарифу: «Digital Card». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану безкоштовно;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_3 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN НОМЕР_4 для власних потреб у валюті UAH в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, ОСОБА_2 , UAH Virtual». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_5 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN НОМЕР_6 для власних потреб у валюті USD в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, USD Virtual». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_7 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN НОМЕР_8 для власних потреб у валюті EUR в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, ОСОБА_3 ». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.

Відповідно до умов вищевказаних заяв-договорів укладених між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 від 29.10.2026 року, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, з додержанням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України, підписанням яких клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття пропозиції банку укласти договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГОБАНКУ «ПІВДЕННИЙ», розміщеного на офіційному сайті Банку www.bank.com.ua (далі - ДКБОФО), в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в ДКБОФО. Також, клієнт підтвердила, що вона ознайомилась з тарифами банку та всіма умовами ДКБОФО, в тому числі правилами користування та обслуговування платіжних карток, повністю з ними погодилась і зобов`язалась їх виконувати.

Як вбачається з заяв-договорів від 29.10.2025 року, а саме: №26204801245131/980, №26200801138253/980, №26200801124074/840, №26200801124580/978, останні складено в електронному вигляді та підписані ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису.

Також судом встановлено, що 05.11.2025 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено, наступні договори:

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_9 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN НОМЕР_10 для власних потреб у валюті USD в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, USD Virtual». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_11 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN UA423282090000026200801124654 для власних потреб у валюті EUR в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, ОСОБА_3 ». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_12 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN UA363282090000026200801124665 для власних потреб у валюті EUR в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, ОСОБА_3 ». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_13 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN НОМЕР_14 для власних потреб у валюті USD в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, USD Virtual». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_15 , в якій остання просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN UA333282090000026200801124234 для власних потреб у валюті USD в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, USD Virtual». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.;

- заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_16 , в якій ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №IBAN UA303282090000026200801124676 для власних потреб у валюті EUR в рамках тарифу: «Картка для власних потреб, Безмеж, VISA Signature, ОСОБА_3 ». Відповідно до умов заяви-договору, вартість надання фінансової послуги, в рамках обраного тарифного плану 2000,00 грн.

Відповідно до умов вищевказаних заяв-договорів укладених між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 від 05.11.2026 року, банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, з додержанням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України, підписанням яких клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття пропозиції банку укласти договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГОБАНКУ «ПІВДЕННИЙ», розміщеного на офіційному сайті Банку www.bank.com.ua (далі - ДКБОФО), в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в ДКБОФО. Також, клієнт підтвердила, що вона ознайомилась з тарифами банку та всіма умовами ДКБОФО, в тому числі правилами користування та обслуговування платіжних карток, повністю з ними погодилась і зобов`язалась їх виконувати.

Як вбачається з заяв-договорів від 05.11.2025 року, а саме: №26200801124212/840, №26200801124654/978, №26200801124665/978, №26200801124223/840, №26200801124234/840 та №26200801124676/978, останні складено в електронному вигляді та підписані ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису.

З поданих до суду доказів вбачається, що банком свої зобов`язання за вказаними заяви-договором виконані в повному обсязі шляхом відкриття на ім`я ОСОБА_1 банківських рахунків, а саме: 29.10.2025 року: №IBAN НОМЕР_2 , №IBAN НОМЕР_4 , №IBAN НОМЕР_6 , №IBAN НОМЕР_8 та 05.11.2025 року: №IBAN НОМЕР_10 , №IBAN НОМЕР_17 , №IBAN НОМЕР_18 , №IBAN НОМЕР_14 , №IBAN НОМЕР_19 , №IBAN НОМЕР_20 .

У відповідності до поданих позивачем виписок з рахунка приватного клієнта за період з 01.10.2025 року по 15.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 нараховано комісію за оформлення тарифних планів на підставі вказаних договорів, загальний розмір нарахувань яких складає 18000,00 грн.

Невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами, зумовило звернення Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до суду із відповідним позовом.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Щодо укладення договору в електронній формі суд також зазначає, що статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами 3-8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи викладене та досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що між банком та відповідачкою належним чином укладено наступні договори банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу: №26204801245131/980 від 29.10.2025 року, №26200801138253/980 від 29.10.2025 року, №26200801124074/840 від 29.10.2025 року, №26200801124580/978 від 29.10.2025 року, №26200801124212/840 від 05.11.2025 року, №26200801124654/978 від 05.11.2025 року, №26200801124665/978 від 05.11.2025 року, №26200801124223/840 від 05.11.2025 року, №26200801124234/840 від 05.11.2025 року, №26200801124676/978 від 05.11.2025 року, за умовами якого банком на ім`я відповідачки були відкриті рахунки з використанням електронного платіжного засобу (ПК).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Суд зазначає, що відповідачкою під час розгляду справи не спростовувалось підписання і укладення вищевказаних договорів банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу.

Позивачем належним чином виконані свої зобов`язання за вказаними договорами, з відкриття на ім`я відповідачки рахунків на обумовлених умовах вказаними договорами, що підтверджується наданими позивачем належними доказами.

У відповідності до поданих позивачем виписок з рахунка приватного клієнта за період з 01.10.2025 року по 15.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 нараховано комісію за оформлення тарифних планів, загальний розмір нарахувань яких складає 18000,00 грн.

Вказані докази на підтвердження наявності заборгованості відповідачки належать до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак є належними доказами щодо заборгованості відповідачки та беруться судом до уваги у сукупності з іншими доказами.

Відповідачкою в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню, стягненню з відповідачки, у зв`язку з невиконанням умов за договорами банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801245131/980 від 29.10.2025 року, №26200801138253/980 від 29.10.2025 року, №26200801124074/840 від 29.10.2025 року, №26200801124580/978 від 29.10.2025 року, №26200801124212/840 від 05.11.2025 року, №26200801124654/978 від 05.11.2025 року, №26200801124665/978 від 05.11.2025 року, №26200801124223/840 від 05.11.2025 року, №26200801124234/840 від 05.11.2025 року, №26200801124676/978 від 05.11.2025 року, підлягає на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» заявлений до стягнення розмір заборгованості у загальному розмірі 18000,00 грн.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо відшкодування судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачки на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2662,40 грн.

Щодо вимог ПАТ АБ «Південний» про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до положень ч. 3 статті141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2024 року між АБ «Південний» та Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм» було укладено договір про надання правової допомоги б/н.

10.04.2026 року між АБ «Південний» та Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм» складено акт прийому-передачі виконавчих робіт №67, відповідно до якого сторони договору про надання правової допомоги б/н від 03 жовтня 2024 року засвідчили, що з боку замовника підлягають сплаті послуги з фактично наданих послуг, а саме - складання позовної заяви про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , вартість яких в загальному розмірі становить 2000,00 грн.

Суд бере до уваги, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи, підтверджується їх надання, є співмірними зі складністю справи та ціною позову.

Під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачкою не надано жодних заперечень чи клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, відсутності заперечень відповідача стосовно розміру витрат понесених позивачем на правову допомогу та відсутності клопотання про зменшення, приймаючи задоволення судом позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позову заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_21 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647, р/р № НОМЕР_22 в Акціонерному банку «Південний», МФО 328209, м. Одеса) заборгованість за несплату комісії за неоформлення/переоформлення тарифного плану за договорами банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801245131/980 від 29.10.2025 року, №26200801138253/980 від 29.10.2025 року, №26200801124074/840 від 29.10.2025 року, №26200801124580/978 від 29.10.2025 року, №26200801124212/840 від 05.11.2025 року, №26200801124654/978 від 05.11.2025 року, №26200801124665/978 від 05.11.2025 року, №26200801124223/840 від 05.11.2025 року, №26200801124234/840 від 05.11.2025 року, №26200801124676/978 від 05.11.2025 року, що у загальному розмірі становить 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_21 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647, р/р № НОМЕР_22 в Акціонерному банку «Південний», МФО 328209, м. Одеса) у відшкодування судових витрат 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, які складаються з: витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко