Рішення № 140701288, 13.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

нп 2/490/2963/2026 Справа № 490/2960/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі судового засідання Романової К.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року позивач, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», в особі свого представника, звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Кредитними договорами: №2164462 від 02.03.2025 року та №173/22111305 від 12.03.2019 року в загальній сумі 161440,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.03.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №2164462 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 40000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% на день. Позивач зазначає, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 30.09.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договір факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №2164462 складає 144800,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2164462 від 02.03.2025 року становить: 1. Заборгованість по тілу - 40000,00 грн. 2. Заборгованість по відсотках - 84800,00 грн. 3. Пеня - 20000 грн. 4. Загальна заборгованість - 144800,00 грн

12.03.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір Позики №173/22111305, згідно з умовами якого, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у сумі 2000,00 грн, строком на 7 днів. Оскільки Договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь Позикодавця: Плата за Договором (у фіксованому розмірі 280,00 грн) і проценти за Договором у розмірі 2,00% від Суми Позики (залишку Суми Позики) на день.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС») було укладено Договір Факторингу №01.02- 91/23, відповідно до якого, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором №173/22111305 від 12.03.2019 року

Згідно з розрахунком заборгованості до Договору №173/22111305 від 12.03.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову, складає: 1) Заборгованість за основним боргом - 2000,00 грн. 2) Заборгованість за платою - 280,00 грн. 3) Заборгованість за пенею - 14360,00 грн. 4) Всього заборгованість - 16640,00 грн.

Позивач зазначає, що Позичальником порушено умови Договорів та станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає: 161440,00 грн, яку він і просить задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали на подання відзиву на позовну заяву.

Сторони до судового засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Від відповідача будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скориставася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення Договору позики №173/22111305 від 12.03.2019 року.

12.03.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №173/22111305.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору позики, на пiдcтaвi цьoгo Догoвopy Пoзикoдaвeць пepeдає y власність Пoзичальникy гpoшoві кoшти y рoзмipi встановленому цим дoговорoм, а Пoзичaльник зoбoв`язyєтьcя повeрнyти сyмy Пoзики Пoзикодавцю тa сплaтити Плaту за Дoгoвopoм y пoрядкy та cтpoки пepoдбaчeнi цим Дoгoвopoм.

Сума Пoзики станoвить 2000,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору, Пoзичaльник пoвинeн cплатити Пoзикодавцю Плaтy за дoгoвoрoм y poзмipi 280,00 грн, якa визначаєтьcя з poзpaxyнкy (за фiксoвaнoю нeзмiнною ставкoю) 2% вiд cуми Пoзики за кoжен день кoриcтyвaння в межах стpoкy пeрeдбaнeнoгo п.3.5. Дoгoвopy.

Позичальник зобов`язаний повернути суму Позики у повному обсязі та сплатити Плату за Договором у строк по 18 березня 2019 р. (п.3.5. Договору).

За п. 3.6. Договору, сторoни дoсягли згoди, щo Пoзикодaвeць має прaвo вимагaти вiд Позичальника сплaтити Платy зa фaктичний час кoристyвaння Пoзикoю пoнад стрoк вcтaнoвлeний y п.3.5 цього Договору. Пpи цьoмy Cтopoни дoсягли згoди, щo y тaкиx випaдкаx poзмiр плати рохраховується зa стaвкoю згідно п. 2.1. цбого Договору тa стaнoвить 2% від cуми Пoзики зa кoжeн дeнь кoриcтyвaння Пoзикoю пoнад стрoк встанoвлaний y п. 3.5. цьoгo Дoгoвoрy.

Згідно п. 8.1. Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту передачі грошей та діє з 12 березня 2019 р. по 18 березня 2019 р.'

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем за період з 12.03.2019 року по 28.12.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 16640,00 грн, з яких: заборгованість за сумою позики 2000,00 грн, заборгованість за платою позики 280,00 грн, заборгованість за нейстойкою 14360,00 грн.

Щодо укладення Договору №2134462 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 02.03.2025 року.

02.03.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №2134462 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кошти у кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 40000,00 грн, Тип кредиту кредит (п.п. 1.2 Договору).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.п. 1.3. Договору).

Тип процентної ставки фіксована (п.п.1.5. Договору).

Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредиту вказаного в п. 1.3 цього Договору (п.п.1.5.1 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки споживача № НОМЕР_2 .

Вказаний Договір був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М375» (п.10 Договору).

Факт перерахування кредиту на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 30.09.2025 вих.№20250930-8425, згідно якого між Товариством та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №01042024-2 від 2024-04-01. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: 02.03.2025 на суму 40000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5355082107552182.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів у розмірі та у строк, передбачені договором, у зв`язку з чим у нього станом на 30.09.2025 року виникла заборгованість, яка становить 144800,00 грн, з яких: тіло кредиту 40000,00 грн, заборгованість по відсотках 84800,00 грн; штрафні санкції 20000,00 грн.

Щодо відступлення права вимоги та стягнення заборгованості за Кредитними договорами.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС») укладено Договір Факторингу №01.02- 91/23.

Відповідно до розділу 2 Договору Факторингу Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу.

30.09.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою). Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Належними доказами, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» вважав, що невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань порушує його права, як нового кредитора відповідно до укладених між ТОВ «Партнер Фінанс», ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Договорів факторингу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (постанова ВП ВС від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23).

Згідно позиції Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.11.2021 року та 18.10.2023 року у справі №905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надано наступні докази:

- за Договором факторингу №01.02.-91/23 від 28.12.2023 року Витяг з Реєстру боржників №4;

- за Договором факторингу №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року Додаток № 1 до Договору факторингу № 01.02.-39/25, а саме: Реєстр боржників в електронному вигляді від 30.09.2025 року та Витяг з Реєстру боржників в електронному вигляді.

Судом досліджено наданий за Договором факторингу №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року Реєстр боржників, однак при перевірці осіб боржників, право вимоги до яких за кредитними договорами набув позивач, судом не виявлено в переліку даних стосовно відповідача ОСОБА_1 .

Отже, суд позбавлений можливості встановити існування права вимоги у позивача до відповідача за Кредитним договором №2134462 від 02.03.2025 р., оскільки у наданій копії реєстру боржників міститься перелік боржників за порядковими номерами з 1 по 27, однак особа « ОСОБА_1 » відсутня у вказаному реєстрі боржників.

Щодо переходу до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» від ТОВ «Партнер Фінанс» права вимоги за Кредитним договором №173/22111305 від 12.03.2019 року, суд зазначає, що позивачем взагалі не надано реєстр боржників до Договору факторингу №01.02.-91/23 від 28.12.2023 року, а отже, у суда відсутня можливість встановити коли та в якому обсязі до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

При цьому, суд критично ставиться до наявних в матеріалах справи Витягів з реєстру боржників до Договорів факторингу №01.02.-91/23 від 28.12.2023 року, №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року, сформованих на окремих аркушах, з зазначенням персональних даних відповідача, оскільки ці витяги сформовані самим позивачем, не містять ні підписів сторін, що уклали договора факторингів, ні їх печатки, а містять лише підпис представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Крім того, такі витяги не відповідають затвердженій договорами формі, що міститься у додатку 1 до Договорів факторингу №01.02.-91/23 від 28.12.2023 року, №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості надати суду Реєстри боржників до Договорів факторингу №01.02.-91/23 від 28.12.2023 року, №01.02.-39/25 від 30.09.2025 року, з наявною сторінкою, що містила би відомості про перехід права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитними договорами: №2164462 від 02.03.2025 року та №173/22111305 від 12.03.2019 року.

З урахуванням вимог закону, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитними договорами: №2164462 від 02.03.2025 року та №173/22111305 від 12.03.2019 року, а також порушення його прав у зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку з повернення кредитних коштів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не заявляв клопотання про витребування доказів переходу до нього права вимоги. З огляду на принцип змагальності, суд не має права за власною ініціативою витребовувати докази переходу права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитними договорами: №2164462 від 02.03.2025 року та №173/22111305 від 12.03.2019 року від ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

У постанові від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі, належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Крім того, у постанові від 01.11.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 462/2056/20, провадження № 61-3758св23) зазначає, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження, суд приходить до висновку, що вимоги позову ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості є необгрунтованими, непідтвердженими належними доказами, та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко