Рішення № 140698931, 30.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/90/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ"

про стягнення заборгованості в сумі 2 363 075 грн 01 коп.

за участю:

від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна,

від позивача: Чекайло Василь Михайлович,

від відповідача: Жарський Тарас Володимирович

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 2363075 грн 01 коп., з яких 1348268 грн 69 коп. - за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 845881 грн 47 коп. - інфляційних втрат та 168924 грн 85 коп. - 3% річних за користування грошовими коштами.

Хід процесуальних дій та вирішення процесуальних питань у цій справі відображений в протоколах судових засідань та ухвалах, постановлених за наслідками розгляду поданих сторонами клопотань, які містяться в матеріалах справи.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачені частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Суд зазначає, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а також контролю за їх сплатою, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Окружна прокуратура міста Івано-Франківська в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" відповідно до листа №09.50-69-5223 вих-25 від 07.11.2025 повідомила Івано-Франківську міську раду про існування порушення інтересів держави внаслідок несплати ТОВ "КП "Стандарт-ІФ" коштів пайової участі всупереч Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та необхідності здійснення розрахунку величини пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України та кошторисної вартості об`єкта будівництва. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих заходів стосовно стягнення із замовника безпідставно збережених коштів пайової участі.

22.12.2025 Департамент правової політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відповідно до листа № 09/01-09/6922 повідомив прокуратуру, що ТОВ "КП "Стандарт-ІФ", як замовник будівництва об"єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул.Декабристів,45 в с.Микитинці", під час дії ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не зверталось з заявою про укладання Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а також із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об"єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 відповідно до п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні". Пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, товариством по вищезазначеному об"єкту будівництва не сплачувався.

13.01.2026 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська повторно відповідно до листа №09.50-69-218ВИХ-26 звернулася до Івано-Франківської міської ради щодо вжиття заходів з метою стягнення коштів пайової участі із ТОВ "КП "Стандарт-ІФ".

21.01.2026 Департамент правової політики Івано-Франківської міської ради відповідно до листа №09/01-09/231 повідомив прокуратуру, що відносно замовника будівництва ТОВ "КП "Стандарт-ІФ" по об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці" позовна заява щодо стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі до суду не подавалась.

З огляду на викладене, прокурор у поданій позовній заяві правомірно вказав на те, що позивач не здійснювався захист інтересів держави/місцевої громади у цих спірних правовідносинах, що є належними підставами для звернення з відповідним позовом до суду.

Позиція прокуратури та позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Обґрунтовані позовні вимоги ст. 16, 83, 625, 1212 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

У відповіді на відзив прокурор щодо бази розрахунку пайової участі для нежитлових приміщень зазначив, що враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Відтак Замовник, розпочавши будівництво у 2016, 2018 роках, зобов`язаний був до прийняття його в експлуатацію сплатити на рахунок міськради кошти пайового внеску в розмірі 2 відсотків вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади - для житла, та 4% від кошторисної вартості житла - для нежитлових приміщень, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, однак цього не зробив, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберігає у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у

розвиток інфраструктури населеного пункту.

Розрахунок позивача здійснений на підставі сертифікатів та актів про прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, які містять відомості про загальну площу будівлі, площу квартир та інші характеристики об`єкта. Саме ці документи є офіційними документами, що підтверджують основні технічні параметри об`єкта після завершення будівництва.

Вказав, що відповідач, будучи замовником будівництва та особою, яка здійснювала будівництво спірних об`єктів, володіє всією первинною проектною, технічною та кошторисною документацією щодо відповідних об`єктів. Однак, у відзиві представник відповідача не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував інший розподіл площ об`єкта, іншу площу комерційних нежитлових приміщень або інший розрахунок пайової участі.

Щодо відсутності нормативного та договірного обґрунтування методики визначення розміру пайової участі для житлової площі, зазначив, що обов`язок замовника будівництва брати участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту прямо передбачався ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Посилання відповідача на положення ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 як на підставу для заперечення розрахунку позивача є безпідставним, оскільки зазначений стандарт регулює порядок визначення кошторисної вартості будівництва у сфері будівництва, однак не визначає правового механізму розрахунку пайової участі як форми участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Щодо відсутності доказів виникнення узгодженого остаточного грошового зобов`язання за Договором №1, зазначив, що факт укладення між сторонами Договору №1 сам по собі підтверджує виникнення у відповідача обов`язку брати участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати пайової участі. Водночас, введення об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати відповідачем належної суми пайової участі свідчить про невиконання ним передбаченого договором та законодавством обов`язку.

Посилання відповідача на відсутність оформленого додатку до договору або окремого документа про остаточний розрахунок не може бути підставою для звільнення його від виконання грошового зобов`язання, оскільки така обставина не спростовує факту несплати відповідачем коштів пайової участі після введення об`єкта в експлуатацію.

Також зазначив, що посилання відповідача на те, що безпідставне збагачення не може застосовуватися у разі існування договірних правовідносин спрямоване на уникнення виконання обов`язку щодо сплати пайової участі.

Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність передбаченого законом складу безпідставного збагачення, неправильне застосування перехідних положень Закону №132-ІХ до спірних правовідносин, а також недоведеність належного та визначеного розміру грошового зобов`язання. Вказав, що заявлені вимоги фактично спрямовані на передчасне покладення на відповідача обов`язку, який на момент введення об`єктів в експлуатацію не був належним чином визначений та оформлений у встановленому законом порядку.

Щодо визначеної позивачем бази розрахунку пайової участі для нежитлових приміщень зазначив, що вона не підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону, розрахована за методикою, яка не відповідає фактичній структурі площ об`єкта, призводить до завищення розміру вимог, зокрема через включення до нежитлових площ місць загального користування та технічних/допоміжних площ та містить очевидні арифметичні та логічні суперечності між заявленою кошторисною вартістю об`єкта та застосованими позивачем показниками вартості 1 кв.м житла.

Зазначив, що заявлена до стягнення сума безпідставно збережених коштів пайової участі є недоведеною, оскільки прокурор не вказав правову підставу застосування показника 11 305 грн/кв.м, не обґрунтував часову прив`язку такого показника, не підтвердив нормативну підставу використання площі квартир як бази, не довів проведення та оформлення остаточного розрахунку.

Вказав, що щодо одного із спірних об`єктів між сторонами був укладений договір пайової участі (далі Договір №1). Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору №1, остаточний розрахунок пайового внеску здійснюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного або технічного паспорта та загальної вартості будівництва. При цьому, оформлення такого розрахунку відбувається шляхом укладення відповідного документа (остаточного розрахунку/ додатку), а сплата остаточного розміру пайової участі здійснюється до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Згідно з п. 6.3 Договору №1 зміни до договору оформляються додатком, який є невід`ємною частиною договору, має однакову юридичну силу за умови письмової форми та підписання уповноваженими представниками сторін. І у разі невиконання умов п.п. 3.2 3.4 Виконком здійснює перерахунок пайового внеску в односторонньому порядку, оформлюючи це додатком та повідомляючи замовника.

Однак узгодженого сторонами остаточного розрахунку не має, додаток про односторонній перерахунок не оформлений, доказів повідомлення відповідача матеріали справи не містять, а тому відсутні правові підстави вважати, що у відповідача виникло прострочене грошове зобов`язання у заявленому позивачем розмірі.

Зазначив про неправильність визначення позивачем моменту виникнення порушення, проведення розрахунку інфляційних втрат та пропущення строку звернення з позовом до суду.

Вказав, що підстави для застосування ст. 1212 ЦКУ відсутні, оскільки правовідносини між сторонами мають регулюватися умовами укладеного договору. Позовні вимоги не відповідають правовій природі безпідставного збагачення, оскільки призводять до змішування договірних та кондикційних зобов"язань, які не можуть застосовуватися одночасно, відтак не підлягають задоволенню.

Заявив про застосування позовної давності та просив суд надати оцінку дотриманню позивачем строків звернення з позовом до суду.

У запереченнях на відповідь на відзив серед вже зазначеного вище зазначив, що між сторонами існують договірні правовідносини, саме тому спір повинен оцінюватися в межах договору. Позивач порушив встановлену Договором №1 процедуру визначення остаточного розміру пайового внеску, зокрема не оформив відповідний додаток у порядку, передбаченому пунктами 3.3 та 6.3 Договору, а тому, відсутність такого додатку означає не відсутність правової підстави взагалі, а відсутність належного оформлення остаточного розрахунку в межах уже існуючого договору.

Відповідач не заперечує існування правової підстави, здійснив часткове виконання зобов`язання за Договором №1, сплативши 84 713 грн 20 коп. Решта суми не була сплачена не тому, що Відповідач зберіг кошти без будь - якої правової підстави, а тому, що Позивач не реалізував передбачену договором процедуру визначення остаточного розміру пайового внеску та не надав належно оформленого остаточного розрахунку у формі додатку до договору, як того прямо вимагають умови пункту 3.3 Договору №1.

Вважає, що спірні правовідносини мають виключно договірний характер, а тому застосування позивачем положень статті 1212 ЦК України є безпідставним та свідчить про обрання неналежного способу захисту права.

Просив суд в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 11.10.2016 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт № ІФ083162850324 (Багатоквартирні житлові будинки з приміщеннями громадського призначення. Житловий будинок№1 ) по вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці),

Також 11.06.2018 Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради замовнику ТОВ "Комерційне Підприємство "Стандарт-ІФ" видало дозвіл на будівельні роботи № ІФ 112181620159 (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці).

23.08.2016 Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради видав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці".

У період з 11.06.2018 до 28.10.2021 ТОВ "Комерційне Підприємство "Стандарт-ІФ" на підставі дозволів на виконання будівельних робіт (№ ІФ083162850324 від 11.10.2016 та №ІФ 112181620159 від 11.06.2018 здійснило будівництво об`єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці".

Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Декабристів, 45 в с. Микитин Будівництво об`єкта "Багатоквартирний житловий будинок зприміщеннями громадського призначення по вул. Декабристів, 45 в с.Микитинці" здійснено на земельній ділянці з кадастровим номером 2610193001:15:003:0018, площа: 0,6039 га, цільове призначення: 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо об`єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці" проведена технічна інвентаризація.

28.10.2021 в Єдиній державній системі у сфері будівництва зареєстровані акти готовності об`єкта до експлуатації AC01:5767-1150-8387-6123 та AC01:5755-2973-3036-6226.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради видав відповідачу сертифікати, що засвідчують відповідність закінчених будівництвом об`єктів проектній документації та підтверджує готовність до експлуатації:

- сертифікат № ІФ122211101485 від 11.11.2021 (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Декабристів, 45 в с.Микитинці);

- сертифікат № ІФ122211212993 від 23.12.2021 (Багатоквартирні житлові будинки з приміщеннями громадського призначення. Житловий будинок№1 но вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці).

Згідно із сертифікатом № ІФ122211101485 від 11.11.2021 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів датою початку будівництва є 11.06.2018, датою завершення будівництва -13.10.2021, датою введення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - 11.11.2021.

Згідно із сертифікатом № ІФ122211212993 від 23.12.2021 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів датою початку будівництва є 11.10.2016, датою завершення будівництва - 13.10.2021, датою введення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - 23.12.2021.

Спірні об`єкти мають такі основні показники (на підставі відомостей технічної інвентаризації), а саме:

- відповідно до сертифіката № ІФ122211101485 від 11.11.2021 та акта готовності об`єкта до експлуатації AC01:5767-1150-8387-6123: загальна площа будівлі 4620,4 кв.м, загальна площа квартир 3734,6 кв.м, площа вбудованих, вбудованоприбудованих та прибудованих приміщень 366,3 кв.м, площа місць загального користування - 519.5, кількість поверхів - 10 + цоколь, загальна кількість квартир 61, площа забудови 485,5 кв.м.

- відповідно до сертифікату № ІФ122211212993 від 23.12.2021 та акта готовності об`єкта до експлуатації AC01:5755-2973-3036-6226: загальна площа будівлі 3086,8 кв.м, загальна площа квартир 2360,5 кв.м, площа вбудованих, вбудовано прибудованих та прибудованих приміщень 399,9 кв.м, кількість поверхів - 10 + підвал, загальна кількість квартир 36, площа забудови 333,4 кв.м.

У сертифікатах зазначено посилання на результати технічної інвентаризації за реєстраційним номером TI01:3456-8714-5237-8290 та TI01:3443-6574-2345-5445 , основна інформація про об`єкт із яких співпадає із відомостями, зазначеними у сертифікатах. Вид технічної інвентаризації - перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (у тому числі після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт).

У сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІФ122211101485 від 11.11.2021 замовник будівництва зазначив, як підставу для звільнення від сплати пайової участі пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІX від 20.09.2019.

У сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІФ122211212993 від 23.12.2021 зазначено про укладення замовником із фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договору від 13.02.2018 та сплати пайової участі на підставі платіжного доручення № 554 від 21.02.2018.

Суд встановив, що виконавчий комітет Микитинецької сільської ради в особі сільського голови Сіщука М.П. та ТОВ КП "Стандарт-ІФ" 13.02.2018 уклали договір №1 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної інфраструктури села.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник, що здійснює будівництво багатоквартирних

житлових будинків з приміщеннями громадського призначення. Житловий будинок №1 с. Микитинці, вул.. Декабристів, 45, в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у створенні і розвитку соціальної інфраструктури с. Микитинці.

Розрахунок попереднього розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 423565 грн 80 коп. ( п.3.1. договору).

Відповідно до Додатку до договору, показник опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об`єкту будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ) 8065 грн. (згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №291 від 06.11.2017р.)

Відсоток, що встановлений для не житлових будівель та споруд на підставі п. 6.2.1 положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної 5% інфраструктури села.

Загальна площа нежитлових приміщень в м.кв. (площа нежитлових приміщень) 206,20.

Розмір попереднього розрахунку пайового внеску складає 8065*206,20*5%=83150.2 грн.

Відсоток, що встановлений для житлових будинків на підставі п. 6.2.2 положення про

пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної інфраструктури села

2%.

Загальна площа житлових приміщень в м.кв. (площа житлових приміщень) 2110,45.

Розмір попереднього розрахунку пайового внеску складає 8065*2110,45*2% 340415,6

грн.

Загальна сума попереднього розрахунку пайового внеску становить:

83150,2+340415,6=423565,8 грн.

20% від загальної суми попереднього розрахунку пайового внеску становить: 84713,2 грн.

Згідно з п.3.2. договору, замовник сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску сумі 84713 грн 20 коп. протягом 30 робочих днів.

Розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного Договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного або технічного паспорту та загальної вартості будівництва (п.3.3.).

Суму остаточного розміру пайової участі замовник сплачує до прийняття об`єкта в експлуатацію (п.3.4.).

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації і діє до моменту повного виконання умов Договору (п.4.1.)..

Як вбачається із сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів № ІФ122211212993 від 23.12.2021, житловий будинок №1 с. Микитинці, вул. Декабристів, 45, введено в експлуатацію загальною площею 3086,8 кв.м., що перевищує площу вказану договорі.

Відтак прокурор стверджує, що ТОВ "Комерційне Підприємство "Стандарт-ІФ" розпочало будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Декабристів, 45 ще 11.10.2016 та 11.06.2018 та за результатами будівництва об`єкти будівництва введені в експлуатацію на підставі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Однак відповідач з метою визначення розміру пайової участі щодо спірних об"єктів до Івано-Франківської міської ради не звертався, кошти пайової участі в повному обсязі не сплатив.

У зв"язку з чим, прокурор посилаючись на Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 № 286 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 жовтня 2019 року)" (діяв до 26.06.2020), відповідно до якого затверджена вартість 1 кв.м загальної площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ), яку розраховано станом на 01.10.2019 по Івано-Франківській області та яка була чинна станом на 01.01.2020, і складає 11 305 грн/кв.м. розрахував розмір пайової участі для спірних житлових будинків та вважає що :

- згідно з сертифікатом № ІФ122211212993 та актом готовності об`єкта до експлуатації AC01:5755-2973-3036-6226: загальна площа будівлі 3086,8 кв.м, загальна площа квартир 2360,5 кв.м. Таким чином, площа нежитлових будівель складає 726,3 кв.м (3086,8 кв.м 2360,5 кв.м). Водночас, площа житлових приміщень згідно договору №1 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної інфраструктури села від 13.02.2018 складає 2110,45 кв. м, а площа нежитлових приміщень - 206,2 кв. м.

Таким чином, площа житлових та нежитлових приміщень по об`єкту, який введено в експлуатацію по сертифікату № ІФ122211212993, по яких не визначено та не сплачено пайову участь, складає: житлових - 250,05 кв.м = 2360,5 кв.м (загальна площа квартир ) - 2110,45 кв. м (площа житлових приміщень, зазначених у договорі про пайову участь від 13.02.2018); нежитлових 520,1 кв. м = 726,3 кв. м (площа нежитлових будівель = загальна площа 3086,8 кв.м площа квартир 2360,5 кв.м) 206,2 кв.м. (площа нежитлових приміщень, зазначених у договорі про пайову участь від 13.02.2018).

Розмір пайової участі для житлового об`єкту складає 56 536,31 грн: 250,05 кв.м (загальна площа квартир ) * 11 305 грн / кв.м (вартість спорудження житла по Івано-Франківській області на час введення будинку в експлуатацію) * 2% (ставка розміру пайової участі).

Кошторисна вартість будівництва 23 219 тис грн, у т.ч. витрати на: вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 23 219 тис. грн; Для нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі розраховано пропорційно до площ нежитлових приміщень у будівлі. Зокрема, кошторисна вартість будівництва 23 219 тис.грн / площа будівлі 3086,8 м2 = 7 522,03 грн (за 1 кв. м). Для нежитлових об`єктів розмір пайової участі складає 156 488,31 грн ((520,1 кв. м * 7 522,03 грн) * 4 %).

Таким чином, розмір пайової участі в цілому за об`єкт згідно з сертифікатом № ІФ122211212993 складає: 213 024,62 грн (56 536,31 грн + 156 488,31 грн).

- згідно з сертифікатом № ІФ122211101485 та акта готовності об`єкта до експлуатації

AC01:5767-1150-8387-6123: загальна площа будівлі 4620,4 кв.м, загальна площа квартир 3734,6 кв.м. Таким чином, площа нежитлових будівель складає 885,8 кв.м (4620,40 кв.м 3734,6 кв.м). Кошторисна вартість будівництва, у т.ч. витрати на: вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 37 927,52 тис. грн.

Кошторисна вартість будівництва, у т.ч. витрати на: вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 37 927,52 тис. грн. Розмір пайової участі для житлового об`єкта складає 844 393,06 грн: 3734,6 кв.м (загальна площа квартир ) * 11 305 грн / кв.м (вартість спорудження житла по Івано-Франківській області на час введення будинку в експлуатацію) * 2% (ставка розміру пайової участі). Для нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі розраховано пропорційно до площ нежитлових приміщень у будівлі.

Зокрема, кошторисна вартість будівництва 37 927,52 тис. грн / площа будівлі 4620,4 м2 = 8 208,71 грн (за 1 кв.м). Відтак для нежитлових об`єктів розмір пайової участі складає 290 851,01 грн ((885,8 кв. м * 8 208,71 грн) * 4 %).

Таким чином розмір пайової участі в цілому за об`єкт згідно з сертифікатом №ІФІФ122211101485 складає: 1 135 244,07 грн (844 393,06 грн + 290 851,01грн).

З урахуванням викладеного, за підрахунками прокурора, розмір пайової участі, який забудовник зобов`язаний сплатити до здачі об`єкта в експлуатацію (по двох сертифікатах) складає 1 348 268 грн 69 коп.

Вказану суму пайових внесків відповідач не сплатив, у зв"язку з чим позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3 % річних і звернувся в суд за захистом порушених прав та інтересів Івано-Франківської територіальної громади та держави.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Предметом доказування у цій справі є встановлення обставин виникнення у замовника обов`язку сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та виконання такого обов`язку, а також правильність розрахунків пайового внеску, інфляційних втрат та 3% річних.

В ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на 15.07.2020) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 01.01.2020) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

20.09.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-ІХ).

Законодавець при внесенні змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 цього Закону) у підпунктах 1, 3-6 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ встановив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту в такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

У постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21, від 13 грудня 2022 року у справі №910/21307/21, від 20 лютого 2024 року у справі №910/20216/21 та інших зазначено, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року.

Також у постанові від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, що суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З наведених норм права та висновків Верховного Суду вбачається, що відповідач протягом 10 робочих днів після початку будівництва мав звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Отримавши таку заяву позивач протягом 15 робочих днів повинен був надати відповідачу розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Кошти пайової участі мали бути сплачені відповідачем до прийняття об"єкта в експлуатацію.

Оскільки відповідач, в порушення норм пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, не звернувся до позивача з відповідною заявою, останній (або прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивача) мав право самостійно визначити розмір пайової участі.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750).

Датою видачі сертифіката № ІФ122211101485, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул.Декабристів, 45 в с.Микитинці) є 11.11.2021.

Датою видачі сертифіката № ІФ122211212993, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (Багатоквартирні житлові будинки з приміщеннями громадського призначення. Житловий будинок№1 по вул. Декабристів, 45 в с. Микитинці) від 23.12.2021.

З урахуванням викладеного, замовник будівництва, не уклавши своєчасно договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування на підставі ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до 01.01.2020, повинен був з 01.01.2020 звернутися до Івано-Франківської міської ради протягом 10 робочих днів із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єктів, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію, тобто до 11.11.2021 (дата видачі сертифікату № ІФ122211101485), та до 23.12.2021 (дата видачі сертифікату № ІФ122211212993).

Щодо об"єкта введеного в експлуатацію відповідно до сертифіката № ІФ122211212993, суд зазначає, що виконавчий комітет Микитинецької сільської ради в особі сільського голови Сіщука М.П. та ТОВ КП "Стандарт-ІФ", як Замовник, що здійснював будівництво багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення. Житловий будинок №1 с. Микитинці, вул. Декабристів, 45, 13.02.2018 уклали договір №1 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної інфраструктури села, відповідно до Додатку якого загальна площа будівлі становить 2 316,65 м.кв. На виконання умов якого відповідач сплатив 20 % від загальної суми попереднього розрахунку пайового внеску.

Разом з тим, об`єкт будівництва введений в експлуатацію 23.12.2021 із іншими технічними показниками, зокрема загальною площею 3086,6 кв.м., що є значно більшою за площу вказану в договорі. Вказана обставина не є підставою для звільнення відповідача від обов"язку виконати зобов"язання за Договором №1 щодо повної сплати пайових внесків зазначених в ньому, так і не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов"язку звернутися до Івано-Фраківської міської ради (в порядку визначеному в пункті 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX із заявою про визначення остаточного розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва , а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію, розраховану на площу, яка не була врахована в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, "що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

В абзаці другому пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 у справі № 916/848/25 зазначив, що для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі, а відтак зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу, тобто з урахуванням спорудження саме житлової площі (п. 67 постанови). У вказаній постанові колегія суддів дійшла висновку про те, що визначаючи розмір пайової участі в кожному випадку слід керуватися, зокрема, цільовим призначенням об"єкта та розміром загальної площі такого об"єкта (п. 74 постанови).

Згідно з даними Державного класифікатора будівель та споруд ДК 18-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (діяв на час виникнення правовідносин), за кодом 1122.2. класифікації будівель та споруд спірні об"єкти належать до житлових будинків.

При визначенні розміру пайової участі прокурор застосував показник опосередкованої вартості спорудження житла 11 305 грн /кв.м. відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286, який діяв станом на 01.01.2020, та на думку суду, належить до застосування.

Враховуючи положення Закону № 132-ІХ та позицію Верховного Суду викладену у постанові від 17.02.2026 у справі № 916/848/25 суд самостійно здійснив розрахунок розміру пайових внесків, при цьому суд керувався таким.

Відповідно до сертифіката № ІФ122211212993 від 23.12.2021 та акта готовності об`єкта до експлуатації AC01:5755-2973-3036-6226: загальна площа будівлі 3086,8 кв.м. Відповідно до умов Договору №1 від 13.02.2018 - загальна площа - 2 316,65 кв.м. Різниця 770,15 м.кв. - вказана площа не врахована у Договорі від 13.02.2018.

Розмір пайової участі по об`єкту (враховуючи цільове призначення - для житлових будинків) складає 174 824 грн 05 коп.: 770,15 кв.м. (не врахована у Договорі від 13.02.2018) х 11305 (опосередкована вартість спорудження житла) х 2 % (ставка розміру пайової участі).

Розмір пайової участі відповідно до сертифіката № ІФ122211101485 від 11.11.2021 та акта готовності об`єкта до експлуатації AC01:5767-1150-8387-6123 (враховуючи цільове призначення - для житлових будинків) складає 1 044 672 грн 44 коп.: 4620, 4 кв.м. (загальна площа будівлі) х 11305 (опосередкована вартість спорудження житла) х 2 % (ставка розміру пайової участі).

З урахуванням викладеного, розмір пайової участі, який забудовник ТОВ "КП "Стандарт-ІФ" зобов`язаний був сплатити до здачі об`єктів в експлуатацію 11.11.2021 та 23.12.2021 становить 1 219 496 грн 49 коп.

Зазначені кошти пайової участі відповідач зберіг у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави, а тому позовні вимоги у частині стягнення 1 219 496 грн 49 коп. належать до задоволення.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України.

За прострочення грошового зобов"язання прокурор нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 845 881 грн 47 коп. та 3% річних в сумі 168 924 грн 85 коп. за період з 12.11.2021 до 22.01.2026.

Враховуючи встановлений судом розмір пайової участі суд провів розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних (розрахунок додається).

Відтак з відповідача на користь позивача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання належить стягнути 152 952 грн 82 коп. - 3 % річних та 777 422 грн 02 коп. - інфляційних нарахувань.

Щодо застосування судом строку позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі згідно із Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України викладений в наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким передбачено виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".

Закон №4434 набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовна давність була фактично призупиненою в період з 2 квітня 2020 року до 3 вересня 2025 року.

Суд встановив, що до моменту введення об"єкта в експлуатацію 11.11.2021 та 23.12.2021 забудовник не сплатив пайові внески, відповідно порушив вказані зобов"язання, тому з 12.11.2021 та 24.12.2021 рахується початок відліку на право звернення до суду.

Разом з тим з 02.04.2020 перебіг позовної давності був зупинений на період карантину, а з 17.03.2022 року - на період дії воєнного стану, відповідний перебіг строків поновився 04.09.2025.

За таких обставин строк звернення з позовом розпочався з 04.09.2025 та триває до 04.09.2028. Прокурор звернувся до суду 28.01.2026.

Відтак позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог не спливла, позивач не пропустив строк звернення до суду.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Висновок суду.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 1 219 496 грн 49 коп. - безпідставно збережених коштів, 152 952 грн 82 коп. - 3 % річних та 777 422 грн 02 коп. - інфляційних нарахувань.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір за подання позову сплатила Івано-Франківська обласна прокуратура в сумі 28 356 грн 90 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №96 від 27 січня 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 25 798 грн 46 коп. суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 2 558 грн 44 коп. - на Івано-Франківську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 2 363 075 грн 01 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ", вул. Кондукторська, 11 А, квартира 1, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 31524853) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 03530483) - 1 219 496 (один мільйон двісті дев"ятнадцять тисяч чотириста дев"яносто шість) грн 49 коп. - безпідставно збережених коштів, 152 952 ( сто п"ятдесят дві тисячі дев"ятсот п"ятдесят дві ) грн 82 коп. - 3 % річних та 777 422 ( сімсот сімдесят сім тисяч чотириста двадцять дві) грн 02 коп. - інфляційних нарахувань.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 128 772 (сто двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві ) грн 20 коп. - безпідставно збережених коштів, 15 972 (п"ятнадцять тисяч дев"ятсот сімдесят дві ) грн 03 коп. - 3 % річних та 68 459 (шістдесят вісім тисяч чотириста п"ятдесят дев"ять) грн 45 коп. - інфляційних нарахувань.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Стандарт-ІФ", вул. Кондукторська, 11 А, квартира 1, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 31524853) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, 76604, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11 (код ЄДРПОУ 03530483) 25 798 (двадцять п"ять тисяч сімсот дев"яносто вісім) грн 46 коп. судового збору.

Судовий збір в сумі 2 558 (дві тисячі п"ятсот п"ятдесят вісім) грн 44 коп. покласти на Івано-Франківську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.10.2026

Суддя Т. В. Максимів