Рішення № 140697468, 19.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7968/26

Номер провадження2/711/4147/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року ТОВ «Коллект Центр», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 72594,42 грн, витрати на правову допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №33318, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16.04.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений договір № 501132791, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 39861,51 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 16.04.2023 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 21,99 %.

Позивач стверджує, що кредитодавець умови правочину виконав у повному обсязі, а позичальник отримані в кредит кошти не повернув і проценти за користування не сплатив.

Також позивач у позові зазначає, що 17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 501132791, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» набуті права вимоги до ОСОБА_1 за договором №501132791від 16.04.2019 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» за умовами укладеного договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 відступило права вимоги до відповідача ТОВ «Коллект Центр».

Позивач зазначає, що згідно з укладеними договорами факторингу та про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги він має повноваження звернутися до суду з вимогою до відповідача і просити суд стягнути на його користь заборгованість з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №501132791 від 16.04.2019.

Загальний розмір заборгованості щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитним коштами на підставі договору №501132791 від 16.04.2019 становить 72 594,42 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 34 154,46 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 36 167,28 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 1975,38 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 297,30 грн, інфляційні збитки 0,00 грн та нараховані 3% річних 0,00 грн.

Також позивач зазначає, що відповідно до протоколу №2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк» назва банку «акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінена на «акціонерне товариство «Сенс Банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»).

На підставі наведеного, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №501132791 від 16.04.2019 у розмірі 72 594,42 грн, витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 14 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.93-94).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2026 року розгляд справи відкладений до 14 год 10 хв 15 жовтня 2026 року (а.с.106-107).

У визначений судом день та час представник позивача Костіна Н.В. у судове засідання не з`явилася, причин не прибуття в судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи сторона позивача була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 15.09.2026 (а.с.110 зворот, 111 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Оскільки судові повістки про виклик до суду, що направлялися позивачу та його представнику до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», були отримані цими учасниками справи 15.09.2026, тому суд дійшов висновку, що сторона позивача була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання.

Водночас, у п.5 прохальної частини позовної заяви, керівник ТОВ «Коллект Центр» Костіна Н.В. виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 15 жовтня 2026 року о 14 год 10 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (ч.8 ст.178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 15 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

15 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 05 хв 19 жовтня 2026 року

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладений кредитний договір шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання кредиту №501132791 (а.с.38), анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (а.с.21) та паспорту споживчого кредиту (а.с.62).

Оферта на укладання угоди про надання кредиту №501132791 (а.с.38), анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (а.с.21), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.62) по суті є кредитним договором №501132791 від 16.04.2019, укладеним між АТ «Альфа-Банк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником.

Так, в оферті на укладання угоди про надання кредиту №501132791 ОСОБА_1 пропонував АТ «Альфа-Банк» надати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропонував встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ, за обслуговування кредиту 2,4% від суми, зазначеної в цій оферті без ПДВ; дата повернення кредиту 16.04.2023; кредит просив надати для власних потреб в розмірі 39861,51 грн шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Також відповідач ОСОБА_1 запропонував кредитодавцю АТ «Альфа-Банк» наступні умови споживчого кредиту: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиті 39861,51 грн, процентна ставка 21,99% річних (тип ставки - фіксована), строк кредиту 48 місяців (а.с.38).

Судом встановлено, що запропоновані позичальником ОСОБА_1 умови споживчого кредиту кредитодавець АТ «Альфа-Банк» акцептував без зауважень, змін та доповнень 16.04.2019 шляхом підписання уповноваженим представником АТ «Альфа-Банк» акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №501132791, що підтверджується підписом позичальника ОСОБА_1 у нижній частині оферти на укладення угоди про надання кредиту №501132791 від 16.04.2019 про отримання акцепту пропозиції на укладення означеної угоди (а.с.38).

Із анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (а.с.21) суд встановив, що підписанням позичальником ОСОБА_1 означеної заяви-анкети відповідач підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua (п.2.1.1).

Згідно пункту 2.1.2 вище вказаної анкети-заяви, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що отримав примірник договору та додатків до нього.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 проставленням особистого підпису підтвердив, що ознайомлений та згоден з публічною пропозицією АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Факт видачі АТ «Альфа-Банк» як кредитодавцем ОСОБА_1 як позичальнику кредитних коштів у сумі 39 861,51 грн підтверджується меморіальним ордером №1062478 від 16.04.2019, згідно призначення якого: 39861,51 грн видані ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору №501132791 від 16.04.2019 (а.с.117).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №501132791 від 16.04.2019 , що підготовлений АТ «Сенс Банк» та направлений останнім до суду на виконання ухвали про витребування доказів, суд встановив, що, станом на 17.05.2021, розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» (після перейменування АТ «Сенс Банк») становить 58 231,76 грн, з яких: 34 154,45 грн заборгованість за основною сумою боргу, 9398,94 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 14 381,06 грн заборгованість по комісії, та 297,30 грн заборгованість по пені (а.с.116).

Також судом встановлено, що 17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу №2, предметом якого є те, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені основними договорами.

Право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту (а.с.66-68).

Факт оплати ТОВ «ФК «Флексіс» АТ «Альфа-Банк» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №2 від 17.05.2021 судом встановлено із дослідженого в судовому засіданні платіжного доручення №253 від 17.05.2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» перерахувало АТ «Альфа-Банк» 16 500 000 грн плати за укладення договору факторингу №2 від 17.05.2021 (а.с.6).

Відповідно до графи №6330 додатку №1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021, якою є характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, суд встановив, що ТОВ «ФК «Флексіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , згідно договору №501132791 від 16.04.2019, в сумі 58 231,76 грн, з яких: 34 154,45 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23 780 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом та комісією, та 297,30 грн заборгованість по пені (а.с.7-9).

Крім того судом встановлено, що 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №18-05/21, предметом якого є те, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені основними договорами.

Право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту (а.с.10-12).

Факт оплати ТОВ «Вердикт Капітал» ТОВ «ФК «Флексіс» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 судом встановлено з досліджених у судовому засіданні платіжних доручень №26050015 від 16.06.2021, №260990544 від 17.06.2021, №260990545 від 17.06.2021, №260990546 від 17.06.2021, №260990552 від 17.06.2021 та №Ф від 26.07.2021, відповідно до яких ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «ФК «Флексіс» сукупно 17 096 756,40 грн плати за укладення договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 (а.с.16-20,22).

Відповідно до графи №3210 додатку №1-1 до договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021, якою є характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, суд встановив, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , згідно договору №501132791 від 16.04.2019, в сумі 58 231,76 грн, з яких: 34 154,45 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23 780 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом та комісією, та 297,30 грн заборгованість по пені (а.с.24-26,27).

Також у судовому засіданні був безпосередньо досліджений розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 і встановлено, що за період з 18.05.2021 до 09.01.2023 останнім було нараховано позичальнику відсотки за користування кредитним коштами в сумі 12 387,28 грн. У зв`язку з цим, сукупний розмір заборгованості за договором №501132791 від 16.04.2019, станом на 10.01.2023, складає 70 619,04 грн, з яких: 34 154,45 грн заборгованість за основною сумою боргу, 36 167,28 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн заборгованість за комісією, та 297,30 грн заборгованість по пені (а.с.62).

Суд, безпосередньо дослідивши договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 встановив, що означеного дня між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено вказаний правочин, відповідно до п.2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с.29-30).

Із акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, що складений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» суд встановив, що плата за укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 отримана ТОВ «Вердикт Капітал» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.34-35).

Із витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 судом встановлено, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , згідно договору №501132791 від 16.04.2019, в сумі 70 619,04 грн, з яких: 34 154,45 грн заборгованість за основною сумою боргу, 36 167,28 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн заборгованість за комісією, та 297,30 грн заборгованість по пені (а.с.39-41,42).

Також у судовому засіданні був безпосередньо досліджений розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» станом на 09.07.2026 і встановлено, що цим кредитодавцем здійснено донарахування позичальнику відсотків за користування сумою кредиту за період з 10.01.2023 до 21.07.2023 в сумі 1975,38 грн. У зв`язку з цим, сукупний розмір заборгованості за договором №501132791 від 16.04.2019 складає 72 594,42 грн, з яких: 34 154,45 грн заборгованість за основною сумою боргу, 38 142,66 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн заборгованість за комісією, та 297,30 грн заборгованість по пені (а.с.65).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право грошової вимоги до відповідача за договором №501132791 від 16.04.2019 на підставі договорів факторингу №2 від 17.05.2021 та №18-05/21 від 18.05.2021 у взаємозв`язку з умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні договору №501132791 від 16.04.2019, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору власноручним підписом.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від АТ «Альфа-Банк» грошових коштів в сумі 39861,51 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов договору №501132791 від 16.04.2019 у строки, передбачені цим правочином, як первісному позикодавцю, так і ТОВ «ФК «Флексіс» та/або ТОВ «Вердикт Капітал», та/або ТОВ «Коллект Центр» як правонаступникам первісного кредитодавця у спірних правовідносинах.

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, що була обумовлена між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 і відображена в оферті на укладання угоди про надання кредиту №501132791 від 16.04.2019, була отримана відповідачем саме 16.04.2019 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Сенс Банк» (до перейменування «Альфа-Банк») (а.с.117).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором №501132791 від 16.04.2019 як первісному кредитодавцю АТ «Альфа-Банк», так і його правонаступникам: ТОВ «ФК «Флексіс», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 34 154,46 грн (з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 5707,05 грн) в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Також суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення грошового зобов`язання в сумі 297,30 грн, оскільки нарахування останнього мало місце первісним кредитодавцем АТ «Альфа-Банк» до часу прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, яким серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Водночас остаточний розмір штрафу суд визначить за результатами розгляду позовної вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 23 780 грн, що нараховані первісним кредитодавцем АТ «Альфа-Банк» за період з 16.04.2019 до 17.01.2021, тобто до часу укладення з ТОВ «ФК «Флексіс» договору факторингу №2 від 17.05.2021, суд зазначає про таке.

Так, із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за кредитним договором №501132791 від 16.04.2019, що підготовлений первісним кредитодавцем АТ «Альфа-Банк» (після перейменування АТ «Сенс Банк»), станом на 17.01.2021, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед первісним кредитодавцем по сплаті відсотків за користування отриманими у кредит коштами становить 9398,94 грн. Водночас, заборгованість зі сплати комісії за обслуговування кредиту первісним кредитодавцем нарахована в сумі 14 381,06 грн (всього нараховано 23947,86 грн, з яких позичальником сплачено 9566,80 грн) (а.с.116).

Проте, як встановлено судом з додатку №1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021, якою є характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс», останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно договору №501132791 від 16.04.2019, зі сплати заборгованості по процентам в сумі 23780 грн (а.с.7-9).

Водночас, суд встановив, що означений розмір заборгованості зі сплати відповідачем відсотків згідно договору №501132791 від 16.04.2019 (23780 грн) є сукупністю розміру заборгованості зі сплати останнім відсотків за користування кредитним коштами (9398,94 грн) та розміру заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту (14381,06 грн), що розраховані первісним кредитодавцем АТ «Альфа-Банк» станом на день відступлення ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги за договором №501132791 від 16.04.2019.

Надаючи правову оцінку правомірності нарахування первісним кредитодавцем АТ «Альфа-Банк» відповідачу комісії за обслуговування кредиту в розмірі 23947,86 грн, з яких останнім сплачено 9566,80 грн (а.с.116), то суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 16.04.2019 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 16.04.2019 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 16.04.2019 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит..

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 16.04.2019 (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що п.1 оферти на укладання угоди про надання кредиту №501132791, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.04.2019 і п.1 акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №501132791, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.04.2019 передбачена необхідність внесення позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредиту від суми кредиту в розмірі 2,4% щомісячно. При цьому в договорі №501132791 від 16.04.2019 не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Альфа Банк» не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору №501132791 від 16.04.2019, тому положення договору №501132791 від 16.04.2019 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 2,4% від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування АТ «Альфа-Банк» комісії за обслуговування кредиту у формі комісійної винагороди, заборгованість позичальника за якою включена до заборгованості за відсотками, що правом вимоги перейшли від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», від ТОВ «ФК «Флексіс» до ТОВ «Вердикт Капітал» та від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що, станом на 17.01.2021, розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в межах договору №501132791 від 16.04.2019 становив 9398,94 грн, що узгоджується з даними розрахунку заборгованості, що підготовлений АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.116).

Водночас, як встановлено судом, відповідач у межах виконання договору №501132791 від 16.04.2019 сплатив первісному кредитодавцю АТ «Альфа-Банк» 9566,80 грн, які останнім були безпідставно зараховані на погашення заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту. Ця обставина підтверджується даними розрахунку заборгованості, що підготовлений АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.116).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №545/2248/17 (провадження №61-11459св19) та від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19, провадження №61-20093св19) суд касаційної інстанції зробив висновок, що сплачені відповідачем кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем заяві-анкеті підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Також у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22) суд зробив висновок, що оскільки відповідачем безпідставно здійснено зарахування сплачених позивачем сум у рахунок погашення комісії, тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Оскільки, як встановлено судом, положення договору №501132791 від 16.04.2019 щодо нарахування кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, тому суд дійшов висновку про необхідність зарахування, сплачених відповідачем коштів у сумі 9566,80 грн, що АТ «Альфа-Банк» зараховані на сплату комісії за обслуговування кредиту, на погашення відсотків за користування кредитними коштами за період з 16.04.2019 до 17.01.2021, тобто до часу укладення між ТОВ «ФК «Флексіс» та АТ «Альфа-Банк» договору факторингу №2 від 17.01.2021 (9398,94 грн) та штрафу за прострочення платежів (297,30 грн), визнавши відсутньою заборгованості зі сплати відповідачем відсотків за користування кредитними коштами станом на 17.01.2021 (оскільки 9398,94 грн менше аніж 9566,80 грн на 167,86 грн), та визначивши розмір заборгованості зі сплати штрафу в розмірі 129,44 грн (297,3 грн 167,86 грн), які правом вимоги перейшли від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», від ТОВ «ФК «Флексіс» до ТОВ «Вердикт Капітал» та від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

Також суд, визначаючи заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами станом на 17.01.2021, зважає на те, що позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту як складової заборгованості за спірним кредитним договором, відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, позивач не заявляв.

Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 12 387,28 грн (тобто, за період часу з 18.05.2021 до 09.01.2023), що нараховані позичальнику ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.64), суд зазначає про таке.

Із пунктів 2.1-2.2 договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 суд встановив, що предметом означеного правочину є те, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені основними договорами.

Право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021, строк договору №501132791 від 16.04.2019 не закінчився (діє до 16.04.2023), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_1 перейшло права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені основними договорами, то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно умов договору №501132791 від 16.04.2019 до закінчення строку його дії, тобто до 16.04.2023.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що ТОВ «Вердикт Капітал» правомірно здійснило нарахування відповідачу відсотків за користування кредитним коштами за період часу, починаючи з 18.05.2021 до 09.01.2023 включно, в сумі 12 387,28 грн (а.с.64), які правом вимоги перейшли від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 1975,38 грн (тобто, за період часу з 10.01.2023 до 15.04.2023), що нараховані позичальнику ТОВ «Коллект Центр» (а.с.65), суд зазначає про таке.

Відповідно до п.2.1 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 суд встановив, що означеного дня між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено вказаний правочин, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно розділу «Терміни, що вживаються у цьому договорі, мають наступне значення» суд встановив, що права вимоги означає належні первісному кредитору права вимоги до боржника за договором позики (кредитним договором), включаючи всі права грошової вимоги, права, що забезпечують виконання зобов`язання боржника за кредитним договором, засоби захисту прав, які доступні первісному кредитору щодо отримання загальної суми заборгованості; у той же час загальна сума заборгованості це всі невиконанні боржником грошові зобов`язання перед первісним кредитором за договором про надання фінансових послуг (договором позики, кредитним договором) (а.с.28-30).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, строк договору №501132791 від 16.04.2019 не закінчився (діє до 16.04.2023), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_1 перейшло право вимоги на всі невиконанні боржником грошові зобов`язання перед первісним кредитором за кредитним договором, то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно умов договору №501132791 від 16.04.2019, до закінчення строку його дії, тобто до 16.04.2023.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що ТОВ «Коллект Центр» правомірно здійснило нарахування відповідачу відсотків за користування кредитним коштами за період часу, починаючи з 10.01.2023 до 15.04.2023 включно, в сумі 1975,38 грн (а.с.65).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що сукупний розмір відсотків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 14 362,66 грн, а тому позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитним коштами є частково обгрунтованою і вмотивованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в розмірі 14 362,66 замість заявленого розміру 36167,28 грн.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 24000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (далі АО «Лігал Ассістанс») (а.с.52-54); 2) прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 (а.с.56-57); 3) заявки на надання юридичної допомоги № 1698 від 01.06.2026 (а.с.58); 4) витягу з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 (а.с.59).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Лігал Ассістанс» у справі щодо стягнення боргу за договором №501132791 від 16.04.2019 з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 72594,42 грн, які судом задоволені частково в розмірі 48 646,56 грн, що складає 67,01% від ціни позову (48 646,56 грн / 72594,42 грн), тому, застосувавши до спірних відносин принцип пропорційності визначення судових витрат, із відповідача на користь позивача підлягали стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 752,5 грн (25000 грн х 0,6701).

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, беручи до уваги складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АО «Лігал Ассістанс» позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0677750002 від 28.07.2026 (а.с.74).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №501132791 від 16.04.2019 обгрунтованими і задовольнив їх на суму 48 646,56 грн (34 154,46 грн заборгованості за тілом кредиту, 14 362,66 грн заборгованість за відсотками, та 129,44 заборгованість зі штрафу), що складає 67,01% від ціни позову (48 646,56 грн / 72594,42 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 784,07 грн, тобто 67,01% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,6701).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі 48 646,56 грн, з яких: 34 154,46 грн заборгованості за тілом кредиту, 14 362,66 грн заборгованість за відсотками, та 129,44 заборгованість зі штрафу. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1784,07 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 512, 513, 514, 516, 527, 530, 610, 625-628, 638, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.13, 76, 77, 80, 81, 89,133, 137, 141, 244, 247, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №501132791 від 16 квітня 2019 року в розмірі 48 646 (сорок вісім тисяч шістсот сорок шість) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок, з яких: 34 154 (тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят чотири) гривень 46 (сорок шість) копійок - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 14 362 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дві) гривні 66 (шістдесят шість) копійок сума заборгованості за нарахованими процентами, та 129 (сто двадцять дев`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки заборгованість зі сплати штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 07 (сім) копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу, а всього 4784 (чотири тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 07 (сім) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПУО: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко