Рішення № 140697469, 19.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7853/26

Номер провадження2/711/4085/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2026 року КП Черкаська служба чистоти» ЧМР звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів в розмірі 14173,72 грн, а також заборгованість за інфляційну складову боргу, три відсотки річних і судові витрати (вхідний №32725/26, а.с.1-3).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що, згідно рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради № 252 від 01.03.2011 «Про доповнення рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 № 1480 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради визначено виконавцем послуг з вивезення твердих та рідких побутових відходів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» № 1070 від 10.12.2008, виконавчий комітет Черкаської міської ради рішенням № 564 від 29.05.2015 ввів у дію рішення конкурсної комісії щодо визначення переможцем конкурсу на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у м. Черкаси, в якому визнав надавачем послуг з вивезення твердих побутових відходів КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради.

04.06.2015 між КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради та виконавчим комітетом Черкаської міської ради був укладений договір на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси. 02.03.2020 до даного договору між тими ж сторонами підписана додаткова угода № 1, відповідно до якої термін дії договору від 04.06.2015 продовжено до 31.05.2025.

На виконання вимог ст.26, 32, 33 Закону України «Про управління відходами» від 20.06.2022, рішенням Черкаської міської ради №45-14 від 15.08.2023 КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради визначене адміністратором послуги з управління побутовими відходами на території міста Черкаси та покладено обов`язок по забезпеченню функціонування муніципальної системи управління побутовими відходами.

Пунктом 24 Правил надання послуги з управління побутовими відходами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №835 від 08.08.2023 визначено, що послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, який укладається на підставі типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами відповідно до норм ст.13,14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, шляхом укладення індивідуального договору (публічний договір приєднання).

На виконання вимог Закону України «Про відходи», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначений договір опублікований на офіційному сайті Черкаської міської ради та сайті КП «Черкаська служба чистоти», тобто оприлюднений в установленому законодавством порядку.

Таким чином, позивач констатує, що договір на надання послуг з вивезення побутових відходів на території міста Черкаси є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта у формі конклюдентних дій та не висловив заперечень проти договору. Повідомлень від відповідачів про те, що ними не визнаються умови даних договорів до КП «Черкаська служба чистоти» не надходило, що, на переконання позивача, підтверджує приєднання відповідачів до публічного договору.

Як стверджує позивач, до означеного часу КП «Черкаська служба чистоти ЧМР послуги з вивезення твердих побутових відходів надавалися відповідно до договору про надання послуг з вивезення побутових відходів від 17.04.2013 та публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами 2021 року.

Нарахування за послугу з вивезення твердих побутових відходів для мешканців багатоквартирних будинків здійснювалися згідно тарифів, затверджених наступними рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради: 1) №238 від 25.02.2011 5,82 грн з однієї особи, починаючи з 01.03.2011; 2) №239 від 03.03.2015 9,18 грн з однієї особи, починаючи з 19.03.2015; 3) №1107 від 02.09.2016 9,83 грн з однієї особи, починаючи з 01.10.2016; 4) №712 від 07.07.2017 11,24 грн з однієї особи, починаючи з 01.08.2017; 5) №719 від 28.08.2018 19,04 грн з однієї особи, починаючи з 01.09.2018; 6) №685 від 19.06.2019 24,87 грн з однієї особи, починаючи з 01.07.2019; 7) №1522 від 21.12.2021 30,64 грн з однієї особи, починаючи з 01.01.2021; 8) №695 від 05.09.2022 36,88 грн з однієї особи, починаючи з 06.09.2022; 9) №416 від 27.03.2026 67,45 грн з однієї особи, починаючи з 01.04.2026.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані проживанням у квартирі АДРЕСА_1 ; особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Проте в порушення зобов`язання щодо оплати за послуги з вивезення ТПВ, відповідачі не здійснюють оплату означеної послуги, тому, за період з 01.03.2011 до 30.06.2026, виникла заборгованість перед позивачем, що складає 14 173,72 грн.

На суму заборгованості, що виникла у відповідачів перед позивачем і складає 14 173,72 грн, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 4870,01 грн та 3% річних у розмірі 1544,25 грн.

Ураховуючи вищевикладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 14 173,72 грн, а також заборгованість за інфляційну складову боргу в сумі 4870,01 грн, три відсотки річних у сумі 1544,25 грн і судові витрати в сумі 3328 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом КП Черкаська служба чистоти» ЧМР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 30 хв 17 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.28-29).

Судове засідання, що було призначене о 10 год 30 хв 17 вересня 2026 року, відкладене до 10 год 10 хв 14.10.2026 у зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.109), а також у зв`язку з надходженням до суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О. про відкладення розгляду справи (а.с.102-103).

21 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О. поданий відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого цей учасник справи позовні вимоги визнає частково в розмірі 15 518,83 грн, з яких: 12 390,27 грн сума основної заборгованості, 2408,31 грн інфляційні втрати, та 720,25 грн три відсотки річних (вхідний №40625, а.с.115-117).

Часткове визнання позовних вимог представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гребченко Р.О. обгрунтовує тим, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за період до 23 лютого 2018 року включно задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявляє відповідач ОСОБА_3 .

У цьому контексті адвокат Гребченко Р.О. звертає увагу суду на те, що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів 27.07.2026, пред`явивши позовну вимогу про стягнення заборгованості за період часу з 01.03.2011 до 30.06.2026. Проте, на переконання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О., позивачем не враховано періоди зупинення строків позовної давності, а саме: 1) карантинні обмеження: згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введеним Законом України № 540-IX від 30.03.2020), перебіг строків зупинявся на період дії карантину - з 02.04.2020 до скасування карантину (30.06.2023 за постановою Кабінету Міністрів України № 651); 2) воєнний стан: згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введеним Законом України № 2120-IX від 15.03.2022), перебіг строків зупинявся на час воєнного стану; надалі Закон України №4434-IX від 14.05.2025 виключений пункт 19 із ЦК України, внаслідок чого з 4 вересня 2025 року перебіг позовної давності було повністю відновлено.

У зв`язку з цим, адвокат Гребченко Р.О. звертає увагу суду на те, що з огляду на загальну «паузу» (зупинення строків з 02.04.2020 по 03.09.2025) та правила їх відновлення, застосуванню підлягає наступний алгоритм розрахунку перебігу строку позовної давності станом на дату подання позову (27.07.2026): 1) час, який минув до початку «паузи» (тобто до 02.04.2020), зараховується в загальний трирічний строк, а решта невикористаного строку відраховується заново починаючи з дати відновлення, тобто з 4 вересня 2025 року; 2) з моменту відновлення строків (04.09.2025) до дня подачі позову (27.07.2026) минув 1 рік 10 місяців і 23 дні або 691 день; 3) оскільки загальний строк позовної давності становить 3 роки (1095 днів), то слід відняти від нього час після відновлення: 1095 - 691 = 404 (залишок строку, який був вичерпаний до 2 квітня 2020 року); 4) таким чином до 2 квітня 2020 року в межах трирічного строку позовної давності лишилося лише 404 дні. Отже, на переконання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О., якщо відняти 404 дні назад від початку паузи (02.04.2020), то строк позовної давності, в межах якого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з вивезення ТПВ, слід відраховувати з 24 лютого 2018 року; тому, на переконання представника відповідача Знаменської Ю.О., позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.03.2011 до 23.02.2018 не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Також представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гребченко Р.О. звертає увагу суду на неправильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 до 29.12.2023 включно, оскільки не узгоджуються з положеннями підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану».

І на сам кінець, представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гребченко Р.О. звертає увагу суду на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних за липень 2026 року є помилковим, оскільки оплата основного боргу за означений період відповідачами не прострочена, а тому відсутні правові підстави застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

7 жовтня 2026 року представником позивача за довіреністю Проскурою Т.О. подані додаткові пояснення у справі, в яких цей учасник справи наголошує на тому, що інфляційні втрати і 3% річних не нараховувалися з 24.02.2022 до 29.12.2023 включно. Також представник позивача звертає увагу суду на те, що до розрахунку заборгованості за липень місяць 2026 року не були включені нарахування як інфляційних втрат, так і 3% річних (вхідний №43131, а.с.192-193).

У судове засідання 14.10.2026 о 10 год 10 хв позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 18.09.2026 о 11 год 20 хв 50 сек (а.с.111 зворот), що є належним повідомленням учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Водночас, представник позивача за довіреністю Лисенко Н.В., 14 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд», подала заяву, в якій виявила волю на розгляд справи №711/7853/26 без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала повністю і не заперечила проти ухвалення заочного рішення (вхідний №44272/26, а.с.204-205).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання 14 жовтня 2026 року о 10 год 10 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином (шляхом повідомлення про день, час та місце розгляду справи під розписку, що є належним повідомленням учасника справи про день, час та місце судового засідання в розумінні абз.2 ч.6 ст.128 ЦПК України (а.с.110)). Також у судове засідання 14.10.2026 о 10 год 10 хв не прибув і представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гребченко Р.О. і про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 18.09.2026 о 11 год 15 хв 27 сек (а.с.112 зворот), що є належним повідомленням учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання 14 жовтня 2026 року о 10 год 10 хв також не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без їх участі до суду не подали, відзиву до суду не направили.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 (а.с.1).

Згідно довідок Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №16126/22911-01-10 та 15656/21922-01-10 відповідно від 03.08.2026 та 07.08.2026, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи відповідно з 31.12.1970 та 14.04.1993 і дотепер (а.с.24,27).

У зв`язку з цим, суд 17.09.2026 здійснив направлення судової повістки про виклик у судове засідання (окремими поштовими відправленнями) на адресу реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 (а.с.113, 114).

Однак 29 вересня 2026 року означені документи були повернуті до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.190, 191).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що оператором поштового зв`язку проставлено у поштових повідомленнях відмітки про відсутність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою реєстрації їх місця проживання, беручи до уваги, що означені відповідачі не повідомили суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату (14 жовтня 2026 року), час (10 год 10 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

14 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 00 хв 19 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як представника позивача, так і представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О., висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що у 1993 році комунальне підприємство «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПУО: 03328652, вид економічної діяльності якого є, в тому числі, вантажний автомобільний транспорт (основний) та збирання безпечних відходів та оброблення та видалення безпечних відходів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.05.2026, який безпосередньо досліджений судом (а.с.4).

Згідно довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №14065/19941-01-10 від 10.07.2026, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи відповідно з 14.04.1993, 13.12.1985 та 16.12.1981 і дотепер (а.с.16).

Згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №252 від 01.03.2011 «Про доповнення рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 №1480 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м.Черкаси», КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради визначено виконавцем послуг з вивезення твердих та рідких побутових відходів (а.с.5).

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про введення в дію рішення конкурсної комісії щодо визначення переможця конкурсу на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів в м. Черкаси» №564 від 29.05.2015 введено в дію рішення конкурсної комісії (протокол від 26.05.2015 №2) щодо визначення переможцем конкурсу на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів в м. Черкаси КП «Черкаська служба чистоти»; строк, протягом якого виконавець має надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів в м. Черкаси, становить 5 років з дня укладення договору (а.с.6).

Також судом встановлено, що між КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради та виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.06.2015 укладений договір на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси (а.с.7).

02.03.2020 між тими самими сторонами підписана додаткова угода №1 до вказаного вище договору, відповідно до якої, термін дії договору на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси від 04.06.2015 продовжено до 31.05.2025 (але в будь-якому випадку до дати укладення за результатами конкурсу нового договору на поводження з побутовими відходами) (а.с.8).

Рішенням Черкаської міської ради №45-14 від 15.08.2023 «Про визначення адміністратора послуги з управління побутовими відходами та території міста Черкаси» визначено адміністратором послуги з управління побутовими відходами на території міста Черкаси КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради (а.с.9).

В офіційних друкованих засобах масової інформації: газеті «Місто» № 5 від 17.04.2013 та газеті «Черкаський край» від 15.09.2021, здійснено публікацію публічного договору про надання послуг з вивезення побутових відходів (а.с.10-11).

Із листа Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №9419/13285-01-18 від 12.05.2026, який адресований КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради, суд встановив, що відповідними рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради затверджені такі тарифи на вивезення твердих побутових відходів: 1) №238 від 25.02.2011 5,82 грн з однієї особи, починаючи з 01.03.2011; 2) №239 від 03.03.2015 9,18 грн з однієї особи, починаючи з 19.03.2015; 3) №1107 від 02.09.2016 9,83 грн з однієї особи, починаючи з 01.10.2016; 4) №712 від 07.07.2017 11,24 грн з однієї особи, починаючи з 01.08.2017; 5) №719 від 28.08.2018 19,04 грн з однієї особи, починаючи з 01.09.2018; 6) №685 від 19.06.2019 24,87 грн з однієї особи, починаючи з 01.07.2019; 7) №1522 від 21.12.2021 30,64 грн з однієї особи, починаючи з 01.01.2021; 8) №695 від 05.09.2022 36,88 грн з однієї особи, починаючи з 06.09.2022; 9) №416 від 27.03.2026 67,45 грн з однієї особи, починаючи з 01.04.2026 (а.с.12).

Згідно розрахунку заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням сум індексу інфляції, 3% річних по о/р № НОМЕР_1 суд встановив, що розмір заборгованості відповідачів перед позивачем за надану комунальну послугу, за період з 01.03.2011 до 30.06.2026, становить 14 173,72 грн, інфляційні втрати 4870,01 грн, та 3% річних 1544,25 грн (а.с.13-14).

Також, в судовому засіданні встановлено, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідачів на користь позивача вартості фактично отриманих комунальних послуг і не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) від оплати таких послуг.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон №2189), до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Серед основних зобов`язань споживача Закон №2189 визначає оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189).

Частиною 3 ст.9 Закону №2189 встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Означеним положенням Закону №2189 кореспондуються положення кодифікованого закону, а саме: ст. 67, 68 ЖК України в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Таким чином, відповідачі є споживачами комунальної послуги з вивезення побутових відходів в розумінні положень Закону №2189 та ЖК України, що їм надає КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради за вказаною вище адресою.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, станом на момент виникнення заборгованості, були і продовжують бути зареєстрованими, станом на день розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_1 , мали право на проживання у цьому об`єкті нерухомості, були споживачами комунальної послуги, що надається позивачем до вказаного будинку, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за надану послугу з вивезення побутових відходів тому, згідно з розрахунком КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради, зобов`язані сплатити заборгованість по оплаті вказаної комунальної послуги за період з 01.03.2011 до 30.06.2026 сукупно в розмірі 14 173,72 грн (а.с.13-14).

Вказаний розрахунок заборгованості зі сплати вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів є зрозумілим, чітким та об`єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачами не надано суду доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті означеної комунальної послуги, а також свого контррозрахунку заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням ними зобов`язань з оплати за отриману послугу. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач неналежно надавав означену комунальну послугу, або відповідачі відмовилися від її отримання у порядку, передбаченому законом.

З огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, які їх підтверджують, суд дійшов висновку, що позовна вимога КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості зі сплати вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів, підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що позивач є надавачем комунальної послуги з вивезення побутових відходів, ним надана відповідна послуга відповідачам як споживачам такої послуги, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та не спростовані відповідачами, а тому до стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради, підлягає заборгованість за комунальну послугу з вивезення побутових відходів у розмірі 14 173,72 грн, що сукупно утворилася за період з 01.03.2011 до 30.06.2026.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд зазначає про таке.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 4870,01 грн та 3% річних в сумі 1544,25 грн (а.с.13-14) у зв`язку з простроченням відповідачами оплати комунальної послуги.

Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані не у відповідності до означеної норми матеріального права з огляду на таке.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із зазначених рекомендацій Верховного Суду України, для визначення індексу інфляції в цілому за період прострочення, індекси інфляції за цей період перемножуються.

Виходячи з цього, інфляція нараховується на суму основного боргу, яка існувала на кінець місяця, в якому виникло прострочення і за наступні повні місяці, в яких сума боргу не була сплачена. При розрахунку інфляційних втрат для суми основного боргу, яка існувала декілька місяців, індекси інфляції за кожний повний місяць прострочення перемножуються між собою та визначаєтсья середній показник, який застосовується до суми боргу.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІ2 / 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення; <...> ІІ2 - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року№ 62-97р) вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, тому інфляційні мають розраховуватися з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 127/12820/17 (провадження № 61-17182св18), що застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням сум індексу інфляції, 3% річних по о/р № НОМЕР_1 , позивач, здійснюючи нарахування відповідачам інфляційних втрат, здійснив нарахування останніх з призми не індексування щомісячного боргу відповідачів на останній день відповідного періоду, а з призми сукупного розміру боргу відповідачів за весь час, що передує конкретному розрахунковому періоду з урахуванням місячного платежу за поточний період; крім того розрахунок позивачем індексу інфляції здійснено лише з призми встановленого індексу інфляції за один календарний місяць без множення індексів інфляції за період із моменту виникнення боргу і до часу звернення з позовом до суду, що не узгоджується з означеним вище висновком Верховного Суду щодо застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України під час визначення розміру інфляційних втрат.

У зв`язку з цим, суд відхиляє розрахунок заборгованості інфляційних втрат, що підготовлений позивачем (а.с.13-14), оскільки такий виконаний не у відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Водночас, представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О. до відзиву на позовну заяву долучено як зведений розрахунок простроченої заборгованості зі сплати відповідачами вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів, інфляційних втрат і 3% річних, так і помісячний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що виконаний у відповідності до рекомендацій Верховного Суду України (лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року№ 62-97р), а також висновку Верховного Суду щодо практики застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, що викладений у постанові від 10.06.2020 у справі № 127/12820/17 (провадження № 61-17182св18) (а.с.118, 119-183), який лишився не спростованим позивачем у процесуальний спосіб.

Водночас, суд відхиляє заперечення представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О., що викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання зі сплати вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів за липень 2026 року з огляду на таке.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням сум індексу інфляції, 3% річних по о/р № НОМЕР_1 (а.с.13-14), дійсно у графі №187 міститься інформація про нарахування позивачем відповідачам інфляційних втрат та 3% річних у липні 2026 року. Проте аналіз означеного засобу доказування дає підстави для висновку, що у графі №187 міститься нарахування позивачем відповідачам інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати ними грошового зобов`язання зі сплати вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів за червень 2026 року. Такий висновок суду грунтується на тому, що, по-перше, у стовбці «Індекс інфляції» розрахунку заборгованості відсутній конкретний розмір інфляційних втрат; по друге, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за червень 2026 року, що відображено у графі №187, виконано з призми розміру інфляційних втрат за червень 2026 року, коли мала місце дефляція у зв`язку з чим розмір інфляційних втрат має від`ємне значення: - 14,17 грн (а.с.14 зворот); по-третє, позивачем не заявлено позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати вартості відповідної комунальної послуги за липень 2026 року у зв`язку з чим у стовбці «Нараховано» графи №187 «Липень 2026 року» відсутній розмір нарахованої вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів.

Також суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О. про те, що позивачем здійснено нарахування відповідача інфляційних втрат та 3% річних у період дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану», тобто з 24.02.2022 до 29.12.2023, з огляду на таке.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану» було встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» №1405 від 29.12.2023, що набрала чинності 30.12.2023, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану викладений в такій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що у період з 24.02.2022 до 29.12.2023 включно інфляційні нарахування та проценти річних, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги надавачами комунальних послуг в м. Черкаси було заборонено.

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів з врахуванням сум індексу інфляції, 3% річних по о/р № НОМЕР_1 , позивачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану» не здійснювалося нарахування відповідачам інфляційних втрат та 3% річних у період з лютого 2022 року до грудня 2023 року включно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в розмірі, що буде визначений судом з урахуванням розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О. про застосування строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Так, згідно правового висновку щодо застосування судом позовної давності, що викладений у п.7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Як зазначалось судом в описовій частині судового рішення, представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О. у відзиві на позовну заяву заявлено про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, зокрема за період з 01.03.2011 до 23.02.2018.

Оскільки позовні вимоги позивача судом визнані як такі, що доведені, тому суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О. про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи по суті заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О. про застосування позовної давності, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3,4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а із 30 січня 2024 року перебіг такого строку було зупинено по 03 вересня 2025 року включно.

Отже, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, далі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинено по 03 вересня 2025 року включно.

Такий висновок суду щодо застосування Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України узгоджується з правовим висновком їх застосування, що викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2026 року в справі №334/4421/24 (провадження № 61-1981св26), що застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості з оплати комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів 27 липня 2026 року, пред`явивши позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати як безпосередньо комунальної послуги, так і інфляційних втрат та 3% річних за період з 1 березня 2011 року до 30 червня 2026 року включно, без урахування період з лютого 2022 року до грудня 2023 року включно.

Суд погоджується з представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О. про необхідність врахування кількості днів, що сплинули з дня відновлення дії інституту строків позовної давності (04.09.2025) до дня звернення позивача до суду з відповідним позовом (27.07.2026) з метою врахування означеної кількості днів для визначення початку відліку строку позовної давності для позивача щодо заявлених позовних вимог.

Проте суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гребченка Р.О. про те, що з моменту відновлення строків позовної давності (04.09.2025) і до дня звернення позивача до суду (27.07.2026) минув 1 рік 10 місяців і 23 дні або 691 день (абз.11 стр.3 відзиву, а.с.116), оскільки в дійсності сплинуло 327 днів або 10 місяців і 24 дні.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що початок строку позовної давності для позивача зі зверненням до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати відповідної житлово-комунальної послуги та інфляційних втрат і 3% річних слід відраховувати за 768 календарних днів до 2 квітня 2020 року (1095 днів (365 днів х 3 роки) 327 днів = 768 днів)), тобто починаючи з 26 лютого 2018 року.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які є предметом розгляду судом цивільної справи №711/7853/26, що заявлені позивачем у межах строку позовної давності, охоплюють період з 26 лютого 2018 року до 30.червня 2026 року.

Таким чином, розмір боргу, що розрахований позивачем у межах строку позовної давності, тобто у період часу з березня 2018 року до 30 червня 2026 року, за надану житлово-комунальну послугу з вивезення твердих побутових відходів, становить 12 080,50 грн (14 173,72 грн (вартість означеної послуги за період 01.01.2011 до 30.06.2026 (підтверджується стовбцем «Заборгованість, грн» графи «Всього» розрахунку заборгованості по о/р НОМЕР_1 ) 2093,22 грн (розмір заборгованості зі сплати за комунальну послугу з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.03.2011 до 01.03.2018 (підтверджується стовбцем «Заборгованість, грн» графи №86 «Лютий 2018 року» розрахунку заборгованості по о/р НОМЕР_1 )).

Саме 12 080,50 грн як вартість наданих позивачем відповідачам житлово-комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів, з врахування строку позовної давності, за період із березня 2011 року до лютого 2018 року включно, визнається судом доведеною та обгрунтованою, а тому такою, що підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Що стосується суми стягнення інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням строку позовної давності, то суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, розрахунок інфляційних втрат, що підготовлений позивачем і міститься на а.с.13-14, виконаний без дотримання рекомендацій Верховного Суду України (лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року№ 62-97р), а також висновку Верховного Суду щодо практики застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, що викладений у постанові від 10.06.2020 у справі № 127/12820/17, а тому не застосовується судом під час визначення розміру заборгованості відповідачів зі сплати інфляційних втрат.

Також судом встановлено, що частина позовних вимог (за період із березня 2011 року до лютого 2018 року включно) позивачем пред`явлена без врахування строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних, що заявлена позивачем у межах строку позовної давності, охоплює період з 26 лютого 2018 року до 30.червня 2026 року.

Крім того суд уже звертав увагу учасників справи на те, що долучений представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О. розрахунок інфляційних втрат та 3% річних виконаний з дотримання рекомендацій Верховного Суду України (лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року№ 62-97р), а також висновку Верховного Суду щодо практики застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, що викладений у постанові від 10.06.2020 у справі № 127/12820/17, який лишився не спростованим позивачем у процесуальний спосіб.

Водночас, суд також відхиляє розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що підготовлений позивачем, з підстав того, що останній виконаний не у відповідності до вартості комунальної послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, адже згідно розрахунку заборгованості (а.с.13-14), вартість означеної послуги позивачем визначена в сумі 97,32 грн, однак згідно листа Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 12.05.2026 (а.с.12), вартість означеної комунальної послуги становила 30,64 грн на одну особу або 122,56 грн на чотирьох осіб, які зареєстровані проживанням у квартирі АДРЕСА_2 . У той же час, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що підготовлений представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О., враховує вартість комунальної послуги з вивезення ТПВ за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 з призми 30,64 грн на одну особу або 122,56 грн на чотирьох осіб.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що сукупний розмір інфляційних втрат за період з березня 2018 року до червня 2026 року включно становить 2408,31 грн, а 3% річних 720,25 грн.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за комунальну послугу з вивезення твердих побутових відходів за період з березня 2018 року до червня 2026 року включно в сумі 12 080,50 грн, а також інфляційні витрати в сумі 2408,31 грн і 3% річних у розмірі 720,25 грн, а всього 15 209,06 грн. Позовні вимоги, що пред`явлені позивачем за період з 01.03.2011 до 25.02.2018 задоволенню не підлягають з підстав не дотримання позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами (строку позовної давності), про застосування наслідків спливу якого подана відповідна заява представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гребченком Р.О.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Із дослідженої платіжної інструкції №88275 від 24.07.2026 (а.с.18) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3328 грн.

Оскільки суд позовні вимоги до КП «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради визнав частково обгрунтованими, а саме: 12 080,50 грн заборгованість зі сплати за комунальну послугу з вивезення твердих побутових відходів, 2408,31 грн заборгованість за інфляційну складову боргу та 720,25 грн три відсотки річних, а всього в сумі 15 209,06 грн, що складає 73,87% від ціни позову (15 209,06 грн / 20 587,98 грн), тому з відповідачів на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню у рівних частках судовий збір в сумі 2 458,39 грн (3328 грн х 0,7387), тобто з кожного по 819,46 грн.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 та (або) відповідач ОСОБА_2 та (або) відповідач ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 541, 610, 625 ЦК України, ст.67,68 ЖК України, ст.5,7,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст.247, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів, за період з 01.03.2011 до 30.06.2026, в розмірі 12 080 (дванадцять тисяч вісімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 2408 (дві тисячі чотириста вісім) гривень 31 (тридцять одна) копійка та три відсотки річних у розмірі 720 (сімсот двадцять) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок, а всього 3128 (три тисячі сто двадцять вісім) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради в рівних частках судовий збір в сумі 2458 (дві тисячі чотириста п`ятдесят вісім) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок, тобто з кожного по 819 (вісімсот дев`ятнадцять) гривень 46 (сорок шість) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: комунальне підприємство «Черкаська служба чистоти» Черкаської міської ради, код ЄДРПУО: 03328652, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Івана Мазепи, 117.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко