Рішення № 140696793, 19.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/990/26

Провадження №2/338/988/26

19 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

18 червня 2026 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 червня 2020 року в розмірі 71 568 грн 72 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 червня 2020 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якої між сторонами виникли договірні правовідносини щодо відкриття та обслуговування банківського рахунку, використання платіжної картки та надання кредитних коштів.

Позивач зазначив, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг.

На виконання умов договору банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та внесення щомісячних мінімальних платежів.

Банк послався на те, що станом на 03 лютого 2026 року прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку із чим йому було направлено електронне повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Оскільки заборгованість погашена не була, позивач вважає, що настав строк повернення всієї суми кредитної заборгованості.

Відповідно до поданого розрахунку станом на 06 квітня 2026 року загальна заборгованість становить 71 568 грн 72 коп., з яких 63 490 грн 32 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 8 078 грн 40 коп. - пеня.

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Мєшнік К. І. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання 15 жовтня 2026 року, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статті 281 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо виникнення та виконання договірних зобов`язань

Судом установлено, що 03 червня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank».

Зі змісту підписаної анкети-заяви вбачається, що вона разом з іншими визначеними документами становить договір про надання банківських послуг.

Пунктом 3 анкети-заяви передбачено можливість установлення кредитного ліміту в сумі, зазначеній у мобільному додатку, пільговий період користування кредитними коштами до 62 днів та процентну ставку поза пільговим періодом у розмірі 3,2 відсотка на місяць.

Згідно з довідкою банку від 06 квітня 2026 року первісно, 03 червня 2020 року, відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн, а 24 листопада 2020 року його збільшено до 30 000 грн.

Надана банком виписка за рахунком містить відомості про проведення численних видаткових операцій, поповнення рахунку, здійснення переказів та використання кредитних коштів.

Отже, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг, відкриття відповідачу банківського рахунку, встановлення кредитного ліміту та фактичне використання кредитних коштів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Щодо погоджених процентів за користування кредитом

Оцінюючи вимоги позивача, суд бере до уваги, що підписана відповідачем анкета-заява від 03 червня 2020 року безпосередньо містить умову про процентну ставку за користування кредитними коштами поза пільговим періодом у розмірі 3,2 відсотка на місяць.

Отже, підстав для висновку про повну відсутність домовленості сторін щодо платності користування кредитом немає.

Додані банком Тарифи передбачають базову процентну ставку 3,1 відсотка на місяць.

Суд ураховує, що сама по собі відмінність між зазначеними ставками не свідчить про завищення кредитної заборгованості, оскільки ставка, наведена у доданих Тарифах, є нижчою за ставку, визначену у підписаній анкеті-заяві.

Разом із тим правомірність застосування конкретної ставки у відповідний період та визначення бази її нарахування підлягають оцінці з урахуванням змісту договору і фактичних операцій за рахунком.

Суд зазначає, що проценти за правомірне користування кредитом необхідно відмежовувати від процентів та інших платежів, які за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

Щодо банківського розрахунку та складових заборгованості

Позивач визначив загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 63 490 грн 32 коп.

На підтвердження зазначеної суми банком надано розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за рахунком відповідача.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд ураховує, що виписка за банківським рахунком є документом, який відображає рух коштів і здійснені за рахунком операції, а тому може підтверджувати обставини використання кредитних коштів та їх погашення.

Водночас зазначений документ підлягає оцінці в сукупності з умовами кредитного договору, розрахунком заборгованості та іншими доказами.

Із виписки вбачається, що залишок заборгованості формувався внаслідок здійснення відповідачем видаткових операцій, внесення коштів на рахунок, проведення платежів за розстрочками, списання процентів та інших банківських платежів.

Суд ураховує, що встановлений кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн визначає розмір доступного кредитування, проте сам по собі не є безумовним обмеженням загальної суми грошового зобов`язання, яке може включати належно погоджені та правомірно нараховані проценти й інші платежі.

Отже, сам факт перевищення залишком заборгованості первісно встановленого кредитного ліміту не свідчить про відсутність зобов`язання у відповідній частині.

Водночас таке перевищення не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правові підстави його формування.

Суд установив, що в загальному залишку заборгованості банком обліковані окремі штрафні платежі, нараховані під час дії воєнного стану.

Зокрема, виписка відображає списання штрафів 01 листопада 2025 року в розмірі 50 грн, 01 грудня 2025 року - 100 грн, 01 січня 2026 року - 100 грн та 01 лютого 2026 року - 100 грн.

Загальна сума зазначених штрафних списань становить 350 грн.

Ці платежі за своєю правовою природою є санкціями за порушення строків виконання кредитних зобов`язань, тому підлягають оцінці з урахуванням установлених законодавством обмежень відповідальності позичальника.

Щодо строку виконання кредитного зобов`язання

Судом установлено, що відповідно до підписаної відповідачем анкети-заяви від 03 червня 2020 року сторонами погоджено пільговий період користування кредитними коштами тривалістю до 62 днів, а також обов`язок позичальника здійснювати погашення кредитної заборгованості відповідно до умов договору.

При цьому пільговий період користування кредитними коштами не є тотожним строку дії кредитного договору чи строку повернення всієї суми кредиту. Закінчення такого періоду саме по собі не припиняє кредитних правовідносин та не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати погоджені сторонами проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами, у разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних процентів.

Особливості реалізації зазначеного права у правовідносинах споживчого кредитування визначені статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Із поданих позивачем матеріалів убачається, що відповідач систематично порушував строки внесення обов`язкових щомісячних платежів, а станом на 03 лютого 2026 року прострочення виконання відповідного зобов`язання перевищило 90 днів.

У зв`язку із цим банк, керуючись умовами договору, 03 лютого 2026 року направив відповідачу через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення кредитних зобов`язань та необхідність погашення заборгованості.

Суд ураховує, що договірні правовідносини сторін передбачали використання дистанційних каналів банківського обслуговування, у тому числі мобільного додатку. Тому електронна форма повідомлення сама по собі не свідчить про неналежність способу пред`явлення кредитодавцем відповідної вимоги.

Водночас відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, обставин прострочення виконання кредитних зобов`язань не спростував та доказів погашення заборгованості суду не надав.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем строків здійснення обов`язкових платежів за кредитним договором, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України є підставою для виникнення у кредитодавця права вимагати дострокового повернення залишку кредиту.

Разом із тим реалізація цього права та настання строку виконання вимоги про повернення всієї суми заборгованості визначаються з урахуванням положень статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо одержання споживачем відповідного повідомлення та закінчення встановленого законом строку його виконання.

Оскільки відповідач у встановлений законом строк порушення умов кредитного договору не усунув, заборгованість не погасив, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту настав, а отже, кредитодавець набув права на судове стягнення непогашеного залишку кредитної заборгованості в доведеному розмірі.

Щодо пені та штрафів

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за таким договором.

Нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року неустойка за прострочення виконання кредитного зобов`язання підлягає списанню кредитодавцем.

Із розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 8 078 грн 40 коп. сформована за прострочення кредитних зобов`язань у 2026 році.

Отже, вимоги про її стягнення суперечать установленим законодавством обмеженням відповідальності позичальника та задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідні обмеження поширюються на штрафи, обліковані в складі іншої заборгованості, незалежно від способу їх відображення в банківському обліку.

Зміна облікової класифікації штрафного платежу або його включення до загального залишку кредитної заборгованості не змінює правової природи такого платежу.

Тому враховуючи наявність в непогашеному залишку штрафних списань на загальну суму 350 грн зазначені суми також не підлягають стягненню.

Висновки суду

Оцінивши докази в їх сукупності, суд установив факт укладення між сторонами кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та доказів на спростування обставин використання кредиту і здійснення банківських операцій.

Водночас така процесуальна поведінка відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити законність та обґрунтованість заявлених вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 078 грн 40 коп. задоволенню не підлягають з огляду на встановлені законом обмеження відповідальності позичальника за прострочення кредитного зобов`язання під час дії воєнного стану.

Крім того, у загальному залишку заборгованості відображені окремі штрафні списання на суму 350 грн. Враховуючи наявність доказів підтвердження їх збереження у складі непогашеної заборгованості зазначена сума підлягає виключенню із заявленого до стягнення залишку.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як установлено судом, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 71 568 грн 72 коп., з яких суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 63 140 грн 32 коп., що становить 88,22 % від загального розміру заявлених позовних вимог. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 8 428 грн 40 коп., що становить 11,78 %, судом відмовлено.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 56465116764 від 28 травня 2026 року.

З огляду на часткове задоволення позову та відповідно до принципу пропорційності розподілу судових витрат, передбаченого статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 348 грн 86 коп., визначеному пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 червня 2020 року в розмірі 63 140 (шістдесят три тисячі сто сорок) гривень 32 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 348 (дві тисячі триста сорок вісім) гривень 86 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення, з урахуванням передбачених ЦПК України особливостей обчислення строку апеляційного оскарження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя??????