Рішення № 140695286, 19.10.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 279/4082/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Директор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що знаходиться в м. Київ по вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521 звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №7654724 від 05.03.2024 у розмірі 52978, 00 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн..

Мотивує тим, що 05.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №7654724, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 13000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків 2,2% в день. 27.01.2025 було укладено договір №27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №7654724. Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним договором. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплачує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 52978,00 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 24.10.2025 представнику позивача Сердійчук Я.Я. відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить залишити позовну заяву без задоволення, зазначив, що з 26.04.2024 відповідач є діючим військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією витягу з військового квитка, копією посвідчення учасника бойових дій та довідкою військової частини НОМЕР_1 , тому просить застосувати до нього п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що сума даної вимоги є дуже завищеною, не достатньо обгрунтованою, не відповідає складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі, зазначила, що відповідач має статус військовослужбовця та посилається на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються військовослужбовцям, які, зокрема, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову. Відповідач не повідомляв ні первісних кредиторів, ні позивача про набуття ним статусу військовослужбовця. Позивач дізнався про дану обставину лише під час розгляду даної справи з наданих відповідачем документів. На момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. Крім того, відповідач проходить військову службу з 26.04.2024, а відсотки нараховувались, зокрема і за період до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, а саме з 05.03.2024 по 25.04.2024 у розмірі 5434,00 грн.. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача зазначає, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише його особистою думкою. Отже, такі твердження є припущеннями.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором, повністю підтримує ті доводи та міркування які зазначені у відзиві на позовну заяву. В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а такох критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц). Вищевказаний спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, вважає, що сума даної вимоги є дуже завищеною та не достатньо обґрунтованою, а тому не відповідає складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 05.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №7654724 про надання споживчого кредиту, 06.03.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору №7654724 про надання споживчого кредиту від 05.03.2024, які підписані останнім із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6093, відповідно до яких встановлена загальна сума кредиту в розмірі 13000,00 грн., строк кредиту 360 днів, процентна ставка стандартна становить 2,2% в день, що підтверджується копіями: договору про надання споживчого кредиту, додатковою угоду до договору про надання споживчого кредиту та паспортом споживчого кредиту.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало умови договору про надання споживчого кредиту та перерахувало кошти ОСОБА_1 05.03.2024 та 06.03.2024 в загальному розмірі 13000,00 грн., відповідно до ID транзакції №№ 43221978 та 43234665, відповідно, про що свідчить лист ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від 12.03.2025 №69/3.

27.01.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №7654724, що підтверджується копією витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 та актом прийому-передачі реєстру боржників від 27.01.2025, в якому зазначено, що загальна сума простроченої заборгованості складає 47268834,89 грн..

Відповідно до копії платіжної інструкції №0491440000 від 27.01.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перерахувало на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 1829738,94 грн.. Призначення платежу: оплата згідно Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025.

Копія реєстру боржників до договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 підтверджує, що в реєстрі прав вимоги значиться ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №7654724.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Щодо стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, суд зазначає наступне.

Як видно із розрахунку заборгованість за Договором №7654724 про надання споживчого кредиту та додатковою угодою до Договору №7654724 про надання споживчого кредиту складає 52978,00 грн., з яких: 13000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 33748,00 грн. заборгованість по відсотках, 6230,00 грн. заборгованість за пенею.

Як видно із доданих до відзиву на позовну заяву доказів відповідач з 26.04.2024 є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями військового квитка серії НОМЕР_2 , копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 № 9/1/108.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави, відтак, проценти за користування кредитом починаючи з 26.04.2024 підлягають списанню з відповідача, проте, відсотки за користування кредитом, які нараховані за період з 05.03.2024 по 25.04.2024 у розмірі 5434,00 грн. слід стягнути з останнього.

Також, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 року від 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та востаннє продовжено Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026 строком на 90 діб.

Як видно із матеріалів справи кредитний договір №7654724 про надання споживчого кредиту був укладений 05.03.2024, додаткова угода до Договору №7654724 про надання споживчого кредиту була укладена 06.03.2024, то відповідно пеня у розмірі 6230,00 грн. підлягає списанню.

Враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором,суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з нього заборгованості за договором Договором №7654724 про надання споживчого кредиту від 05.03.2024 та додатковою угодою від 06.03.2024 до Договору №7654724 про надання споживчого кредиту в сумі 18434,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 13000,00 грн. та заборгованості за відсотками 5434,00 грн..

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., які у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 842,75 грн..

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

З матеріалів справи видно, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , що підтверджується заявкою на надання юридичної допомоги № 1201 від 01.05.2025, договором № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги, прайс-листом АО «Лігал Ассістанс» та витягом з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, вартість надання юридичної допомоги склала 16000,00 грн..

На підставі викладеного та беручи до уваги те, що представник відповідача заперечує щодо задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки її розмір 16000 грн. є непропорційним обсягу та складності виконаних адвокатом дій у даній справі, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» з відповідача витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5566,40 грн. (18434,00 грн. (задоволені позовні вимоги) х 100% : 52978,00 грн. (заявлені позовні вимоги) = 34,79% (процент задоволених позовних вимог), 16000,00 грн. (загальні судові витрати) х 34,79% : 100% = 5566,40 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 141, 258, 263, 265, 274-279, 354-355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 514, 526, 610-612, 625, 626, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що знаходиться в м. Київ по вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, (код ЄДРПОУ: 42640371), заборгованість за Договором №7654724 від 05.03.2024 у розмірі 18434,00 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що знаходиться в м. Київ по вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, (код ЄДРПОУ: 42640371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 842,75 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5566,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч