Рішення № 140695287, 19.10.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3015/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овруч цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором , -

В С Т А Н О В И В:

Директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що знаходиться в м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, через систему «Електронний суд» звернулася із позовом до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором № 100734155 від 16.09.2021 у розмірі 50635,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн..

Мотивуючи тим, що 16.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір №100734155 про споживчий кредит, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 6500,00 грн., на строк 30 днів, проценти за користування кредитом становлять 4875,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100734155. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект центр» укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за вказаним договором. Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договорами, внаслідок чого перед позивачем у нього існує заборгованість в загальному розмірі 50635,00 грн..

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву залишити без задоволення. Також просить суд при прийнятті рішення врахувати загальні строки позовної давності звернення до суду, оскільки відповідно до відомості наданої позивачем про щоденні нарахування процентів та погашення боргу слідує, що остання оплата мала відбутись - 15.12.2021 року, а з позовом позивач звернувся до суду тільки - 11.08.2025 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності в 3 роки, що є підставою для відмови у позові відповідно до ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України. Просить суд врахувати той факт, що з 09.10.2019 він є діючим військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією витягу з військового квитка та копією посвідчення учасника бойових дій, тому просить застосувати до нього п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Щодо строку позовної давності зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому воєнного стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Щодо статусу військовослужбовця зазначає, що про своє право на отримання пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач надав до суду копію військового квитка від 29.10.2019 року та копію посвідчення УБД від 16.01.2024. Однак, позивач не вважає надані відповідачем докази такими, що підтверджують право відповідача на застосування пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вищевказаною нормою закону дійсно встановлено пільги військовослужбовцям певної категорії. Однак, Національний банк України своїм листом №14-0005/45819 від 14.06.2024 року надав роз`яснення Асоціації українських банків, відповідно до якого вищевказана пільга зазначеним категоріям військовослужбовців надається на весь час їх призову (проходження військової служби), а також їх дружинам (чоловікам), на підставі наступного переліку документів: посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу (в залежності від військового звання військовослужбовця); довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40; витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду; для дружин (чоловіків) військовослужбовця, додається також свідоцтво про шлюб. Відповідачем не було надано повний перелік документів, які згідно норм діючого законодавства підтверджують право відповідача на застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Важливим є період, за який не здійснюється нарахування неустойки (штраф, пеня) та процентів за користування кредитом, а саме: для військовослужбовців, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Згідно роз`яснень Національного банку України від 14.06.2024р. вих. № 14 0005/45882 щодо практичних аспектів реалізації вимог законодавства, в доповнення до №14-0005/41125 від 28.05.2024р., вбачається, що пільги військовослужбовцям, а також їх дружинам (чоловікам), які перебувають на інших видах військової служби (окрім як за мобілізацією), відповідна пільга таким військовослужбовцям надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. З наданих відповідачем документів видно, що останній є учасником бойових дій з 16.01.2024, тобто на момент укладення кредитного договору відповідач не набув цього статусу і на нього не розповсюджувались пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, всі нарахування здійснені кредитором до 23.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення, оголошення воєнного стану та набуття відповідачем статусу УБД. Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір №100734155 про споживчий кредит, відповідно до умов якого розмір кредиту становить 6500,00 грн., кредит надано на строк 30 днів, з 16.09.2021 по 16.10.2021, проценти за користування кредитом становлять 4875,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Комісія за надання кредиту 1235,00 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово, що підтверджується копіями: анкети-заяви на кредит; довідки про ідентифікацію; договором про споживчий кредит від 16.09.2021 (індивідуальної частини); паспортом споживчого кредиту.

Відповідно до копії квитанції про електронний переказ коштів «LIQPAY» від 16.09.2021 кошти згідно договору №100734155 були перераховані у розмірі 6500,00 грн. на картку № НОМЕР_1 .

29.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100734155.

Відповідно до платіжного доручення № 0316900000 від 30.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснено оплату згідно договору факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021 на суму 1647008,45 грн..

Заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за договором №100734155 станом на 10.01.2023 становить 50635,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №100734155.

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» має непогашені грошові зобов`язання, які виникли, зокрема, на підставі Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 на суму 5312491,59 грн..

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

У відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати до нього пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та звільнити від сплати процентів за користування кредитом, оскільки він є діючим військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до правової позиції п. 74 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) «У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники».

З наданих відповідачем доказів вбачається, що останній є військовослужбовцем та учасником бойових дій з 16.01.2024, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 29.10.2019 та посвідченням серії НОМЕР_3 від 16.01.2024, проте матеріали справи не містять відповідних документів, визначених листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Надана відповідачем копія посвідчення УБД є документом, що може підтверджувати наявність у останнього статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 16.01.2024) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій, відтак, пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до відповідача у даній справі не застосовуються.

Відповідно до розрахунку та реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100734155 становить 50635,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 6500,00 грн., заборгованість за відсотками 44135,00 грн..

Однак, враховуючи, що строк кредитування за договором №100734155 був погоджений сторонами на 30 днів, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку кредитування, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, тому розмір відсотків підлягає перерахуванню.

Відтак, розмір відсотків відповідно до умов договору №100734155 становить 4875,00 грн. за період з 16.09.2021 по 16.10.2021, виходячи з розрахунку: 6500,00 грн. (тіло кредиту) х 2,5% (процентна ставка) х 30 днів (строк кредитування) = 4875,00 грн..

Враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з нього заборгованості за договором №100734155 від 16.09.2021 в сумі 11375,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 6500,00 грн. та заборгованості за відсотками 4875,00 грн..

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд врахувати строки позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено та діяв на момент звернення до суду з позовною заявою.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (чинного станом на час виникнення правовідносин) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності у вказаних правовідносинах не сплив.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 544,07 грн..

Щодо вимог директора ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить стягнути з відповідача 16 000 грн. витрат на правову допомогу, та на підтвердження вказаних витрат надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-лист на послуги АО «ЛігалАссістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 535 від 01.07.2025, в якій зазначено, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в особі директора Ткаченко М.М., замовляє надання правових (юридичних) послуг у АО «ЛігалАссістанс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , витяг з акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025, в якому зазначено, що вартість наданих послуг становить 16000,00 грн., а саме: «надання усної послуги з вивчення документів» (2 години) 4000,00 грн. та «складання позовної заяви» (4 години) - 12000,00 грн..

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3593,60 грн. (11375,00 грн. (задоволені позовні вимоги) х 100% : 50635,00 грн. (заявлені позовні вимоги) =22,46 % (процент задоволених позовних вимог), 16000,00 грн. (загальні судові витрати) х 22,46% : 100% = 3593,60 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 141, 258, 263, 265, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 514, 526, 530, 610-612, 625, 626, 1077, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що знаходиться в м. Київ по вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, (код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за Договором № 100734155 від 16.09.2021 у розмірі 11375,00 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що знаходиться в м. Київ по вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, (код ЄДРПОУ: 44276926) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 544,07 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3593,60 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч