Рішення № 140695002, 19.10.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/661/26

провадження № 2/166/496/26

категорія: 71

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 року сел. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Свистун О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заєць Н.П.,

прокурора Шудрук Т.Ю.,

представника позивача Колєснік Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області,

установив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Колєснік Н.В. звернулася в суд із позовною заявою, в якій зазначила, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 2018 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 . Спільне життя між подружжям не склалося: шлюб між ними рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 11.07.2022 розірвано.

Після розірвання шлюбу дитина сторін проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його утриманні.

Відповідачка проживає окремо, не має постійного місця проживання, участі у вихованні житини не бере, матеріальної допомоги не надає, життям дитини не цікавиться. Із двох років дитину виховує виключно батько, дитина стосунків із матір`ю не підтримує.

Між батьком і дитиною склалися добрі, довірливі стосунки. Позивач забезпечив належні умови для проживання, навчання та розвитку дочки. Згідно із наданою закладом освіти довідкою батько дитини забезпечує її повноцінний і гармонійний розвиток, тоді як мати за період навчання дитини не підтримувала контактів із класним керівником та вчителями, жодного разу не цікавилася успішністю та поведінкою дитини.

З часу окремого проживання відповідачка не вживає жодних заходів для встановлення контакту з дочкою, свідомо не виходить на зв`язок, не цікавиться її життям, станом здоров`я та результатами навчання, не спілкується з педагогами і не бере участі у шкільному житті дитини.

Відповідачка не забезпечує дитину належним харчуванням, доглядом, матеріальною підтримкою, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для нормального психоемоційного розвитку, не сприяє її навчанню та вихованню, що свідчить про повне самоусунення від батьківських функцій та створює умови, які не відповідають найкращим інтересам дитини. Така поведінка має тривалий і системний характер. На думку представника, вказані обставини свідчать про байдуже ставлення відповідачки до дитини та мають негативний вплив на її психоемоційний стан, оскільки дочка позбавлена належного материнського піклування, підтримки та уваги.

Уважає, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що згідно із ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 22.04.26 суд відкрив загальне позовне провадження, призначив підготовче судове засідання на 22.05.26, зобов`язав орган опіки та піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області надати висновок щодо розв`язання спору. Суд згідно з ухвалою від 15.06.26 закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 10.07.26. У судовому розгляді в зв`язку із знеструмленням приміщення суду оголошено перерву до 27.07.26. У зв`язку із зверненням до органу ДРАЦСу про витребування акта про зміну прізвища відповідачки оголошено перерву до 12.08.26. Судовий розгляд 12 серпня 2026 року відкладено у зв`язку із перебуванням головуючого в нарадчій кімнаті в кримінальному провадженні із утримуваним під вартою обвинуваченим, а 13 серпня 2026 року - у зв`язку із залучення до участі в розгляді справи прокурора на підставі відповідного Закону, який набрав чинності 05.08.26.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у заяві.

Позивач пояснив, що відколи дочці виповнилося два з половиною роки вона проживає із ним. За час спільного проживання із відповідачкою він систематично виїжджав на сезонні роботи, дружина з дитиною в той час їхала до своїх батьків. Декілька разів він їх забирав до себе додому, де він проживає із своїми батьками. Згодом вони розлучилися. Відтоді відповідачка зникла із життя дитини. ОСОБА_3 приходила до дочки на четвертий і п`ятий її день народження. Тоді вона бачила дочку востаннє, тоді ж принесла востаннє їй подарунок. Відтоді дитину зі святами не вітає, подарунків не передає, в школу не навідується, її навчанням не цікавиться. Відповідачка вдруге одружилася, у новому шлюбі в неї народилася дочка. Із того часу участі у вихованні й утриманні ОСОБА_6 мати зовсім не бере. Дитину доглядає її бабуся та він. ОСОБА_3 один раз чи двічі телефонує до його матері - бабусі дитини, питає про дочку, просить надіслати її фотографії. Раніше надіслати фото дитини просила в нього. Дочка спілкуватися з матір`ю не бажає. У трирічному віці запитувала про те, де мама, він казав, що поїхала до бабусі, зараз про це не питає. Загалом відповідачка, проживаючи із дитиною, доглядала за нею добре, шкідливих звичок не мала. Вважає, що відповідка не може створити їй належних умов для проживання через відсутність доходів. Він мобілізований, із позовом звернувся аби, у разі загибелі, бабуся дитини могла оформити над нею опіку.

Прокурор висловила думку про безпідставність позову, мотивуючи тим, що відповідачка намагається підтримувати зв`язок із дитиною, остання до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків не притягувалася. Нечасте спілкування матері з дитиною, окреме їх проживання не є достатніми для застосування щодо ОСОБА_3 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Відповідачка про наявність порушеної щодо неї справи обізнана. У телефонному режимі ОСОБА_3 повідомила, що в засідання 15 червня 2026 року з`явитися не змогла, бо зайнята на роботі, однак на запитання помічника судді про її позицію щодо спору зв`язок перервала. Судові повістки про виклик неодноразово повернуто без вручення за відсутністю адресата. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачка вважається такою, що належним чином повідомлена про судові засідання.

Представник органу опіки й піклування Самарівської сільської ради в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив справу розглянути за відсутності представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про таке.

За правилами статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складовусімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) § 47, рішення у справі «Хант протии України» (Hunt v.Ukraine), § 49).

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, необхідно з однієї сторони розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а з іншого - дослідити питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини на спілкування з батьком із врахуванням, при цьому, як найкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав матері, батька дитини. Так, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (пункт 2 частини першої).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готуватиїї до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєїдитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.Зазначені фактори, як коженокремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відв ихованнядитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише тоді, коли самі батьки не бажають та не вживають жодних дій для відновлення й покращення стосунків із неповнолітніми дітьми.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: - у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; - у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Такі висновки узгоджуються із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18.

Судом установлено, документально підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Самарівської сільської ради Ратнівського району Волинської області 18.07.2019 (а.с.13), що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Ратнівський районний суд Волинської області рішенням від 11.07.2022 (а.с.12) розірвав шлюб між сторонами.

Згідно із витягом з реєстру територіальної громади від 25.01.2022 (а.с.14) місце проживання ОСОБА_5 із 26 листопада 2010 року зареєстроване у АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 (а.с.8).

Як вбачається із акта Самарівської сільської ради від 02.04.2026 ОСОБА_1 проживає із дочкою ОСОБА_7 , яка перебуває на його утриманні. Мама дитини ОСОБА_3 проживає окремо, участі у вихованні дочки не бере, фінансової допомоги не надає, дитиною не цікавиться. Вихованням та утриманням дитини займається її батько ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №42 від 10.04.26 (а.с. 19), виданої Самарівським ліцеєм імені Петра Штика, ОСОБА_4 з 01 вересня 2025 року навчається у цьому ліцеї, тато бере активну участь у вихованні дочки, забезпечує її гармонійний та повноцінний розвиток. За період навчання дитини в 1 класі мама не підтримувала контакту із класоводом, успішністю та поведінкою жодного разу не цікавилася.

На підставі усного звернення ОСОБА_1 комісія Самарівської сільської ради 16 квітня 2026 року (акт, а.с.20) обстежила житлово-побутові умови проживання дитини, в ході чого установила, що в сім`ї створені хороші умови, дитина забезпечена усім необхідним, у достатній кількості одягом, продуктами харчування, канцелярією. Мама дівчинки залишила її на виховання батька і бабусі, коли дитині виповнився один рік і сім місяців. Мати дуже рідко телефонує, дитина по відеозв`язку спідкуватися із матір`ю не бажає. Зі слів бабусі дівчинки, її мама фінансово не допомагає, уникає виконання батьківських обов`язків.

Із актового запису про шлюб №126 від 30.11.2022 суд установив, що ОСОБА_3 одружилася, її прізвише після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 , матір позивача, пояснила, що відповідачка вкрай рідко цікавиться дочкою: приблизно двічі на місяць телефонує до неї, запитує про дитину, просить скинути фото з нею. Відповідачка після розлучення поїхала на сезонні роботи, повернувшись, забрала чотирирічну ОСОБА_4 до себе, однак через тиждень привезла до батька і залишила її. Визнала, що відповідачка, як матір, за дитиною доглядала добре. Їй невідомо, чому вона не бажає виховувати і доглядати за дитиною далі. Припускає, що через недостатність коштів. Зі слів відповідачки, батько і вона (свідок) дитину доглянуть краще. Востаннє дитину відповідачка бачила два роки тому, їй нічого не привозила, лише на день народження плаття та набір фломастерів. У школу ОСОБА_2 не навідується, успіхами дочки не цікавиться. Відповідачка повідомила, що постійного житла не має, періодично змінює житло, справитися із двома дітьми в таких умовах не зможе.

Свідок ОСОБА_13 , сусідка позивача, пояснила, що відповідачку в селі протягом останніх трьох років не бачила. Їй відомо, що ОСОБА_3 приїжджала у с. Самари до місцевої цілительки, однак до дочки не навідалася. Відповідачку охарактеризувала як нетурботливу матір, яка, зі слів матері позивача, залишала дитину, а сама йшла до подруг. Неодноразово відповідачка із дитиною залишала будинок чоловіка, згодом поверталася. Зі слів матері позивача, відповідачка інколи телефонує до неї запитати про дитину. Їй відомо, що три роки тому відповідачка із новим чоловіком та молодшою дитиною приїжджала до ОСОБА_6 на день народження, дитина дивилася на матір як на сторонню особу. ОСОБА_3 дитину матеріально не утримує, лише привозила їй іграшки молодшої дочки. На її думку, відповідачка малозабезпечена, тому вона (мати дитини) вважає, що життя дочки з батьком буде кращим, ніж із нею.

Суд заслухав думку малолітньої дитини ОСОБА_5 у присутності представника служби в справах дітей. Дитина повідомила, що мама до неї приходила давно. Через це вона на неї ображена, тому не хоче з нею спілкуватися, коли вона до неї дзвонить. Зазначила, що її годує, одягає бабуся і тато, вони з нею граються, з ними вона хоче жити далі.

Суд, оцінюючи досліджені докази, дійшов переконання про те, що відповідачка неналежно виконує свої батьківські обов`язки з виховання та утримання дочки ОСОБА_6 . Проте навіть таке самоусунення від виховання та утримання малолітньої дитини впродовж тривалого часу не свідчить про те, що матір повністю відсутня у її житті. Так, із пояснень позивача, а також свідка - його матері, самої дитини суд установив, що відповідачка періодично телефонує до бабусі дитини, питає про її життя і здоров`я, просить надіслати її фото, інколи приносила дочці незначні подарунки. І позивач, і його матір - бабуся дитини вважають, що така поведінка ОСОБА_2 зумовлена її малозабезпечністю та складними умовами життя.

На думку суду, тяжкий матеріальний стан відповідачки не знімає з неї відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Однак навіть за цих умов достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_2 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав суд не вбачає.

Відповідачка не має шкідливих звичок, відомості про притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності відсутні.

Загалом досліджені судом докази свідчать про те, що матір остаточно не втратила інтерес до дитини, певною мірою цікавиться її життям. Відтак існує реальний шанс зміни її поведінки щодо дочки, що безперечно відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Виконавчий комітет Самарівської сільської ради рішенням від 28.05.26 №5/1 затвердив висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її дочки ОСОБА_5 .. Висновок мотивований тим, що натепер, за відсутності батька ОСОБА_1 , який мобілізований до лав ЗСУ, дитину виховує дідусь і бабуся. Зі слів батьків позивача мама дівчинки ОСОБА_3 залишила дитину на тривалий період, коли останній не виповнилося ще і двох років, вона могла залишити дитину на декілька місяців, приїхати на декілька днів, пізніше частота відвідування стала ще рідшою. Зі слів батьків позивача, мати дитини впродовж кількох років змінювала місце проживання і жила з різними чоловіками у навколишніх селах, хоч була зареєстрована із ними. Як повідомила бабуся дитини (мати позивача), ОСОБА_3 рідко телефонує до своєї дочки, не бачила її більше двох років. Батько самостійно виховує дочку і забезпечує усім необхідним. На момент обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 був відсутній. У будинку тепло, чисто, достатня кількість одягу і взуття, іграшок, продуктів харчування. У телефонному режимі ОСОБА_3 виразила членам комісії свою готовність добровільно відмовитися від батьківських прав щодо ОСОБА_6 , оскільки, з її слів, вона не може допомагати своїй дочці ні фізично, ні матеріально, не здатна її виховувати.

Після дослідження доводів сторін та матеріалів справи суд переконаний, що згаданий вище висновок Самарівської сільської ради прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого висновку та рішення.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у контексті діючого законодавства, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7,164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання яких необхідна участь обох батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідачку батьківських прав.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ураховуючи відмову в позові, витрати зі сплати судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючисьст.ст. 10-13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.7, 164 СК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

представник позивача: Колєснік Наталія Василівна , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

відповідачка: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Самарівська сільська рада Ковельського району Волинської області - вул. Соборна, 26 с. Самари Ковельського району Волинської області, ЄДРПОУ 04334655,

прокурор Ковельської окружної прокуратури Шудрук Тетяна Юріївна, вул. Шевченка, 7 м. Ковель Волинської області, ЄДРПОУ Волинської обласної прокуратури 02909915.

Дата проголошення повного рішення 19 жовтня 2026 року о 16 год 30 хв.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун