Рішення № 140691259, 16.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7521/26

Провадження № 2/466/4520/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

18 серпня 2026 року, позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1955608 від 14.12.2024 року у розмірі 50 504,92 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 14 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1955608 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 18 500 грн , строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Договором встановлено стандартну фіксовану процентну ставку у розмірі 1 відсотка на день та передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки 0,95 відсотка на день за умови виконання позичальником визначених договором зобов`язань. Періодичність сплати процентів становила кожні 30 днів.

Крім того, умовами договору передбачено відповідальність позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено шляхом акцепту відповідачем пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зокрема, 14.12.2024, о 10 год 29 хв 23 с , на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який зазначений відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, було направлено одноразовий ідентифікатор P368, який о 10 год 29 хв 31 с , введено у відповідному розділі інформаційної системи, чим здійснено акцепт запропонованих умов кредитування.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 18 500 грн на платіжну картку, зазначену під час оформлення кредиту.

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано документ ТОВ «ПЕЙТЕК» від 25.02.2026 № 20260224-3516, який містить відомості про здійснення відповідної платіжної операції.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, допускав прострочення сплати обов`язкових платежів, здійснював часткові погашення заборгованості, однак у повному обсязі кредит та проценти не повернув.

Зокрема, останній платіж у розмірі 5 365,01 грн відображено в розрахунку заборгованості 08.08.2025.

24 лютого 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-6/26, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу, до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1955608 від 14.12.2024. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором загальна сума боргу становить 50 504,92 грн, з яких: 18 499,92 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 22 755,00 грн - заборгованість за процентами; 9 250,00 грн - неустойка. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі та судові витрати.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

06 жовтня 2026 року представником відповідача, адвокатом Кірюшиним А.А., подано відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , а також факту отримання останнім кредитних коштів. Зокрема, сторона відповідача заперечує факт реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця, створення особистого кабінету, отримання пропозиції щодо укладення кредитного договору, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання договору. Крім того, представник відповідача звертає увагу на відсутність у наданій копії кредитного договору кваліфікованого електронного підпису кредитодавця, ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу електронного документа та зазначає про можливість внесення змін до електронного документа у форматі PDF. У зв`язку з зазначеним представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог та заявив клопотання про витребування оригіналу електронного кредитного договору і перевірку обставин його укладення.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , та його представник в судове засідання не з`явились, у поданому відзиві просили суд проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або у листах, якими обмінялися сторони.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору шляхом направлення пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною. Відповідно до статті 12 зазначеного Закону електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір № 1955608 від 14.12.2024 містить персональні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , умови надання кредиту, його розмір, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Із наданих матеріалів вбачається, що під час оформлення кредиту використовувалися ідентифікаційні дані відповідача, а акцепт умов договору здійснено шляхом введення одноразового ідентифікатора P368, надісланого на зазначений при реєстрації номер мобільного телефону.

Відомості щодо направлення та використання зазначеного ідентифікатора узгоджуються з датою укладення договору та подальшим здійсненням платіжної операції з перерахування кредитних коштів.

При цьому суд враховує, що наявність персональних даних відповідача у кредитному договорі, не є безумовним доказом його підписання, однак підлягає оцінці у взаємному зв`язку з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано документ ТОВ «ПЕЙТЕК» від 25.02.2026 № 20260224-3516, який містить відомості про успішне здійснення 14.12.2024 платіжної операції з перерахування 18 500 грн на платіжну картку, зазначену при оформленні кредиту.

Зазначений документ містить реквізити платіжної операції, що дозволяють співвіднести її з кредитним договором № 1955608 від 14.12.2024.

Суд враховує, що ТОВ «ПЕЙТЕК» виступало надавачем платіжних послуг, залученим для здійснення переказу кредитних коштів, а тому здійснення переказу через відповідного надавача платіжних послуг не свідчить про невиконання первісним кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту.

Доводи відповідача про те, що зазначений документ не підтверджує перерахування коштів за конкретним кредитним договором, суд оцінює критично, оскільки реквізити платіжної операції узгоджуються з даними договору, датою його укладення та сумою наданого кредиту.

Крім того, істотне значення для оцінки спірних правовідносин має подальша поведінка позичальника.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення кредитного договору здійснювалися часткові платежі на погашення кредитних зобов`язань, зокрема 08.08.2025 відображено платіж у розмірі 5 365,01 грн.

Суд бере до уваги, що часткове виконання грошового зобов`язання, за умови встановлення його здійснення боржником або за його згодою, може свідчити про визнання існування відповідних договірних правовідносин.

Таким чином, оцінюючи відомості про електронне підписання договору, зазначені у ньому персональні дані, документи про перерахування кредитних коштів, а також відомості про подальші часткові погашення у їх сукупності, суд доходить висновку, що надані позивачем докази є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою щодо виникнення кредитних правовідносин між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Аналізуючи доводи представника відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору в електронній формі, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про електронну комерцію».

Так, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 висловлено правову позицію щодо юридичної сили електронного договору, укладеного з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до зазначеного підходу електронний договір, укладений із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а обставини його укладення підлягають встановленню на підставі сукупності наданих сторонами доказів.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2026 року у справі № 583/5039/25 досліджувалося питання доказування факту укладення електронного кредитного договору з використанням одноразового ідентифікатора. При вирішенні спорів цієї категорії істотне значення мають відомості щодо направлення та використання одноразового ідентифікатора, погодження позичальником істотних умов кредитування, а також інші докази, які підтверджують виникнення та виконання кредитних правовідносин.

Водночас суд бере до уваги посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, у якій наголошено на необхідності перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного договору, зокрема у випадку, коли сторона заперечує факт його укладення та ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

Разом із тим зазначені правові висновки не свідчать про те, що лише заперечення відповідачем факту укладення електронного договору або посилання на технічну можливість редагування електронного документа є безумовною підставою для висновку про його неукладення.

Суд оцінює не лише копію кредитного договору, а й відомості про здійснення електронної ідентифікації позичальника, використання одноразового ідентифікатора P368, наявність у договорі персональних та ідентифікаційних даних відповідача, підтвердження перерахування кредитних коштів у розмірі 18 500 грн на платіжну картку, зазначену під час оформлення кредиту, а також відомості про здійснення часткових платежів на погашення заборгованості.

Зазначені обставини у своїй сукупності узгоджуються між собою та підтверджують виникнення кредитних правовідносин на умовах, викладених у кредитному договорі № 1955608 від 14 грудня 2024 року.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору не спростовують сукупності наданих позивачем доказів, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів недоведеності факту виникнення кредитних правовідносин.

При цьому заперечення відповідача щодо неукладення договору оцінюються судом не ізольовано, а з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин справи.

Щодо клопотання представника відповідача про витребування оригіналу електронного кредитного договору суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати оригінал електронного доказу. Водночас зазначена норма передбачає необхідність оцінки судом обґрунтованості сумнівів щодо відповідності поданої копії оригіналу. У цій справі суд враховує не лише зміст поданого електронного договору, а й сукупність інших доказів, зокрема відомості про використання одноразового ідентифікатора, збіг ідентифікаційних даних позичальника, документ надавача платіжних послуг про перерахування кредитних коштів та відомості про подальші часткові погашення заборгованості. Зазначені докази взаємно узгоджуються щодо дати укладення договору, його номера, суми кредитування та виконання договірних зобов`язань. За наведених обставин суд не встановив достатніх підстав для висновку про невідповідність поданої копії електронного договору його оригіналу, а тому, враховуючи достатність наявних доказів для встановлення обставин справи, доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування оригіналу електронного кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом встановлено, що 24.02.2026 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-6/26.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, право грошової вимоги за кредитним договором № 1955608 від 14.12.2024 щодо ОСОБА_1 передано ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Таким чином, позивач набув право вимоги за зазначеним кредитним договором у межах прав, які належали первісному кредитодавцю.

Перевіряючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, суд виходить із наступного.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 18 500 грн строком на 360 днів.

Умовами договору встановлено стандартну процентну ставку 1 відсоток на день та знижену процентну ставку 0,95 відсотка на день за визначених договором умов.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що при визначенні розміру боргу кредитодавцем враховано здійснені протягом строку кредитування часткові платежі.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становить 18 499,92 грн.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за процентами, відповідно до якого їх непогашений залишок становить 22 755 грн.

Зазначена сума сформована з урахуванням установленої договором процентної ставки, періодів користування кредитними коштами та здійснених часткових платежів.

За стандартною процентною ставкою 1 відсоток на день розмір процентів за користування кредитом у сумі 18 500 грн становить 185 грн за один день.

Наявний у матеріалах справи розрахунок свідчить про те, що нарахування процентів здійснювалося в межах погодженого сторонами строку кредитування, а заявлена до стягнення сума не включає процентів, нарахованих після завершення строку дії кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів за користування кредитними коштами в розмірі та порядку, визначених договором.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Відтак, заявлена позивачем заборгованість за процентами сформована в межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому підстав для відмови у їх стягненні з мотивів нарахування після закінчення строку кредитування судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 18 499,92 грн та за процентами в розмірі 22 755 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 9 250 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання або невиконання відповідних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що кредитний договір між первісним кредитодавцем та відповідачем укладено 14.12.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Заявлена позивачем неустойка в розмірі 9 250 грн нарахована у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, відповідні штрафні санкції підпадають під дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який встановлює звільнення позичальника від обов`язку їх сплати.

Наведена норма має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від того, чи передбачено відповідальність у вигляді штрафу умовами кредитного договору.

При цьому відступлення права вимоги новому кредитору не змінює правового режиму відповідного зобов`язання та не створює для нового кредитора права вимагати сплати штрафних санкцій, від обов`язку сплати яких позичальника звільнено законом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у частині стягнення неустойки в розмірі 9 250 грн задоволенню не підлягають.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи, досліджених доказів та наведених норм матеріального права, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1955608 від 14.12.2024 у загальному розмірі 41 254,92 грн, з яких 18 499,92 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 22 755 грн- заборгованість за процентами.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 100, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд ,

ухвалив:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1955608 від 14 грудня 2024 року в загальному розмірі 41 254,92грн. (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят чотири гривні 92 копійки, з яких: 18 499, 92 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 22 755 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. Є. Зима