Рішення № 140681543, 15.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1125/26

Провадження №2/338/1071/26

15 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.

секретаря судового засідання Остапишин І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

07 липня 2026 року представник позивача АТ "Ідея Банк" Гук М.І. звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом АТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на загальну суму 109 208 грн 41 коп. та судових витрат.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 травня 2025 року згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на інтернет-сторінці банку в розділі "Архів публічних договорів" за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4e6d870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b, між банком та ОСОБА_1 укладено Угоду № С-107-011299493-25-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Також, укладаючи кредитний договір, сторони погодили, що клієнт ознайомлений з умовами договору, затвердженого розпорядженням банку, з усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за адресою www.ideabank.ua, роз`яснені йому, зрозумілі та з якими він цілком згідний (п. 4 Угоди).

Згідно з кредитним договором відповідачка отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії за відкритим поточним рахунком НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачці. Процентна ставка за користування кредитом становить 72% річних (протягом пільгового періоду - 0,01% річних на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою банківської платіжної картки у торговельно-сервісній мережі та Інтернеті, зняття готівки, безготівкового переказу), є фіксованою протягом усього строку дії Угоди та може бути змінена за погодженням сторін у порядку, визначеному Угодою. Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту протягом дії Угоди становить 72% річних, процентна ставка за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) - 48% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000 грн, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, - 80 000 грн.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується випискою за поточним рахунком.

Станом на дату подання позовної заяви відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором строк та не сплатила нараховані проценти, комісію й інші платежі за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Як зазначає позивач, останній платіж (поповнення поточного рахунку) здійснено

21 листопада 2025 року. Отже, станом на 09 червня 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 109 208 грн 41 коп., з яких: прострочений борг - 79 619 грн

16 коп., прострочені проценти - 29 589 грн 25 коп., які слід стягнути з відповідачки.

Процесуальні дії у справі, заяви і клопотання, позиція відповідача.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача АТ "Ідея Банк" в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

26 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" представник відповідачки - адвокат Вардзєлова О.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідачка при підписанні заяви була ознайомлена та погодилася саме з тією редакцією Умов та Тарифів, яку позивач додає до позовної заяви, і що вони містять істотні умови щодо нарахованих процентів, комісій чи штрафних санкцій, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17; доданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, з якого неможливо визначити період та розмір нарахувань, їх відповідність умовам договору та черговість зарахування платежів; нараховані проценти в сумі 29 589 грн 25 коп. створюють для споживача надмірний фінансовий тягар, а умови договору є несправедливими в розумінні ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Також представник відповідачки просила розгляд справи проводити без участі відповідачки та її представника.

01 жовтня 2026 року представник позивача Заставна О.В. подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відзиву. Зазначила, що відповідачка, підписавши Угоду, Згоду фізичної особи - клієнта банку та Паспорт споживчого кредиту, приєдналася до про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, чинній на момент укладення договору, а умови кредитування (тип кредиту, розмір кредитної лінії, процентна ставка тощо) викладені у власноручно підписаній відповідачкою Угоді; виписка за рахунком є належним доказом руху коштів; відповідачка контррозрахунку не надала; розмір процентів погоджений сторонами, а денна процентна ставка не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування". До відповіді на відзив позивач долучив детальний розрахунок заборгованості станом на 09 червня 2026 року та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, у відзиві просили розглядати справу за їх відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Фактичні обставини, які встановив суд, зміст спірних правовідносин, застосовані норми права.

Судом встановлено, що 29 травня 2025 року між позивачем АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки № С-107-011299493-25-980, якою відповідачка акцептувала публічну пропозицію АТ "Ідея Банк" про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб), що затверджений розпорядженням банку, з усіма змінами та доповненнями до нього, чинна редакція якого розміщена в загальнодоступному місці в банку та на його сайті (п. 4.2 Угоди).

Згідно з п. 2 Угоди клієнт надає Заяву про відкриття поточного рахунку у гривні на своє ім`я ОСОБА_1 в АТ "Ідея Банк" в рамках продукту "Кредитна картка "Card Blanche White+" із оформленням до Рахунку електронного платіжного засобу у вигляді банківської платіжної картки, а Банк відкриває Клієнту в рамках банківського продукту "Кредитна картка " ІНФОРМАЦІЯ_1 " банківський поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися з використанням банківської платіжної картки, оформляє до Рахунку та надає у користування банківської платіжної картки.

Відповідно до п. 3 Угоди банк надає клієнту кредитні кошти на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії до рахунку та здійснює платежі клієнта з рахунку на умовах повернення, строковості та платності, а саме: максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000 грн зі строком дії 12 місяців з автоматичною пролонгацією необмежену кількість разів на строк 12 місяців за відсутності заперечень сторін щодо пролонгації; про відмову в пролонгації банк повідомляє клієнта не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії кредитної лінії (п. 3.1 Угоди).

Розмір кредитної лінії на дату укладення Угоди становить 80 000 грн і може бути змінений у межах максимального розміру за ініціативою кожної зі сторін з дотриманням вимог про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п. 3.2 Угоди).

Процентна ставка за користування Кредитом становить 72% річних, є фіксованою протягом усього строку дії Угоди; проценти нараховуються за методом "факт-факт" на суму заборгованості, сформовану станом на кінець кожного календарного дня, та виставляються до сплати в останній робочий день поточного розрахункового періоду; нарахування процентів припиняється з настанням терміну повернення заборгованості за Кредитною лінією (п. 3.3.1 Угоди). Процентна ставка на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 72% річних (п. 3.3.2 Угоди).

Пільгова процентна ставка становить 0,01% річних протягом пільгового періоду на заборгованість, що виникла внаслідок здійснення безготівкової оплати за допомогою банківської платіжної картки у торговельно-сервісній мережі та мережі Інтернет, зняття готівки, безготівкового переказу. Пільговий період триває з дня першої операції, яка відповідає умовам застосування пільгової процентної ставки, до дня повного погашення всієї заборгованості, але не більше 33 днів. Якщо вся сума заборгованості за Кредитною лінією не погашена до кінця дії пільгового періоду, то пільгова процентна ставка не застосовується та на наступний календарний день після закінчення дії пільгового періоду здійснюється перерахунок процентів за фіксованою процентною ставкою (п. 3.3.4 Угоди).

Строк кредитування становить 12 місяців від дня зарахування кредиту на поточний рахунок клієнта, строк повернення заборгованості за кредитом дорівнює строку кредитування (п. 1, п. 3.4 Угоди). Розрахункові періоди тривають з 2-го числа поточного місяця по 1-ше число (включно) наступного місяця; платіжний період починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, і триває до дня закінчення поточного розрахункового періоду (п. 1 Угоди). Повернення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку не пізніше останнього робочого дня платіжного періоду в розмірі, не меншому за обов`язковий мінімальний платіж, який становить 7% від суми заборгованості станом на розрахунковий день і сплачується щомісячно (п. 3.5, 3.6 Угоди).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 107,05% річних, загальні витрати за кредитом - 56 234,28 грн, денна процентна ставка - 0,19258%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 136 234,28 грн (п. 3.7 Угоди). За користування рахунком та надання платіжних послуг клієнт сплачує банку комісії згідно з чинними тарифами банку (п. 3.8 Угоди).

Пунктом 11 Угоди передбачено право банку у будь-який момент вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, у тому числі у випадку прострочення грошових зобов`язань за Угодою щонайменше на один календарний місяць. Така вимога надсилається клієнту не пізніше ніж за 30 календарних днів до настання строку виконання зобов`язань за такою вимогою. У разі надіслання банком вимоги про дострокове повернення заборгованості строк кредитування є завершеним, термін повернення кредиту та виконання інших грошових зобов`язань за Угодою є таким, що настав.

Згідно з п. 20 Угоди повідомлення сторін, у тому числі вимоги банку, вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані листом через поштове відділення зв`язку, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними в Угоді адресами сторін чи за адресами, зміненими відповідно до Угоди; при цьому сторони вважаються повідомленими належним чином (такими, що отримали повідомлення в день здачі його до установи зв`язку) навіть при неотриманні листа за наявності відмітки поштового відділення зв`язку про його відправлення на вказану в Угоді адресу чи на адресу, змінену відповідно до її умов.

Листування щодо рахунку та Угоди відповідачка просила надсилати за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона підтвердила і як адресу свого проживання (п. 21, 22 Угоди). Про зміну адреси для листування клієнт зобов`язався письмово повідомляти банк не пізніше 3 банківських днів з дати такої зміни (п. 4.3 Угоди).

Пунктом 15 Угоди встановлено штраф за кожен факт порушення строку сплати мінімального платежу в розмірі 100 грн.

Угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки № С-107-011299493-25-980 від 29 травня 2025 року власноруч підписано ОСОБА_1 на кожній сторінці, що свідчить про ознайомлення відповідачки з її умовами.

Паспорт споживчого кредиту "Кредитна картка "Card Blanche White+", що надається споживачу до укладення договору, підписаний відповідачкою 29 травня 2025 року, містить інформацію про умови кредитування, які ідентичні істотним умовам Угоди: тип кредиту - кредитна лінія, ліміт - 80 000 грн, строк кредитування - 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації, процентна ставка - 72% річних (пільгова - 0,01% річних), тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом - 56 234,28 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 136 234,28 грн, реальна річна процентна ставка - 107,05%, розмір обов`язкового мінімального платежу - 7%, штраф - 100 грн за кожен факт порушення строку сплати мінімального платежу, а також право банку вимагати повного повернення суми кредиту.

Також відповідачкою власноручно підписано 29 травня 2025 року Згоду фізичної особи - клієнта банку, пунктом 4 якої вона акцептувала Публічну пропозицію про приєднання до про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також надала згоду на обробку персональних даних.

Фактичне використання відповідачкою ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується випискою по рахунку клієнта-фізичної особи НОМЕР_1 , сформованою 10 червня 2026 року, яка відображає операції за рахунком з 29 травня 2025 року по 09 червня 2026 року.

З наданої виписки вбачається, що в період з 15 червня по 21 листопада 2025 року відповідачка здійснювала за рахунок кредитних коштів перекази на картки, оплату товарів і послуг, а в період з 22 липня по 10 листопада 2025 року частково вносила кошти на погашення заборгованості, всього 188 500 грн. Останнє погашення здійснено 10 листопада 2025 року в сумі 600 грн, яке зараховано в погашення процентів; операція 21 листопада 2025 року є списанням коштів за операцію купівлі в сумі 26 грн 87 коп., а не платежем на погашення боргу. Після 10 листопада 2025 року кошти на погашення заборгованості не вносилися.

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором С-107-011299493-25-980 від 29 травня 2025 року вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 09 червня 2026 року становить 109 208 грн 41 коп., з яких: прострочений борг

79 619 грн 16 коп., прострочені проценти 29 589 грн 25 коп.

До відповіді на відзив позивач долучив детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 09 червня 2026 року, у якому щоденно відображено операції за рахунком, базу нарахування, процентну ставку, суми нарахованих та погашених процентів, виникнення простроченої заборгованості, нарахування та списання штрафів. У цьому розрахунку строк дії договору зазначено з 29 травня 2025 року по 29 травня 2027 року.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується випискою за рахунком ОСОБА_1 .

Відповідачка не вносила обов`язкових мінімальних платежів, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість за кредитом і процентами, що підтверджується випискою за рахунком та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 09 червня 2026 року.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору банк склав вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02 квітня 2026 року вих. № 12.4.2/С-107-011299493-25-980, у якій визначив заборгованість станом на 02 квітня 2026 року в сумі 109 608 грн

41 коп. (основний борг - 76 339 грн 43 коп., прострочений борг - 3 279 грн 73 коп., прострочені проценти - 24 563 грн 63 коп., строкові проценти - 5 025 грн 62 коп., інші штрафні санкції - 400 грн) та, посилаючись на умови кредитного договору і ст. 1050 ЦК України, вимагав протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня надіслання вимоги достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачці повідомлено, що в разі непогашення заборгованості в тридцятиденний строк з дня надіслання вимоги банк має право здійснити стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно зі списком згрупованих поштових відправлень форми 103 "№3 вимога картка квітень 2026" та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" вимогу направлено відповідачці

13 квітня 2026 року рекомендованим листом (поштове відправлення № R067138417708) за адресою: АДРЕСА_2 . Повідомлення про вручення цього поштового відправлення чи інших доказів отримання відповідачкою вимоги, а також опису вкладення до листа матеріали справи не містять.

За змістом статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право, якщо це передбачено договором про споживчий кредит, вимагати дострокового повернення споживчого кредиту в повному обсязі; про таку затримку кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені; якщо протягом 30 календарних днів з дня одержання вимоги споживач усуне порушення, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України "Про споживче кредитування", є нікчемними (ч. 5 ст. 12 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі

№444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України; після цього права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За змістом пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит банком, позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання, а нараховані такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Зі змісту Угоди про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки

№ С-107-011299493-25-980 від 29 травня 2025 року видно, що банк відкрив відповідачці ОСОБА_1 банківський рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, та оформив до рахунку банківської платіжної картки. Розмір кредитної лінії на дату укладення Угоди становив 80 000 грн і міг бути змінений у межах максимального розміру за ініціативою кожної зі сторін з дотриманням вимог про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 72% річних. Відповідно до договору клієнт зобов`язаний повертати суми несанкціонованої заборгованості (технічного овердрафту) та сплачувати проценти за користування такою заборгованістю згідно з чинними тарифами банку та про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідачка уклала кредитний договір, погодила його умови, підписала його та отримала кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини за договором про споживчий кредит, укладеним шляхом приєднання відповідачки до про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ст. 634 ЦК України) та підписання нею індивідуальних умов кредитування - Угоди та Паспорта споживчого кредиту.

Щодо доводів представника відповідачки про недоведеність погодження відповідачкою Умов та Тарифів банку суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 виснувала, що Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи, які не містять підпису позичальника і не визнаються ним, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а тому умови щодо сплати процентів і неустойки, не викладені в документі, підписаному позичальником, не можна вважати погодженими, водночас банк має право вимагати повернення фактично отриманих і не повернутих позичальником кредитних коштів.

На відміну від обставин справи № 342/180/17, у цій справі розмір кредитної лінії, строк кредитування, розмір і тип процентної ставки (72% річних, фіксована), пільгова процентна ставка та умови її застосування, процентна ставка на прострочену суму кредиту, розмір обов`язкового мінімального платежу, розмір штрафу, право банку вимагати дострокового повернення кредиту, реальна річна та денна процентні ставки визначені безпосередньо в Угоді та Паспорті споживчого кредиту, підписаних відповідачкою власноручно. Відповідачка факт підписання цих документів, отримання кредитних коштів та здійснення операцій за рахунком не заперечувала. Позивач не заявляє вимог про стягнення неустойки чи комісій як окремих складових заборгованості, а проценти нараховані виключно за ставкою, погодженою у підписаній відповідачкою Угоді.

За таких обставин посилання представника відповідачки на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 є безпідставним.

Щодо доводів про неможливість перевірити розрахунок заборгованості суд зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 338/75/16-ц, суд зобов`язаний дослідити наданий кредитором розрахунок заборгованості та перевірити його складові. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, які підтверджують рух коштів за конкретним рахунком (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц).

Детальний розрахунок, поданий позивачем у відповідь на доводи відзиву, не містить нових обставин, а деталізує суму, заявлену в позові та обчислену на підставі виписки за рахунком, поданої разом із позовною заявою. Суд дослідив виписку за рахунком, довідку-розрахунок та детальний розрахунок у їх сукупності та встановив таке.

У період з 15 червня по 21 листопада 2025 року за рахунок кредитних коштів здійснено платіжні операції (перекази на картки, оплата товарів і послуг та плата за платіжні операції) на загальну суму 259 380 грн 77 коп. Із внесених відповідачкою 188 500 грн банк зарахував

8 738 грн 39 коп. у погашення процентів, строк сплати яких настав, а 179 761 грн 61 коп. - на погашення тіла кредиту, на погашення штрафів кошти не спрямовувалися, що відповідає черговості, встановленій ст. 534 ЦК України. Отже, неповернута сума кредиту становить

79 619 грн 16 коп. (259 380,77 - 179 761,61), що відповідає загальній сумі заборгованості за тілом кредиту, заявленій позивачем до стягнення як прострочений борг. Відповідачка жодної з операцій, відображених у виписці, не оспорювала, контррозрахунку не надала.

Проценти нараховувалися щоденно за формулою: сума заборгованості на кінець дня х 72% : 365. Протягом двох пільгових періодів (з 15 червня по 17 липня 2025 року та з

01 вересня по 03 жовтня 2025 року, по 33 дні) застосовувалася пільгова ставка 0,01% річних, однак, оскільки заборгованість не була погашена в повному обсязі до закінчення цих періодів, банк відповідно до п. 3.3.4 Угоди здійснив перерахунок процентів за ставкою 72% річних, донарахувавши 3 400 грн 62 коп. та 2 152 грн 93 коп. відповідно. Перевіркою встановлено, що щоденні суми процентів, суми донарахувань за пільгові періоди та щомісячні суми нарахувань, відображені у виписці, арифметично відповідають наведеній формулі та умовам Угоди. Усього нараховано процентів 38 327 грн 64 коп. (38 044 грн 98 коп. - на строкову заборгованість та 282 грн 66 коп. - на прострочену частину кредиту, нараховані за тією самою ставкою 72% річних, тобто не є підвищеними процентами чи санкцією), з яких сплачено 8 738 грн 39 коп. Отже, заборгованість за процентами становить 29 589 грн 25 коп. (38 327,64 - 8 738,39).

Нарахування процентів банк здійснював по 02 квітня 2026 року включно, а 03 квітня 2026 року відніс усю суму кредиту на прострочену заборгованість. Нараховані відповідно до п. 15 Угоди штрафи за несвоєчасну сплату обов`язкового мінімального платежу (01 січня,

01 лютого, 01 березня та 01 квітня 2026 року по 100 грн, всього 400 грн) банк 05 червня 2026 року списав, до складу позовних вимог вони не включені, що відповідає пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Вимог на підставі ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Доводи представника відповідачки про надмірність процентів та несправедливість умов договору суд відхиляє. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України проценти є платою за користування кредитом, їх розмір встановлюється договором. Процентна ставка 72% річних, денна процентна ставка 0,19258%, реальна річна процентна ставка 107,05% та орієнтовна загальна вартість кредиту були доведені до відома відповідачки до укладення договору в Паспорті споживчого кредиту та в Угоді, підписаних нею, і денна процентна ставка не перевищує граничного розміру 1%, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування". Розмір заборгованості за процентами зумовлений використанням кредитних коштів у межах майже всього ліміту та тривалим невиконанням відповідачкою зобов`язань з повернення кредиту, а не змістом умов договору. Представник відповідачки не зазначила, яка саме умова договору є несправедливою, і не навела обставин, які свідчили б про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Щодо вимоги про стягнення всієї суми кредиту суд зазначає таке.

Відповідачка після 10 листопада 2025 року обов`язкових мінімальних платежів не вносила, прострочена заборгованість за процентами виникла 01 грудня 2025 року, а за тілом кредиту - з 01 січня 2026 року, тобто затримка сплати перевищила один календарний місяць. Право банку вимагати в такому разі дострокового повернення кредиту передбачене п. 11 Угоди.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", яка є спеціальною нормою щодо ч. 2 ст. 1050 ЦК України і спрямована на захист прав споживача, обов`язок споживача повернути кредит достроково виникає лише за умови, що кредитодавець письмово повідомив його про затримку сплати із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку їх здійснення, а споживач протягом 30 календарних днів з дня одержання такої вимоги, порушення не усунув. Якщо порушення усунуто в цей строк, вимога кредитодавця втрачає чинність. Отже, одержання споживачем вимоги є юридичним фактом, з яким закон пов`язує початок перебігу тридцятиденного строку і, відповідно, виникнення у споживача обов`язку повернути кредит достроково.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, застосовуючи положення ч. 10 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), положення якої за змістом відтворено в ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", дійшла висновку, що в разі недотримання кредитодавцем передбаченого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кредит, а звернення кредитодавця до суду з позовом не замінює визначеного законом порядку, та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з позичальника лише простроченої заборгованості.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17, у якій суд погодився зі стягненням лише простроченої заборгованості через відсутність доказів направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту та її отримання, і від 10 січня 2024 року у справі № 278/1646/15-ц, у якій зазначено, що порушення порядку направлення вимоги про дострокове повернення кредиту не може мати наслідком покладення на позичальника тягаря дострокового погашення кредиту.

На підтвердження направлення вимоги позивач надав лише список згрупованих поштових відправлень форми 103 і фіскальний чек, які підтверджують відправлення

13 квітня 2026 року рекомендованого листа на ім`я відповідачки. Доказів вручення цього листа відповідачці (повідомлення про вручення, довідки оператора поштового зв`язку) позивач не надав, як і опису вкладення, з якого можна було б встановити зміст листа. Також, відповідачка у відзиві обставини отримання вимоги не визнавала. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України обов`язок довести обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі настання строку повернення всієї суми кредиту, покладається на позивача.

Умова п. 20 Угоди, за якою сторона вважається повідомленою належним чином навіть при неотриманні листа, до спірних правовідносин не застосована, вона стосується лише листів, надісланих за адресою, зазначеною в Угоді, або за адресою, зміненою відповідно до її умов та суперечить вимогам ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" в частині обов`язку кредитодавця повідомити споживача про таку затримку у сплаті кредиту із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Також судом встановлено, що вимогу направлено не за адресою для листування, визначеною в п. 21 Угоди ( АДРЕСА_3 ), а за іншою адресою ( АДРЕСА_4 ), при цьому доказів повідомлення відповідачкою банку про зміну адреси для листування в порядку п. 4.3 Угоди матеріали справи не містять.

Не може бути покладено в основу рішення і положення п. 11 Угоди, згідно з яким у разі надіслання банком вимоги про дострокове повернення заборгованості строк кредитування є завершеним, а термін повернення кредиту - таким, що настав. Ця умова пов`язує настання строку повернення всієї суми кредиту із самим лише фактом надіслання вимоги, незалежно від її одержання споживачем та від його права протягом 30 календарних днів з дня одержання вимоги усунути порушення, з чим ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" пов`язує втрату вимогою чинності. Отже, у цій частині умова п. 11 Угоди обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими зазначеним Законом, і відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону є нікчемною, що в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України не потребує визнання її недійсною судом і згідно зі ст. 217 ЦК України не впливає на чинність інших умов Угоди. З тих самих підстав не відповідає закону і визначення у вимозі від 02 квітня 2026 року тридцятиденного строку з дня надіслання, а не з дня одержання вимоги.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 1050 ЦК України суд не бере до уваги, оскільки для договорів про споживчий кредит порядок реалізації кредитодавцем права вимагати дострокового повернення кредиту врегульовано спеціальною нормою ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", а звернення до суду з позовом не замінює цього порядку.

Не настав на час звернення до суду і строк повернення кредиту у зв`язку із закінченням строку кредитування. Відповідно до п. 3.1 Угоди строк дії кредитної лінії автоматично пролонгується на 12 місяців за відсутності заперечень сторін, а про відмову в пролонгації банк повідомляє клієнта не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитної лінії. Доказів повідомлення відповідачки про відмову в пролонгації позивач не надав, а в детальному розрахунку зазначив строк дії договору по 29 травня 2027 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів виникнення в нього права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а отже, стягненню підлягає лише заборгованість, строк сплати якої настав.

Прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 3 279 грн 73 коп. і складається з несплачених частин кредиту, що входили до обов`язкових мінімальних платежів: 872 грн

79 коп. (01 січня 2026 року), 645 грн 11 коп. (01 лютого 2026 року), 652 грн 83 коп.

(01 березня 2026 року) та 1 109 грн (01 квітня 2026 року), що підтверджується випискою за рахунком, детальним розрахунком та вимогою від 02 квітня 2026 року.

Решта заборгованості за тілом кредиту в сумі 76 339 грн 43 коп., яку банк 03 квітня 2026 року відніс на прострочену, є строковою, тому в її стягненні слід відмовити, що не позбавляє позивача права вимагати її повернення після настання строку виконання цього зобов`язання.

Разом з тим заборгованість за процентами в сумі 29 589 грн 25 коп. підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі. Проценти є платою за користування кредитом

(ч. 1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України) і нараховуються протягом строку кредитування на всю суму фактично отриманого та неповернутого кредиту, а не лише на його прострочену частину. Оскільки строк кредитування не закінчився, вимога про дострокове повернення кредиту в установленому законом порядку не пред`явлена, право банку на нарахування процентів за користування кредитом у спірний період не припинялося.

Заявлена до стягнення сума процентів нарахована за період з 01 вересня 2025 року по

02 квітня 2026 року включно за ставкою 72% річних на фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту, який у цей період становив від 2 040 грн до 79 946 грн 01 коп., а з

21 листопада 2025 року по 02 квітня 2026 року - 79 619 грн 16 коп. (з 01 січня 2026 року - разом зі строковою та простроченою частинами), з урахуванням донарахування за пільговий період з 01 вересня по 03 жовтня 2025 року. За цей період нараховано 30 189 грн 53 коп. процентів, з яких відповідачка сплатила 600 грн 28 коп. (01 листопада 2025 року - 0 грн 28 коп.,

10 листопада 2025 року - 600 грн).

Відповідно до п. 3.3.1 Угоди проценти виставляються до сплати в останній робочий день поточного розрахункового періоду і підлягають сплаті в межах платіжного періоду, який триває до дня закінчення наступного розрахункового періоду (п. 1, 3.5, 3.6 Угоди). Станом на 02 квітня 2026 року прострочені проценти становили 24 563 грн 63 коп., а решта процентів, нарахованих по 02 квітня 2026 року (5 025 грн 62 коп.), підлягала сплаті не пізніше 01 червня 2026 року. Отже, строк сплати всієї заявленої суми процентів настав до часу звернення позивача до суду.

Отже, позовні вимоги АТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково та з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 09 червня 2026 року в розмірі 32 868 грн 98 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом складає

3 279 грн 73 коп., заборгованість за процентами - 29 589 грн 25 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення 76 339 грн 43 коп. строкової заборгованості за кредитом слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі

2 662 грн 40 коп.

Ціна позову визначена позивачем у сумі 109 208 грн 41 коп.

Оскільки судом позов задоволено частково на суму 32 868 грн 98 коп., що становить 30,10% заявлених вимог (32868,98х100/109208,41), то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 801 грн

38 коп. (2662,40х30,10/100).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки № С-107-011299493-25-980 від 29 травня 2025 року станом на 09 червня 2026 року в розмірі 32 868 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 98 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 3 279 грн 73 коп., заборгованість за процентами - 29 589 грн

25 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" судовий збір у розмірі 801 (вісімсот одна) грн 38 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Акціонерне товариство "Ідея Банк", юридична адреса: 79008, Львівська обл., м. Львів, вул. Валова, буд. 11, код ЄДРПОУ 19390819.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Л.Я. Рибка