Рішення № 140681413, 05.10.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/1413/26

Номер провадження 2/184/1160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гукової Р.М.,

за участю секретаря судових засідань Бринзи Л.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника органу опіки та піклування Башмакової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі органу опіки та піклування: Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини. Сторони з 07.08.2018р. по 10.09.2025р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони не проживають разом, не мають спільного побуту та спільного бюджету сім`ї. Дитина проживає постійно разом з матір`ю і фактично перебуває тільки на її утриманні. Відповідач не надає позивачу ніякої постійної матеріальної допомоги на утримання сина. У 2022 році через повномасштабне вторгнення рф позивач була змушена разом із своїм сином, заради забезпечення його безпеки, виїхати за кордон, до Німеччини, де проживає і на даний час. Там вона отримала офіційний дозвіл на проживання, оформлена як отримувач соціальних послуг, має житло, яке орендує, син відвідує навчальний заклад. За цей тривалий період з боку відповідача не було жодної матеріальної допомоги на утримання дитини. Протягом всього минулого часу дитина не має зареєстрованого постійного місця проживання в Україні внаслідок відсутності згоди відповідача на реєстрацію постійного проживання дитини разом з матір`ю, з огляду на що наявні підстави для визначення місця проживання дитини з матір`ю згідно ст..161 СК України, оскільки відповідач проти цього заперечує. Крім того, позивач просить стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026р. суддею прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено вищевказану справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та повідомили, що батько разом із позивачем не проживає , не цікавиться життям та здоров`ям дитини, лише інколи телефонує, проте фактично заперечує проти проживання дитини з матір`ю, оскільки не надає згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 за місцем мешкання його матері. Дитина проживає з матір`ю та перебуває на повному утриманні позивача, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, що є підставою для стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні вказала, що до органу опіки та піклування надійшла заява позивача про визначення місця проживання дитини, однак вони не можуть надати висновок щодо доцільності проживання дитини разом з одним із батьків, оскільки не можуть зібрати повну інформацію по батькові та матері через те, що дитина не зареєстрована та не перебуває у місті Покров, оскільки дитина з матір`ю виїхали до Німеччини. При винесенні рішення поклалися на розсуд суду.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши доводи позивача та її представника, думку представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, 07.09.2018 року між позивачем та відповідачем Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 514.

Від даного шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 .

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 р. шлюб між сторонами був розірваний.

Як слідує із відомостей е-сервісу «Дія» позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, як встановлено у судовому засіданні, на даний час позивач із неповнолітнім сином ОСОБА_5 проживає у Німеччині.

Так, згідно довідки про підтвердження реєстрації від 30.10.2025 року, виданою Службою обслуговування громадян громади ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Також за вказаною адресою проживає дитина ОСОБА_8 , що підтверджується відповідною довідкою про реєстрацію від 30.10.2025 року, виданою Службою обслуговування громадян громади Лаухрінген.

Відповідно до довідки , виданої директором початкової школи від 18.05.2026 року, ОСОБА_9 навчається у початковій школі за адресою: Лаухрінген.

Також позивач отримує відповідні соціальні виплати, про що свідчить відповідне рішення про надання поточних виплат відповідно до Соціального Кодексу.

Як вбачається із договору найму житлового приміщення, орендує трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 .

Наведені обставини підтверджені у судовому засіданні позивачем.

Як вказує позивач, батько дитини не цікавиться життям та здоров`ям сина, лише інколи телефонує. Дитина проживає з нею та перебуває на її повному утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина. Крім того, відповідач не надає згоди на реєстрацію місця проживання сина, чим чинить перешкоди у здійсненні відповідних прав та заперечує щодо проживання дитини з матір`ю, а без його згоди позивач не може здійснити відповідну реєстрацію. Таким чином, їхній син не має офіційної реєстрації місця проживання.

Крім того, суд у судовому засіданні заслухав думку дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вирішення спору про визначення місця його проживання з одним із батьків, який повідомив, що на даний час йому 7 років, він проживає в Німеччині разом зі своєю мамою. Має окрему кімнату. Навчається у школі. Надалі також хоче жити з мамою, а не з батьком.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 150-157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з вимогами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Сам факт запровадження на території України воєнного стану не є достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Водночас обставини, пов`язані із безпекою дитини та наслідками бойових дій є істотними, підлягають встановленню та оцінці судом. При вирішенні спору про місце проживання дитини під час воєнного стану суди мають оцінювати всі обставини справи в їх сукупності, застосовувати гнучкі підходи до ухвалення рішення у справі з урахуванням найкращих інтересів дитини, балансу між інтересами дитини та правами батьків на її виховання (див. постанову Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21 (провадження № 61-5668св23).

Так, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

У частині шостій статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даній справі судом встановлено, що внаслідок загрози життю та здоров`ю дитини у 2022 року позивач разом із неповнолітнім сином виїхали до Федеративної Республіки Німеччина, де отримали тимчасовий захист.

Факт проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Наведені правові висновки також підтверджені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 жовтня 2025 року по справі справа № 202/14959/23.

За таких обставин, оскільки на даний час позивач та дитина перебувають закордоном у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України та веденням бойових дій, з огляду на що орган опіки та піклування з об`єктивних причин не може надати висновок про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, вказаний спір може бути розглянутий за відсутності такого висновку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, а саме те, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає із матір`ю у Федеративній Республіці Німеччина, де вони перебувають офіційно, отримали тимчасовий захист та мають зареєстроване місце проживання, а саме орендовану трикімнатну квартиру, у якій у ОСОБА_5 наявна своя кімната, дитина залучена до навчання та відвідує навчальний заклад, мати має стабільний дохід, оскільки отримує соціальні виплати, враховуючи думку дитини, який бажає проживати з матір`ю, а не батьком, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 разом з його матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, слід вказати наступне.

Так, відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В ч.1 статті 183 СК зазначено, що частка заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.

Позивачка просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання одної дитини в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), що в свою чергу не суперечить нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача, оскільки суд приймає рішення на підставі наявних в матеріалах справи документах, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-5, 12, 76-83,141, 164, 200, 280-282 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі органу опіки та піклування: Виконавчий комітет Покровської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з моменту подання позовної заяви, тобто з 24.06.2026р. до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Київі/м. Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок: № UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.10.2026р.

Суддя Покровського міського суду Р. М. Гукова