Рішення № 140673623, 15.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16082/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Урсу Ірина Михайлівна, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач) в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області № 387 від 18.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 04.06.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати №294/15-3210-02 від 02.06.2025 та №295/15 32-10-02-12 від 02.06.2025, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, та здійснити виплату утвореної заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком. 04 червня 2025 року позивач звернулася із заявою № 2471 про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, структурним підрозділом якого - відділом перерахунків пенсій № 2 - винесено рішення № 246 від 11 червня 2025 року про відмову у такому переведенні через нібито відсутність необхідного стажу державної служби.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 420/21018/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в органах податкової служби з 17.10.1989 року по 11.08.2014 року до стажу державної служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 року про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» із врахуванням висновків суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року вказане рішення залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було проведено повторний розгляд заяви позивача та винесено нове рішення № 387 від 18 травня 2026 року, яким ОСОБА_1 знову відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. Вказана відмова мотивована тим, що за проведеним умовним розрахунком розмір пенсії за Законом України «Про державну службу» становить 2 361,00 грн, що є меншим за фактично отримувану позивачем пенсію за віком, яка складає 10 317,25 грн, у зв`язку з чим переведення визнано недоцільним.

Позивач вважає рішення № 387 від 18.05.2026 протиправним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідач при повторному розгляді заяви умисно проігнорував наявні в матеріалах пенсійної справи довідки про складові заробітної плати від 02.06.2025 № 294/15-3210-02 та № 295/15-32-10-02-12, видані Головним управлінням ДПС в Одеській області. Безпідставне виключення відповідачем із розрахунку сум надбавок та премій, з яких було повністю сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, призвело до штучного заниження розміру пенсії державного службовця та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.06.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2026) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі № 420/21018/25 управління переглянуло заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 та офіційно зарахувало весь період її роботи в органах державної податкової служби до стажу державної служби. При цьому представник відповідача стверджує, що вказане рішення суду зобов`язувало фонд лише повторно розглянути заяву, але прямо не містить вимоги врахувати надані позивачем довідки Головного управління ДПС в Одеській області № 294/15-3210-02 та № 295/15-32-10-02-12 від 02.06.2025 про складові заробітної плати.

На цій підставі ПФУ вважає законним проведення «умовного перерахунку» пенсії за державну службу виключно на основі наявного стажу, без урахування зазначених у довідках премій, надбавок за інтенсивність та вислугу років. Відповідач вказує, що за результатом такого розрахунку розмір потенційної пенсії державного службовця склав 2 361,00 грн, а оскільки чинна пенсія за віком позивачки становить 10 317,25 грн, управління зазначає, що переведення на новий вид пенсії є недоцільним, оскільки призведе до значного зменшення її щомісячного доходу та погіршення фінансового стану. З огляду на це, відповідач вважає оскаржуване рішення № 387 від 18 травня 2026 року про відмову у переведенні повністю правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04 червня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою № 2471 про переведення на пенсію державного службовця за ст. 37 Закону України «Про державну службу», долучивши трудову книжку та довідки про заробітну плату від 02.06.2025 № 294/15-3210-02 і № 295/15-32-10-02-12.

За принципом екстериторіальності заяву було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 11.06.2025 № 246 відмовило у переведенні на пенсію державного службовця через брак 20 років стажу держслужби.

Не погодившись з вищевказаним рішенням позивач звернулася до суду

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 420/21018/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області №246 від 11.06.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в органах податкової служби з 17.10.1989 року по 11.08.2014 року до стажу державної служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 року про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» із врахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення суду від 10.11.2025 у справі № 420/21018/25, Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області 18.05.2026 прийняло нове рішення № 387 про повторну відмову. Відповідач зарахував стаж, але провів умовний перерахунок без урахування довідок про заробітну плату, визначивши пенсію держслужбовця на рівні 2361,00 грн, що менше за поточну пенсію за віком - 10 317,25 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принцип, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ).

Статтею 90 Закону № 889-VІІІ установлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив: « … за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців».

Отже прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Судом встановлено, що у період з 17.10.1989 по 11.08.2014 ОСОБА_1 обіймала посади в органах державної податкової служби, що підтверджено трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.04.1982 та вкладишем НОМЕР_2 .

При цьому станом на час звернення до відповідача позивач вже мала страховий стаж 34 роки 8 місяців 07 днів.

Отже, станом на 01.05.2016 позивач вже мала більше 25 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та страховий стаж 34 роки 8 місяців 07 днів, а відтак безумовно набула право на призначення пенсії державного службовця за віком, оскільки всі імперативні вимоги зазначених нормативно-правових актів щодо віку, загального страхового стажу та спеціального стажу державної служби нею виконані в повному обсязі.

Ці обставини також установлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 420/21018/25, яке набрало законної сили, та у якій брали участь ті самі особи.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивачці наразі відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з тим, що розмір пенсії при обчисленні склав 2361,00 грн, що є меншим ніж той, що був призначений до перерахунку пенсії та складає 10 317,25 грн.

Отже, із змісту оскаржуваного рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області № 387 від 18.05.2026 слідує, що підставою для відмови у переведенні позивачки на пенсію державного службовця слугувала та обставина, що після переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» зменшиться розмір пенсії, що визнане відповідачем як недоцільне.

Такий висновок відповідач умотивував тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 420/21018/25 його не зобов`язано враховувати довідки про складові заробітної плати №294/15-3210-02 від 02.06.2025 та №295/15 32-10-02-12 від 02.06.2025, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, а відтак умовний розрахунок пенсії здійснений тільки з врахуванням стажу державної служби, однак без зарахування заробітної плати державного службовця.

Однак, суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу та зазначає наступне.

Спірні правовідносини у справі № 420/16082/26 стосуються саме первинного переведення позивача ОСОБА_1 з одного виду пенсії (за віком), призначеного за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на інший вид пенсії (за віком) в межах іншого спеціального закону - за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

Вказані види пенсії кардинально відрізняються підставами їх призначення, умовами набуття права, а також абсолютно різними правовими механізмами визначення їхнього розміру. З огляду на це, суд наголошує, що спірні правовідносини жодним чином не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії, можливість якого обмежена прикінцевими положеннями законів. Натомість мова йде про призначення нового виду пенсійного забезпечення з урахуванням раніше набутого спеціального стажу державної служби, який вже визнано законним і підтверджено судовим рішенням у справі № 420/21018/25.

Суд звертає особливу увагу на те, що за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, чинне законодавство України не забороняє такій особі після призначення первинних виплат перейти з одного виду пенсії на інший, найбільш вигідний для неї, або звернутись до органу Пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення пенсії за іншим законом. Право на вибір виду пенсії є абсолютним і невід`ємним конституційним правом громадянина, закріпленим статтею 46 Конституції України та статтею 10 Закону України № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок №622 в редакції чинній на час виниклих правовідносин), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 має безумовне та законне право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, оскільки всі імперативні вимоги зазначених нормативно-правових актів щодо віку, загального страхового стажу та спеціального стажу державної служби нею виконані в повному обсязі.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, здійснюючи за принципом екстериторіальності повторний розгляд заяви та приймаючи оскаржуване рішення № 387 від 18 травня 2026 року, не зазначило об`єктивних та законних причин для відмови у переведенні на інший вид пенсії. Відповідач повністю проігнорував висновки суду та відмовився враховувати долучені до матеріалів пенсійної справи довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а саме: про основні складові заробітку станом на 01.06.2025 року № 294/15-3210-02 та про інші складові заробітної плати (надбавки й премії) за травень 2025 року № 295/15-32-10-02-12, що були офіційно видані Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Відповідач не навів у спірному рішенні жодних правових підстав чи причин неможливості застосування цих довідок, пославшись лише на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 420/21018/25 його не зобов`язано враховувати довідки.

Лише за таких обставин, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 387 від 18 травня 2026 року є протиправним і таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, принципу верховенства права та законності, а тому воно підлягає скасуванню.

Щодо врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 02.06.2025 № 294/15-3210-02 та від 02.06.2025 № 295/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, суд зазначає наступне.

Так, позивач ОСОБА_1 на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі Порядок №622).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Приписами пунктів 3 та 3-1 Порядку №622 установлено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Згідно пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Приписами абзаців 6 та 7 пункту 4 Порядку №622 установлено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Так, пунктом 4-1 Порядку № 622 установлено, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 4-2 Порядку № 622 визначено, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Згідно з частиною статті 37 Закону № 3723-XII та пунктом 4 Порядку №622:

- для осіб, які на момент звернення перебувають на державній службі - пенсія обчислюється у розмірі 60% від фактичної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а до 01.01.2011 - страхові внески на державне пенсійне страхування);

- для осіб, які на момент звернення не є державними службовцями - пенсія призначається у розмірі 60% заробітної плати діючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок.

Оскільки позивача звільнено та припинено їй державну службу 11.08.2014, то вона має право на обчислення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням довідок про складові заробітної плати №294/15-3210-02 від 02.06.2025 та №295/15 32-10-02-12 від 02.06.2025, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Отже, пенсія позивачці підлягає обчисленню з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Головного управління ДПС в Одеській області, а саме відповідної посади за останнім місцем роботи позивача - начальника управління.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 04.06.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити виплату утвореної заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецією (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У контексті спірних правовідносин суд наголошує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Оскільки право позивача на зарахування стажу роботи в податкових органах до стажу державної служби є остаточно підтвердженим, у тому числі в судовому порядку і не підлягає сумніву, а обов`язок пенсійного органу враховувати довідки про складові заробітної плати прямо регламентований Постановою Кабінету Міністрів України №622, у відповідача відсутня свобода вибору (дискреція) варіанту поведінки. Настання визначених законом умов у сукупності з імперативними нормами матеріального права зобов`язує державний орган вчинити єдину лише конкретну та правомірну дію - здійснити переведення позивача на належний їй за законом вид пенсійного забезпечення з урахуванням наданих документів про доходи.

Тривалий розгляд цієї справи, повторне винесення органом Пенсійного фонду протиправних рішень та невиконання ним попередніх судових висновків свідчать про те, що застосування загального зобов`язання «повторно розглянути заяву» не призведе до реального захисту прав та порушить принцип процесуальної ефективності. З огляду на те, що позивачем виконано всі умови для набуття права на отримання пенсії державного службовця, а правовий розсуд відповідача звужений до єдиного законного рішення, позовна вимога в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити таке переведення з дати звернення - 04.06.2025 та здійснити виплату утвореної заборгованості з урахуванням раніше виплачених сум, на переконання суду підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного правового аналізу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області №387 від 18.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 04.06.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати №294/15-3210-02 від 02.06.2025 та №295/15 32-10-02-12 від 02.06.2025, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний