Рішення № 140673495, 16.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.05.2026 року №046050024384 в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити Позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 06.05.2026 року, з урахуванням до стажу за вислугу років періодів роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994рр. з 12.10.2017 по 14.11.2017рр. з 11.01.2021 по 30.04.2025рр.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.05.2026 року позивач звернувсь до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій просив призначити пенсію за вислугу років. За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 14.05.2026 року №046050024384 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 року та згідно з прикріпленим до рішення розрахунком стажу Позивача ( розрахунок від 14.05.2026 року) зазначено, що до страхового стажу та до стажу за вислугу років зараховано ВСІ періоди роботи. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його законне право на отримання пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із позовними вимогами не погодилось, надало до суду відзив на позовну заяву, яким мотивований тим, що Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку, за наявності спеціального стажу визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Переліком закладів та установ освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік № 909) у період: на 01.04.2015 не менше 25 років; на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців; на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 - не менше 35 років. Зауважуємо, що згідно періоду роботи з 01.08.1991 по 27.08.1994 у Щорській дитячій музичній школі, в спеціальний стаж зараховано період з 01.08.1991 по 31.12.1991, оскільки розділом І «Освіта» Переліку № 909 передбачено вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, зазначеним Переліком не передбачено. Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.159 № 1397, була передбачена посада викладача в музичній школі, яка належала до навчальних закладів та дитячих установ, тому до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, можна зарахувати період роботи на посаді викладача в дитячій музичній школі по 31.12.1991. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046050024384 від 14.05.2026 про відмову у призначені пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу станом на 11.10.2017 26 років 6 місяців. Право на пенсію за вислугу років визначається тільки за Переліком посад та установ відповідно до постанови КМУ від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

До суду відповідачем подано клопотання долучення до матеріалів справи та долучено до матеріалів справи, і враховано при розгляді справи.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.05.2026 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII).

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1"Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованого в Мін`юсті 16.03.21 р. за № 359/35961, заява Позивача була передана на розгляд із застосуванням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Працівником відділення ПФУ було надано Рішення від 14.05.2026 року № 046050024384 Головного управління ПФУ в Одеській області, яким було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 року та згідно з прикріпленим до рішення розрахунком стажу Позивача (розрахунок від 14.05.2026 року) зазначено, що до страхового стажу та до стажу за вислугу років зараховано всі періоди роботи.

Крім того, згідно періоду роботи з 01.08.1991 по 27.08.1994 у Щорській дитячій музичній школі, в спеціальний стаж зараховано період з 01.08.1991 по 31.12.1991, оскільки розділом І «Освіта» Переліку № 909 передбачено вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, зазначеним Переліком не передбачено.

Проаналізувавши розрахунок стажу від 14.05.2026 року Позивачу стало відомо, що страховий стаж Позивача складає 32 роки 10 місяців 2 дні; стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 рік складає 21 рік 1 місяць 16 днів.

Відповідачем, відповідно до наданого ним розрахунку стажу, до стажу за вислугу років не зараховані наступні періоди роботи Позивача:

період роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994рр. на посаді викладача класу баяну в Щорській дитячій музичній школі;

період роботи з 12.10.2017 по 14.11.2017рр. на посаді музичного керівника в Комунальному закладі Дошкільний навчальний заклад ясла (садок) №211 Криворізької міської ради.

період роботи з 11.01.2021 по 30.04.2025рр. на посаді музичного керівника Комунального закладу Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №220 комбінованого типу.

Не погодившись з рішення відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Як визначено статтею 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 52 Закону №1788-XII мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У свою чергу, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону №901-VIII від 23.12.2015 до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.

З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, суд звертає увагу на те, що з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам освіти.

Відповідач керувався тим, що згідно п.2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 №2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у первісній редакції, яка, як вже зазначено судом, визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Як вбачається із записів в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.08.1991 року згідно з якою Позивач працювала:

з 01.08.1991 по 27.08.1994рр. на посаді викладача класу баяна в Щорській дитячій музичній школі (запис трудової №1-2)

з 29.08.1994 по 13.09.1999рр. вчителем музики в Середній школі №78 (запис трудової №33-4)

з 18.07.2000 по 18.07.2000рр та з 19.10.2000 по 11.12.2000 рр. отримувала допомогу в Центрі зайнятості по безробіттю (записи трудової №5-8)

з 12.12.2000 по 31.05.2001рр. музичним керівником туб.групи на 0.25 ставки та музичним керівником дошкільного закладу на 0.75 ставки в Дитячому дошкільному закладі №216 при ВАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат; (запис №9-10)

з 01.06.2001 по 27.06.2001рр музичним керівником в комунальному санаторному дошкільному виховному закладі 216 (запис №11-12)

з 02.07.2001 по 14.11.2017рр.музичним керівником в Дошкільному навчальному закладі №211 (13.07.2017 року переіменовано в Комунальний заклад Дошкільний навчальний заклад ясла (садок) №211 Криворізької міської ради); (запис №13-15)

з 24.11.2017 по 20.08.2018рр. отримувала допомогу в Центрі зайнятості по безробіттю (запис №16-17);

з 11.01.2021 по 07.04.2025рр. музичним керівником Комунального закладу Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№220 комбінованого типу; (запис №18- 20).

Як встановлено з матеріалів справи, до спеціального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994рр. на посаді викладача класу баяну в Щорській дитячій музичній школі; період роботи з 12.10.2017 по 14.11.2017рр. на посаді музичного керівника в Комунальному закладі Дошкільний навчальний заклад ясла (садок) №211 Криворізької міської ради. період роботи з 11.01.2021 по 30.04.2025рр. на посаді музичного керівника Комунального закладу Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№220 комбінованого типу.

Надаючи оцінку вказаному, слід зазначити, що згідно з абзацом 1 частини другої, частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя - реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач - дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Статтею 62 частиною 1 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Отже, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.08.1991 року всі записи чіткі, зрозумілі, викладені, з найменування закладів, в яких працювала позивач вбачається, що вони належать до державної або комунальної форми власності.

Разом з тим, згідно до розрахунку страхового стажу відповідачем не враховано до спеціального стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994рр., з 12.10.2017 по 14.11.2017рр., з 11.01.2021 по 30.04.2025рр.

Суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1.

Позивач не може бути позбавлений свого права щодо включення спірних періодів в страховий стаж при призначення їй пенсії за віком, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку особа займала у той чи інший період роботи у в за наявності належним чином оформлених трудових книжок, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач на час звернення із заявою до органу Пенсійного фонду України мала право на зарахування до спеціального стажу спірних періодів роботи.

З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд вважає, що належним способом захисту прав позивач буде часткове задоволення позовних вимог.

Відтак, вищевказаний період роботи позивача підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.05.2026 року №046050024384, оскільки під час його прийняття пенсійним органом не було враховано усі обставини та положення законодавства, що мають значення для призначення пенсії Позивачу, як наслідок, допущено неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийнято необґрунтоване рішення про відмову у зарахуванні до страхового стажу період роботи, що дає право на призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. (абзац другий частини четвертої статті 245 КАС України)

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції пенсійного органу.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що розгляд заяви позивача від 06.05.2026 року про призначення пенсії за вислугу років здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1, проте прийняло неправомірне рішення про відмову у такому призначенні, то саме даний територіальний орган Пенсійного фонду України має вчиняти дії та зарахувати до страхового стажу період роботи та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994рр. з 12.10.2017 по 14.11.2017рр. з 11.01.2021 по 30.04.2025рр.

А розгляд заяви позивача від 06.05.2026 року про призначення пенсії за вислугу років здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме даний територіальний орган Пенсійного фонду України має вчиняти дії та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1331,20 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.05.2026 року №046050024384 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 з 06.05.2026 року зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 27.08.1994рр. з 12.10.2017 по 14.11.2017рр. з 11.01.2021 по 30.04.2025рр.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2026 року про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Н.А. Кузьменко