Рішення № 140668842, 15.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21126/26

пр. № 2/759/13234/26

15 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зняття арешту з майна, а саме: з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському p-ні, Святошинський, від 24.01.2003, б/н, та виключити запис про арешт цього майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який значиться за реєстровим номером 63072803.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.09.1984 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого у них народилися діти - син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 . 16.05.1996 Ленінградською РЛА м. Києва було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м., частка кожного з членів сім`ї складає 1/4. 16.05.2021 ОСОБА_2 було укладено з ЖЕК 1101 договір найму житлового приміщення, згідно якого на підставі ордеру №32373 наймодавець надав наймачу і членам його сім`ї у безстрокове користування житло - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м.

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який є власником 1/4 частки вказаної квартири. Спадкоємцями щодо майна померлого є ОСОБА_1 , дочка померлого відмовилася від прийняття спадщини, інші спадкоємці не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Позивач вступає у спадщину після смерті її чоловіка, проте у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про наявне обтяження на квартиру - арешт нерухомого майна від 09.11.2024, накладений на 1/4 частку позивача Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському p-ні, Святошинський, від 24.01.2003, реєстровий номер 63072803. При цьому позивачу невідомо про наявність будь-яких заборгованостей чи відкритих виконавчих проваджень стосовно неї або інших співвласників цієї квартири. Відсутність відкритих виконавчих проваджень також підтвердилось у відповідях Святошинського ДВС у м. Києві КМУ МЮУ на адвокатський запит. Зняття арешту необхідно позивачу для оформлення спадщини на спірну квартиру після смерті ОСОБА_2 , а також вільного розпорядження належного їй на праві власності майна.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи обрано головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

05 серпня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Зубчук О. Р. подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено у справі судове засідання по суті.

27 вересня 2026 року від представника Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вергелеса І. В. надійшли пояснення на позовну заяву, у яких третя особа вказує на те, що наявність у Департаменту на сьогодні повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень саме по собі не свідчить про його причетність до виникнення спірного обтяження, яке було встановлено постановою органу державної виконавчої служби у 2003 році. Законодавець прямо визначає державного та приватного виконавця як суб`єктів державної реєстрації прав у разі накладення або зняття ними арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону. Також Департамент просить розгляд справи провести у відсутності його представника.

Представник позивача Зубчук О.Р. подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, у якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вергелес І.В. у поданих до суду поясненнях на позовну заяву просив розгляд справи проводити без участі представника Департаменту.

Відповідач Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України своїм правом на подання відзиву не скористався, повідомлений про розгляд справи належним чином. Судова повістка-повідомлення доставлена до електронного кабінету учасника справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи та їх представників, що не з`явились.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про право на житло від 16.05.1996 Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва, виданого на підставі розпорядження від 16.05.1996 № 1855, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м., належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у рівних частках по 1/4 частини кожному.

Відповідно до експертного висновку від 15.12.2025 №056/2007-m прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.

16 травня 2021 року між ЖЕК 1101 ДКПЖГ Ленінградського району м. Києва та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення, за умовами якого наймодавець надав наймачу та членам його сім`ї дружині ОСОБА_9 , сину ОСОБА_3 , дочці ОСОБА_7 у безстрокове користування житло - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м.

Також судом з`ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_10 залишилося спадкове майно, до складу якого увійшла належна йому на праві спільної часткової власності 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,4 кв.м.

За заявою ОСОБА_2 відкрито спадкову справу №1506/2025, реєстраційний номер спадкової справи у спадковому реєстрі № 75074251, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Згідно з довідкою Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 29.12.2025 № 8916/02-14, заяву про прийняття спадщини по заповіту подала дружина померлого ОСОБА_1 , дочка померлого ОСОБА_11 подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Інші спадкоємці по даній спадковій справі не зверталися.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про наявне обтяження на спірну квартиру.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському p-ні, Святошинський, від 24.01.2003, б/н, накладено арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , запис про арешт цього майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна значиться за реєстровим номером 63072803. При цьому, виконавче провадження з виконання вказаної постанови на виконанні у Відділі не перебуває та зареєстрованим не значиться.

Зокрема, згідно з відповіддю Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.05.2026 № 45082, перевіркою даних АСВП встановлено, відсутні відкриті/закриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами ч.ч. 1, 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п.п. 1-2 та 2 п. 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом.

Таким чином, судом установлено, що позивач є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , однак згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного нерухомого майна існує обтяження у виді арешту, зареєстрованого за реєстровим номером 63072803, який накладено на підставі постанови державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському p-ні, Святошинський, від 24.01.2003, б/н.

При цьому матеріалами справи не підтверджено законність накладення та подальшого збереження зазначеного обтяження.

Більше того, матеріалами справи підтверджено, що особа, щодо якої внесено відповідний запис про обтяження, є боржником у будь-яких відкритих виконавчих провадженнях, а судове рішення, яке зазначене підставою для внесення такого запису, не може бути ідентифіковане чи підтверджене відповідними документами.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для подальшого існування арешту, зареєстрованого за реєстраційним номером обтяження 63072803.

За таких обставин подальше існування арешту фактично створює необґрунтовані перешкоди позивачу у здійсненні належного їй права власності, у тому числі щодо оформлення спадкових прав після смерті одного зі співвласників квартири, без доведення законності такого втручання.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, враховуючи, що подальше існування такого обтяження (арешту) перешкоджає позивачу реалізувати своє право власності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність зняття арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському p-ні, Святошинський, від 24.01.2003, б/н, та виключити запис про арешт цього майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який значиться за реєстровим номером 63072803.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко