Рішення № 140667160, 15.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2430/26

Провадження № 2/206/1963/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Содоль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» Романенко Михайло Едуардович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 84773 від 21 лютого 2018 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою укладено договір про надання фінансового кредиту № 84773, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 3 500 грн строком на 30 днів.

Позивач зазначив, що первісний кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на рахунок відповідачки, однак остання кредит та проценти за користування ним у визначений договором строк не повернула.

12 квітня 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на виконання якого 18 червня 2018 року оформлено додаткову угоду № 2 та реєстр прав вимог № 3. Відповідно до зазначених документів право вимоги за кредитним договором № 84773 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке надалі змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Посилаючись на невиконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 19 120,79 грн, з яких:

3 500 грн основна сума кредиту;

1 890 грн проценти за користування кредитом;

9 220 грн пеня та штрафи;

3 194,69 грн інфляційні втрати;

1 316,10 грн три проценти річних.

Крім того, позивач просив поновити строк позовної давності, стягнути судовий збір у розмірі 2 622,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

З урахуванням належного повідомлення відповідачки, її неявки без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд доходить таких висновків.

Щодо укладення та виконання кредитного договору

Судом установлено, що 21 лютого 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір № 84773.

Відповідно до індивідуальної частини договору сума кредиту становила 3 500 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1,71% від суми кредиту за кожний день користування ним.

Графіком розрахунків до договору передбачено, що 23 березня 2018 року позичальниця повинна була повернути 3 500 грн кредиту та сплатити 1 795,50 грн процентів. Загальна сума платежу становила 5 295,50 грн.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав індивідуальну частину договору, графік розрахунків та довідку первісного кредитодавця про укладення договору із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а його зміст може бути зафіксований в одному або кількох електронних документах.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі не суперечить вимогам законодавства.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем подано довідку ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відповідно до якої 21 лютого 2018 року відповідачці перераховано 3 500 грн.

Суд враховує, що окремого платіжного доручення, банківської виписки або іншого первинного документа платіжної установи, який підтверджував би фактичне зарахування коштів на рахунок відповідачки, позивачем не надано.

Разом із тим оцінка достатності доказів здійснюється судом не ізольовано щодо кожного документа, а з урахуванням усієї сукупності поданих матеріалів.

У цьому випадку відомості про суму кредиту, дату його надання та особу позичальниці узгоджуються між кредитним договором, графіком розрахунків, довідкою первісного кредитодавця та документами щодо передання права вимоги.

Оцінивши зазначені документи відповідно до статті 89 ЦПК України, суд вважає підтвердженим виникнення між первісним кредитодавцем і відповідачкою кредитного зобов`язання в розмірі 3 500 грн.

Доказів повернення зазначених коштів або їх частини матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, вимога про стягнення основної суми кредиту в розмірі 3 500 грн є обґрунтованою.

Щодо переходу права вимоги до позивача

12 квітня 2018 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1.

18 червня 2018 року сторонами оформлено додаткову угоду № 2 та реєстр прав вимог № 3, відповідно до яких новому кредитору передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 84773.

У реєстрі прав вимог зазначено основний борг у розмірі 3 500 грн та проценти в розмірі 1 890 грн.

Документи щодо виконання договору факторингу підтверджують здійснення розрахунків між сторонами цього договору.

Із наданих документів про державну реєстрацію змін до відомостей юридичної особи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС» зі збереженням коду ЄДРПОУ 38750239.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач набув право вимоги за спірним кредитним договором.

Водночас набуття права вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку довести правильність розрахунку заборгованості.

Щодо процентів за користування кредитом

Позивач просить стягнути 1 890 грн процентів.

Однак умовами кредитного договору встановлено процентну ставку 1,71% за кожний день користування кредитом протягом 30 днів.

Відповідно до графіка платежів сума процентів становить 1 795,50 грн.

Арифметичний розрахунок:

3 500 грн ? 1,71% ? 30 днів = 1 795,50 грн.

У довідці первісного кредитодавця та реєстрі переданих прав вимоги зазначено більшу суму процентів 1 890 грн.

Різниця становить 94,50 грн.

Матеріали справи не містять належних доказів продовження строку кредитування, погодження іншої процентної ставки або наявності інших договірних підстав для нарахування зазначеної додаткової суми.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування процентів як плати за правомірне користування кредитом протягом погодженого строку кредитування та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню в розмірі 1 795,50 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у розмірі 94,50 грн слід відмовити.

Щодо пені та штрафів

Позивач просить стягнути пеню та штрафи в загальному розмірі 9 220 грн.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено відповідальність за порушення строків повернення кредиту, зокрема нарахування пені та застосування штрафів за визначених договором умов.

Водночас поданий позивачем розрахунок заборгованості містить лише загальну суму пені та штрафів без зазначення конкретних дат початку та закінчення їх нарахування, кількості днів прострочення, окремого розміру пені та кожного штрафу.

Крім того, у реєстрі прав вимог № 3 від 18 червня 2018 року зазначено загальну заборгованість у розмірі 5 390 грн, а сума штрафних санкцій окремо не визначена.

Водночас в іншому розрахунку первісного кредитодавця загальна заборгованість зазначена в розмірі 14 610 грн, з яких 9 220 грн становлять пеня та штрафи.

Наведені розбіжності не усунуті іншими доказами.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення ним зобов`язання.

Разом із тим наявність у договорі положень про відповідальність не звільняє кредитора від обов`язку довести фактичні підстави та розмір відповідних нарахувань.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неподання відповідачкою відзиву не означає визнання нею заявленої позивачем заборгованості.

Оскільки надані документи не дають можливості перевірити правильність визначення 9 220 грн пені та штрафів, суд вважає відповідні вимоги недоведеними.

У задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних

Позивач просить стягнути 3 194,69 грн інфляційних втрат та 1 316,10 грн трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із позовної заяви вбачається, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних за період із 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року, застосувавши як базу нарахування загальну суму 14 610 грн.

Суд зазначає, що відповідно до графіка платежів строк повернення кредиту настав 23 березня 2018 року.

Отже, станом на 23 лютого 2019 року відповідачка вже перебувала у простроченні виконання грошового зобов`язання.

Водночас суд відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Тому для перевірки розрахунку за статтею 625 ЦК України суд бере до уваги саме заявлений позивачем період із 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.

Суд також враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання кредитного зобов`язання під час дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

Оскільки заявлений позивачем період нарахування закінчується 23 лютого 2022 року, зазначене спеціальне звільнення від відповідальності не поширюється на спірні нарахування за цей період.

Суд враховує підхід Дніпровського апеляційного суду, викладений у постанові від 20 червня 2024 року у справі № 173/2539/23, щодо необхідності окремої оцінки вимог за статтею 625 ЦК України за період, який передував початку воєнного стану.

Разом із тим суд не погоджується із застосуванням позивачем як бази нарахування суми 14 610 грн.

Зазначена сума включає 9 220 грн пені та штрафів, у стягненні яких суд відмовляє через недоведеність.

Відповідно, включення цієї суми до бази розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних є необґрунтованим.

Суд установив, що підтверджена сума простроченого грошового зобов`язання становить 5 295,50 грн, з яких 3 500 грн основний борг та 1 795,50 грн договірні проценти, строк сплати яких настав 23 березня 2018 року.

Оскільки зазначені проценти нараховані за погоджений договором строк користування кредитом, їх сплата становила частину грошового зобов`язання відповідачки, строк виконання якого настав до початку заявленого позивачем періоду нарахування за статтею 625 ЦК України.

Тому для цілей перевірки заявлених вимог суд застосовує як базу розрахунку суму 5 295,50 грн.

Щодо інфляційних втрат.

У позовній заяві позивач навів розрахунок інфляційних втрат із застосуванням помісячних індексів інфляції та визначив сукупний індекс за заявлений період у розмірі 1,21866444.

Застосувавши зазначений сукупний індекс до підтвердженої суми грошового зобов`язання, суд здійснює такий перерахунок:

5 295,50 грн ? 1,21866444 ? 5 295,50 грн = 1 157,94 грн.

Таким чином, із заявлених позивачем 3 194,69 грн інфляційних втрат обґрунтованою є сума 1 157,94 грн.

У стягненні решти інфляційних втрат у розмірі 2 036,75 грн слід відмовити.

Щодо трьох процентів річних.

Позивач здійснив розрахунок трьох процентів річних за такими періодами:

із 23 лютого 2019 року до 31 грудня 2019 року 312 днів;

із 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року 366 днів;

із 1 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року 419 днів.

Суд погоджується з необхідністю окремого врахування високосного 2020 року.

Водночас розрахунок необхідно здійснювати виходячи не із заявленої позивачем суми 14 610 грн, а з підтвердженої суми грошового зобов`язання 5 295,50 грн.

За 2019 рік:

5 295,50 грн ? 3% ? 312 / 365 = 135,80 грн.

За 2020 рік:

5 295,50 грн ? 3% ? 366 / 366 = 158,87 грн.

За період із 1 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року:

5 295,50 грн ? 3% ? 419 / 365 = 182,36 грн.

Загальна сума трьох процентів річних становить 477,03 грн.

Отже, вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає задоволенню частково у розмірі 477,03 грн.

У стягненні решти трьох процентів річних у розмірі 839,07 грн слід відмовити.

Таким чином, вимоги позивача за статтею 625 ЦК України підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 1 634,97 грн, з яких 1 157,94 грн інфляційні втрати та 477,03 грн три проценти річних.

Щодо позовної давності

У позовній заяві позивач просить поновити строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності не подавала.

Враховуючи зазначене, суд не має правових підстав застосовувати наслідки спливу позовної давності з власної ініціативи.

Отже, підстав для відмови в позові у зв`язку зі спливом позовної давності немає, а питання про поважність причин її пропуску не потребує вирішення для застосування наслідків, передбачених статтею 267 ЦК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 622,40 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 19 120,79 грн.

За результатами розгляду справи суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 6 930,47 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить:

2 622,40 грн ? 6 930,47 грн / 19 120,79 грн = 950,51 грн.

Крім того, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правничої допомоги №33 від 22 березня 2024 року, додаткову угоду, детальний опис виконаних робіт та акт наданих послуг від 27 лютого 2026 року.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами з урахуванням результатів розгляду справи, їх зв`язку з розглядом спору, обґрунтованості та пропорційності.

Суд враховує характер спору, обсяг підготовлених представником документів, відсутність необхідності проведення складних процесуальних дій та часткове задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідна сума становить:

5 000 грн ? 6 930,47 грн / 19 120,79 грн = 1 812,29 грн.

Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 950,51 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 812,29 грн.

Загальний висновок суду

Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення:

3 500 грн основного боргу;

1 795,50 грн процентів за користування кредитом;

1 157,94 грн інфляційних втрат;

477,03 грн трьох процентів річних.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 6 930,47 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263265, 268, 280284, 287289, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 256, 257, 267, 512, 514, 516, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, заборгованість за кредитним договором № 84773 від 21 лютого 2018 року в загальному розмірі 6 930 (шість тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 47 копійок, яка складається з:

3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок основний борг;

1 795 (одна тисяча сімсот дев`яносто п`ять) гривень 50 копійок проценти за користування кредитом;

1 157 (одна тисяча сто п`ятдесят сім) гривень 94 копійки інфляційні втрати;

477 (чотириста сімдесят сім) гривень 03 копійки три проценти річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень 29 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку після залишення заяви про його перегляд без задоволення відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 289 ЦПК України.

Суддя О.В. Поштаренко