Рішення № 140663761, 06.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 567/1156/26

Номер провадження 2/570/2960/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в :

02 липня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" (далі по тексту позивач, ТОВ "СВЕА ФІНАНС") звернулось в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7333878 від 31 січня 2025 року у розмірі 20925,00 грн.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10 липня 2026 року вищевказану справу передано до Рівненського районного суду Рівненської області за підсудністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 31 січня 2025 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №7333878, відповідно до якого відповідач отримав 5000,00 грн на банківський рахунок позичальника. ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ТОВ "Мілоан" не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 20925,00 грн, яка складається з 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 625,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 6300,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 9000,00 грн штрафу. В подальшому 27 червня 2025 року між ТОВ "Мілоан" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило свої права вимоги, а ТОВ "СВЕА ФІНАНС" набуло право вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ "Мілоан", визначеними в реєстрі боржників, в тому числі було відступлено право вимоги і за заборгованістю відповідача перед ТОВ "Мілоан" за договором №7333878 від 31 січня 2025 року.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 20925,00 грн, судовий збір 2662,40 грн.

Ухвалою від 06 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

10 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що вимоги позивача в частині стягнення комісії та штрафу є безпідставними та задоволенню не підлягають. Зазначив що наданий позивачем розрахунок заборгованості відображає лише автоматичне нарахування комісії відповідно до графіка та не є доказом фактичного надання відповідачу конкретних додаткових платних послуг у кожному розрахунковому періоді. Матеріали, на які посилається позивач, не дають можливості відокремити плату за послуги, які за законом можуть бути платними, від інформації та сервісів, що мають надаватися безоплатно. За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести не лише факт математичного нарахування, а й правову підставу для стягнення цієї суми та фактичне надання тих конкретних платних додаткових чи супутніх послуг, за які вона нарахована. За відсутності можливості визначити, яка частина заявленої до стягнення комісії припадає на послуги, що могли бути платними, а яка на інформацію та інші дії, що відповідно до закону мають надаватися безоплатно, заявлена до стягнення сума комісії не може вважатися належно обґрунтованою. Крім того, відповідач з посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, наголосив, що неустойка (пеня, штраф) нараховані за прострочення виконання зобов`язання підлягає списанню кредитодавцем. На підставі викладено просив суд, позовні вимоги позивача задоволити частково в розмірі 5650,00 грн.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, представник позивача в поданій позовній заяві зазначила, що просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31 січня 2025 рорку між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту №7333878.

Відповідно до п.1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно із п.1.2. та п.1.3. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 31 січня 2025 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Договору, повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 11 січня 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).

У п.1.5. Договору вказано, що загальні витрати Позичальника за кредитом складають 16025,00 грн. Денна процентна ставка складає: (16025,00 грн/ 5000,00 грн) / 345 днів * 100% = 0.93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2227,51 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 21025,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення..

Згідно із п.1.5.1. та п.1.5.2. Договору, Комісія за надання кредиту: 625,00 грн, яка нараховується за ставкою 12.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.5.3 та п.1.5.4 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Згідно з п.1.6. Договору, тип процентної ставки за Договором: фіксована.

Відповідно до п.2.1. Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно із п.2.2.1. Договору, позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору.

Відповідно до п.2.2.2 та п.2.2.3 Договору, комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.4. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.4 Договору.

У п.2.4.1. Договору вказано, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів.

Відповідно до п.6.1. Договору, кредитний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до платіжного доручення №147143732 від 31 січня 2025 року, ТОВ "Мілоан" виконало своє зобов`язання перед відповідачем, шляхом надсилання грошових коштів на його картку у розмірі 5000,00 грн.

Згідно із Розрахунком заборгованості за Договором про споживчого кредиту № 7333878 від 31 січня 2025 року, станом на 27 червня 2025 року загальна сума заборгованості становила 20925,00 грн, з них: заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 625,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 6300 грн, заборгованість за штрафом 9000,00 грн.

27 червня 2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" було укладено Договір факторингу №01.02-16/25.

Згідно з п.2.1. Договору, у відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

У п.3.1.3. Договору зазначено, що право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання Договору та Реєстру боржників в електронному вигляді, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права як нового кредитора за Кредитними договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені Договором.

Згідно із Актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №01.02-16/25 від 27 червня 2025 року, ТОВ "Мілоан" передало, ТОВ "Свеа Фінанс" прийняло Реєстр Боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-16/25 від 27 червня 2025 року, заборгованість відповідача за Договором №7333878 складає 18300 грн., з яких: 20925,00 грн, з них: заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 625,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 6300 грн, заборгованість за штрафом 9000,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості перед позивачем у даній справі відповідач суду не надав.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 та 4 ст.203 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Нормою ч. 1 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч.1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Так, ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не погасив кредитну заборгованість.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 625,00 грн та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6300,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15.

Суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

При цьому будь-яких інших дій на користь позичальника, окрім надання безоплатної, відповідно до вимог закону, інформації про кредит, кредитор за сплачену комісію вчиняти незобов`язаний. За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Правила відкриття кредитної лінії не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відповідні дії банку вносять дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

Аналогічних висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21).

Відтак, вимога позивача про сплату позичальником комісії пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 625,00 грн та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6300,00 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9000,00 грн штрафних санкцій не підлягають задоволенню з таких підстав, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки штрафні санкції за даним договором позики нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 23,90 % від ціни позову, що становить 639,31 грн (2662,40 грн*23,90 %).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №7333878 від 31 січня 2025 року в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС" судовий збір у розмірі 639 (шістсот тридцять дев`ять) 31 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СВЕА ФІНАНС", місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 37616221.

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.