Рішення № 140660975, 16.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1613/26

Провадження № 2/674/1285/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 79537,93 грн),

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі позивач) адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 79537,93 грн за кредитним договором № 98759826000 від 11 січня 2023 року (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором АТ "УКРСИББАНК". За результатами укладення договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача. Як правову підставу для звернення до суду в позові зазначено норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та правових наслідків відступлення права вимоги.

У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за відсутності представника позивача та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 12 серпня 2026 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача адвокат Рашкова В.В. 07 жовтня 2026 року подала через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, у якому просила визнати поважними причини пропуску строку на його подання, поновити цей строк і задовольнити позов частково. Пропуск строку обґрунтовано тим, що копії позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача отримала лише 28 вересня 2026 року, після допуску її до матеріалів справи в підсистемі "Електронний суд".

Заперечуючи проти позову частково, відповідач визнав факт отримання кредитних коштів і наявність заборгованості за тілом кредиту, однак вважає безпідставною вимогу про стягнення комісії. На думку відповідача, банк не вправі стягувати з позичальника плату за управління кредитом, оскільки такі дії не є послугою, яку замовив позичальник, а вчиняються банком на власну користь; матеріали справи не містять опису послуг, за які встановлено щомісячну комісію в розмірі 1,5 % від суми наданого кредиту, тож умови договору про її сплату є нікчемними з моменту укладення договору. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, постанови Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц і від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд виходить з такого. Строк для подання відзиву п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі встановлено судом. Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Згідно з карткою руху документа копію позовної заяви з додатками доставлено до електронного кабінету представника відповідача 28 вересня 2026 року, а відзив подано 07 жовтня 2026 року, тобто протягом п`ятнадцяти днів з цієї дати. Ураховуючи наведене та з метою забезпечення змагальності сторін, суд вважає за можливе продовжити відповідачу строк на подання відзиву та враховує його доводи при вирішенні справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між АТ "УКРСИББАНК" (далі первісний кредитор) та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 98759826000 від 11 січня 2023 року, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 85016,43 грн з поверненням не пізніше 11 січня 2027 року. Кредит надано на погашення заборгованості відповідача за раніше укладеним договором про надання споживчого кредиту № 96226224000 шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на транзитний рахунок первісного кредитора, що підтверджується випискою за кредитним договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується витягом із систем банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ "УКРСИББАНК".

Процентну ставку за кредитним договором встановлено у розмірі 0,00001 % річних (п. 3.8 договору). Пунктом 3.11 договору та Додатком № 1 до нього передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,5 % від суми наданого кредиту, що починаючи з 12 липня 2023 року включається до суми ануїтетного платежу і становить 1275,25 грн на місяць. Згідно з п. 3.5-3.7 договору повернення кредиту, плати за кредит та інших платежів здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, викладеного в Додатку № 1 до договору, щомісяця до 11 числа; розмір ануїтетного платежу становить 1772,00 грн до 11 липня 2023 року, а надалі 3047,00 грн, з яких 1771,75 грн погашення кредиту і 1275,25 грн комісія.

Умови кредитування, у тому числі розмір комісії, до укладення договору доведені до відома відповідача паспортом споживчого кредиту, у якому зазначено реальну річну процентну ставку 27,87 % та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача 138576,93 грн і вказано, що в розрахунок реальної річної процентної ставки включено проценти за користування кредитом і комісії.

Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти на умовах, передбачених договором, проте зобов`язань за договором належно не виконував. Останній платіж на погашення заборгованості внесено 13 листопада 2023 року, після чого погашення припинено, що підтверджується випискою за кредитним договором з 11 січня 2023 року по 27 серпня 2024 року.

У результаті невиконання умов кредитного договору у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість, з якої: 66785,43 грн заборгованість за тілом кредиту; 12752,50 грн заборгованість за комісією; заборгованості за процентами немає, а разом 79537,93 грн. Факт отримання кредиту і розмір заборгованості за тілом кредиту відповідач у відзиві визнав. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо у суду не виникає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Таких сумнівів у суду немає: визнані відповідачем обставини підтверджуються випискою за кредитним договором і розрахунком заборгованості.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 280 від 27 серпня 2024 року та реєстру боржників від 27 серпня 2024 року до цього договору, що підтверджується актом приймання-передачі права вимоги від 27 серпня 2024 року. Виконання позивачем обов`язку з фінансування на користь первісного кредитора підтверджено платіжною інструкцією. Позивач є фінансовою установою, що має право на надання послуг з факторингу, на підтвердження чого надано витяг з Державного реєстру фінансових установ 27-0026/18048 та ліцензію на діяльність фінансової компанії (факторинг) від 07 березня 2024 року.

Згідно з реєстром боржників заборгованість відповідача станом на дату переходу права вимоги становила 79537,93 грн, що збігається із сумою, заявленою позивачем до стягнення. Отже, після переходу права вимоги позивач додаткових нарахувань процентів, комісій чи будь-яких санкцій не здійснював, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінював.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи доводи позову та відзиву, оцінюючи їх у сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором. Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України і Законом України "Про споживче кредитування".

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Суду не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається лише фінансовій установі. Позивач є фінансовою установою, що має право на надання послуг з факторингу на підставі відповідної ліцензії.

Оскільки спір виник із договору про споживчий кредит, а відповідач заперечує проти стягнення комісії за управління кредитом, суд перевіряє правомірність її нарахування. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів у вигляді графіка платежів, а згідно з ч. 6 цієї статті кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати лише тих платежів, які не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної процентної ставки. Щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 1,5 % від суми наданого кредиту прямо визначена п. 3.11 договору та Додатком № 1 до нього, включена до графіка платежів і врахована в розрахунку реальної річної процентної ставки 27,87 %, доведеної до відома відповідача паспортом споживчого кредиту до укладення договору.

Доводи відповідача про нікчемність цієї умови суд відхиляє. Кредитний договір укладено 11 січня 2023 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року). За п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виснувала, що Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону є умова договору, укладеного після 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць.

Спірна комісія такою платою не є. Графік платежів розмежовує щомісячну комісію за управління кредитом і комісію за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями ("Комісія Б"), розмір якої становить 0,00 грн. Процентну ставку за договором встановлено на рівні 0,00001 % річних, тож комісія за управління кредитом за своїм економічним змістом є основною платою за користування кредитом, розмір якої, як і загальна вартість кредиту, був відомий відповідачу до укладення договору.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 і постанову Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц суд не бере до уваги, оскільки в цих справах оцінювалися умови кредитних договорів, укладених у 2005 і 2008 роках, тобто за іншого правового регулювання до набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування". Крім того, у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду кваліфікувала умову про додаткову плату за обслуговування кредиту як оспорювану, а не нікчемну.

У постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 Верховний Суд визнав умову про щомісячну комісію несправедливою відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і недійсною за зустрічним позовом споживача. За ч. 5 ст. 18 цього Закону несправедливе положення договору може бути змінено або визнано недійсним, тобто така умова є оспорюваною. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснував, що оспорюваність умови договору про споживчий кредит або зміну такого договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Відповідач зустрічного позову про визнання недійсною умови кредитного договору щодо сплати комісії не пред`являв, недійсною в судовому порядку ця умова не визнавалась, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України вона є правомірною та обов`язковою для сторін.

За таких обставин комісія за управління кредитом є погодженою сторонами платою за кредит, а вимога про стягнення заборгованості за нею в сумі 12752,50 грн обґрунтованою.

Разом з тим суд не може погодитися з розміром заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Умовами кредитного договору строк повернення кредиту встановлено до 11 січня 2027 року, а погашення кредиту передбачене частинами щомісячними ануїтетними платежами за графіком, наведеним у Додатку № 1 до договору. Позивач же просить стягнути весь залишок тіла кредиту, у тому числі й ті платежі, строк сплати яких на час вирішення спору ще не настав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Матеріали справи не містять доказів того, що умовами кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав. У підписаній сторонами частині договору таке право не встановлене, а Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ "УКРСИББАНК" з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які згідно з п. 1.2 договору є його невід`ємною частиною, суду не надані.

Не підтверджено й дотримання порядку пред`явлення такої вимоги. Досудова вимога вих. № 23865393 датована 10 липня 2026 року, тобто тим самим днем, що й позовна заява, і надіслана відповідачу 22 липня 2026 року одним поштовим відправленням разом із копією позовної заяви; доказів її одержання відповідачем позивач не надав, а отже суд позбавлений можливості встановити, чи спливли 30 календарних днів з дня одержання відповідачем повідомлення про вимогу.

Визнання відповідачем у відзиві наявності та розміру заборгованості за тілом кредиту не змінює строків її погашення, встановлених графіком платежів, і не замінює передбачених ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" умов, за яких кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення кредиту.

За таких обставин вимога про стягнення платежів, строк сплати яких за графіком ще не настав, є передчасною.

Згідно з графіком платежів з урахуванням внесених відповідачем сум станом на день ухвалення цього рішення строк сплати не настав щодо двох чергових платежів у частині погашення кредиту по 1771,75 грн (11 листопада 2026 року та 11 грудня 2026 року) та останнього платежу в частині погашення кредиту в сумі 1230,68 грн (11 січня 2027 року), а всього 4774,18 грн. У цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Прострочена заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 62011,25 грн (66785,43 грн 4774,18 грн), а разом із заборгованістю за комісією в сумі 12752,50 грн 74763,75 грн і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Оскільки позов задоволено на 94,00 % заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2502,59 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням "Апологет", акт наданих послуг № 721 від 10 липня 2026 року на суму 8000,00 грн та детальний опис наданих послуг до цього акту; повноваження представника підтверджені ордером. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат наведено в позовній заяві, докази понесення витрат подані разом із позовом, тобто вимоги ч. 1 ст. 134 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем дотримано.

Доказів фактичної оплати наданих послуг позивач не надав, проте це не є перешкодою для розподілу таких витрат. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 виснував, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Згідно з детальним описом наданих послуг адвокатом надано усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 год 30 хв), здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год), погодження правової позиції клієнта у справі (0 год 30 хв), складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год 30 хв) та подання заяви до суду від імені клієнта, а всього 6 год 30 хв. Зазначені послуги пов`язані з розглядом цієї справи, є реальними та необхідними для надання правничої допомоги, а їх вартість з урахуванням ціни позову, складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи суд визнає обґрунтованою і пропорційною до предмета спору в розумінні ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідач у відзиві не оспорював, клопотання про їх зменшення не заявляв.

З огляду на часткове задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 7519,81 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 76, 81, 82, 89, 127, 133, 134, 137, 141, 178, 258-260, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 204, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 617, 627, 628, 629, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, ст. 8, 12, 16, 18 Закону України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 98759826000 від 11 січня 2023 року у сумі 74763,75 грн, з яких:

-заборгованість за тілом кредиту 62011,25 грн;

-заборгованість за комісією 12752,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у сумі 2502,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7519,81 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ