Рішення № 140654778, 15.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/31/24

Провадження №2/487/81/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С. М., за участю секретаря судового засідання - Щербатюк М.С., Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів , -

за участю :

представника позивача Теребухи К.І.

представника відповідача - Севастьянової О.М.

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 427 033,23 гривень, з яких: 302 438,87 грн. інфляційні втрати кредитора; 124 594,36 грн. 3 % річних за користування коштами.

Позовна заява обґрунтована тим, що 07 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/5865/2/14868. Відповідно до умов даного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 127 840 доларів США 00 центів строком до 06 травня 2018 року.

07 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014/5865/2/14868/2, за яким останній поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання Кредитного договору 7 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний Договір.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2011 року у справі № 2-2288/11 позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/5865/2/14868 в сумі 1 467 303,06 грн.

05 жовтня 2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №2-2288/11 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідачі мають невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2011 у справі №2-2288/11.

Відтак, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», виникло право вимагати від відповідачів, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплати інфляційних витрат та 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року в розмірі 427 033,23 грн., яка складається з 302 438,87 грн. - інфляційних втрат; 124 594,36 грн. - 3 % річних за користування коштами.

Ухвалою суду від 20.03.2024 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.05.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Севастьянової О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позову відмовити, судові витрати покласти на позивача. З доводами викладеними у позовній заяві не згодні з наступних підстав. 16.10.2014 відбулось списання суми застави по договору застави № 0208410067333 від 07.05.2008 згідно Протоколу КК № 1312 від 10.10.2014 (реалізація майна) та часткове погашення відсотків по КД №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 згідно Протоколу КК № 1312 від 10.10.2014 у сумі 6500,00 дол. США. Протягом наступного періоду заборгованість була перенесена на прострочку і надалі згідно Рішення Правління № 97.3 від 24.10.2014 списана рахунок резерву як безнадійна заборгованість, яка обліковується на балансових рахунках НОМЕР_1 . Водночас повідомляється, що всупереч вищевикладеної інформації про часткове погашення та списання залишків заборгованості, як безнадійної - право вимоги за кредитним договором від 07.05.2008 № 014/5865/2/14868 відступлене ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у складі лоту GL1N019277. Порука списана з позабалансового обліку у зв`язку з відступленням права вимоги. Іншим співвідповідачем у справі ОСОБА_2 до матеріалів справи № 2-2288/11 було надано заперечення та додані документи, яких не було в наявності у ОСОБА_1 та зі змісту яких вбачається, що ще в 2014 році ПУАТ «ФІДОБАНК» було прийнято рішення про надання дозволу на реалізацію заставного майна та погашення частини кредиту за рахунок реалізації, але не менш, ніж 6500 дол. США, а залишок визнано безнадійним до повернення - іпотечні обмеження скасовані Банком, кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед ПУАТ «ФІДОБАНК» припиненні, наявні обмеження зняті. Рішення Заводського районного суду м. Миколаїв у справі 2-2288/11 було виконано шляхом надання дозволу кредитором ПАТ «Фідобанк» на добровільну реалізацію предмету іпотеки на підставі Протоколу Засідання Кредитного комітету ПАТ «Фідобанк» №1312 10.10.2014р. та подальшого процесу (порядку) реалізації іпотечного майна. Зобов`язання у ОСОБА_1 перед ПУАТ «ФІДОБАНК» станом на теперішній час відсутні, а отже відсутні і у її поручителя. Тобто ПУАТ «ФІДОБАНК» було помилково відчужено на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» зобов`язання, які з 2014 року та по теперішній час припиненні, не існують. Як вбачається з ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 05 жовтня 2021 року, 03.02.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, за змістом якого Банк набув право вимоги за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.20008, договору поруки №014/5865/2/14868/2 від 07.05.2008. Вважає, що після прощення боргу 10.10.2014 та скасування Постанови Правління Національного банку України від 01.06.2011р. № 172, стягнення грошових коштів за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 р. є необґрунтованим, а виконавчі листи виданні щодо стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором такими, що не підлягають виконанню.

05.08.2024 представник позивача надав до суду додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що згідно пункту 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року (який діяв на момент 10.10.2014 року) відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. За таких обставин, відшкодування за рахунок резерву заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення роботи банку з примусового виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 06 червня 2011 року у справі №2-2288/11. Прощення (анулювання) кредитної заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед банком не відбулося. Мало місце лише її відшкодування за рахунок резерву з подальшим стягненням її з боржників. Питання про добровільну реалізацію предмету іпотеки, про відсутність зобов`язань за кредитним договором перед банком не є предметом розгляду у даному провадженні Помилковим є твердження адвоката Севастьянової О.М., про те, що у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки відбулося позасудове врегулювання відповідно до ЗУ «Про іпотеку», та будь-які вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

18.09.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Севастьянової О.М. надійшо клопотання про зупинення розгляду справи.

28.11.2024 ухвалою суду здійснено перехід у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

04.07.2025 представник ОСОБА_2 адвокат Лущак В.Ю. надав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. На момент звернення до суду з позовом у позивача не існувало право на стягнення основного зобов`язання з ОСОБА_2 внаслідок спливу строків пред`явлення виконавчого документу у сторони стягувача ( що доводиться цілим рядом фактів, включаючи судові рішення). А відтак вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних на здавлену вимогу є неприпустим. Окрім цього враховуючи що Позивач придбав право вимоги за невеликий відсоток від суми кредитного договору по якому ОСОБА_2 виступив поручителем, а відтак Позивачі не користувались даною сумою а відтак стягувати на користь Позивача 3% річних і інфляційні в розмірі 427033, грн. за кошти які Позивачем не позичались і при тому що позивач витратив всього приблизно 4000 грн. на придбання права вимоги по договору уступки вимоги боргу Білецької - буде не справедливим. Як вбачається із позовної заяви - Позивач не врахував що свого часу ОСОБА_2 здійснив часткове погашення боргу перед банком позичальником і внаслідок чого відбулось прощення боргу по даному кредиту, що зокрема вбачається і із документів давніх виконавчих проваджень. Більше цього ТзОВ «Консалт Солюшен» придбало у ПУАТ «Фідобанк» право вимоги на яке останній не набув прав стягувача, оскільки не відбулось процесуального правонаступництва по судовій процедурі, без якої неможливо законно здійснити трансфер права вимоги між банком позичальником який видав кредит Білецькій та ПУАТ «Фідобанк» (тобто останній відчужив борг на який не набув прав). Заміна стягувача у виконавчому провадженні неможлива, якщо заяву про це правонаступник подав після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але не здійснив процесуальних дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження. Окрім цього кредит ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був у валюті, а відповідно нарахування інфляційних втрат на позичені кошти - теж є неприпустимим.

04.07.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

07.07.2025 представник ОСОБА_2 адвокат Лущак В.Ю. надав до суду додаткові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначивши, що 19.12.2012 відбулась передача майна ОСОБА_2 стягувачу (мова йде про нежитлове приміщення площею 85,9 м.кв.за адресою АДРЕСА_1 ). 16.10.2013 листом за №06/178 представник ПАТ «"Фідокомбанк"» за довіреністю повідомив Заводський ВДВС про зміну назви сторони виконавчого провадження ПАТ «Ерсте Банк» на ПАТ «Фідокомбанк» відповідно до державної реєстрації останнього. В матеріалах справи 2-2288/11 відсутня ухвала суду про заміну сторони у виконавчому провадженні між Публічним акціонерним товариством «Фідокомбанк» (попередня назва - ПАТ "ЕРСТЕ банк", код ЄДРПОУ 34001693) та ПУАТ «Фідобанк» (код ЄДРПОУ 14351016). Процесуального правонаступництва у справі № 2-2288/11, що передбачено статтею 442 ЦПК України відповідно до якого ПУАТ "Фідобанк" (код ЄДРПОУ 14351016) набув прав стягувача - не відбулось. Тобто ПУАТ "Фідобанк" (код ЄДРПОУ 14351016) не набувши права вимоги у встановленому законом порядку (через судову процедуру процесуального правонаступництва) продав, а Позивач придбав це неіснуюче у продавця право вимоги. І в подальшому Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3% річних і інфляційних нарахованих ним на суму боргу, яка ним фактично не позичалась, і відповідно до придбаного ним права вимоги, яким продавець ПУАТ "Фідобанк" (код ЄДРПОУ 14351016) наділений не був.

01.08.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Севастьянової О.М. надійши додаткові пояснення, в яких зазначила щодо відсутності процесуальної правонаступності позивача у правовідносинах з відповідачами у даній справі. Співвідповідачем у справі ОСОБА_2 до матеріалів справи було надано заперечення та додані документи, яких не було в наявності у ОСОБА_1 та зі змісту яких вбачається, що ще в 2014 році ПУАТ «ФІДОБАНК» було прийнято рішення про надання дозволу на реалізацію заставного майна та погашення частини кредиту за рахунок реалізації, але не менш, ніж 6500 дол. США, а залишок визнано безнадійним до повернення - іпотечні обмеження скасовані Банком, кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед ПУАТ «ФІДОБАНК» припиненні, наявні обмеження зняті. Рішення Заводського районного суду м. Миколаїв у справі 2-2288/11 було виконано шляхом надання дозволу кредитором ПАТ «Фідобанк» на добровільну реалізацію предмету іпотеки на підставі Протоколу Засідання Кредитного комітету ПАТ «Фідобанк» №1312 10.10.2014р. та подальшого процесу (порядку) реалізації іпотечного майна. Вважає, що такі послідовні дії сторони стягувача у 2014 році свідчать про прощення боргу зі сторони ПАТ «Фідобанк»: як відомо іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3% річних і інфляційних нарахованих ним на суму боргу, яка ним фактично не позичалась, і відповідно до придбаного ним права вимоги, яким продавець ПУАТ "Фідобанк" наділений не був.

02.02.2026 представник позивача Теребуха К.І. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

12.06.2026 представник позивача Теребуха К.І. подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» є належним кредитором та стягувачем за відповідним зобов`язанням, що підтверджується ухвалою суду про заміну стягувача. Документи, подані самими відповідачами, підтверджують включення права вимоги за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 до предмета договору відступлення прав вимоги та передачу відповідної кредитної справи ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС». Позивач не нараховує інфляційні втрати та 3% річних із суми, зазначеної у додатку до договору відступлення, а здійснив розрахунок із гривневої суми, встановленої рішенням суду у справі № 2-2288/11. Часткове погашення у розмірі 84 184,39 грн., що відповідає сумі 6 500 доларів США, було враховано позивачем при визначенні бази нарахування. База для розрахунку становить 1 383 118,67 грн. (1 467 303,06 грн. 84184,39 грн.) Доводи відповідачів про валютний характер кредитного договору не спростовують правомірності нарахування інфляційних втрат, оскільки рішенням суду заборгованість визначена у гривні. Доводи відповідачів про прощення боргу, списання заборгованості або припинення зобов`язання не підтверджені належними доказами. Заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що відповідають положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях, просила про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просила в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, у зв`язку безпідставністю заявлених вимог.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/5865/2/14868. Відповідно до умов даного договору, Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 127 840 доларів США строком до 06 травня 2018 року.

07 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014/5865/2/14868/2 за зобов`язаннями ОСОБА_1 по кредитному договору № 014/5865/2/14868.

З метою забезпечення виконання Кредитного договору № 014/5865/2/14868, 07 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. та зареєстрований в реєстрі №1091. Відповідно до умов Іпотечного Договору предметом іпотеки була розвантажувальна овочева база, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-2288/11 від 06 червня 2011 року позов ВАТ «Ерсте Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 року у розмірі 1467303,06 грн., рішення набрало законної сили 17.06.2011.

08.07.2011 на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист. Після чого ПАТ «Ерсте Банк» звернувся до органів виконавчої служби та було відкрито виконавче провадження.

05 жовтня 2021 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №2- 2288/11 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задоволено та замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року (Справа № 2-2288/11) за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвала набрала законної сили 21.10.2021. Вказаним рішенням суду встановлено та не підлягає доказуванню, відповідно до вимог ст.. 82 ЦПК України, що 03.02.2021 між ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір GL1N19277_ 205/1 про відступлення права вимоги, за змістом якого ТОВ «Консалт Солюшенс набув права вимоги за кредитним договором№014/5865/2/14868 від 07.05.2008, договором поруки №014/5865/2/14868/2 від 07.05.2008.

Суд ставиться критично до посилання представників відповідачів відносно того, що ПУАТ «Фідобанк» не набув прав стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва №2-2288/11 через відсутність заміни стягувача між ПАТ «Фідокомбанк» та ПАТ «Ерсте Банк» у судовому порядку, та як насідок відсутність права вимоги у позивача до відповідачів про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за не виконання зобов`язання. Так з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Фідокомбанк» є однією юридичною особою, оскільки відбулася зміна найменування банку, а не перехід прав та обов`язків до іншої юридичної особи, вказане підтверджується, зокрема, тим, що ПАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Фідокомбанк» мали один і той самий код ЄДРПОУ: 34001693. Крім того, як встановлено у справі №2-2288/11 ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2025 року та постановою Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2025 та в силу ст. 82 ч. 4 ЦПК України, не підлягає доказуванню, з Статуту ПАТ «Фідобанк» (ідентифікаційний код 14351016) (нова редакція) від 25.04.2014 випливає, що 30 жовтня 2013 року на підставі рішення Загальних зборів акціонерів банку (протокол №68) був затверджений передавальний акт, у відповідності до якого банку було передано усе майно, права та обов`язки ПАТ «Фідокомбанк» (ідентифікаційний код 34001693), зареєстрованого НБУ 25.01.2006, реєстраційний номер 303. ПАТ «Фідокомбанк» був правонаступником прав і зобов`язань АКБ «Престиж», створеного у формі відкритого акціонерного товариства, ВАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Ерсте Банк». Внаслідок цього Банк є також правонаступником всіх прав та обов`язків АКБ «Престиж», створеного у формі відкритого акціонерного товариства, ВАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Фідокомбанк».

З огляду на викладене, ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» підтвердив набуття права вимоги за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 року, заборгованість за яким була предметом розгляду у справі №2-2288/11, а доводи представників відповідачів про відсутність у позивача права вимоги не узгоджуються з наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст.1291 Конституції України).

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Предметом даного позову є стягнення з відповідачів на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання щодо стягнення заборгованості за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Як визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, на підставі вищевикладеного, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до ст. 526, 599 ЦК України.

Позивач посилаючись на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2011 року у справі № 2-2288/11, звернувся до суду з даним позовом щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, судом встановлено, що під час примусового виконання виконавчих листів № 2-2288/11, виданих на підставі рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2011, відповідачами було частково погашена заборгованість відсотків за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008, у розмірі 6500 доларів США, що в еквіваленті становило 84184,39 грн. (згідно загальнодоступної інформації з офіційного сайту Національного Банку України, станом на 16 жовтня 2014 року курс долара складав 12,951445 грн за 1 долар, тобто 6500 доларів США було еквівалентно 84184,39 грн.), у зв`язку з списанням суми застави по договору застави №0208410067333 від 07.05.2008, згідно Протоколу КК№1312 від 101.0.2014, реалізовано майно - розвантажувальна овочева база, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Отже, ТОВ «Консалт Солюшенс» нараховув стягнення 3% річних та інфляційних втрат саме на суму 1 383 118, 37 грн. (1 467 303,06 грн. (сума заборгованості за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва) - 84 184,39 грн).

Щодо доводів представників відповідачів про відсутність заборгованості у зв`язку з її прощенням на підставі Протоколу КК № 1312 від 10.10.2014 і Рішення Правління № 97.3 від 24.10.2014, суд вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Згідно ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.01.2025, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного від 26.02.2025, та набрало законної сили, а також постановою Верховного Суду від 20.06.2025, якою залишено без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Консалт Солюшенс» поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_2 у справі №2-2288/11 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року, ухваленого за позовом АТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та видано дублікат виконавчого листа, який видавався Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_2 у справі №2-2288/11 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року.

Вказаними рішеннями судів встановлено та не підлягає доказуванню, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, що доводи боржників про відсутність заборгованості, є помилковими, оскільки списання банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за кредитами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника..

Так, відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Виходячи зі змісту цієї норми, прощення боргу можливе лише за умови, коли це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов`язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Протоколу № 1312 від 10.10.2014 засідання Кредитного комітету прийнято рішення: 1. Дозволити ОСОБА_1 добровільно реалізувати заставне майно, а саме: розвантажувальну овочеву базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ціною не менше ніж 6500,00 дол. США. Дані грошові кошти направити на погашення заборгованості по Кредитному договору №014/5865/214868 від 07.05.2008 р. 2. Після виконання п. 1 даного рішення: 2.1. Визнати заборгованість по кредиту та нарахованим доходам по кредитному договору №014/5865/214868 від 07.05.2008 р. безнадійними до повернення. 2.2. Списати за рахунок сформованого резерву заборгованість по кредиту та нарахованим доходам, які визнані безнадійними згідно даного рішення. Після виконання п. 1 даного рішення уповноважити ОСОБА_6 , керівника Напрямку правового забезпечення по роботі з боржниками Миколаївської області підготувати і підписати наступні документи: повідомлення (лист) про припинення обтяження речового права на нерухоме майно і припинення іпотеки; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно іншого речового права); заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно обтяження речового права).

Відповідно до рішення № 97.3 до Протоколу 24.10.2014, Правління ПУАТ «ФІДОБАНК» постановило затвердити рішення Кредитного комітету та двох осіб щодо визнання безнадійною заборгованість та подальшого її списання згідно з протоколом засідання Кредитного комітету ПУАТ «ФІДОБАНК» №1312 від 10.10.2014 після виконання п. 1 рішення Кредитного комітету, визначити заборгованість по кредиту та нарахованим доходам по кредитному договору №014/5865/214868 від 07.05.2008 позичальника ОСОБА_1 безнадійною до повернення, списати за рахунок сформованого резерву заборгованість за кредитом та нарахованими доходами, які визнані безнадійними згідно з даним рішенням.

Отже встановлено, що мало місце відшкодування заборгованості за рахунок резерву.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затверджений постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 172, у пункті 7 якого зазначено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Отже, на підставі аналізу вищезазначених норм Постанови №172 від 01.06.2011 року суд приходить до висновку, що списання за рахунок резерву безнадійної заборгованості за кредитами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Списання активу з балансу банку не встановлює, не змінює та не припиняє вимог кредитора до боржника за кредитним договором.

Відшкодування банком за рахунок свого резерву кредиторської заборгованості та подальше її стягнення не припиняє зобов`язання боржника перед кредитором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 466/3581/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц, від 01червня 2022 року у справі № 438/350/17, від 26 січня 2022 року у справі № 405/9058/19.

Щодо посилання представників відповідачів про відсутність підстав для нарахування інфляційних витрат, оскільки кредитний договір має валютний характер.

Як вже встановлено судом рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-2288/11 від 06 червня 2011 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним у розмірі 1467303,06 грн., тобто заборгованість стягнута в гривнях без застосування валютної прив`язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті.

Зазначене рішення суду набрало законної сили і на його виконання про стягнення боргу в гривнях суд видав відповідний виконавчий документ - виконавчий лист. Кредитор пред`явив позов про стягнення заборгованості за договором з боржників у гривнях, з урахуванням чого валютою такого зобов`язання з цієї дати стала національна валюта - гривня. Часткове погашення заборгованості, після реалізації іпотечного нерухомого майна, також відбулось у гривні. Так само у національній валюті ПУАТ «Фідобанк " відступив на користь позивача право вимоги до боржників за договором відступлення права вимоги зазначивши заборгованість саме в гривнях, а не в іноземній валюті.

Отже, ураховуючи наведене, кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред`явленому ним позові у національній валюті - гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржників у цій валюті, має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування інфляційних втрат на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо посилання представників відповідачів відносно того, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 19.12.2012 відбулась передача майна - нежитлового приміщення площею 85,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , суд ставиться критично, через відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного твердження.

Так, згідно наданих суду відомостей щодо боржника ОСОБА_2 вбачається, що відносно боржника 28.11.2011 відкрите зведене ВП №33183855, до складу якого входило ВП №30040032 по виконавчому листу від 08.07.2011 №2-2288/11, у вказаному зведеному ВП є відмітка державного виконавця, що в рахунок погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» та держави у сумі 1754744,20 грн. було описано та арештовано майно: нежитлове приміщення загальною площею 85,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , загальною вартістю відповідно до експертної грошової оцінки 299198 грн., яке не було реалізовано та листом від 13.12.2012 ПАТ «Ерсте Банк» повідомив, що не заперечує залишити вказане нереалізоване майно за собою.

Крім того, згідно наданого наданих суду відомостей щодо боржника ОСОБА_2 вбачається, що відносно боржника 25.03.2013 відкрите зведене ВП №42749430, до складу якого входило ВП №37141861 від 21.03.2013 по виконавчому листу від 08.07.2011 №2-2288/11, 30.10.2014 було повернення виконавчого листа стягувану, через відсутність у боржника майна та наявна відмітка державного виконавця, що в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек за боржником зареєстроване майно за адресою АДРЕСА_1 , яке перебуває в іпотеці ВАТ «Ерсте Банк» та звернення на яке неможливе через відсутність відповідно рішення передбаченого Законом України «Про іпотеку».

При цьому, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання Кредитного договору від 07.05.2008 № 014/5865/2/14868, 07 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки була розвантажувальна овочева база, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , доказів того, що нежитлове приміщення загальною площею 85,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , залишено ВАТ «Ерсте Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/5865/2/14868 від 07.05.2008 або передано боржником банку в іпотеку для забезпечення виконання вказаного кредитного договору, суду не надано.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі мають грошові зобов`язання перед позивачем які визначені рішенням суду.

Відповідачі не надали суду доказів на спростування обставин щодо не виконання ними грошових зобов`язань перед позивачем.

З огляду на це, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили грошові зобов`язання, у позивача виникає право на застосування наслідків такого порушення згідно з вимогами ст. 625 ЦК України.

Згідно вимог ст. 76-81 ЦПК України, на підтвердження обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення, вони повинні надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Позивачем надано відповідний розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних на суму не виконаного грошового зобов`язання 1383118,67 грн. за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, наданий розрахунок не оспорювався, контррозрахунку відповідачами не надано, у зв`язку з чим, суд вважає, що даний розрахунок є належним та допустим доказом.

На підставі вищевикладеного, вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку грошових коштів у розмірі 427 033,23 гривень, з яких: 302 438,87 грн. інфляційні втрати кредитора; 124 594,36 грн. 3 % річних за користування коштами, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5124,40 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» 427 033,23 гривень, з яких: 302 438,87 грн. інфляційні витрати на кредитну заборгованість та 124 594,36 грн. 3 % річних за користування коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» судовий збір по 2562,20 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» ЄДРПОУ 42251700, місце знаходження: м. Одеса вул. Італійська, 36 оф. 308

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 15.10.2026.

Суддя: С.М. Афоніна