Рішення № 140654217, 05.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3050/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від третіх осіб: не з`явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Вересень», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень Агро», акціонерного товариства «ПроКредит Банк», про стягнення 347 251,00 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), звернулася до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства «Вересень» (далі ПП «Вересень») про стягнення 347 251,00 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані переходом до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором після виконання позивачем своїх зобов`язань перед кредитором відповідача згідно з договором поруки №404140-ДП2 від 18.06.2021 на підставі прямої вказівки закону.

Ухвалою суду від 10.08.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень Агро» (далі ТОВ «Вересень Агро»), акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі АТ «ПроКредит Банк»). При цьому судом було витребувано у позивача оригінал пенсійного посвідчення для його огляду у підготовчому засіданні.

21.08.2026 до суду від ПП «Вересень» надійшла заява, підписана керівником, про визнання заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

24.08.2026 до суду від АТ «ПроКредит Банк» надійшла заява, у якій третьою особою було підтверджено обставини погашення поручителем заборгованості ПП «Вересень» за кредитним договором у повному обсязі. Розгляд справи третя особи просила проводити за відсутності її представника.

01.09.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій позивачем було повідомлено про неможливість надання оригіналу пенсійного посвідчення у зв`язку з проживанням за межами України. Водночас позивачем було надано скриншоти із застосунку «Дія» про наявність у позивача пенсійного посвідчення інваліда 2 групи, яке востаннє було оновлено 22.07.2026.

02.10.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

ОСОБА_2 , ТОВ «Вересень Агро» були повідомлені про розгляд даної справи шляхом доставлення всіх ухвал суду до їх зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, треті особи були належним чином повідомлені про розгляд судом даного спору. Проте ОСОБА_2 , ТОВ «Вересень Агро» не скористалися наданим законом правом на подання пояснень щодо позову.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

21.06.2018 між АТ «ПроКредит Банк» (Банк) та ПП «Вересень» (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №501.47395/FW501.1331.

18.06.2021 між ОСОБА_1 (Поручитель) та АТ «ПроКредит Банк» (Кредитор) було укладено договір поруки №404140-ДП2, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Позичальника (ПП «Вересень») у їх повному обсязі як солідарний з Позичальником боржник. Розмір заборгованості Позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникнуть з рамкової угоди і укладених на їх підставі кредитних договорів, визначається із урахуванням всіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування 2 000 000,00 доларів США, ліміт строку кредитування до 07.06.2028, максимальний розмір процентів 25 % річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022, яке набрало законної сили 25.04.2024, у справі №916/1351/22 позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк» було задоволено, присуджено до стягнення у солідарному порядку з ПП «Вересень», ОСОБА_2 , ТОВ «Вересень Агро», ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 389175,14 США та заборгованість за процентами у розмірі 888,87 доларів США, розподілено судові витрати зі сплати судового збору.

Підставою звернення АТ «ПроКредит Банк» у межах справи №916/1351/22 стали обставини неналежного виконання ПП «Вересень» зобов`язань за рамковою угодою №FW501.1331 від 07.06.2018, договором про відкриття кредитної лінії №501.47395/FW501.1331 від 21.06.2018 (зі змінами). Вимоги АТ «ПроКредит Банк» до інших відповідачів у межах зазначеної справи були пред`явлені з посиланням на договори поруки, в тому числі, договір поруки №404140-ДП2 від 18.06.2021, укладеним з ОСОБА_1 .

15.08.2024 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок АТ «ПроКредит Банк» грошові кошти у розмірі 347 251,00 доларів США, що підтверджується квитанцією, на якій наявна відмітка Банку про виконання. При цьому у графі призначення платежу наявної в матеріалах квитанції вказано наступне: «на погашення КЛ №501.47395».

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є вимоги про стягнення з ПП «Вересень» заборгованості у розмірі 347 251,00 доларів США.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на перехід до нього прав та обов`язків кредитора у зв`язку погашенням кредитної заборгованості ПП «Вересень» перед АТ «ПроКредит Банк».

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Господарським судом під час вирішення цього спору було встановлено, що 21.06.2018 між АТ «ПроКредит Банк» та ПП «Вересень» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №501.47395/FW501.1331.

18.06.2021 в забезпечення виконання зобов`язань ПП «Вересень» між ОСОБА_1 та АТ «ПроКредит Банк» було укладено договір поруки №404140-ДП2, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний з Позичальником боржник.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2025 у справі № 910/1986/25 наголошено, що законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

Неналежне виконання ПП «Вересень» зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №501.47395/FW501.1331 від 21.06.2018 стало підставою для звернення АТ «ПроКредит Банк» до суду з позовом у справі №916/1351/22, у межах якої Кредитором також було заявлено вимоги до Поручителів Позичальника, в тому числі, ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022, яке набрало законної сили 25.04.2024, у справі №916/1351/22 позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк» було задоволено, присуджено до стягнення у солідарному порядку з ПП «Вересень», ОСОБА_2 , ТОВ «Вересень Агро», ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 389175,14 США та заборгованість за процентами у розмірі 888,87 доларів США, розподілено судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Господарський суд зазначає, що у межах справи №916/1351/22 судом було встановлено преюдиційні обставини неналежного виконання як ПП «Вересень» прийнятих на себе зобов`язань, так і ОСОБА_1 за договором поруки №404140-ДП2 від 18.06.2021, а, отже, зазначені обставини не потребують повторного встановлення судом під час вирішення цього спору.

15.08.2024 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок АТ «ПроКредит Банк» грошові кошти у розмірі 347 251,00 доларів США, що підтверджується квитанцією, на якій наявна відмітка Банку про виконання. При цьому у графі призначення платежу наявної в матеріалах квитанції вказано наступне: «на погашення КЛ №501.47395».

Таким чином, ОСОБА_1 було частково виконано зобов`язання ПП «Вересень» перед АТ «ПроКредит Банк» за кредитним договором на суму 347 251,00 доларів США.

В процесі вирішення даного спору АТ «ПроКредит Банк» було повідомлено про погашення поручителем заборгованості ПП «Вересень» за кредитним договором у повному обсязі. Проте оскільки перерахована позивачем сума є меншою, ніж присуджена до стягнення згідно з рішенням суду від 08.12.2022 у справі №916/1351/22, інші докази позивачем суду надані не були, господарський суд доходить висновку про часткове виконання ОСОБА_1 зобов`язання, забезпеченого порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Враховуючи виконання ОСОБА_1 зобов`язання ПП «Вересень» перед АТ «ПроКредит Банк» на суму 347 251,00 доларів США, господарський суд доходить висновку про перехід до позивача права вимагати стягнення з відповідача виконаної частини зобов`язання.

При цьому господарський суд враховує законодавчу заборону переходу права кредитора за договором про відкриття кредитної лінії №501.47395/FW501.1331 від 21.06.2018 від АТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , так як фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, які надаються банками або іншими установами, внесеними до реєстру фінансових установ. Вказаний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20.

Водночас господарський суд зазначає, що законодавча заборона переходу прав кредитора за кредитним договором від банку до фізичної особи не позбавляє останню права вимагати стягнення з позичальника грошових коштів, сплачених поручителем в рахунок виконання забезпеченого зобов`язання.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову шляхом присудження до стягнення з ПП «Вересень» заборгованості у розмірі 347 251,00 доларів США.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого ОСОБА_1 позову шляхом присудження до стягнення з приватного підприємства «Вересень» заборгованості у розмірі 347 251,00 доларів США.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 130 ГПК України).

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а, отже, судовий збір у розмірі 186 728,00 грн слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету. Водночас визнання відповідачем заявленого позову до початку розгляду справи по суті надає відповідачу право на зменшення судового збору, оскільки в такому разі половина збору мала бути повернута позивача з державного бюджету. Підстави для повернення позивачу судового збору відсутні, а, отже, суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України присуджує до стягнення з відповідача в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 93 364,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Вересень» (67353, Одеська обл., Березівський р-н, село Мар`янівка, вул. Леніна, буд. 3; код ЄДРПОУ 32026847) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у розмірі 347 251,00 доларів США (триста сорок сім тисяч двісті п`ятдесят один долар США 00 центів).

3. Стягнути з приватного підприємства «Вересень» (67353, Одеська обл., Березівський р-н, село Мар`янівка, вул. Леніна, буд. 3; код ЄДРПОУ 32026847) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 93 364,00 грн (дев`яносто три тисячі триста шістдесят чотири грн 00).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 15 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна