Рішення № 140654215, 22.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4028/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до відповідачів:

1.Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)

2.Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, 1, код ЄДРПОУ 04056919)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

про стягнення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Ростомов Г.А., адвокат, діє на підставі ордеру,

від відповідачів: Асташенкова О.І., діє в порядку самопредставництва

від третьої особи: Бондар А.Г., діє в порядку самопредставництва

Суть спору: Фізична особа-підприємець Антипенко Олександр Володимирович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про стягнення 580000 грн. збитків; у позові позивач також просить суд встановити спосіб і порядок виконання рішення шляхом стягнення присуджених коштів з Одеської міської ради, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Одеська міська рада уклала з ФОП Антипенком О.В. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №589 на вул. Академіка Корольова, 17 у м. Одесі, приховавши відомості про претензії ОСББ «КОРОЛЬОВА 17» щодо належності цього майна до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, внаслідок чого рішеннями у судовій справі №916/3951/21 вказаний правочин було визнано недійсним через відсутність у відповідача повноважень розпоряджатися спірним майном, що призвело до позбавлення покупця майна та завдання йому збитків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4028/25; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.10.2025 о 13:45.

24.10.2025 за вх.№33690/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У підготовчому засіданні 24.10.2025 судом у протокольній формі задоволено клопотання від 24.10.2025 за вх.№33690/25 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595), оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов`язки; запропоновано залученій третій особі надати до суду пояснення по суті спору.

У підготовчому засіданні 24.10.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 14.11.2025 о 14:15.

13.11.2025 за вх.№36129/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. У поданому відзиві відповідач-1 просить суд відмовити у позові та зазначив, зокрема, наступне:

- недійсність правочину сама по собі не завжди означає автоматичне стягнення збитків, оскільки в такому разі сторона, яка вимагає відшкодування, повинна довести факт наявності та розміру збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між недійсним правочином та своїми збитками;

- починаючи з квітня 2025 року господарськими судами вже було встановлено, що спірні нежитлові приміщення підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, є допоміжними; однак у своєму позові ФОП Антипенко О.В. зазначає, що для обґрунтування позовних вимог у даній справі та визначення розміру збитків позивач звернувся до спеціалізованої установи ТОВ «Укрпрофі» для визначення вартості об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення підвалу №589, розташованого по вул. Корольова 17 у місті Одесі;

- згідно зі звітом від 15.09.2025 про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень - вартість об`єкта оцінки становить 580000 грн.; станом на 15.09.2025 ТОВ «Укрпрофі» був складений звіт про незалежну оцінку вартості спірного приміщення підвалу саме як нежитлового та комерційного об`єкту, а не допоміжного, що суперечить висновкам Верховного Суду щодо статусу вказаного об`єкту, викладеним у вищевказаній постанові від 22.04.2025 у справі №916/3951/21; оцінка допоміжних приміщень відрізняється від оцінки нежитлових тим, що допоміжні приміщення, як правило, мають меншу вартість, оскільки їх вартість враховується як частина більшої нерухомості, наприклад житлового будинку, а не є самостійним об`єктом нерухомості; натомість нежитлові приміщення (офіси, склади, магазини) можуть бути самостійними об`єктами нерухомості, тому їх оцінка залежить від багатьох факторів, таких як розташування, призначення та ринкова ситуація;

- позивач в порушення вимог діючого законодавства України та висновків Верховного Суду, викладених у справі №916/3951/21, для обґрунтування розміру збитків неправомірно та безпідставно було замовлено звіт про незалежну оцінку вартості спірного приміщення - як нежитлового приміщення, яке має комерційний характер, що в силу приписів ст.ст. 76,79 ГПК України є неналежним та невірогідним доказом у даній справі; позивач у даній справі не обґрунтував належними доказами факт наявності розміру шкоди у сумі 580000 грн., у зв`язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено;

- на момент укладання договору купівлі-продажу Одеська міська рада була єдиним законним власником нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17; враховуючи те, що починаючи з 2008 року за Одеською міською радою було оформлено право власності на спірні нежитлові приміщення, міськрада на підставі норм цивільного законодавства України правомірно розпорядилась своїм майном на власний розсуд шляхом його відчуження ФОП Антипенку О.В. за результатами проведеного електронного аукціону;

- доводи позивача у даній справі про те, що ФОП Антипенка О.В. нібито було введено в оману при проведенні аукціону з продажу спірного об`єкту нерухомого майна та подальшому укладанні договору купівлі-продажу є хибними, надуманими, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами; окрім того, при розгляді вищезазначеної справи №916/3951/21, на яку в обґрунтування позовних вимог посилається позивач, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій також не було встановлено факту введення в оману ФОП Антипенка О.В. при укладанні спірного договору;

- у позовній заяві у даній справі позивач взагалі не зазначає про наявність в діях Одеської міської ради всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення в обґрунтування заявлених збитків та не надає відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин;

- заявлений ФОП Антипенком О.В. у позові розмір збитків повинен стягуватись саме з Одеської міської ради як з колишнього власника спірного об`єкта та юридичної особи, яка самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; таким чином, вимога позивача щодо стягнення з Одеської міської ради збитків з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради є незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню у судовому порядку.

14.11.2025 за вх.№36280/25 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд розглянути позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича до Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про стягнення у наступній редакції прохальної частини позовних вимог: стягнути з Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича суму коштів у розмірі 1160000 грн. у якості відшкодування збитків; встановити спосіб і порядок виконання рішення шляхом стягнення присуджених коштів з Одеської міської ради, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919). В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що звертаючись із позовом позивач заявив до стягнення суму коштів у розмірі 580000 грн., встановлених за результатами оцінки вартості втраченого майна та серед іншого у позові вказано, що позивач вважає скасований рішенням у справі №916/3951/21 договір купівлі-продажу таким, що вчинений під впливом омани, що має правовим наслідком відшкодування збитків у подвійному розмірі.

У підготовчому засіданні 14.11.2025 судом у протокольній формі прийнято до розгляду заяву позивача за вх.№36280/25 про збільшення розміру позовних вимог та у протокольній формі винесено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.12.2025 об 11:30.

24.11.2025 за вх.№37208/25 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які прийнято судом до розгляду. У поданих поясненнях третя особа вважає, що позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення не відповідають нормам цивільного законодавства України, сталій практиці Верховного Суду у подібних правовідносин, фактичним обставинам, встановленим господарськими судами всіх інстанцій у справі №916/3951/21 та у даній справі, не підтверджуються належними письмовими доказами, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкладено підготовче засідання на 23.12.2025 о 10:50. У підготовчому засіданні 23.12.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.01.2026 о 10:15. Судове засідання 22.01.2026 о 10:15 не відбулось на підставі акту Господарського суду Одеської області від 22.01.2026, складеного керівником апарату і відповідальними працівниками суду із засвідченням того факту, що в будівлі суду сталась розгерметизація системи опалення і наступне різке охолодження повітря в адміністративній будівлі, у зв`язку з чим з 22.01.2026 до усунення відповідних несправностей було призупинено як реєстрацію вхідної кореспонденції, так і проведення призначених судових засідань. Ухвалою суду від 26.01.2026 судове засідання призначено на 11.02.2026 об 11:45.

09.02.2026 за вх.№4586/26 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач зазначив, зокрема, наступне:

- оскільки сам договір купівлі-продажу 13.12.2021 вже визнаний недійсним рішенням суду, що набрало чинності, питання щодо його законності позовною заявою не порушується, вирішенню підлягає лише порядок відшкодування шкоди, завданої в результаті укладання неправомірної угоди продавцем такого майна;

- Одеська міська рада знала про претензії ОСББ та приховала від ФОП Антипенка О.В. факт їх наявності; ФОП Антипенко О.В. не розумів чому Одеська міська рада поспішала із підписанням акту приймання-передачі приміщення до моменту отримання повідомлення про судову справу, а оформити право власності не зміг через ухвалу про забезпечення позову у справі №916/3951/21;

- можливість відшкодування збитків з розрахунку ринкової вартості вилученого майна на день пред`явлення позову: розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України - якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності (висновки Верховного Суду у постанові від 03.07.2023 у справі №369/6092/20);

- можливість стягнення суми коштів з урахуванням індексу інфляції: Верховний Суд, як і у справі №916/1573/18, у подібних відносинах відхилив посилання відповідача на не застосування судами до стягнутої суми збитків частини другої статті 530 ЦК України, оскільки положення зазначеної статті застосовуються до зобов?язальних правовідносин, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги; предметом спірних правовідносини сторін є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які є наслідком порушення договірного зобов`язання стороною, і право на їх компенсацію виникає з моменту встановлення факту завдання збитку, тому обов`язок винної особи на їх відшкодування не пов`язується з моментом пред`явленням вимоги кредитором;

- можливість відшкодування збитків у подвійному розмірі через введення покупця у оману: неповідомлення стороні правочину інформації, яка є істотною для формування волевиявлення, спрямованого на укладення договору, слід вважати формою обману (постанова Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №370/438/20); обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (постанова Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №156/1111/20);

- Одеська міська рада помиляється, стверджуючи про те, що в неї взагалі виникало право на спірні приміщення; таке право не виникало, а документи були оформлені протиправно, що встановили суди у справі №916/3951/21;

- посилання Одеської міської ради на факт того, що допоміжне приміщення не може бути оцінене з точки зору його ринкової вартості об`єкта як комерційного є зміною процесуальної поведінки, адже Одеською міською радою через уповноважені структури здійснювалося надання в оренду вказаних приміщень суб`єктам господарювання; вказане допоміжне приміщення використовувалося для господарської діяльності, Одеська міська рада прямо посилалася на даний факт у справі №916/3951/21, а це означає, що приміщення не тільки фізично могло використовуватися як комерційне, а й використовувалося таким чином у минулому КУ «Міський підлітково-молодіжний центр»;

- Одеська міська рада відверто вигадала той факт, що ФОП Антипенко О.В. замовив звіт про незалежну оцінку вартості спірного приміщення - як нежитлового приміщення, яке має комерційний характер, що спростовується самим звітом, за яким метою оцінки було визначення ринкової вартості об`єкта оцінки з метою відшкодування вартості об`єкта, а сама організація прийняла висновок експерта щодо статусу приміщення як допоміжного до уваги.

У судовому засіданні 11.02.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 05.03.2026 о 12:00. У судовому засіданні 05.03.2026 судом у протокольній формі відкладено розгляд справи на 26.03.2026 о 10:15. У судовому засіданні 26.03.2026 судом оголошено перерву до 16.04.2026 о 14:45. У судовому засіданні 16.04.2026 судом оголошено перерву до 17.04.2026 об 11:40. У судовому засіданні 17.04.2026 судом оголошено перерву до 15.05.2026 о 09:50.

13.05.2026 за вх.№16564/26 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та залучення до участі у справі Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості співвідповідача. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що:

- у позовній заяві позивач просив встановити порядок виконання рішення суду шляхом стягнення присуджених коштів з Одеської міської ради, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради, побудувавши свою позицію на приписах постанови Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі №916/1952/17, яка приписувала безумовну можливість стягнення коштів з Одеської міської ради за рахунок Виконкому ОМР;

- в подальшому Верховний Суд, розмежовуючи правозастосування у спірних відносинах, доповнив свою позицію, висловлену у даній справі, виклавши новий висновок у постанові від 02.07.2025 у справі №916/3541/23, в якому Верховний Суд розтлумачив, що встановлення порядку виконання рішення обов`язково має супроводжуватись залученням співвідповідачем органу, за рахунок якого суд вважає доцільним стягнути кошти з відповідача, навіть якщо позивач не вбачає особу, за коштами якої виконується стягнення, такою, що порушила її право;

- не дивлячись на той факт, що Виконавчий комітет Одеської міської ради ніяким чином прав ФОП Антипенка О.В. не порушував, але з урахуванням приписів Верховного Суду у справах №916/1952/17 та №916/3541/23, позивач змушений просити суд повернутися до стадії підготовчого провадження для вчинення процесуальної дії - приведення складу сторін у відповідність до приписів даних постанов.

У судовому засіданні 15.05.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 05.06.2026 о 10:20.

27.05.2026 за вх.№18445/26 до суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення з приводу клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, які залучено судом до матеріалів справи.

03.06.2026 за вх.№19291/26 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.06.2026 судом у протокольній формі задоволено заяву позивача від 13.05.2026 за вх.№16564/26, оголошено протокольну ухвалу про повернення на стадію підготовчого провадження та залучення до участі у справі Виконавчого комітету Одеської міської ради в якості співвідповідача.

У підготовчому засіданні 05.06.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 17.07.2026 о 10:00.

08.06.2026 за вх.№19778/26 до суду від позивача надійшла заява, до якої додано оновлену позовну заяву про стягнення (у редакції з урахуванням задоволеної ухвалою суду від 19.11.2025 заяви про збільшення позовних вимог від 13.11.2025 та оновленого складу сторін у справі у відповідності до протокольної ухвали суду від 05.06.2026).

У підготовчому засіданні 17.07.2026 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.09.2026 о 14:20. У судовому засідання 03.09.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 22.09.2026 о 10:15.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник позивача просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів та третьої особи у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/4028/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 22.09.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 14.10.2026 з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (14.10.2026), на що суд звертає увагу учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, господарський суд встановив:

В матеріалах справи наявний Технічний паспорт, виготовлений Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» станом на 15.07.2008. Згідно з даними Технічного паспорта: об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу №589, розташовані у житловому 16-ти поверховому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17; загальна площа приміщень складає 52,1 кв.м; власником майна у технічному паспорті вказано територіальну громаду м. Одеси в особі Одеської міської ради.

З інформаційної довідки №288100476 від 02.12.2021 вбачається, що 12.09.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Свідоцтво про право власності серії САС №191369 на нежитлові приміщення підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради; право власності зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 23.09.2008 в книзі: 8ог-184, номер запису: 2264, реєстраційний номер об`єкта: 24809569.

У листі від №21.11/1 від 05.11.2021 ОСББ «КОРОЛЬОВА 17» до Одеської міської ради зазначено, що з відкритих джерел стало відомо про те, що на сайті ОМР розміщено інформацію про продаж допоміжного приміщення, а саме: нежитлових приміщень №589, загальною площею 52,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 17; ОСББ зауважило, що дане приміщення не може бути передане в рамках приватизації, оскільки відчуження допоміжного приміщення, як і його приватизація, не допускаються, може призвести до порушення прав співмешканців багатоквартирного будинку та інтересів добросовісних набувачів.

Аналогічний лист №21.11/2 від 05.11.2021 було направлено також на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Листом №01-10/90309-КУ від 03.12.2021 Одеська міська рада повідомила ОСББ «КОРОЛЬОВА 17» про наступне: «Нежитлове приміщення підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 17 належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, про що 23.09.2008 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 24809569), зазначені обставини підтверджується інформаційною довідкою від 02.12.2021 №288100476. Відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2021 №231-VIII «Про схвалення Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності Територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2021, та приватизації цих об`єктів» нежитлові приміщення підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 17 підлягали продажу на аукціоні. 17.11.2021 відбувся електронний аукціон з продажу зазначеного вище об`єкта нерухомого майна, на теперішній час в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», провадиться процедура укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 17».

13.12.2021 між Одеською міською радою (продавець, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Антипенком Олександром Володимировичем (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2906.

Відповідно до п.1.1 договору продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності, яке в цілому складається з нежитлових приміщень підвалу №589, загальною площею 52,1 кв.м, розташованих за адресою: місто Одеса, вулиця Корольова академіка, будинок 17; об`єкт купівлі-продажу належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності (серії САС №191369), виданого 12 вересня 2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 23.09.2008 в книзі: 8ог-184, номер запису: 2264, реєстраційний номер вищезазначеного об`єкта купівлі-продажу - 24809569.

Згідно з п.1.2 договору приватизація об`єкта комунальної власності здійснюється на підставі: Цивільного кодексу України; рішення Одеської міської ради від 28.04.2021 №231-VIII «Про схвалення Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2021 році, та приватизацію цих об`єктів»; протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об`єктів комунальної власності від 25.08.2021 року; протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-10-18-000098-1; наказу від 23.11.2021 №380 «Про затвердження Протоколу про результати електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси - нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Корольова академіка, 17, який відбувся 17.11.2021».

Відповідно до п.1.3 договору об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 315360 грн.

За п.п. 1.4, 1.5 договору стартова ціна продажу об`єкта складає 141912 грн.; гарантійний внесок враховано до ціни продажу та складає 15768 грн.

Відповідно до п.2.1 договору покупець зобов`язаний сплатити залишок ціни продажу об`єкта з урахуванням ПДВ (за вирахуванням гарантійного внеску) у розмірі 126144 грн. за рахунок власних коштів.

Згідно з п.3.1 договору передача об`єкта купівлі-продажу від продавця до покупця здійснюється у триденний строк після сплати покупцем в повному обсязі ціни продажу об`єкта купівлі-продажу та оформляється актом приймання-передачі, який підписується одночасно сторонами за цим договором.

За п.4.1 договору продавець свідчить, що об`єкт купівлі-продажу, який є предметом цього договору, на момент його укладання раніше нікому іншому не проданий, не подарований, іншим способом не відчужений, не заставлений, судового спору щодо нього немає, заборона та арешт на нього не накладені, під податковою заставою не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений, а також будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент укладення договору сторони договору не могли не знати, як у межах, так і за межами України на них немає, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для нього договору, сервітути щодо об`єкта купівлі-продажу не встановлені.

Відповідно до п.8.7 договору у разі розірвання в судовому порядку договору повернення покупцю коштів сплачених за об`єкт приватизації здійснюється на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу цього об`єкта (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати згідно з договором), протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня надходження коштів від повторного продажу на рахунок продавця; повернення коштів покупцю здійснюється в сумі, отриманій органом приватизації в результаті повторного продажу об`єктів, але не може перевищувати суми, сплаченої покупцем під час попереднього продажу.

Згідно з п.9.4 договору всі витрати, пов`язані із укладанням цього договору, його реєстрацією та виконанням бере на себе покупець.

16.12.2021 між Одеською міською радою (продавець, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Антипенком Олександром Володимировичем (покупець, позивач) складено та підписано акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна комунальної власності, яке в цілому складається з нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17.

В матеріалах справи наявні наступні платіжні доручення про сплату позивачем - ФОП Антипенком О.В. коштів за проведення аукціону №UA-PS-2021-10-18-000098-1, за послуги з проведення незалежної оцінки та за договором №2906 від 13.12.2021, а саме: №48 від 15.11.2021 на суму 15768 грн.; №49 від 15.11.2021 на суму 1200 грн.; №66 від 13.12.2021 на суму 5676 грн.; №67 від 13.12.2021 на суму 1500 грн.; №68 від 13.12.2021 на суму 126144 грн.; №69 від 15.12.2021 на суму 3500 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/3951/21 позов ОСББ «Корольова 17» про усунення перешкод у здійсненні права власності задоволено частково; вирішено усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, в особі ОСББ «Корольова 17» нежитловими приміщеннями підвалу №589, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, шляхом визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності САС 191369 від 12.09.2008 за територіальною громадою в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення підвалу №589, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; вирішено усунути перешкоди у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, в особі ОСББ «Корольова 17» нежитловими приміщеннями підвалу №589, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Одеської міської ради від 23.09.2008 на нежитлові приміщення підвалу №589, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; у задоволенні позову ОСББ «Корольова 17» про усунення перешкод у здійсненні права власності до ФОП Антипенка О.В. відмовлено; позов ОСББ «Корольова 17» про визнання недійсним договору задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, від 13.12.2021, укладений між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ФОП Антипенком О. В., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Наталією Юріївною, зареєстрований в реєстрі за номером 2906.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №916/3951/21 апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/3951/21 задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/3951/21 скасовано частково; відмовлено в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 17» про усунення перешкод у здійсненні права власності співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, в особі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 17» нежитловими приміщеннями підвалу №589, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, шляхом визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності САС 191369 від 12 вересня 2008 року за територіальною громадою в особі Одеської міської ради на нежитлові приміщення підвалу №589, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17; в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/3951/21 залишено без змін. У вказаній постанові апеляційним судом зазначено, зокрема, наступне:

- висновком експерта від 22.05.2023 №22-2887 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи підтверджено належність спірного підвалу до допоміжних технічних приміщень, призначених для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; таким чином, спірне майно не є самостійним об`єктом нерухомого майна та є допоміжними приміщеннями житлового будинку у розумінні чинного законодавства України; оскільки спірне майно є допоміжними технічними приміщеннями, тобто належить до спільного майна, воно в силу прямих приписів закону може перебувати виключно у спільній власності співвласників, що в свою чергу унеможливлює перебування такого майна у приватній власності; з урахуванням наведеного, спростовуються доводи Одеської міської ради щодо приналежності спірного приміщення до комунальної власності та не доведення позивачем права власності на спірне майно;

- 13.12.2021 між Одеською міською радою та ФОП Антипенком О.В. укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за номером 2906; також сторонами за цим правочином оформлено акт приймання-передачі приміщення від 16.12.2021; право власності за ФОП Антипенком О.В. на теперішній час не зареєстровано; разом з тим, враховуючи, що ОМР не є власником проданого майна, тому не мала права вчиняти правочин щодо розпорядження ним, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині була правомірно задоволена.

У претензії позивач просив відповідача-1 та третю особу визначити ринкову ціну приміщень підвалу №589, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату розгляду даної заяви та відшкодувати ринкову вартість приміщення.

15.09.2025 ТОВ «УкрПрофі» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №504/2023 від 04.09.2023, оцінювач Скорик О.В., кваліфікаційне свідоцтво МФ №6484 від 22.11.2008) на замовлення ФОП Антипенка О.В. складено Звіт про незалежну оцінку вартості нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, будинок 17. Відповідно до вказаного звіту:

- у розділі 3 визначено базу оцінки - ринкова вартість та застосовано принципи корисності, попиту і пропозиції, заміщення, очікування, найбільш ефективного використання;

- у розділі 3 наведено огляд ринку комерційної нерухомості України та проаналізовано поточний стан ринку комерційної нерухомості у 2025 році;

- у розділі 6 наведено характеристику об`єкта, місцерозташування та технічний стан - незадовільний, фізичний знос становить 41% (коефіцієнт придатності 0,59);

- у розділах 8-9 наведені методичні підходи до оцінки майна та їх основні принципи, а також описано витратний, порівняльний та дохідний підходи;

- у розділі 12 наведені оголошення об`єктів порівняння;

- висновок: вартість нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, будинок 17, станом на 15.09.2025 становить 580000 грн., без урахування ПДВ, або за курсом НБУ на дату оцінки - 14049,09 доларів США.

Невідшкодування відповідачем-1 завданих позивачу збитків стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича коштів у розмірі 1160000 грн. в якості відшкодування збитків та встановлення способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення присуджених коштів з Одеської міської ради, за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Як було встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 по справі №916/3951/21, яке залишено без змін в цій частині постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №916/3951/21, договір купівлі-продажу від 13.12.2021 №2906, укладений між Одеською міською радою та ФОП Антипенком О.В., визнано недійсним через те, що спірне майно є допоміжними технічними приміщеннями, тобто належить до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, воно в силу прямих приписів закону може перебувати виключно у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, що в свою чергу унеможливлює перебування такого майна у приватній власності, а тому Одеська міська рада не мала відповідних речових прав на вказане майно, для реєстрації речових прав Одеської міської ради не існувало правових підстав та відповідно остання не мала права вчиняти правочин щодо розпорядження ним.

Суд зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка заподіювача збитків, наявність збитків, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також вина заподіювача збитків. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про підтвердження наявності в діях Одеської міської ради усіх елементів складу цивільного правопорушення з огляду на таке:

- відповідач-1 протиправно прийняв рішення про включення нежитлових приміщень підвалу №589 загальною площею 52,1 кв.м до переліку об`єктів малої приватизації та відчужив їх позивачу за договором купівлі-продажу №2906 від 13.12.2021, оскільки, як було встановлено у справі №916/3951/21, спірне майно могло/може перебувати виключно у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, а тому Одеська міська рада не мала права оформляти на себе речові права та відчужувати таке майно (вчиняти правочин щодо розпорядження таким майном);

- наявність збитків у позивача обумовлена тим, що на виконання умов недійсного договору та в процесі процедури приватизації позивач сплатив загальну суму коштів у розмірі 153788 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, натомість право власності за ФОП Антипенком О.В. на приміщення не було зареєстровано, а договір визнано судом недійсним; розмір фактичних здійснених витрат позивача, доведених ним за наявними матеріалами справи, становить 153788 грн.;

- суд вбачає, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача-1 позивач витратив кошти та врешті не отримав придбане в процедурі приватизації майно, оскільки в подальшому в судовому порядку було оскаржено відповідний укладений договір купівлі-продажу, встановлено відсутність у відповідача-1 речових прав на спірне майно та прав на його відчуження, та відповідно речові права на придбане позивачем в результаті процедури приватизації майно позивач не набув, при цьому і сплачені кошти повернуті позивачу не були;

- відповідач-1 не спростував суду наявності своєї вини у завданні позивачу відповідних збитків, не надав до суду доказів відсутності своєї вини та не спростував належними доказами факт своїх протиправних дій по відношенню до позивача.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем-1 завдано позивачу збитків внаслідок проведення процедури приватизації неналежного відповідачу-1 майна, укладення з позивачем в подальшому визнаного в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу та відповідного не набуття позивачем речових прав на придбане майно, а також неповернення позивачу вчасно сплачених ним коштів в процесі процедури приватизації такого майна.

При цьому сплачені позивачем фактично кошти склали розмір 153788 грн., однак купівельна вартість таких коштів з січня 2022 року суттєво зменшилась у зв??язку з інфляційними процесами, у зв`язку з чим розмір збитків позивача визначається судом з урахуванням встановленого індексу інфляції. Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/1573/18.

Перевіривши здійснений розрахунок інфляційних втрат на суму 153788 грн. за період з січня 2022 року по вересень 2025 року, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 89888,06 грн., а тому вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Натомість в решті суми заявлених позовних вимог суд визнає такі позовні вимоги недоведеними та відмовляє у їх задоволенні виходячи з наступного.

Щодо ринкової вартості придбаного позивачем майна, договір купівлі-продажу якого в подальшому визнаний недійсним в судовому порядку у зв?язку з відсутністю у Одеської міської ради відповідних прав на відчуження майна. Позивач заявляє відповідні позовні вимоги із посиланням на Звіт ТОВ «УкрПрофі» від 15.09.2025, за яким ринкова вартість придбаних позивачем нежитлових приміщень за розрахунками експерта склала 580000 грн., при цьому позивач заявляє до стягнення подвійний розмір такої ринкової вартості нежитлових приміщень (1160000 грн.), обґрунтовуючи це введенням Одеською міською радою його умисно в оману (в порядку ст. 230 ЦК України).

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги на суму подвійної ринкової вартості нежитлових приміщень підвалу за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, суд бере до уваги, що:

- по-перше, за результатами розгляду справи №916/3951/21 судами встановлено, що спірне майно є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, не є самостійним об`єктом нерухомого майна, належить усім співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності в силу прямої вказівки закону і є обмежено оборотоздатним. Таким чином, спірне майно не могло і не може відчужуватися як окремий комерційний об`єкт, оскільки спірне приміщення підвалу є саме допоміжним приміщенням будинку, воно не має самостійної ринкової вартості як комерційна нерухомість, а тому Звіт ТОВ «УкрПрофі» від 15.09.2025, яким це приміщення оцінено шляхом порівняння, зокрема, з комерційними офісами, суперечить правовому статусу об`єкта та не приймається судом до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження вартості такого майна;

- суд окреме бере до уваги, що в рамках розгляду справи №916/3951/21 договір купівлі-продажу спірного майна був визнаний недійсним не з підстав ч.1 ст. 230 ЦК України (вчинення правочину під впливом обману), а в рамках спору про захист прав співвласників багатоквартирного будинку і оспорювання комунальної (та в подальшому приватної) власності на відповідний об?єкт. При цьому в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано до суду докази та не доведено наявність умислу відповідача-1 (Одеської міської ради) щодо введення позивача в оману щодо відповідних обставин;

- суд також бере до уваги, що свідоцтва, які посвідчують право власності на приміщення, самі по собі не змінюють їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку; отже не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №916/1200/23). За таких обставин суд також звертає увагу, що з огляду на те, що у справі №916/3951/21 судами встановлено, зокрема, що спірне приміщення підвалу є саме допоміжним приміщенням будинку, що перебуває у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону, то відповідні обставини з урахуванням місця розташування відповідного об?єкту могли бути зрозумілі не тільки органу місцевого самоврядування, але і тодішньому набувачу майна за відповідним договором, що за умови не доведення позивачем наявності у діях Одеської міської ради умислу не може створювати підстави для висновків суду про застосування до спірних правовідносин саме положень ст. 230 ЦК України. При цьому виходячи з наявних матеріалів справи суд вбачає, що в момент проведення процедури приватизації спірного майна Одеська міська рада вважала себе власником відповідного майна, що хоч і було критично оцінено судами в рамках справи №916/3951/21, але береться судом до уваги при оцінці доведення позивачем умисних дій з боку органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про недоведення позивачем підстав для відшкодування йому завданих збитків у подвійному розмірі.

Щодо упущеної вигоди, суд приймає до уваги також постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, згідно з якою стягнення упущеної вигоди вимагає доведення того, що такі доходи не є абстрактними, а дійсно були б отримані кредитором, проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливість отримання прибутку. В даному випадку наявність у цій справі у позивача упущеної вигоди позивачем не доведено.

Натомість окремо суд зазначає, що доводи відповідача-1 та третьої особи про необхідність відмови позивачу у задоволенні позову в повному обсязі в свою чергу спростовані вищенаведеними висновками суду про завдання діями Одеської міської ради збитків позивачу у вище встановленому судом розмірі.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та позиції учасників справи, враховуючи встановлені судом вище обставини справи, господарський суд дійшов висновку про часткову доведеність, часткову обґрунтованість та необхідність часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича в частині стягнення з Одеської міської ради 243676,06 грн. збитків, в решті позовних вимог судом відмовляється з огляду на їх недоведеність з підстав, зазначених вище.

Що стосується вимог позивача про стягнення коштів з Одеської міської ради за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради, господарський суд зазначає наступне.

Суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 по справі №916/1952/17, відповідно до якої: «З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, дійшли правильного висновку про те, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у цій справі стягнення присуджених грошових коштів слід здійснити з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради. Наведеним спростовуються доводи відповідача-1 в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували свій висновок про те, чому саме з рахунку Виконавчого комітету Одеської міської ради має бути здійснене стягнення у цій справі».

Окрім того, у постанові від 02.07.2025 у справі №916/3541/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголосив, що: «Так, ухвалюючи постанову від 14.05.2020 у справі №916/1952/17, якою було залишено без змін судові рішення судів про стягнення з Одеської міської ради за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства 48862099,60 грн. в порядку застосування наслідків недійсності договору міни від 12.08.2010, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що під час нового розгляду справи №916/1952/17 ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 залучено до участі у справі Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради як співвідповідачів, тобто з дотриманням вимог статті 48 ГПК України. Натомість під час розгляду цієї справи (№916/3541/23) відповідачем і боржником є виключно Вилківська міськрада, а Виконком Вилківської міськради не був і не є стороною в цій справі, оскільки щодо Виконкому позивачем не заявлялися жодні позовні вимоги та в якості співвідповідача скаржник у встановленому порядку не залучався».

За таких обставин, оскільки Виконавчий комітет Одеської міської ради за відповідним клопотанням позивача був залучений позивачем до участі у справі в якості співвідповідача, господарський суд виходячи з вищевстановлених обставин справи вважає обґрунтованими вимоги позивача про здійснення стягнення грошових коштів з Одеської міської ради як з особи, яка є відповідальною за завдання позивачу збитків у спірних правовідносинах, натомість з рахунків розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Іншого відповідачами не доведено.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищевикладених висновків суду та не створюють підстав для іншої оцінки судом спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича - задовольнити частково.

2.Стягнути з Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Фізичної особи-підприємця Антипенка Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 243676 /двісті сорок три тисячі шістсот сімдесят шість/ грн. 06 коп. коштів та 2924 /дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири/ грн. 11 коп. судового збору шляхом стягнення грошових коштів за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, 1, код ЄДРПОУ 04056919).

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 14 жовтня 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля