Рішення № 140654104, 29.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 914/1335/26(465/11901/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»до відповідача: ОСОБА_1про: стягнення 40958 грн. 76 коп. заборгованостів межах справи: № 914/1335/26про неплатоспроможність: ОСОБА_1

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача: не з`явивсяВідповідача: не з`явився

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , провадження в якій відкрито ухвалою суду від 09.06.2026 р.

30.12.2025 р. до Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 40958 грн. 76 коп. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 заборгованість за комісією).

Позов обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Кредитним договором № 164840 від 22.12.2024 р. укладеним із ТзОВ «ФК «Кредіплюс» у розмірі 40958 грн. 76 коп., право вимоги на яку перейшло до ТзОВ «Юніт Капітал» на підставі Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 р.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.01.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 465/11901/25 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.06.2026 р. цивільну справу № 465/11901/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Справа № 465/11901/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості надійшла до Господарського суду Львівської області 24.07.2026 р. за вх. № 2562.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2026 р., зазначеній справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/1335/26(465/11901/25) та передано таку для розгляду судді Цікало А. І., в провадженні якого перебуває справа № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2026 р. справу № 914/1335/26(465/11901/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 22.12.2024 р. № 164840 у розмірі 40958 грн. 76 коп. прийнято до розгляду в межах справи № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; постановлено повторно розпочати розгляд справи № 914/1335/26(465/11901/25) по суті; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2026 р.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання, в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

22.12.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір споживчого кредиту № 164840 (надалі Договір № 164840).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 164840, цей правочин складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів та загальної для всіх клієнтів публічної частини договору.

Згідно з п. 2.1. Договору № 164840, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти (кредит), а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору № 164840, загальний розмір (сума) кредиту становить 33735,00 грн, при цьому кошти надаються у такому порядку:

· кошти у розмірі 28000,05 грн. шляхом перерахування на рахунок/картку Позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті;

· кошти у розмірі 5734,95 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5. індивідуальної частини договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 270,00% річних.

Відповідно до п. 2.4 Договору № 164840, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн., а стандартний (базовий) тариф становить 100,00 грн.

Одноразова комісія за надання кредиту складає 5734,95 грн (що становить 17,00% від загальної суми кредиту) та підлягає сплаті в день укладення договору .

Загальний строк кредитування становить 168 днів (з 22.12.2024 р. по 08.06.2025р.) із періодичністю виплат 1 раз на два тижні згідно з Графіком платежів.

Згідно з п. 2.7 Договору № 164840, загальні витрати Позичальника за кредитом (без врахування тіла кредиту) складають 32548,59 грн., а денна процентна ставка становить 0,5743% на день.

Відповідно до п. 2.10 Договору № 164840, у разі несплати або часткової сплати періодичного платежу у визначену Графіком дату, а також протягом наступних 5 календарних днів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 300,00 грн. на 6-й день від дати прострочення.

Згідно з цим же пунктом, починаючи з 7-го дня прострочення, Позичальнику нараховується пеня у розмірі 30,00 грн. за кожний календарний день, яка обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штрафу та пені) відповідно до п. 2.10 Договору № 164840 обмежена 50 відсотками від загальної суми кредиту (або подвійною сумою кредиту, якщо його розмір не перевищує одну мінімальну заробітну плату) і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 Договору № 164840, цей правочин укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника на вебсайті Кредитодавця шляхом надання акцепту на оферту через відправлення електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрової послідовності), надісланим через SMS-повідомлення.

Згідно з п. 5.5, п. 5.6 та п. 5.7 Договору № 164840, сторони погодили, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі, місцем його укладення та виконання є місцезнаходження Кредитодавця, а ідентифікація та верифікація Клієнта здійснюється на підставі особисто наданих документів або через Систему BankID НБУ.

На виконання умов Договору №164840 від 22.12.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» перерахувало ОСОБА_1 28000,05 грн. Кошти було зараховано на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою ТзОВ «ФК «Кредіплюс».

ОСОБА_2 зобов`язання за Договором № 164840 від 22.12.2024 р. не виконала, в наслідок чого у неї утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» у розмірі 43358,76 грн. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 грн. заборгованість за комісією; 2400,00 грн. пеня).

Зазначена заборгованість підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за Договором № 164840, а саме карткою обліку виконання Договору № 164840.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 164840, Кредитодавцю надано право у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником умов договору відступати та передавати свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди Позичальника.

Згідно з п. 4.2 Договору № 164840, у випадку відступлення права вимоги новому кредитору, Кредитодавець зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення повідомити Позичальника про цей факт, передачу його персональних даних та надати вичерпну інформацію про нового кредитора засобами телекомунікаційного або поштового зв`язку.

16.04.2025 р. між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Клієнт) та ТзОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено Договір факторингу № 16042025 (надалі Договір факторингу № 16042025).

Згідно з п. 2.1. Договору факторингу № 16042025, Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу № 16042025, сторони погодили, що відступлення Прав вимоги проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. При цьому Фактор набуває права на всі суми, одержані від Боржника, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо ці суми будуть меншими від сплачених Фактором. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за Кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу № 16042025, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру за формою, встановленою у додатках до договору.

Згідно з п. 4.2. Договору факторингу № 16042025, всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в національній валюті України - гривні, станом на дату підписання сторонами такого Реєстру прав вимог.

16.05.2026 р. між ТзОВ «Юніт Капітал» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5 до Договору факторингу № 16042025 від 16.05.2025 р., відповідно до п. 1 згідно вимогами п. 4.1 Договору факторингу № 16042025 Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр Боржників Клієнта від 05.08.2025 р., складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору та документи підтверджуючі право вимоги Клієнта.

Вказаний Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідно до Додатку 1 до Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 р. Реєстру прав вимоги № 5 Клієнт (ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс») відступив Фактору (ТзОВ «Юніт Капітал») право вимоги заборгованостей до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором споживчого кредиту № 164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 43358,76 грн. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 грн. заборгованість за комісією; 2400,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф)).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Договору про споживчий кредит № 164840 від 22.12.2024 р. ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 28000,05 грн. Вказані кошти було зараховано на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 зобов`язання за Договором споживчого кредиту № 164840 від 22.12.2024 р. не виконала, не повернула кредит та не сплатила проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту в установлений Договором строк, в наслідок чого у неї утворилась заборгованість у розмірі 40958,76 грн. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 грн. заборгованість за комісією;). У зв`язку з порушенням строків сплати періодичних платежів, ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» нараховано ОСОБА_1 пеню у розмірі 2400,00 грн.

На підставі Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 р. ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило, а ТзОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 43358,76 грн. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 грн. заборгованість за комісією; 2400,00 грн. пеня).

Доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №164840 від 22.12.2024 р. матеріали справи не містять.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду із цим позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 40958 грн. 76 коп. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 заборгованість за комісією), право вимоги на яку перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 р.

Враховуючи те, що позивачем надано належні докази на підтвердження позовних вимог, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 40958 грн. 76 коп. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 заборгованість за комісією) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 40958,76 грн. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 грн. заборгованість за комісією), стягнення якої є предметом цього спору, виникла до відкриття провадження у справі № 914/1335/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 (відкрито ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 р.). Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» є конкурсним кредитором ОСОБА_1 в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 у розмірі 40958 грн. 76 коп. поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 р. у справі № 914/1335/26.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві повідомлено розрахунок суми судових витрат, який складається із суми судового збору - 2422,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 34104 від 29.12.2025 р.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до позовної заяви додано Договір про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р. який укладено між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТзОВ «Юніт Капітал» з додатками та Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р.

У Акті прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р. наведено перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість витраченого часу та вартість послуг, а саме:

1) складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 164840 від 22.12.2024 р. на що витрачено 2 год. та вартість послуги становить 5000,00 грн.;

2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 164840 від 22.12.2024 р. на що витрачено 2 год. та вартість послуги становить 2000,00 грн.;

3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 164840 від 22.12.2024 р. на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , на що витрачено 1 год. та вартість послуги становить 500,00 грн.;

4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 164840 від 22.12.2024 р. на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 , на що витрачено 1 год. та вартість послуги становить 500,00 грн.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 р. у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 р. у справі №915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 р. у справі № 924/746/22, від 21.06.2023 р. у справі №908/3387/21, зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не лише з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №906/432/19, від 21.02.2023 р. у справі №4/40/5022-387/2012).

Верховний Суд вказує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18; постанова Верховного Суду від 27.02.2024 р. у справі №916/2239/22).

У постанові Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17 наведений правовий висновок про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №164840 від 22.12.2024 р., а також клопотання про витребування доказів, котре додано до позовної заяви, підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Марією Хлопковою.

Отже, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором, про що зазначено у п. 1 та п. 4 Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р., не здійснювалось адвокатом.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що адвокатом вивчались матеріали справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, про що зазначено у п.2 Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р., оскільки всі додані до позовної заяви документи, які підтверджують заявлені позовні вимоги, були підготовлені або ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісним кредитором) або ТзОВ «Юніт Капітал» (позивачем), окрім адвокатського запиту від 20.09.2025 р. вих. № 20/09/25-30 до АТ «Універсал Банк» про зарахування коштів.

Отже, є обґрунтовані підстави вважати наявність факту штучного збільшення адвокатом обсягу та вартості робіт без їх реального виконання.

Проаналізувавши наданий позивачем Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р., дослідивши матеріали справи на предмет встановлення обсягу наданої позивачу правової допомоги, враховуючи принципи розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу, є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом.

За таких обставин, витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн., які визначені у п. 1, п. 2 та п. 4 Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р. не підлягають покладенню на відповідача.

В матеріалах справи наявний адвокатський запит від 20.09.2025 р. вих. № 20/09/25-30 до АТ «Універсал Банк» про зарахування коштів на рахунок відповідача.

Отже, витрати позивача за надані адвокатом послуги у розмірі 500,00 грн., зазначені у п. 3 Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 р. до Договору про надання правової допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 р., слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 16, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 40958 грн. 76 коп. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 заборгованість за комісією) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43541163) заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 164840 від 22.12.2024 р. у розмірі 40958 грн. 76 коп. (з яких: 26439,46 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13817,30 грн. заборгованість за відсотками; 702,00 заборгованість за комісією), а також 2422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.