Рішення № 140653445, 16.10.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3559/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з даною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «15.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5318529 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 12 600,00 грн строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 0,95% на день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 29.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредитору за відступлення прав вимог грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-38/25, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5318529 складає 47 331,75 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №5318529 від 15.02.2025 становить 47 331,75 грн, з яких: 12 600,00 грн заборгованість за кредитом, 27 171,00 грн заборгованість за процентами, 6 300,00 грн пеня/штрафи, 1 260, 00 грн комісія. Крім того, 22.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №9932495. Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати позичальнику кредит у гривні в сумі 8 400,00 грн строком на 345 днів зі сплатою комісії за надання кредиту і комісії за обслуговування кредиту, а також процентів за ставкою 0,0010% річних. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредитору за відступлення прав вимог грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-16/25, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №9932495 складає 24 108,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №9932495 від 22.02.2025 становить 24 108,00 грн, з яких: 8 400,00 грн заборгованість за кредитом, 2 100,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 408,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 4 200,00 грн заборгованість за штрафами. Крім того, 14.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2096473 Відповідно до розділу 1 договору, ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредитування. ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_3 , яку позичальник вказав при оформленні позики. Таким чином, позичальником було отримано кредит в загальній сумі 8 000,00 грн. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 26.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-34/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) передає (відступає) фактору (новому кредитору) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-34/25, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2096473 складає 27 440 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №2096473 від 14.02.2025 становить 27 440,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 440,00 грн заборгованість за процентами, 4 000,00 грн пеня. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №5318529 від 15.02.2025 у загальному розмірі 47 331,75 грн, заборгованість за договором №9932495 від 22.02.2025 у загальному розмірі 24 108,00 грн, заборгованість за договором №2096473 від 14.02.2025 у загальному розмірі 27 440,00 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на сплату судового збору».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 17.08.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання 14.10.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача, не заперечують з приводу ухвалення заочного рішення.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання, заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавала, відзив на позовну заяву у запропонований судом строк до суду не подала.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, відповідач, у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явилася без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву і не повідомивши суд про причини неявки.

Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки http://vnr.vn.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 14.10.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що 14.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2096473 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого товариство надає споживачу кошти у кредит у національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором; сума кредиту 8 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів; стандартна процентна ставка 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 , що підтверджується копією такого договору.

З копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» від 27.08.2026 убачається, що 14.02.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 8 000,00 грн.

Згідно з копією розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2096473 від 14.02.2025 становить 27 440,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 440,00 грн заборгованість за процентами, 4 000,00 грн пеня.

26.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-34/25, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №01.02-34/25 від 26.08.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2096473 від 14.02.2025 у загальному розмірі 27 440,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 440,00 грн заборгованість за процентами, 4 000,00 грн пеня.

15.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5318529 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором; тип кредиту кредит, сума кредиту (загальний розмір) 12 600,00 грн; строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , що підтверджується копією такого договору.

З копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» від 30.09.2026 убачається, що 15.02.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано кошти в сумі 12 600,00 грн.

Згідно з копією розрахунку заборгованості за договором №5318529 від 15.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.09.2025 складала 47 331,75 грн, з яких: 12 600,00 грн заборгованість за кредитом, 27 171,00 грн заборгованість за процентами, 6 300,00 грн пеня/штрафи, 1 260, 00 грн комісія.

29.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-38/25, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №01.02-38/25 від 29.09.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5318529 від 15.02.2025 у загальному розмірі 47 331,75 грн, з яких: 12 600,00 грн заборгованість за кредитом, 27 171,00 грн заборгованість за процентами, 6 300,00 грн пеня/штрафи, 1 260, 00 грн комісія.

22.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9932495, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки / терміни, що визначені договором; сума (загальний розмір) кредиту 8 400,00 грн; кредит надається загальним строком на 345 днів з 22.02.2025 (дата надання кредиту); комісія за надання кредиту 2 100,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 25 872,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом; нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн, що підтверджується копією такого договору.

З копії платіжного доручення №148445392 від 22.02.2025 убачається, що 22.02.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано кошти в сумі 8 400,00 грн.

Згідно з копією розрахунку заборгованості за договором №9932495 від 22.02.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №9932495 від 22.02.2025 складає 24 108,00 грн, з яких: 8 400,00 грн заборгованість за кредитом, 2 100,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 408,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 4 200,00 грн заборгованість за штрафами.

27.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-16/25, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №9932495 від 22.02.2025 у загальному розмірі 24 108,00 грн, з яких: 8 400,00 грн заборгованість за кредитом, 2 100,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 408,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 4 200,00 грн заборгованість за штрафами.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Як убачається з копії кредитних договорів №2096473 від 14.02.2025, №5318529 від 15.02.2025 та №9932495 від 22.02.2025 ОСОБА_1 підписала їх за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

26.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2096473 від 14.02.2025 у загальному розмірі 27 440,00 грн.

29.09.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, за умовами ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5318529 від 15.02.2025 у загальному розмірі 47 331,75 грн.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №9932495 від 22.02.2025 у загальному розмірі 24 108,00 грн.

Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні за кредитними договорами №2096473 від 14.02.2025, №5318529 від 15.02.2025 та №9932495 від 22.02.2025.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору №2096473 від 14.02.2025, сума кредиту 8 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів; стандартна процентна ставка 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2096473 від 14.02.2025, згідно з копією розрахунку заборгованості, становить 27 440,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 440,00 грн заборгованість за процентами, 4 000,00 грн пеня.

Установлено, що нарахування процентів ТОВ «Селфі Кредит» здійснювало за умовами кредитного договору №2096473 від 14.02.2025, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.

Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування процентів, враховуючи, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку ні ТОВ «Селфі Кредит», ні його правонаступнику ТОВ «Свеа Фінанс» ОСОБА_1 не повернула, тобто відповідач не виконала договірні зобов`язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та за процентами обґрунтованими і такими, що треба задовольнити.

Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №2096473 від 14.02.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 4 000,00 грн.

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки договір №2096473 укладено 14.02.2025, тобто після 24.02.2022, тому відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати пені.

Враховуючи викладене, з відповідача ОСОБА_1 треба стягнути на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №2096473 від 14.02.2025 у загальному розмірі 23 440,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 440,00 грн заборгованість за процентами.

Згідно з укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договором №5318529 від 15.02.2025, сума кредиту (загальний розмір) 12 600,00 грн; строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором №5318529 від 15.02.2025, згідно з копією розрахунку заборгованості, складає 47 331,75 грн, з яких: 12 600,00 грн заборгованість за кредитом, 27 171,00 грн заборгованість за процентами, 6 300,00 грн пеня / штрафи, 1 260, 00 грн комісія.

Установлено, що нарахування процентів та комісії ТОВ «Лінеура Україна» здійснювало за умовами кредитного договору №5318529 від 15.02.2025, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.

У постанові ВП ВС від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування процентів та комісії, враховуючи, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку ні ТОВ «Лінеура Україна», ні його правонаступнику ТОВ «Свеа Фінанс» ОСОБА_1 не повернула, тобто відповідач не виконала договірні зобов`язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, за процентами та за комісією обґрунтованими і такими, що треба задовольнити.

Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №5318529 від 15.02.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за пенею / штрафами в розмірі 6 300,00 грн.

Враховуючи наведені вище положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також те, що договір №5318529 укладено 15.02.2025, тобто після 24.02.2022, тому відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати пені / штрафів.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 треба стягнути на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №5318529 від 15.02.2025 у загальному розмірі 41 031,75 грн, з яких: 12 600,00 грн заборгованість за кредитом, 27 171,00 грн заборгованість за процентами, 1 260, 00 грн комісія.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору №9932495 від 22.02.2025, сума (загальний розмір) кредиту 8 400,00 грн; кредит надається загальним строком на 345 днів з 22.02.2025 (дата надання кредиту); комісія за надання кредиту 2 100,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) 25 872,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

З копії розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №9932495 від 22.02.2025 складає 24 108,00 грн, з яких: 8 400,00 грн заборгованість за кредитом, 2 100,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 9 408,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 4 200,00 грн заборгованість за штрафами.

Оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, враховуючи, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку ні ТОВ «Мілоан», ні його правонаступнику ТОВ «Свеа Фінанс» ОСОБА_1 не повернула, тобто відповідач не виконала договірні зобов`язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом обґрунтованими і такими, що треба задовольнити.

Договір №9932495 укладено 22.02.2025, тобто після 24.02.2022, тому відповідач ОСОБА_1 , відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, звільняється від сплати штрафів, нарахованих у розмірі 4 200,00 грн.

Крім того, позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №9932495 від 22.02.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 9 408,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У частині четвертій статті 42 Конституції України визначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 (справа № 524/5152/15-ц) вказав, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

У пункті 1.5.2 кредитного договору №9932495 від 22.02.2025 установлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 25 872,00 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17).

Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті першої Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 (справа № 202/5330/19) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»».

Треба зазначити, що кредитний договір №9932495 від 22.02.2025, у тому числі пункт 1.5.2, не містить зазначення переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу, за які банком встановлена комісія, тому у даному випадку не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Тому положення пункту 1.5.2 кредитного договору №9932495 від 22.02.2025 щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 (справа №727/5461/23) та від 09.10.2024 (справа № 582/202/22).

Отже, з відповідача ОСОБА_1 треба стягнути на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №9932495 від 22.02.2025 у загальному розмірі 10 500,00 грн, з яких: 8 400,00 грн заборгованість за кредитом, 2 100,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, доказів на спростування встановлених судом обставин не надала. Відповідач не оспорила ані факт укладення договорів або їхню форму, ані умови таких договорів, а здійснення банківських операції із використанням картки свідчить про встановлення кредиторами контакту із клієнтом та згоду останньої з умовами обслуговуванням під час отримання кредитних коштів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 016,62 грн (74 971,75 ? 2 662,40 / 98 979,75) треба стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором №2096473 від 14.02.2025 у загальному розмірі 23 440 (двадцять три тисячі чотириста сорок) грн 00 коп., з яких: 8 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 440,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором №5318529 від 15.02.2025 у загальному розмірі 41 031 (сорок одна тисяча тридцять одна) грн 75 коп., з яких: 12 600,00 грн заборгованість за кредитом, 27 171,00 грн заборгованість за процентами, 1 260, 00 грн комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором №9932495 від 22.02.2025 у загальному розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., з яких: 8 400,00 грн заборгованість за кредитом, 2 100,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн 62 коп.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 16.10.2026.

СУДДЯ