Рішення № 140651786, 16.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3726/26

Провадження № 2/650/3497/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сікори О. О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 травня 2024 року в загальному розмірі 38 446,48 грн, а також просило покласти на відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 30 травня 2024 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, отримав доступ до дистанційного обслуговування за допомогою мобільного додатка monobank та платіжної картки. Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, як зазначає банк, становлять зміст укладеного договору.

На виконання договору банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 , видав платіжну картку з реквізитами НОМЕР_2 та надав можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту. Порядок встановлення і зміни кредитного ліміту, нарахування процентів та сплати щомісячних мінімальних платежів, за твердженням позивача, визначений умовами договору і тарифами.

Позивач зазначив, що відповідач свої договірні обов`язки належним чином не виконував, своєчасно не сплачував мінімальні платежі та не погасив використані кредитні кошти. У зв`язку з простроченням понад 90 днів банк 30 липня 2025 року направив відповідачу повідомлення через мобільний додаток про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Порушення, як стверджує банк, не було усунуте, тому відповідно до умов договору кредит набув характеру такого, що підлягає поверненню на вимогу.

Відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку загальна сума заборгованості становить 38 446,48 грн, із яких: 19 123,24 грн залишок заборгованості за наданим кредитом, 0,00 грн заборгованість за процентами, 4 149,22 грн пеня та 15 174,02 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Зазначений поділ заявленої суми має істотне значення для її правової оцінки, оскільки основний борг і платежі, пов`язані з відповідальністю за прострочення, мають різні правові підстави.

Позивач у позовній заяві просив про розгляд справи за відсутності його представника. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України за наявними письмовими матеріалами. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

З`ясувавши зміст заявлених вимог, дослідивши правове регулювання спірних відносин та оцінивши наведені позивачем обставини, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 11, 202, 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір вважається укладеним за умови досягнення сторонами згоди щодо істотних умов у належній формі. Правочин може бути вчинений із використанням електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю договору банківського обслуговування шляхом приєднання є те, що його умови можуть міститися не в одному документі, а в сукупності анкети-заяви, тарифів і правил, на які вона посилається. Водночас факт підписання анкети сам по собі не усуває обов`язку банку підтвердити, які саме умови були погоджені споживачем на час укладення договору. Під час вирішення вимог суд має встановлювати відповідність застосованих тарифів і нарахувань договору, що фактично пов`язує сторони.

Відповідно до статті 634 ЦК України договір приєднання укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Однак банк як кредитодавець зобов`язаний надати споживачеві інформацію про розмір кредитного ліміту, порядок його зміни, умови повернення коштів і плату за користування ними. Зазначені обставини є предметом доказування незалежно від способу укладення договору та відсутності заперечень відповідача.

Згідно зі статтями 1054, 1048 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у погодженому розмірі та на погоджених умовах, а позичальник повернути кредит і сплатити передбачені договором проценти. Положення статей 525, 526, 530 та 629 ЦК України встановлюють обов`язковість виконання договору і необхідність належного виконання зобов`язань у визначений строк.

Специфіка кредитної картки полягає у можливості неодноразового використання позичальником коштів у межах встановленого ліміту. Тому визначаючи суму основного боргу, суд має враховувати не сам розмір установленого ліміту, а фактично здійснені видаткові операції, подальші надходження на рахунок, погашення та залишок використаних кредитних коштів. Вказані обставини підтверджуються належними банківськими виписками і розрахунком руху за рахунком у їх взаємному зв`язку.

У позові банк посилається на анкету-заяву, підтвердження електронних документів, тарифи, умови обслуговування, виписки за рахунком та розрахунок заборгованості. Із змісту анкетних даних, описаних у позові, вбачається, що відповідач приєднався до договору дистанційного обслуговування та отримав платіжну картку. Визначений банком залишок використаних кредитних коштів становить 19 123,24 грн. Доказів погашення цієї суми або спростування розрахунку відповідачем не подано.

Наведений у позові порядок користування кредитною карткою передбачав внесення щомісячного мінімального платежу, який формується банком на підставі здійснених за рахунком операцій. Погашення мінімального платежу може не збігатися з повним поверненням кредиту; невнесення такого платежу свідчить про порушення умов договору, але само по собі не визначає розміру всієї суми до стягнення. Розмір вимоги має випливати з відповідних первинних банківських відомостей, а не лише з механізму роботи мобільного додатка.

Банк зазначив про направлення 30 липня 2025 року повідомлення щодо істотного порушення договору. Така обставина має значення для визначення моменту виникнення права вимагати дострокового повернення кредиту. Разом із тим зміст повідомлення, спосіб його доведення до відома клієнта та погоджений договором строк для усунення порушення повинні оцінюватися з урахуванням статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Наявність відповідного повідомлення не змінює правової природи пені та інших платежів за прострочення.

Суд також враховує, що у розрахунках кредитних карток можуть одночасно відображатися витрати клієнта, повернення кредиту, списання коштів на проценти або інші платежі та зміни кредитного ліміту. Для правильного вирішення спору необхідно виключити подвійний облік однієї й тієї самої суми як використаного кредиту й як відповідальності за прострочення. Такий підхід відповідає принципам належності й достатності доказів, визначеним статтями 77 і 80 ЦПК України.

За змістом статей 12, 13, 7681 та 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного й безпосереднього їх дослідження. Саме неподання відзиву не означає безумовного визнання позову, тому суд повинен окремо перевірити правову природу кожної складової заявленого боргу.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу суд виходить із того, що встановлення і фактичне використання кредитного ліміту утворюють обов`язок повернути отримані від банку кошти. Відповідно до статей 1049 та 1054 ЦК України використана та неповернута сума кредиту підлягає стягненню. У позові розмір такої заборгованості визначений у сумі 19 123,24 грн; підстав для звільнення відповідача від повернення основної суми боргу у зв`язку з дією воєнного стану законом не встановлено.

Водночас окремої оцінки потребує заборгованість у сумі 4 149,22 грн, визначена банком як пеня. За змістом статей 549551 ЦК України пеня є різновидом неустойки, тобто способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за його порушення. Такі платежі не є частиною основного кредиту, навіть якщо банк обліковує їх у загальному розрахунку заборгованості.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що в період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення, на які поширюється зазначена норма, підлягають списанню кредитодавцем.

Правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання не тотожні його основному змісту. Основний обов`язок повернути фактично використані кредитні кошти продовжує існувати, тоді як додаткова відповідальність може обмежуватися законом. При цьому законодавча заборона на стягнення неустойки не залежить від того, чи відображено її в обліку банку окремим рядком, чи вона нараховується автоматично на підставі тарифів.

Важливим є і період виникнення спірних нарахувань. Оскільки договір укладений у травні 2024 року, усі платежі, нараховані за порушення його умов, можуть стосуватися виключно часу після 24 лютого 2022 року. Таким чином, у цій справі не постає питання про розмежування санкцій, які виникли до запровадження воєнного стану, та санкцій, нарахованих протягом його дії. Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України застосовується до цієї категорії нарахувань без такого часового поділу.

Договір між сторонами укладено 30 травня 2024 року, тобто вже після запровадження в Україні воєнного стану. Вимога банку про стягнення пені в сумі 4 149,22 грн пов`язана з порушенням строків виконання кредитного зобов`язання в цей період. Відтак правові підстави для стягнення вказаної суми відсутні, у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується підвищеної процентної ставки, про яку йдеться в пункті 5.15 Умов обслуговування, то юридична оцінка такої виплати залежить від підстав її застосування, а не від назви платежу. Коли підвищений розмір нараховується саме через невнесення мінімального платежу у строк і втрачає чинність після усунення прострочення, він виконує функцію додаткового майнового наслідку порушення договору. Тому він потребує перевірки на відповідність імперативним вимогам законодавства про відповідальність позичальника під час воєнного стану.

Інша складова позову 15 174,02 грн, визначена позивачем як «заборгованість за порушення грошового зобов`язання». Зі змісту наведених банком положень договору про підвищений розмір процентів у разі прострочення, а також про нарахування штрафів і пені, випливає необхідність відмежувати звичайні договірні проценти за правомірне користування кредитом від додаткових платежів, які виникають саме внаслідок порушення зобов`язання.

У розрахунку, викладеному в позовній заяві, банк окремо зазначив залишок заборгованості за процентами в розмірі 0,00 грн і самостійно виділив суму 15 174,02 грн як платіж за порушення грошового зобов`язання. Суд не має правових підстав ототожнювати такий платіж зі звичайним основним боргом або договірними процентами лише через його включення до загальної ціни позову. Оскільки нарахування заявлене як наслідок прострочення за договором, укладеним під час дії воєнного стану, на нього поширюються обмеження пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. У задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині повернення використаних кредитних коштів у сумі 19 123,24 грн. У частині стягнення 4 149,22 грн пені та 15 174,02 грн платежів за порушення грошового зобов`язання, разом 19 323,24 грн, позов задоволенню не підлягає. Такий підхід забезпечує виконання основного зобов`язання та одночасне застосування встановлених законом обмежень відповідальності позичальника в період воєнного стану.

Відповідно до статей 133 і 141 ЦПК України судовий збір відноситься до судових витрат і за часткового задоволення позову розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Заявлена сума основного боргу, що підлягає стягненню, становить 19 123,24 грн із ціни позову 38 446,48 грн, тобто приблизно 49,74 відсотка. Відтак із сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн на відповідача покладається 1 324,28 грн. Інші витрати позивачем до відшкодування не заявлені.

Керуючись статтями 11, 16, 205, 207, 525, 526, 530, 549551, 610, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 259, 263265, 274, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.05.2024 року в розмірі 19 123 (дев`ятнадцять тисяч сто двадцять три) гривні 24 копійки, що становить заборгованість за наданим кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4 149 (чотири тисячі сто сорок дев`ять) гривень 22 копійки та заборгованості за порушення грошового зобов`язання в сумі 15 174 (п`ятнадцять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 02 копійки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 1 324 (одна тисяча триста двадцять чотири) гривні 28 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя О. О. Сікора