Рішення № 140650218, 08.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12932/26-Е

Провадження № 2/522/10019/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 07.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 09.01.2026-100002001 від 09.01.2026 року у розмірі 45 750 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір (оферти) № 09.01.2026-100002001. Відповідно до умов Договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 15 000 грн строком на 140 днів, з датою повернення 28.05.2026 року. Процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту складає 15% від суми кредиту та дорівнює 2 250 грн. Відповідач порушив умови Договору і не повернув кредит, а також не виконав в повному обсязі інші грошові зобов`язання. Станом на 29.06.2026 року загальний розмір заборгованості становить 45 750 грн., що складається з: тіла кредиту 15 000 грн.; нарахованих процентів 21 000 грн.; комісії 2 250 грн.; відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 7 500 грн.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 08.07.2026 року.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на 08.10.2026 року.

Про розгляд справи учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був повідомлений належним чином, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заяв по суті справи суду не надав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 13.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 09.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 09.01.2026-100002001.

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором E727, про що свідчить розділ 14 Кредитного договору («Реквізити і підписи сторін») та Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до п. 2 Заявки до Кредитного договору, сума кредиту становить 15 000 грн. Дата надання/видачі кредиту: 09.01.2026. Строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 28.05.2026.

Відповідно до п. 2.1 Оферти, цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 10.1 Оферти, цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем в інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором. Сторони визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання договору є використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 6 Заявки до Кредитного договору, процентна ставка становить фіксовану незмінну ставку у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Відповідно до п. 7 Заявки, комісія, пов`язана з наданням Кредиту, становить 15% від суми Кредиту та дорівнює 2 250 грн.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 09.01.2026 року у розмірі 15 000 грн позивач підтвердив листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 року та квитанцією про перерахунок коштів, згідно з якими 09.01.2026 року о 18:25:07 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 15 000 грн, номер транзакції 974117346, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 09.01.2026-100002001.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в кредитному договорі у Заявці зазначено аналогічний номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : картку з номером 4441-11XX-XXXX-9940.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або що на неї не було зараховано грошові кошти у вищевказаному розмірі на виконання договору, матеріали справи не містять.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, підтверджують існування між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 29.06.2026 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» становить 45 750 грн., з яких: 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 21 000 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2 250 грн. комісія; 7 500 грн. відсотки за ст. 625 ЦК України. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.06.2026 року відповідачем не було здійснено жодних платежів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що Кредитний договір (оферти) № 09.01.2026-100002001 від 09.01.2026 року із зазначенням в ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, місця проживання, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містять електронний підпис одноразового ідентифікатора E727, який відповідно до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» були власноручно введені відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису.

З огляду на вищенаведені норми права та надані позивачем докази, суд вважає, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення 09.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 Кредитного договору № 09.01.2026-100002001.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належним чином доведено, що відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 15 000 грн., користувався ними та не здійснив повернення кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за тілом кредиту у заявленому в позовній заяві розмірі 15 000 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зробила висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Згідно з умовами Договору, строк кредитування становить 140 днів з 09.01.2026 по 28.05.2026 включно. Процентна ставка становить 1% на день. Розрахунок процентів за період з 09.01.2026 по 28.05.2026 (140 днів) від суми 15 000 грн за ставкою 1% на день становить 21 000 грн.

Суд зауважує, що розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 21 000 грн нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обумовлений у договорі розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» .

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 21 000 грн, та така позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії.

Згідно з п. 7 Заявки до Кредитного договору, комісія, пов`язана з наданням Кредиту, становить 15% від суми Кредиту та дорівнює 2 250 грн. Економічна сутність комісії визначена як плата за надання Кредиту.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Законодавець пов`язує право на стягнення комісії з наданням конкретних послуг або вчиненням дій на користь споживача.

Суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення комісії у розмірі 2 250,00 грн, оскільки її сплата обумовлена умовами договору, з яким відповідач погодився.

Щодо стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, виходячи із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за 2026 рік, тобто під час дії воєнного стану, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7 500 грн відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. Ціна позову становить 45 750 грн. Позов задоволено частково на суму 36 000 грн (15 000 грн + 21 000 грн + 2 250 грн.). Частка задоволених вимог становить 83,60 % (38 250 / 45 750). Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно у розмірі 2 225,76грн (2662,40х83,60).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 09.01.2026-100002001 від 09.01.2026 року станом на 29.06.2026 року у розмірі 38 250 (тридцять вісім тисяч двісті п?ятдесят ) гривень 00 копійок, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн.,

- заборгованість за нарахованими процентами 21 000 грн.

-заборгованість за комісією 2 250 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір у розмірі 2 225 (дві тисячі двістя двадцять п?ять) гривень 76 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено13.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.