Рішення № 140650216, 08.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12327/26-Е

Провадження № 2/522/9773/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Мазовецкої А.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси 30.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 45442524 від 22.11.2025 року в розмірі 24 609,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.11.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 45442524, за умовами якого товариство зобов`язалося передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Загальний розмір наданої позики становить 14 000,00 грн. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 0,466%, яка нараховується за кожний день користування позикою. Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. 23.04.2026 року було укладено Договір факторингу № 23/04/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 45442524. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 24 609,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 600,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 3 217,20 грн., заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою 6 552,00 грн., комісія за надання позики 2 240,00 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за договором № 45442524 від 22.11.2025 року в розмірі 24 609,20 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.10.2026 року у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Про розгляд справи 08.10.2026 року учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був повідомлений належним чином, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заяв по суті справи суду не надавав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 13.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 45442524, за умовами якого товариство зобов`язалося передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2.2 Договору, сума позики 14 000,00 грн.; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка (базова/фіксована) 0,466% в день; дата надання позики 22.11.2025 року; дата повернення позики 21.12.2025 року. Комісія за надання кредиту становить 16,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 2 240,00 грн.

21.12.2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 16451507 до Договору позики № 45442524, якою продовжено строк кредитування на 10 днів до 31.12.2025 року та встановлено нову процентну ставку 1,00% в день на період пролонгації.

У розділі договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Позичальник» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , а також підпис відповідача.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 51345.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір позики № 45442524 від 22.11.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора 51345, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки. Цей договір, серед іншого, містить інформацію про номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Згідно з даними, що містяться в матеріалах справи, 22.11.2025 року сума позики у розмірі 14 000,00 грн. була перерахована відповідачу на вказану ним платіжну картку, що підтверджується випискою по рахунку.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або що на таку не було зараховано 14 000,00 грн. на виконання умов договору позики, відповідачем надано не було.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач звертався з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного вище кредитного договору і судом такі позовні вимоги задоволені.

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором виконало та надало грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

В подальшому право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

23.04.2026 року було укладено Договір факторингу № 23/04/26, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 45442524.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 23/04/26 від 23.04.2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за договором № 45442524 до відповідача ОСОБА_1 .

Факт переходу прав вимоги підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 2 від 23.04.2026 року.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року у справі № 759/24061/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 року у справі № 183/4256/21.

Відомості про те, що Договір факторингу № 23/04/26 від 23.04.2026 року судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» належними та допустимими доказами довело обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище правочинів, які у судовому порядку недійсними не визнавалися, тобто презумпцію їх правомірності не спростовано.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно з Договором позики № 45442524 від 22.11.2025, сума виданого кредиту становить 14 000,00 грн., дата надання кредиту 22.11.2025, початковий строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка становить 0,466% в день. Додатковою угодою № 16451507 від 21.12.2025 року строк кредитування продовжено на 10 днів до 31.12.2025 року зі ставкою 1,00% в день.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором позики № 45442524 від 22.11.2025 був погоджений сторонами та становив 30 днів (до 21.12.2025 року), а згодом був продовжений Додатковою угодою від 21.12.2025 року ще на 10 днів (до 31.12.2025 року). Загальний строк кредитування склав 40 днів.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 3 217,20 грн., виходячи з розрахунку: за період з 22.11.2025 по 31.12.2025 (40 днів):

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 6 552,00 грн. не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором про надання споживчого кредиту за межами строку дії договору. У цій частині позовних вимог суд відмовляє на підставі відсутності правових підстав для нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначеного договором та додатковими угодами до нього, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16.

Щодо комісії за надання кредиту, суд зазначає, що відповідно до п. 2.2.4 Договору позики, комісія за надання кредиту становить 16,00% від суми наданого кредиту, що складає 2 240,00 грн. Ця сума є фіксованою платою за надання фінансової послуги, нарахована в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником. Оскільки відповідач не надав доказів сплати зазначеної комісії, вона підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо основного боргу, суд встановив, що сума виданого кредиту становила 14 000,00 грн. Позивач просить стягнути 12 600,00 грн. основного боргу. Враховуючи межі позовних вимог та відсутність доказів повного непогашення тіла кредиту в більшій сумі, ніж заявлено до стягнення, суд задовольняє вимогу про стягнення основного боргу у заявленому розмірі 12 600,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором позики № 45442524 від 22.11.2025 у розмірі 18 057,20 грн. , з яких: 12 600,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3 217,20 грн. нараховані проценти в межах строку кредитування, 2 240,00 грн. комісія за надання кредиту.

У решті позовних вимог про стягнення процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 6 552,00 грн. слід відмовити з підстав відсутності правових підстав для нарахування процентів за межами погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ціна позову становить 24 609,20 грн. Позов задоволено частково на суму 18 057,20 грн. Відтак, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно у розмірі 1 953,48 грн. (2 662,40 грн. ? 18 057,20 / 24 609,20).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2) заборгованість за Договором позики № 45442524 від 22.11.2025 року у розмірі 18 057 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят сім) гривень 20 копійок, з яких: - заборгованість за тілом кредиту 12 600,00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами 3 217,20 грн.; - комісія за надання кредиту 2 240,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2) судовий збір у розмірі 1 953 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 48 копійок .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.